Справа № 564/1239/20
15 червня 2020 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судових засідань - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Костопіль обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017180490000118 від 12 вересня 2017 року по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із повною середньою освітою, військовослужбовець військової служби за контрактом - навідник гірсько-штурмового відділення 3-го гірсько-штурмового взводу 2-ї гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , старший солдат, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, -
за участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_4 обвинуваченого - ОСОБА_3
ОСОБА_3 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу», проходячи військову службу за контрактом, на посаді навідника гірсько-штурмового відділення 3 гірсько- штурмового взводу 2 гірсько-штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, із метою ухилитися від військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, 23 травня 2017 року близько 21 години 00 хвилин вчинив самовільне залишення місця служби у військовій частині НОМЕР_1 , яка тимчасово дислокувалася за місцезнаходженням базового табору на базі військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 , та направився за місцем свого фактичного проживання та реєстрації у АДРЕСА_1 , де проводить час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконує.
Дані дії ОСОБА_3 , які виразились в самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, суд кваліфікує за ч.3 ст.408 КК України, тобто дезертирство.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи.
Суд, з'ясувавши думку прокурора та обвинуваченого щодо визначення обсягу доказів, які підлягають дослідженню та порядок їх дослідження, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорювались. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумніву в добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному суді.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 зазначеними вище діями вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 408 КК України, а саме самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто дезертирство.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
В якості обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає його щире каяття у скоєному, сприяння органам досудового слідства в розкритті злочину, а також суд, приймає до уваги, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Санкція ч.3 ст.408 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про доцільність призначення покарання у вигляді позбавлення волі, однак вважає можливим виправлення ОСОБА_3 , без реального позбавлення волі, але в умовах нагляду за ним та звільнити його від відбування покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов'язків відповідно до ч.1 ст.76 КК України.
Цивільний позов відсутній.
Запобіжний захід відсутній.
Судові витрати відсутні.
Речові докази відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.374,376,395 КПК України, 75-76 КК України суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі і застосувавши ст. 75, 76 КК України, звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням - встановивши йому іспитовий строк терміном в три роки, з покладенням на нього обов'язку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок суду набирає законний сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.
СуддяОСОБА_1