Справа № 368/558/20
Провадження № 1-в/368/62/20
"11" червня 2020 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
представника ВК ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кагарлику в режимі відео конференції заяву засудженого з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Веренчанка Заставнівського району Чернівецької області, освіта середня, громадянина України, проживаючого до засудження АДРЕСА_1 , про умовно-дострокове звільнення, -
До Кагарлицького районного суду Київської області звернувся засуджений ОСОБА_5 із клопотанням та просить суд на підставі ст.. 81 КК України про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Вислухавши думку прокурора, який вказує на те, що до засудженого не можливо застосувати ст. 81 КК України та заперечував проти задоволення заяви засудженого, думку представника Кагарлицької виправної колонії (№115) Київської області, який не підтримав заяву засудженого, засудженого ОСОБА_5 , який просив застосувати до нього ст.. 81 КК України, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява засудженого не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області засуджений 04 червня 2015 року за ст. 286 ч. 3 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавлення права керувати транспортними засобами строк на 3 роки. Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 04 серпня 2015 року вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04.06.2015 року в частині цивільного позову скасовано та направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства, а в іншій частині вирок залишено без змін.
Засуджений ОСОБА_5 з 05.08.2015 року утримувався у Чернівецькому УВП, де заохочень та дисциплінарних стягнень не мав.
04 листопада 2015 року засуджений ОСОБА_5 прибув до Кагарлицької виправної колонії № 115 Київської області.
Станом на 04.02.2018 р. засуджений ОСОБА_5 відбув вже строку призначеного вироком суду за тяжкий злочин, вчинений з необережності.
Критеріями оцінки ступеня виправлення засудженого при застосуванні до нього положень ст. 81 КК України є:
?ставлення засудженого до дотримання вимог встановленого порядку відбування покарання (режим) за весь період відбування покарання;
?участь у суспільно-корисній праці;
?участь у виховних заходах;
?участь у загальноосвітньому та професійно-технічному навчанні;
?участь у самодіяльних організаціях та соціально-корисна активність;
?участь у роботах з благоустрою установ та прилеглих територій,
?поліпшенні житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт по забезпеченню установи продовольством;
?прагнення засудженого до відшкодування нанесених злочином збитків, сплати аліментів (за наявності виконавчих листів);
?визнання своєї вини у вчиненому злочині і каяття в ньому;
?підтриманні соціально-корисних зв'язків та позитивних намірів на життя після звільнення.
Частиною 2 статті 81 КК України та постановою Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання м'яким" передбачено, що головною умовою при прийнятті судом рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є доведеність того, що засуджений добросовісною поведінкою і відношенням до праці довів своє виправлення.
При чому добросовісна поведінка - це не пасивна поведінка засудженого, який утримується від порушення режиму відбування покарання, а його активна участь в громадському житті, виконання громадських доручень, підвищення свого освітнього рівня тощо. Добросовісне відношення до праці - це постійне виконання і перевиконання планів робіт, добросовісне відношення до дорученої роботи, підвищення кваліфікації, прояв ініціативи тощо. В той же час, при вирішенні питання про те, чи довів засуджений своєю добросовісною поведінкою і відношенням до праці своє виправлення суд повинен виходити з аналізу усього процесу виправлення засудженого упродовж усього терміну відбування їм покарання, а не за короткий період часу.
Тобто, при вирішенні питання про те, чи довів засуджений своєю добросовісною поведінкою і відношенням до праці своє виправлення, суд виходить з аналізу усього процесу виправлення засудженого упродовж усього терміну відбування ним покарання, а не за короткий період часу.
За час перебування у колонії, а саме: з 04.11.2015 року засуджений був двічі був заохочений - за добросовісне відношення до праці - 12.01.2017 р. та 29.09.2017 р.
За час відбування покарання подання колонії щодо засудженого ОСОБА_5 тричі розглядалося судом, а саме: один раз по ст. 82 КК України та двічі по ст. 81 КК України.
27.04.2017 р. щодо засудженого ОСОБА_5 . Кагарлицьким районним судом Київської області розглядалося подання ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» по ст.. 82 КК України, згідно якого було відмовлено у задоволенні подання ДУ «Кагарлицька виправна колонія». Ухвалою Київського апеляційного суду від 08.06.2017 р. ухвалу Кагарлицького районного суду Київської від 27.04.2017 р. залишено без змін.
01.03.2018 року щодо засудженого ОСОБА_5 . Кагарлицьким районним судом Київської області розглядалося подання ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» по ст.. 81 КК України, згідно якого було відмовлено у задоволенні подання ДУ «Кагарлицька виправна колонія». Ухвалою Київського апеляційного суду від 28.03.2018 р. ухвалу Кагарлицького районного суду Київської від 01.03.2018 р. залишено без змін та встановлено, що невідбута частини покарання у виді 2 роки 156 днів позбавлення волі залишається великою навіть у максимальному розмірі суперечитиме основним засадам закону про кримінальну відповідальність. Окрім того в ухвалі апеляційного суду зазначено, що ОСОБА_5 відбуває покарання з 04.08.2015р., у тому числі у ДУ «Кагарлицька виправна колонія №115» з 04.11.2015р., на лікуванні він перебував з вересня 2016р., разом з тим, заохочення ним були отримані лише у січні та вересні 2017р., що, на їхню думку, не може свідчити про сумлінне ставлення засудженого до праці, тому було зроблено висновок суду про відсутність підстав однозначно стверджувати про виправлення засудженого ОСОБА_5 , оскільки відбутий ним строк покарання хоч формально і узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 81 КК України, проте в даному випадку є недостатнім для об'єктивного висновку щодо виправлення засудженого.
22.04.2019 року щодо засудженого ОСОБА_5 . Кагарлицьким районним судом Київської області повторно розглядалося подання ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№ 115)» по ст.. 81 КК України, згідно якого було відмовлено у задоволенні подання ДУ «Кагарлицька виправна колонія». Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.07.2019 р. ухвалу Кагарлицького районного суду Київської від 22.04.2019 р. залишено без змін та встановлено, що ОСОБА_5 уже звертався з клопотанням про умовно-дострокове звільнення, яке було залишено без задоволення, що додатково свідчить про те, що на шлях виправлення він не став. При цьому зазначені заохочення були предметом розгляду судом першої інстанції 01.03.2018 року та апеляційної інстанції 28.03.2018 року, нові заохочення на даний нас відсутні, а засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, і рішення про його умовно-дострокове звільнення, є передчасним.
Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.
У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини строку основного покарання більш м'яким покаранням - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
Ст. 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Засудженому ОСОБА_5 надавався короткочасний виїзд за межі колонії у 2017 р. та у 2018 р.
Щодо даних про особу, то засуджений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок якого загинуло дві особи, одна з яких була дитина, якій було лише 6 місяців, а іншою була доросла людина та отримання ще однією людиною середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Щодо відшкодування шкоди потерпілим, то суд зазначає наступне.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 04.08.2015 року вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 04.06.2015 року в частині цивільного позову скасовано та направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства, а в іншій частині вирок залишено без змін. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29.08.2016 року позов потерпілої було задоволено частково та враховано, що засудженим ОСОБА_5 було проведено оплату потерпілим за період відбування покарання, але не відшкодованою залишається ще дуже значна сума.
Щодо працевлаштування засудженого, то в дійсності він добровільно погодився працювати, написавши заяву, яка міститься в особовій справі та працював на контрагентських об'єктах у 2017 р., а після не працював.
Згідно характерники на засудженого ОСОБА_5 вбачається, що до виконання робіт по благоустрою установи не задіюється у зв'язку зі станом здоров'я. На даний період часу не працевлаштований.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_5 не повністю підпадає під положення ст.. 81 КК України, так як процес виправлення не досягнув тієї стадії, тому подана заява засудженого про його умовно-дострокове звільнення на даний момент є передчасним та у задоволенні заяви засудженого щодо основного покарання слід відмовити.
Що стосується додаткового покарання, то слід зазначити наступне.
Умовно - дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване лише до строкових покарань. Відповідно до ст. 55 КК України, позбавлення права займатися певною діяльністю (в даному випадку ОСОБА_5 було позбавлено права керувати транспортними засобами) є строковим покаранням і при призначенні його як додаткового покарання може бути призначене на строк від одного до трьох років.
Оскільки засуджений ОСОБА_5 вчинив злочин, пов'язаний з порушенням правил безпеки дорожнього руху, злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння, враховуючи тяжкістю наслідків, що настали у вигляді смерті двох осіб та заподіяння ще одній особі тілесних ушкоджень середньої тяжкості, суд вважає, що умовно дострокове звільнення засудженого від додаткового покарання не буде відповідати меті, передбаченій ст. 50 КК України, а тому суд дійшов вірного висновку щодо необхідності відмови в задоволенні заяви засудженого щодо додаткового покарання.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.. 537, 539 КПК України, ст.. 81 КК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» № 2 від 26 квітня 2002 р., суд, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом 7 діб з дня проголошення.
Суддя ОСОБА_1