Справа № 369/6801/20
Провадження №1-кс/369/1438/20
10.06.2020 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110380000492 від 07.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -
Досудовим розслідуванням установлено, що 07.06.2020 близько 02 год. 00 хв. (більш точного часу не установлено) ОСОБА_4 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_6 , відповідно до попередньо узгодженого плану дій та розподілення ролей, перебуваючи на огородженій території, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел та мету на незаконне заволодіння транспортним засобом марки «MAN LE 160C», д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, який належить ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч волі власника транспортного засобу, ОСОБА_4 сів за кермо вище вказаного транспортного засобу та за допомогою наявного ключа в замку запалювання привів у дію двигун, а ОСОБА_6 сів за пасажирське сидіння, та спостерегів за навколишнім середовищем, щоб ні хто їх не помітив.
Після цього ОСОБА_8 разом з ОСОБА_6 розпочали рух на вище вказаному транспортному засобі виїхавши на ньому у невідомому напрямку, тим самим незаконно заволодівши ним.
Проведеним досудовим розслідуванням, було встановлено що до вчинення вище вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 , якому 09.06.2020 слідчим, за погодженням з прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Підозрюваним в даному кримінальному провадженні є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець Івано-Франківської області Галицького району м. Бурштин, маючий середню освіту, тимчасово не працюючий, не одружений, без місця реєстрації, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимий.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, зокрема: рапорт про реєстрацію до журналу єдиного обліку повідомлення про злочин від 07.06.2020; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_7 від 07.06.2020; протокол огляду місця події від 07.06.2020; протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 07.06.2020; протоколи допиту свідків; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками; протокол огляду місця події від 09.06.2020 та інші матеріалами кримінального провадження в сукупності.
З огляду на викладене є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 , причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_4 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
В даному випадку ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_4 є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду,
- незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні,
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Реальним є ризик того, що підозрюваний переховуватиметься від органу досудового розслідування та суду, оскільки у разі визнання його винним у вчиненні даного злочину, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, з конфіскацією майна або без такої.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).
Оцінюючи ризик переховування підозрюваного з позиції практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити наступне:
- підозрюваний немає на утриманні неповнолітніх дітей та батьків похилого віку, тобто немає стійких соціальних в'язків, офіційно не працює, не має постійного джерела доходів.
Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик залишення ним місця проживання з метою переховуватися від органів розслідування та суду в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_4 може впливати на свідків та потерпілого, інших осіб у кримінальному провадженні, необхідно зазначити наступне.
Даний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи про фактичне місце проживання свідків та потерпілих, зможе незаконно впливати на них, так як останньому відомо їх місце проживання. На даний час з останніми проведені не всі необхідні слідчі дії у даному кримінальному провадженні, тому він може впливати на них з метою зміни ними своїх показань або неявки в подальшому у судові засідання.
Щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно зазначити, що він офіційно не працює, немає постійного джерела доходів та міцних соціальних зв'язків, є уродженцем іншої області, фактично проживає за межами Києво-Святошинського району.
Підставою застосування щодо нього запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину та наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, під час досудового розслідування встановлено реальні ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з домашнім арештом, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який дієво забезпечить виконання підозрюваним передбачених кримінальним процесуальним кодексом України обов'язків.
Лише обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зможе запобігти усім вищевказаним ризикам.
Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, таких як особисте зобов'язання, особиста порука, будуть недостатніми для запобігання зазначеним ризикам, так як виходячи зі змісту ст.ст. 179-180, 182 КПК України, вони не позбавляють у повній мірі підозрюваного можливості вільно пересуватися, вчиняти протиправні дії.
Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Під час судового засідання прокурор вимоги клопотання підтримав з підстав викладених у ньому, просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 не заперечували проти застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши пояснення підозрюваного, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, дослідивши подані матеріали, дослідивши наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від слідства та суду, цим самим перешкоджати встановленню істини по справі, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з тим, надавши оцінку поясненням учасників судового розгляду та матеріалам, що містяться разом з клопотанням, взявши до уваги обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, а саме вагомість наявних доказів, суд приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволенню не підлягає.
Таким чином, вважаю, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час забезпечить належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 181 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 184,193,194, 196, 197, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110380000492 від 07.06.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Івано-Франківської області, Галицького району, м. Бурштин, українця, громадянина України, не працюючого, маючого середньо освіту, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час, на 60 діб, а саме до 08 серпня 2020 року (включно).
Покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- не відлучатися з місця проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , з 22:00 годин до 07:00 годин наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, слідчого судді до суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у вказаному провадженні.
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за межі території України, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1