10 червня 2020 р.Справа № 440/4494/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Мороз М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, м. Полтава, повний текст складено 26.12.19 року по справі № 440/4494/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про стягнення компенсації,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , в якій просив суд стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 222117,36 грн. (двісті двадцять дві тисячі сто сімнадцять гривень тридцять шість копійок) за рахунок коштів Пенсійного фонду України відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати"; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати протягом одного місяця, з дня набрання рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення; допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення пенсії за один місяць; розглядати справу за правилом спрощеного позовного провадження.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 у справі №2а-2124/10/1625, за період з 06.09.2009 по 31.10.2011, починаючи з 06.09.2009 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 18.09.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 у справі №2а-2124/10/1625, за період з 06.09.2009 по 31.10.2011, починаючи з 06.09.2009 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 18.09.2019. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду, позивач подав до суду апеляційну скаргу. Вказує , що постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 року №430 в постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 внесені зміни та доповнення, постанова доповнена Додатком, як приклад обчислення суми компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат, що дозволяє кожному громадянину здійснити обчислення суми компенсації, що було зроблено позивачем при нарахуванні компенсації у зазначеної справі, а суд першої інстанції на це не звернув уваги. Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050 та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати пенсії, що носило триваючий характер. Вважає , що у розрахунку, наведеному в позовній заяві, обґрунтовано обчислив суму компенсації за правилами Закону України № 2050 та Порядком №159, але суд має право перевірити розрахунок, наданий позивачем. Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Докази (підтверджуючи документи) щодо фактичного розміру компенсації втрати частини доходів, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу у зв'язку з порушенням строків виплати йому пенсії на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 року у справі №2а-2124/10 за період з 06.09.2009 року по 31.10.2011 року, починаючи з 06.09.2009 року по день фактичної виплати пенсії, тобто по 18.09.2019 року , були судом витребувані у відповідача щодо фактичного розміру компенсації втрати частини доходів, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу у зв'язку з порушенням строків виплати йому пенсії на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 року у справі №2а-2124/10 за період з 06.09.2009 року по 31.10.2011 року, якій створює протиправні перешкоди у здійснені судочинства, а суд не вчинив заходів процесуального примусу, визначених статтею 145 КАС України. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Відповідно до приписів статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету. Оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, вважає за можливе стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 222117,36 грн. за рахунок коштів Пенсійного фонду України відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". На підставі вищевказаного вважає , що судом першої інстанції не правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, тому вважає, що судове рішення підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Оскільки предметом даного спору є стягнення з відповідача на користь позивача компенсації, рішення суду в частині виплати компенсації за один місяць підлягає допуску до негайного виконання відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 р. в частині відмови у задоволенні позову , в цій частині прийняти нове рішення , яким позов в цій частині задовольнити.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 у справі №2-а-2124/2010 позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавській області про зобов'язання здійснити перерахунок та нарахувати пенсію по інвалідності, що настала в результаті каліцтва внаслідок Чорнобильської катастрофи - задоволено. Визнано відмову Управління пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавській області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі, передбаченому ст. 50, ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст.28 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 22.05.08 та провести відповідні виплати з врахуванням проведених виплат. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавській області провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з врахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 22.05.08 та провести відповідні виплати з врахуванням проведених виплат.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 у справі №2-а-2124/10/1625 апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавській області задоволено частково. Постанову Полтавського районного суду м. Полтави від 17.12.2010 скасовано в частині визнання протиправною відмови Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі, передбаченому ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 22.05.2008 року по 05.09.2009 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з врахуванням проведених виплат за період з 22.05.2008 року по 05.09.2009 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з врахуванням проведених виплат за період з 22.05.2008 року по 05.09.2009 року. Позовну заяву ОСОБА_1 в зазначеній частині залишено без розгляду. В іншій частині постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 по справі №2-а-2124/10/1625 залишено без змін .
На виконання вказаних судових рішень здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та 18.09.2019 виплачено позивачу недоплачену суму пенсії в розмірі 127941,81 грн, що підтверджується випискою за картковим рахунком клієнта за період з 01.09.2019-30.09.2019.
04.10.2019 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою (а.с.14), у якій просив провести розрахунок, нарахування компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії згідно судового рішення за період з 06.09.2009 року по 31.10.2011 року по день фактичної виплати, а саме по 18.09.2019, та виплатити нараховану компенсацію відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 15.10.2019 №5249/Б-02 позивача повідомлено, що в рішеннях судів відсутні зобов'язання щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", а також даним законом та постановою КМУ від 21.02.2001 №159 не передбачено нарахування компенсації втрати частини доходів на суми, що виплачуються за минулий час за рішенням суду.
Не погодившись з відмовою в нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у порушення вимог статті 19 Конституції України, Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та приписів Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, протиправно відмовлено у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 у справі №2-а-2124/2010 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 у справі №2-а-2124/10/1625, за період з 06.09.2009 по 31.10.2011 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 18.09.2019. Тому , обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 у справі №2-а-2124/10/1625, за період з 06.09.2009 по 31.10.2011, починаючи з 06.09.2009 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 18.09.2019 та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 у справі №2-а-2124/10/1625, за період з 06.09.2009 по 31.10.2011, починаючи з 06.09.2009 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 18.09.2019
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії у розмірі 222117,36 грн суд першої інстанції виходив з того, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати обчислюється та виплачується у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року, саме підприємствами, установами та організаціями, проте, на час розгляду даної справи компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії ОСОБА_1 не нарахована, а тому позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення компенсації у визначеній сумі є передчасною.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову не оскаржується.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок №159).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею 4 Закону №2050-ІІІ визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлено Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі №21-518а14, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі №681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі №522/5664/17, від 21.06.2018 у справі №523/1124/17, від 05.10.2018 у справі №127/829/17, від 12.02.2019 у справі №814/1428/18.
Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на виконання постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 по справі №2-а-2124/2010 позивачу здійснено перерахунок пенсії у розмірі 127941,81 грн., проте була виплачена лише 18.09.2019 року.
Таким чином, несвоєчасне нарахування сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, що встановлено судовим рішенням в справі № 2-а-2124/2010, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Як вищезазначено компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги апелянта про стягнення суми компенсації втрати частини доходів у визначеній грошовій сумі, оскільки здійснення розрахунку проводиться установою самостійно, та відноситься, в даному випадку, до компетенції відповідача. Вимога ж про стягнення визначеної суми може бути заявлена у випадку протиправної не виплати розрахованої та нарахованої суми компенсації. Однак, у спірних правовідносинах відповідач не здійснив розрахунок та не нарахував таку компенсацію.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 у справі №2-а-2124/10/1625, за період з 06.09.2009 по 31.10.2011, починаючи з 06.09.2009 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 18.09.2019 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 17.12.2010 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2011 у справі №2-а-2124/10/1625, за період з 06.09.2009 по 31.10.2011, починаючи з 06.09.2009 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 18.09.2019.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що розрахунок компенсації втрати частину доходів може бути здійснено кожним громадянином, оскільки згідно ст. 1 Закону №2050-ІІІ саме підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Здійснення розрахунку особою самостійно Законом №2050-ІІІ та Порядком №159 не передбачено.
З приводу вимог позивача про допущення рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Разом з тим, оскільки належні позивачу виплати є компенсацією, що не носить характер періодичного платежу, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для допуску рішення до негайного виконання.
Щодо вимог позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати протягом одного місяця з дня набрання рішення законної сили звіт про його виконання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 287 КАС України. В свою чергу, спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень закріплені статтею 382 КАС України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, яке реалізується виключно під час прийняття постанови по суті. Мета здійснення судового контролю полягає у необхідності пересвідчитись, що суб'єктом владних повноважень рішення буде виконане. Разом з тим, колегією суддів не встановлено обставин, що могли б свідчити про невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення вказаної частини позовних вимог.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2019 року по справі № 440/4494/19 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 15.06.2020 року