Справа № 700/367/20
Провадження № 2/700/266/20
04 червня 2020 року смт.Лисянка
Лисянський районний суд Черкаської області
у складі: головуючого судді Яценко Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Бондарчук Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Лисянка цивільну справу №700/367/20 (провадження №2/700/266/20) за позовом Комунального підприємства «Благоустрій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг,
Комунальне підприємство «Благоустрій» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є власником приватизованої квартири АДРЕСА_1 .
Комунальне підприємство «Благоустрій» відповідно до статуту підприємства (п.2.2) та законодавства у сфері житлово-комунального господарства надає ОСОБА_1 житлово-комунальні послуги, а саме: 1) КП «Благоустій» визначено виконавцем послу з вивезення та захоронення твердих побутових відходів у межах Лисянської ОТГ; 2) відповідно рішення Лисянської ради від 28.01.2010 року №42-2/V «Про внесення змін до рішення селищної ради від 27.07.2006 року №4-4/V» визначено КП «Благоустрій» надавачем лише послуг з освітлення місць загального користування багатоповерхових будинків, а не його утримання чи управління (ремонту будинку, прибирання, утримування, ремонт внутрішньо будинкових систем, даху та інші послуги з його утримання).
КП «Благоустрій» здійснювало освітлення місць загального користування житлових будинків до їх відключення Лисянським РЕМ (до 25.09.2019 р), плата за послуги з освітлення місць загального користування з 25.09.2019 р. ОСОБА_1 не нараховується.
Плата за послуги з вивезення, захоронення твердих побутових відходів та освітлення місць загального користування, береться відповідно до затверджених рішень виконавчого комітету Лисянської селищної ради у встановленому порядку тарифами.
ОСОБА_1 послугами користувався, але підписувати договір про надання житлово-комунальних послуг відмовився.
Необхідність укладання договору про надання послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право споживача.
Тому, у випадку фактичного користування житлово-комунальноми послугами, відсутність укладеного договору не звільняє, споживача від обов'язку оплачувати такі послуги за тарифами встановленими для населення виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.
Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
В силу ст.ст.7, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Вілдсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
В порушення вищезазначених зобов'язань ОСОБА_1 не здійснював оплату наданих КП «Благоустрій» послуг. ОСОБА_1 неодноразово повідомлялося про наявність заборгованості з вимогою сплатити її, але він не відреагував на дану претензію та не сплачував заборгованість.
За період з лютого 2008 року по квітень (включно) 2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед КП «Благоустрій» становить 4257 грн 99 коп основного боргу.
Не сплата ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з вивезенням і захороненням твердих побутових відходів та з освітленням місць загального користування ускладнює надання якісних та в повному обсязі житлово-кумунальних послуг іншим споживачам.
З урахуваням вищенаведеного, позивач просить стягнути із відповідача на користь КБ «Благоустрій» забогованість за житлово-комунальні послуги у сумі 4257,99 грн та судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2102 грн.
20.05.2020 року відповідач звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності у справі за позовом Комунального підприємства «Благоустрій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг.
У заяві зазначив, що він є власником квартири АДРЕСА_1 .
Вважає, що у справі за позовом Комунального підприємства «Благоустрій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг, за період з лютого 2008 року по квітень 2020 року, включно, необхідно застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви. У своїх твердженнях виходить з того, що КП «Благоустрій» не просив суд поновити строк позовної давності та не наводить поважних причин пропуску цього строку. Доказом, що підтверджує настання порушення позивачем строків на звернення до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за надання житлово-комунальних послуг у сумі 4257,99 грн, за період з лютого 2008 року по квітень 2020 року, включно, є сама позовна заява та розрахунок боргу, у якому зазначено, що борг виник з лютого 2008 року. Позивач сам у своїй позовній заяві визнає, що його право є порушеним із лютого 2008 року.
Крім того, повідомив, що відповідачем сплачено заборгованість за період з 01.05.2017 р по 31.04.2020 р.
У судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить розглянути справу без його участі, на задоволенні позовних вимог наполягав, просить не враховувати строк позовної давності, щодо сплати заборгованості, оскільки відповідач визнає факт отримання послуг за весь період, сплативши частину боргу у сумі 1550 грн.
Відповідач у судове засідання не з"явився та не повідомив про причину неявки, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Дослідивши надані позивачем письмові докази, заяву відповідача від 20.05.2020 року, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутися кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником приватизованої квартири АДРЕСА_1 . Даний факт, у своїй заяві підтвердив і сам відповідач.
Комунальне підприємство «Благоустрій» відповідно до статуту підприємства (п.2.2) та законодавства у сфері житлово-комунального господарства надає ОСОБА_1 житлово-комунальні послуги, а саме: 1) КП «Благоустій» визначено виконавцем послу з вивезення та захоронення твердих побутових відходів у межах Лисянської ОТГ; 2) відповідно рішення Лисянської ради від 28.01.2010 року №42-2/V «Про внесення змін до Рішення селищної ради від 27.07.2006 року №4-4/V» визначено КП «Благоустрій» надавачем лише послуг з освітлення місць загального користування багатоповерхових будинків, а не його утримання чи управління (ремонту будинку, прибирання, утримування, ремонт внутрішньо будинкових систем, даху та інші послуги з його утримання).
КП «Благоустрій» здійснювало освітлення місць загального користування житлових будинків до їх відключення Лисянським РЕМ (до 25.09.2019 р), плата за послуги з освітлення місць загального користування з 25.09.2019 р. ОСОБА_1 не нараховується.
Плата за послуги з вивезення, захоронення твердих побутових відходів та освітлення місць загального користування, береться відповідно до затверджених Рішень виконавчого комітету Лисянської селищної ради у встановленому порядку тарифами.
Відповідач послугами користувався, але підписувати договір про надання житлово-комунальних послуг відмовився, що підтверджується договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.08.2006 року.
Хоча, відповідно до п.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року (документ 1874-ІV, втратив чинність) права та обов'язки споживача, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Необхідність укладання договору про надання послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право споживача.
Тому, у випадку фактичного користування житлово-комунальноми послугами відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов'язку оплачувати такі послуги за тарифами встановленими для населення виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.
Відповідно висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 14.02.2018 року у справі №462/6393/15-ц, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII, споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядек і випадку, визначених законом. Відповідно до ст.9 цьго ж закону, споживач здійснює оплату за спожиті жилово-комунальні послуги щомісяця якщо інший порядок та стоки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Виходячи з наведенного вище, споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленного договору з позивачем не позбавляє відповідача обов'язку відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV та ч.2 п.7 Правил користування приміщеннями, затвердженими постановою КМУ від 08.10.1992 р №572 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою КМУ від 24.01.2006 р), власники квартир багатоквартирних будинків повинні оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, утримувати приватизовані квартири (будинки) за свій рахунок. Також, вони зобов'язані вносити на відповідний рахунок виконавця послуг оплату за обслуговування будинку.
Той факт, що відповідач не заперечує факт користування житлово-комунальними послугами підтверджується і тим, що відповідач сплатив частину боргу, згідно копії квитанції Ощадбанку наданої відповідачем у сумі 1550 грн.
Претензій щодо якості або кількості послуг відповідачем не пред'являлося. Відповідач продовжує користуватися житлово-комунальними послугами.
Однак, порушуючи вищезазначені зобов'язання відповідач не здійснював оплату наданих позивачем послуг. КП «Благоустрій» неодноразово повідомляло про наявність заборгованості з вимогою сплатити її, але відповідач не відреагував на дану претензію та не сплачував заборгованість.
За період з лютого 2008 року по квітень (включно) 2020 року заборгованість відповідача перед КП «Благоустрій» становить 4257,99 грн, що підтверджується виписками про наявність заборгованості за надані послуги з особового рахунка АДРЕСА_2 НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ОСОБА_1 від 01.05.2020 р, 01.01.2016 р, 01.01.2012 р, 01.01.2011 р та довідкою КП «Благоустрій» про суму боргу від 06.05.2020 р №58.
Не сплата відповідачем витрат, пов'язаних з вивезенням і захороненням твердих побутових відходів та з освітленням місць загального користування ускладнює надання якісних та в повному обсязі житлово-комунальних послуг.
Крім того, ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п.1 ч.1 ст.20 цього ж закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
На підставі цього ж закону, КП «Благоустрій» має забезпечувати вчасно та надати відповідної якості житлово-комунальні послуги (вивезення та захоронення ТПВ та освітлення місць загального користування. КП «Благоустрій» не порушило обов'язків виконавця житлово-комунальних послуг, оскільки відсутні акти-претензії від споживача послуг. КП «Благоустрій» ніколи не порушувало графік вивезення ТПВ та відповідно до встановлених рахнків Лисянським РЕМ, щодо освітлення в місцях загального користування - КП «Благоустрій» оплатило їх, а відповідач, фактично скориставшись цією послугою, не оплатили цю послугу КП «Благоустрій», що підтверджується довідкою КП «Благоустрій» про суму боргу від 06.05.2020 р №58.
Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов'язання, зокрема, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
В порушення зазначених норм закону відповідач зобов'язання не виконав, у результаті чого виникла заборгованість перед КП «Благоустій» у розмірі 4257,99 грн.
Відповідач 20.05.2020 року звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.
Відповідно до статей 256, 257 ЦК України загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до виписки про наявність заборгованісті за надання послуги з особового рахунка АДРЕСА_2 НОМЕР_2 АДРЕСА_3 заборгованість відповідача за період з 01.05.2017 року по 31.04.2020 року становить 1550 грн.
Станом на 18.05.2020 року відповідачем частково погашено заборгованість перед КП «Благоустрій» за надання житлово-комунальних послуг, у розмірі 1550 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 18.05.2020 року №7313939624.
В частині стягнення заборгованості у сумі 2707,99 грн, за період з 01.01.2008 року по 30.04.2017, позивачу слід відмовити, оскільки, згідно до ст. 257 ЦК України сплинув строк позовної давності, а відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності і судом не встановлено підтвердження переривання перебігу строку позовної давності.
Що ж стосується судових витрат, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 4 ч.3 ст.141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тож, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, слід врахувати той факт, що у провадженні Лисянського районного суду Черкаської області, у наказному провадженні, перебувала справа за заявою Комунального підприємства «Благоустрій» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг, яку 05.03.2020 року-задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 4203 грн 18 коп.
13.03.2020 року від ОСОБА_1 до Лисянського районного суду Черкаської області надійшла заява про скасування судового наказу, яку ухвалою суду від 16.03.2020 року задоволено.
У ході ж, розгляду поточної справи, відповідач визнав частину позову, сплативши при цьому КП «Благоустрій» заборгованість за надання житлово-комунальних послуг у сумі 1550 грн.
З огляду на вищевикладене, вбачається, що відповідач розуміючи про наявність реальної заборгованості за надання житлово-комунальних послуг, не вжив будь-яких дій щодо досудового вирішення спору, або врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, тому суд дійшов висновку про необхідність стягнути із відповідача судових витрат, а саме судового збору у сумі 2102 грн на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.256, 267, 509, 526, 901, 903 ЦК України, ст.ст.7, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.10-12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Комунального підприємства «Благоустрій» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання житлово-комунальних послуг- відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Благоустрій»(місце знаходження: пл.Миру, 30, смт.Лисянка, Черкаської області, код ЄДРПУ: 32089839) 2102 грн 00 коп (дві тисячі сто дві гривні) судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Г.М.Яценко