Справа № 564/1033/20
05 червня 2020 року
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя Олійник П.В.
секретар судового засідання Рубельський О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області скаргу ОСОБА_1 про визнання постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Рівненської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петрової Людмили Сергіївни,
ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області зі скаргою про визнання постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Рівненської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петрової Людмили Сергіївни.
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем винесено дві постанови: про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ВП №47958248 та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії ВП №47958248. Однак, скаржник не погоджується із винесеними постановами, вважає їх незаконними та просить суд їх скасувати.
Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Рівненської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петрова Л.С. в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Михайлов В.О. звернувся до суду з завою про розгляд скарги без його участі та участі скаржника.
Суд, всебічно та неупереджено дослідивши матеріали скарги та надані докази, приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 займає посаду секретаря міської ради у Костопільській міській раді Рівненської області, яку віднесено до п'ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування, та яка належить до посад, пов'язаних з високим рівнем корупційних ризиків, згідно з переліком, затвердженим Національним агентством з питань запобігання корупції.
Згідно виконавчого листа від 08.02.2007 року по справі №2к-1, виданого на виконання рішення районного суду в Ліпні Республіки Польща від 12.12.2005 року, присуджено до стягнення з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_2 у розмірі 500 злотих, щомісячно, що підлягають оплаті до 15 числа кожного місяця на користь ОСОБА_3 разом із законними відсотками у випадку несвоєчасної сплати, починаючи від 01.07.2004 року.
Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 27.01.2015 року.
Згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату (дохід) боржника від 22.08.2016 року постановлено з ОСОБА_1 на виконання виконавчого листа №2к-1 проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику, після відрахування податків у розмірі 50% до погашення заборгованості в тому числі 847,67 грн. періодичних платежів, щомісячно. Після погашення заборгованості утримувати з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику, після відрахування податків у розмірі 847,67 грн., щомісячно. Якщо на виконанні вже є або будуть надходити виконавчі документи про стягнення з боржника боргу, то утримання проводити сумарно 50% по всіх виконавчих провадженнях і пропорційно розподіляти між всіма стягувачами згідно ст.44 Закону України "Про виконавче провадження". (У разі, якщо стягнути аліменти у зазначеному розмірі неможливо, адміністрація підприємства, установи, організація, фізична особа, фізична особа-підприємець, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів).
Згідно постанови про звернення стягнення на заробітну плату (дохід) боржника від 11.10.2016 року з ОСОБА_1 на виконання виконавчого листа №2-664/2009 проводиться щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати ОСОБА_1 , після відрахування податків стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 , в розмірі 1/2 частини від його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, та на утримання позивача в розмірі 1/5 частини від його заробітку, щомісячно, до досягнення сином ОСОБА_5 трьох років.
Таким чином, із заробітку боржника проводиться вирахування по двох виконавчих документах і фактично відраховується близько 70 % заробітку боржника.
Згідно довідки про розмір заборгованості по сплаті аліментів згідно виконавчого листа №2к-1, за ОСОБА_1 станом на 01.03.2018 року рахується заборгованість по аліментам у розмірі 98051,71 грн.
Згідно постанови державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 12.03.2020 року, постановлено тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення ним заборгованості.
Згідно постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 13.03.2020 року, постановлено тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, до погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Зазначені постанови державного виконавця про встановлення тимчасових обмежень мотивовані тим, що станом на 20.02.2018 року за боржником існує заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до виконання. Існування заборгованості по сплаті аліментів порушує права неповнолітньої дитини на утримання, що передбачено статтею 180 Сімейного кодексу України. Оскільки рішення не виконане, борг в добровільному порядку не сплачений, тому необхідно боржника тимчасово обмежити у вказаних правах - до погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Не погоджуючись із вказаними постановами про встановлення тимчасових обмежень постановлених 12.03.2020 року та 13.03.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петрової Л.С., ОСОБА_1 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з відповідною скаргою.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.9 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Із аналізу вказаної норми вбачається необхідність винесення саме мотивованих постанов.
Водночас, при винесенні оскаржуваних постанов, державним виконавцем не встановлено чи відбувається збільшення заборгованості по аліментам з вини боржника, чи завдано несплатою аліментів у повному розмірі шкоди правам дитини, чи потребують порушені права дитини застосовуваного заходу забезпечення погашення заборгованості, чи не порушує застосовуваний захід прав самої дитини, а також, чи не погіршує застосовуваний захід майновий стан боржника, робить неможливим виконання зобов'язань із сплати аліментів та збільшує розмір заборгованості.
Заходи, які обмежують встановлені права громадян, є обґрунтованими лише тоді, коли переслідують законну мету щодо забезпечення погашення заборгованості.
Постанови не містять жодного вмотивованого обґрунтування про необхідність застосування до боржника тимчасових обмежень.
Сам факт наявності заборгованості зі сплати аліментів без дослідження природи виникнення такої заборгованості, не може бути самостійною підставою для застосування заходів забезпечення виконання зобов'язань.
Як було зазначено вище, із суми доходу ОСОБА_1 щомісячно проводиться відрахування аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 70% від доходу боржника, що має бути виплачений.
Відповідно до ч.3 ст.70 Закону України "Про виконавче провадження", загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Таким чином, із заробітної плати боржника відбувається відрахування на оплату присуджених аліментів у більшому за максимально допустимий розмір.
Застосовувані державним виконавцем заходи повинні переслідувати законну мету щодо забезпечення погашення заборгованості.
Більше того державним виконавцем не взято до уваги, що боржник не ухиляється від сплати аліментів за рішенням суду, не вказано сукупного розміру заборгованості зі сплати аліментівпо виконавчому провадженню ВП №47958248, не взято до уваги, що зазначена заборгованість виникла ще до звернення стягнення на заробіток боржника і той факт, що боржник не має майна за рахунок якого мав би змогу погасити цю заборгованість.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до пункту 91 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Хлюстов проти Росії", у справі Гочева проти Росії Суд коротко узагальнив принципи стосовно оцінки необхідності заходів, що обмежують свободу пересування, наступним чином: "49. Стосовно співрозмірності обмеження, накладеного через несплату боргів, Суд нагадує, що обмеження обгрунтоване лише поки переслідує законну ціль забезпечення погашення вказаних боргів (див. Napijalo v. Croatia, №66485/01, §§ 78 по 82, 13 листопада 2003 р.). Більше того, навіть будучи обгрунтованим початково, захід обмеження свободи пересування особи може стати неспіврозмірним і порушувати право особи, якщо автоматично поширюється на тривалий строк (див. Luordo V. Italy, №32190/96, § 96, ECHR 2003-IX; Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary, № 41463/02, § 35, ECHR 2006".
Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Ухилення від виконання зобов'язань передбачає свідоме, а саме, умисне невиконання особою покладених на нього обов'язків.
Докази вчинення ОСОБА_1 будь-яких дій спрямованих на ухилення чи свідомої бездіяльності боржника з метою ухилення від сплати аліментів постанови державного виконавця не містять. Наявність ухилення боржника від сплати аліментів у повному розмірі, також, не доведена державним виконавцем в судовому засіданні.
Окрім того, державним виконавцем не враховано, що застосований захід забезпечення погашення заборгованості у вигляді тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, позбавляє боржника можливості бачитись зі своїм сином, ОСОБА_6 , який є громадянином Республіки Польща та постійно проживає на її території, тобто за межами території України.
Також, державним виконавцем не враховано відсутність скарг стягувача за аліментами з приводу їх несплати, що може свідчити про участь батька в житті дитини іншим шляхом. Так, згідно пояснень представника скаржника, ОСОБА_1 щороку відвідує свого сина у Польщі та відпочиває разом з ним.
По вказаному вище провадженню відбувається щомісячна сплата коштів, а під час винесення спірних постанов не було встановлено умисних дій зі сторони боржника щодо виникнення зазначеної заборгованості
Відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами розгляду скарги, суд дійшов переконливого висновку, що скаржником доведено відсутність ухилення боржника від сплати аліментів, а також, доведено те, що застосовані державним виконавцем обмеження не лише не можуть забезпечити своєї мети, тобто не здатні вплинути на сплату ним аліментів у більшому розмірі, але й погіршують його матеріальне становище та шкодять інтересам його сина, який постійно проживає за межами України, та майновим інтересам його інших дітей, які проживають на території України. В зв'язку з чим, винесені 12.03.2020 року та 13.03.2020 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Рівненської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петровою Л.С. постанови про тимчасові обмеження стосовно ОСОБА_1 є неправомірними.
Відповідно до ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду.
Відповідно до ст.447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.451 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Враховуючи викладене, суд дійшов переконливого висновку, що порушені права скаржника ОСОБА_1 підлягають судовому захисту шляхом зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Рівненської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петрової Л.С. усунути вказані в ухвалі порушення та поновити порушені права ОСОБА_1 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 211, 247, 260, 261, 353, 450, 451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 про визнання постанов державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Рівненської області Західного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Петрової Людмили Сергіївни - задоволити.
Постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (мЛьвів) Петрової Л.С. про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України серії ВП №47958248 від 12.03.2020 року - визнати неправомірною.
Постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управлінння Міністерства юстиції (мЛьвів) Петрової Л.С. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії серії ВП №47958248 від 13.03.2020 року - визнати неправомірною.
Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Петрову Л.С. усунути порушення - поновити порушені права заявника.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання повного тексту ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Дата складення повного тексту ухвали - 9 червня 2020 року.
СуддяП. В. Олійник