04 червня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1196/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Мельника В.В., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в м. Дніпро в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року в адміністративній справі №340/1196/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання рішення протиправним,-
14.04.2020 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 23.03.2020 № 11-4566/14-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області на підставі викопіювання з кадастрової карти від 12.03.2020 № НВ-3511053912020, ОСОБА_2 .
Одночасно з адміністративним позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом: зупинення дії наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.03.2020 №11-4566/14-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» у частині земельної ділянки площею 2,00 га, зазначеної ОСОБА_1 на графічних матеріалах, поданих разом із заявою від 30.01.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яка знаходиться у межах земельної ділянки загальною площею 21,0948 га, кадастровий номер 3521187600:02:000:2024, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області; заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області вчиняти дії/приймати рішення щодо розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,00 га, зазначеної ОСОБА_1 на графічних матеріалах, поданих разом із заявою від 30.01.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яка знаходиться у межах земельної ділянки загальною площею 21,0948 га, кадастровий номер 3521187600:02:000:2024, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
Заява про забезпечення позову мотивована тим, що в провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду знаходиться справа №340/820/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу від 03.03.2020 №11-3161/14-20-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви про абезпечення позову.
Ухвала суду фактично мотивована відсутністю правових підстав для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у вказаний позивачем спосіб. З цього приводу суд вказав на те, що забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу від 23.03.2020 №11-4566/14-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", який є початковою стадією процесу по отриманню права власності, не може розцінюватися як співмірний щодо прав та інтересів, про захист яких просить заявник, та наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. Такі висновки суд обґрунтував тим, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є лише однією із стадій процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання вказаного дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом. При цьому рішення відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не порушує та не може порушити права та законні інтереси позивача у спірних відносинах, оскільки наявність такого рішення не встановлює обмежень щодо реалізації права на отримання у встановленому законом порядку позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо цієї ж земельної ділянки.
Станом на 13.04.2020 р. рішення суду не набрало законної сили.
Не погодившись з рішенням суду позивачем подана апеляційна скарга, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з огляду на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди майновим правам та інтересам позивача для відновлення яких необхідно буде докласти позивачу значних зусиль, та очевидних ознак не відповідності спірного наказу критеріям, які визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України, враховуючи конкретні обставини даної справи.
В силу пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Судом першої інстанції правильно вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Суд звертає увагу, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем оскаржується рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що є лише першою стадією процедури отримання земельних ділянок у власність/ користування/оренду, а факт отримання дозволу нею на розробку проекту землеустрою не означає позитивного вирішення питання про надання спірної земельної ділянки у власність/ користування/оренду, оскільки такий дозвіл не є правовстановлюючим актом, тому таке рішення відповідача не може створювати для позивача негативних правових наслідків.
Водночас, набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання вказаного дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим актом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу від 23.03.2020 №11-4566/14-20-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", який є початковою стадією процесу по отриманню права власності, не може розцінюватися як співмірний щодо прав та інтересів, про захист яких просить заявник, та наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Стосовно доводів представника позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних правових наслідків для особи, якій надано спірний наказ, суд першої інстанції правильно зазначив, що заходи забезпечення позову вживаються з метою гарантування прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися, а не відносно прав третіх осіб.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року в адміністративній справі №340/1196/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов