іменем України
Справа №377/344/20
Провадження №3/377/100/20
15 червня 2020 року суддя Славутицького міського суду Київської області Теремецька Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Прядко Н.М.,
прокурора Младаневич З.О.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління стратегічних розслідувань в Київській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Андрушівка Житомирської області, громадянки України, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , -
Згідно протоколу № 114 від 22 травня 2020 року ОСОБА_1 , обіймаючи посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування місцевих податків території обслуговування Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області по 30.01.2018 року, маючи спеціальне звання інспектора податкової та митної справи І рангу, будучи суб'єктом відповідальності за вчинення корупційного правопорушення згідно з п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки ст. 172-6 КУпАП, на якого поширюється його дія, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 даного Закону України та пп. 3 ч. 5 Розділу ІІ Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру, затвердженого рішенням НАЗК № 3 від 10.06.2016 року, несвоєчасно, без поважних причин, 04.06.2019 року подала декларацію після звільнення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, визнала та пояснила, що 30.01.2018 року вона була звільнена з посади головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування місцевих податків території обслуговування Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області. Проте, що їй потрібно подати після звільнення до 01 квітня 2019 року декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік, вона не знала. Після звільнення вона фактично проживала в смт Любеч Ріпкинського району Чернігівської області і там не було технічної можливості подати декларацію. За зареєстрованим місцем проживання у неї була технічна можливість подати таку декларацію. Після отримання листа з НАЗК, в якому зазначалося про необхідність подати декларацію, вона взяла електронний ключ та заповнила і відправила 04.06.2019 року декларацію.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, думку прокурора, яка просила визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,
дослідивши матеріали справи, вважаю правильним зробити наступний висновок.
Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 , вона 27.11.2006 року була прийнята на посаду старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу оподаткування юридичних осіб в Державну податкову інспекцію у м. Славутичі та 27.11.2006 року у відповідності до ст. 18 Закону України «Про державну службу» прийняла Присягу державного службовця (а. с. 29, 32-33).
Наказом в.о. начальника Головного управління ДФС у Київській області ДФС України Фоменка О.П. № 466-о від 18 липня 2017 року ОСОБА_1 призначено в порядку переведення з 21.07.2017 року на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування місцевих податків і зборів території обслуговування Броварської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області (а. с. 27).
Відповідно до наказу в.о. начальника Головного управління ДФС у Київській області ДФС України Кавиліна О.А. № 68-о від 30.01.2018 року, припинено державну службу та звільнено 30.01.2018 року ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування місцевих податків і зборів території обслуговування Броварської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області у зв'язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» з виплатою середньомісячної заробітної плати, до якого додано розписку про ознайомлення ОСОБА_1 із змістом ст.45 Закону України «про запобігання корупції»(а. с. 25-26).
Згідно з п. 341.1 ст. 341 Податкового кодексу України служба в контролюючих органах є професійною діяльністю придатних до неї за станом здоров'я, освітнім рівнем та віком громадян України, що пов'язана з формуванням державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів, реалізацією податкової та митної політики, політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, а також із здійсненням контролю за додержанням податкового, митного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п. 342.1 ст. 342 Податкового кодексу України посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.
Як зазначено у п. 342.4 ст. 342 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну службу» посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» посада головного державного ревізора-інспектора відноситься до посад державної служби категорії «В».
Як зазначено у п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.
Виходячи з викладеного, ОСОБА_1 є суб'єктом корупційних правопорушень відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», так як була державним службовцем, обіймаючи посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування місцевих податків і зборів території обслуговування Броварської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області до 30.01.2018 року.
За правилом ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» ( в редакції Закону № 1975-VIII від 23.03.2017) особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 цього Закону особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і « в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Як вбачається з скріншоту Єдиного державного реєстру декларацій за офіційним посиланням на веб-ресурс https://public.nazk.gov.ua, ОСОБА_1 04.06.2019 року подано декларацію, після звільнення, особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік (а. с. 16).
Зазначені обставини підтверджені також і таблицею послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», з якої видно, що декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік була заповнена та подана ОСОБА_1 в період часу з 22:20:47 03 червня 2019 року до 22:41:49 04 червня 2019 року (а. с. 12-15).
Частиною першою ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Причин, які б свідчили про поважність несвоєчасного неподання ОСОБА_1 після звільнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2018 рік під час розгляду справи не встановлено, оскільки доказів на підтвердження поважності причин несвоєчасного подання вказаної декларації ОСОБА_1 не надано.
З урахуванням наведеного, вважаю, що вина ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доведена повністю.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 38 КУпАП( в редакції, чинній на час вчинення правопорушення) адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом трьох місяців з дня виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Зазначене правопорушення слід вважати виявленим 24 лютого 2020 року, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно рапорту старшого оперуповноваженого 1-го сектору (протидії корупції) УСР в Київській області ДСР Національної поліції України Троян О. від 14.04.2020 року, у останнього на виконанні знаходяться матеріали, які надійшли з НАЗК (вх. № 372 від 24.02.2020 року), щодо можливого правопорушення пов'язаного з корупцією головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування місцевих податків і зборів території обслуговування Броварської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Київській області Нургалієвою О.О., яка являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно з п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про
запобігання корупції», несвоєчасно подала свою декларацію після звільнення за минулий рік (а. с. 17).
Таким чином, з 24 лютого 2020 року старшому оперуповноваженому 1-го сектору (протидії корупції) УСР в Київській області ДСР Національно поліції України Трояну О. стало відомо про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, і почалося здійснення відповідної перевірки за фактом ймовірного правопорушення та почався перебіг строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, і на час розгляду справи в суді минуло більше трьох місяців із дня виявлення вказаного правопорушення.
З урахуванням наведеного, доводи, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення про те, що моментом виявлення в діях ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є дата зібрання усіх матеріалів перевірки та подання рапорту про виявлення всіх необхідних ознак складу правопорушення, тобто 22.05.2020 року, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 необхідно визнати виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, із закриттям провадження у справі, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративних стягнень, передбачених ст. 38 КУпАП (в редакції, чинній на час вчинення правопорушення), із підстав, наведених в п. 7 ст. 247 КУпАП.
При цьому, хоча нормами КУпАП прямо не передбачено необхідності визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у випадку закриття провадження у справі, вважаю, що встановивши вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення, законодавець не зробив будь-яких виключень щодо постанов про закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення, із чого необхідно зробити висновок про те, що виконання вимог ч. 2 ст. 283 КУпАП є обов'язковим і для цього виду постанов.
Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини щодо порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину, якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Зважаючи на зазначену вище правову позицію ЄСПЛ у питанні порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, вважаю, що закриття справи у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення за своєю суттю є закриттям справи із нереабілітуючих підстав, що указує на можливість визнання вини.
Керуючись ст. ст. 247, 279, 280, 283-285 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП (в редакції, чинній на час вчинення правопорушення), із підстави, зазначеної у п. 7 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. Ф. Теремецька