Дата документу 03.06.2020 Справа № 554/4066/17
Провадження №1-кс/554/7323/2020
іменем України
03 червня 2020 року м.Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтаві скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотання про проведення судово-психологічної експертизи у кримінальному провадженні №42017000000000973,-
27 травня 2020 року до Октябрського районного суду м.Полтави надійшла скарга ОСОБА_3 на рішення слідчого про відмову у задоволенні клопотання, в порядку ст.303 КПК України, у якій просить скасувати постанову слідчого від 16 березня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення відносно заявника судово-психологічної експертизи у кримінальному провадженні як немотивовану та незаконну.
На обґрунтування скарги заявник посилається на те, що 09 січня 2020 року ОСОБА_3 , як потерпілий, письмово звернувся до слідчого ТУ ДБР у м.Полтаві ОСОБА_4 з клопотанням, у якому просив з метою встановлення розміру компенсації моральної шкоди, завданої незаконними та злочинними діями фігурантів по справі, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, в рамках об'єднаного кримінального провадження №42017000000000973 призначити йому судово-психологічну експертизу.
14 січня 2020 року слідчий ОСОБА_4 , незаконно, на думку заявника, з порушенням вимог КПК України, виніс постанову про відмову у задоволенні його клопотання, чим порушив права заявника. Зазначає, що згідно висновку експерта-психолога від 16.07.2018 року в рамках кримінального провадження №42017000000000973 встановлено, що ситуація була психотравмуючою для ОСОБА_3 . Крім того, заявником надані матеріали, які підтверджують завдання йому моральної та фізичної шкоди фігурантами по справі, а також рішення судів, якими встановлені обставини моральних та фізичних страждань та стягнуто відповідну компенсацію за моральну шкоду. 05 березня 2020 року ухвалою слідчого судді згадану постанову слідчого скасовано. Однак у подальшому слідчий ОСОБА_4 , без проведення будь-яких слідчих дій, направлених на встановлення істини, без допиту заявника, не усунувши недоліки, викладені в ухвалі суду, повторно 16 березня 2020 року виніс немотивовану і незаконну постанову про відмову в проведенні судово-психологічної експертизи, виклавши в офіційному документі завідомо недостовірні дані, та яку ОСОБА_3 отримав 18 травня 2020 року.
На підставі викладеного, ОСОБА_3 просить захистити його порушене право, та задовольнити вимоги скарги.
У судове засідання заявник ОСОБА_3 не з'явився, за змістом скарги просив проводити судовий розгляд без його участі, вимоги скарги підтримав та просив задовольнити.
Слідчий ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
За таких обставин, ураховуючи процесуальні строки розгляду та наявність волевиявлення заявника про розгляд без участі, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності учасників.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не відбувалось на підставі ч.4 ст.107 КПК України.
Вивчивши суть скарги, дослідивши наявні матеріали скарги, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Положеннями ст.2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Зокрема, пунктом 7 частини 1 статті 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Як встановлено з матеріалів скарги, в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017000000000973 від 28 березня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.1 ст.375 КК України.
Зі скарги вбачається, що ОСОБА_3 вважає, що діями посадових осіб у кримінальному провадженні йому була спричинена моральна шкода, у зв'язку з чим він 14 січня 2020 року він звернувся до слідчого з клопотанням про проведення йому судово-психологічної експертизи.
Втім, такі обставини потребують перевірки та ретельного дослідження органом досудового розслідування.
Постановою від 16 березня 2020 року слідчий Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтава, ОСОБА_4 у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42017000000000973 від 28.03.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.1 ст.375 КК України, про призначення судово-психологічної експертизи - відмовлено.
Дана постанова слідчого мотивована тим, що призначення експертизи щодо визначення моральної шкоди здійснюється виключно на розсуд слідчого, зважаючи на обставини кримінального провадження, тобто питання призначення експертизи необхідно вирішувати з урахуванням здобутих доказів в ході проведення досудового розслідування, з точки зору їх допустимості, належності та повноти. Водночас, зазначає, що добутих доказів недостатньо для прийняття рішення про проведення експертизи. Так, враховуючи зібрані матеріали та показання свідків, в ході досудового розслідування на теперішній час не здобуто доказів, які б вказували на те, які саме протиправні дії відносно ОСОБА_3 вчинено з боку колишньої судді Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_5 , колишнього начальника Полтавського слідчого ізолятору №23 ОСОБА_6 , колишніх слідчих СУ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , що свідчить про відсутність процесуальних підстав для призначення такої експертизи органом досудового розслідування. З цих підстав слідчий дійшов до висновку, що призначення експертизи на даному етапі буде передчасним та недоцільним, враховуючи відсутність вихідних даних для її проведення, а тому ним прийнято рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 14.01.2020 року (а.с.3-4).
Відповідно до ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.
Відповідно до ч.3 ст.93 КПК України ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому ст.220 цього Кодексу.
Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Таким чином, слідчим у передбачений законом строк вирішено клопотання ОСОБА_3 , а прийнята за результатами розгляду постанова від 16 березня 2020 року містить відповідне обґрунтування відмови у задоволенні вимог заявника.
Згідно з п.18 ч.1 ст.3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Згідно з ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
За загальним правилом, визначеним в ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч.2).
Відповідно до ч.3 ст.110 КПК України рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Відповідно до ч.5 ст.110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
Суд вважає, що обґрунтовуючи відмову у задоволенні клопотання, слідчим було переконливо доведено відсутність на даному етапі досудового розслідування необхідності в призначенні судово-психологічної експертизи у цьому кримінальному провадженні, про яку просить ОСОБА_3 , а відтак правових підстав для скасування цієї постанови не вбачається.
Так, слідчим обґрунтовано зазначено, що за відсутності доказів, які б вказували на те, які саме протиправні дії вчинено відносно заявника з боку конкретних посадових осіб та відсутності необхідних вихідних даних проведення експертизи буде передчасним на недоцільним.
У свою чергу, посилання заявника на висновок спеціаліста від 16 липня 2018 року, згідно з яким зазначено про психотравмуючий характер ситуацій для ОСОБА_3 , а також завдання йому моральної шкоди тощо, самі по собі не спростовують висновків слідчого щодо відмови у задоволенні поданого клопотання, оскільки згадане рішення прийнято з урахуванням здобутих у кримінальному провадженні доказів, оцінки встановлених обставин та наявних матеріалів у їх сукупності, та в межах передбачених законом повноважень.
У даному контексті слід враховувати, що правова оцінка всіх обставин кримінального провадження, зокрема, складу кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений вирішується судом у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Тому на даній стадії кримінального провадження не є прерогативою слідчого судді дослідження будь-яких доказів для кваліфікації діяння, що розслідується.
Крім того, з огляду на співвідношення вимог ст.220 КПК України з іншими процесуальними вимогами щодо здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, зокрема, встановленими ст.40 КПК України, процесуальне законодавство не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування вчиняти всі дії, які ініціюються учасниками кримінального провадження, оскільки такі дії в певних випадках можуть бути недоцільними, а інколи - передчасними або взагалі перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження.
У свою чергу, слідчий суддя не може підміняти і приймати рішення, котрі віднесені до компетенції слідчого, який є самостійним у прийнятті рішень.
Отже, з урахуванням аналізу вказаних вище обставин і діючого законодавства, оскільки доводи ОСОБА_3 щодо допущення слідчим порушень вимог КПК України при розгляді клопотання від 16 березня 2020 року не ґрунтуються на вимогах закону, а винесена постанова відповідає вимогам ст.ст.9, 110 КПК України, тому слідчий суддя дійшов до висновку про безпідставність вимог поданої скарги.
Згідно з вимогами ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого слідчим суддею постановляється ухвала про скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, слідчий суддя вважає відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 22, 24, 110, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотання про проведення судово-психологічної експертизи у кримінальному провадженні №42017000000000973.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1