12 червня 2020 року м. Рівне №460/1143/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доПаламарчука Віталія Віталійовича - уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський"
про зобов'язання вчинення певних дій, -
24.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Паламарчука Віталія Віталійовича - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", про зобов'язання включити дані про рахунок ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_2 на суму: 80314,72 гривень.
Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі №460/1143/20. Справу вирішено розглядати суддею одноособово за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 закрито підготовче провадження у справі №460/1143/20 за позовом ОСОБА_1 до Паламарчука Віталія Віталійовича - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" про зобов'язання вчинення певних дій. Вирішено перейти до розгляду адміністративної справи по суті в порядку письмового провадження.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 12.05.2016 між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний)» № 980-058-000000789 , відповідно до якого було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 на ім'я позивача. В подальшому, позивач продовжував користуватись вказаним рахунком на підставі договору між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" № 980-058-000000789 від 12.05.2016. Також 12.05.2016 позивач уклав договір № 980-058-000237851 з ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", за умовами якого передав у позику кошти в сумі 80 000 грн. 19.05.2016 ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" здійснило дострокове повернення коштів на рахунок позивача в ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_2 , включаючи відсотки за користування коштами - 314, 72 грн. На підставі пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивача не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Позивач вважає такі дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" протиправними з огляду на те, що банк у відповідних правовідносинах виступав не стороною правочину, а лише виконавцем розрахункового документу, оформленого ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр".
Згідно з відзивом на позовну заяву Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Паламарчук В.В. позов не визнає. Його заперечення на позов ґрунтуються на тому, що договір №980-058-000237851 від 12.05.2016 по своїй суті є договором позики, що укладений між позивачем та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", без участі ПАТ "Банк Михайлівський" в якості повіреного, а тому гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на ситуацію з позивачем не поширюються. Сама позивач, в розумінні Закону не набув статусу вкладника, а тому його правомірно не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. На переконання відповідача, нікчемність відповідних транзакцій, здійснених на користь позивача, доводиться тим, що ПАТ "Банк Михайлівський" в порушення обмежень, які накладені на нього Постановою НБУ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» №917/БТ від 22.12.2015, уклав з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" договори відступлення прав вимоги, за умовами яких банк придбав права вимоги за кредитними договорами на загальну суму понад 1 млрд. гривень, а Товариство відступило банку права вимоги за договорами купівлі-продажу цінних паперів, за що банк сплатив Товариству 870 млн. гривень та 561 млн. гривень. 19.05.2016 банком здійснювались й інші аналогічні кредитні операції з юридичними особами, зокрема з ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" на суму понад 180 млн. гривень. За наведеного, відповідач просив в позові відмовити повністю.
Разом з відзивом на позов відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Разом з тим, суд вважає таке клопотання безпідставним та таким, що не належить до задоволення, оскільки відповідачем у цій справі є уповноважена особа, яка в силу приписів Закону № 4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то колегія суддів приходить до висновку, що понесені витрати на сплату судового збору належить стягнути саме з Фонду як суб'єкта владних повноважень. Таким чином, суд вважає недоцільним залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.
12.05.2016 між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний)» № 980-058-000000789 , відповідно до якого було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 на ім'я позивача.
Також 12.05.2016 позивач уклав договір № 980-058-000237851 з ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", тип договору "Капітал+"(з виплатою процентів щомісячно), за умовами якого передав у позику кошти в сумі 80 000 грн.
На виконання вказаної угоди позивач 12.05.2016 вніс на рахунок ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" готівкові кошти в загальній сумі 80 000,00 грн.
19.05.2016 ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" перерахувало на рахунок позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_2 кошти в загальній сумі 80 000 грн. Та відсотки по договору за користування коштами 314,72 грн.
23 травня 2016 року Праління Національного банку України прийняло рішення № 14 «Про внесення Пблічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛВСЬКИЙ» до категорії неплатоспроможних». 12 липня 2016 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 року № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноваження ліквідатора банку».
Враховуючи, що позивача не включено до реєстру відшкодувань вкладникам ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», а на його заяви щодо стану поточного рахунку НОМЕР_2 та не включення ОСОБА_1 до реєстру на виплату гарантованої суми відшкодування вкладникам ПАТ «БАНК МИХАЙЛВСЬКИЙ», ним відповіді не отримано, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судом також встановлено, що постановою Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" №917/БТ від 22.12.2015 установлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності та достроково припинено Угоду №121від 26.11.2015 року, укладену між Національним банком України та ПАТ "Банк Михайлівський". Цією постановою зазначений банк віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів та до кінця цього строку йому встановлено ряд обмежень.
Постановою Правління Національного банку України №295/БТ від 27.04.2016 внесено зміни до постанови Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015, якими встановлено ряд обмежень в діяльності банку.
Приймаючи до уваги проведення ПАТ "Банк Михайлівський" операцій, що призвели до збільшення зобов'язань ПАТ "Банк Михайлівський" перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок зменшення зобов'язань перед юридичною особою, постановою Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" №14/БТ від 23.05.2016, ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних.
На підставі постанови Правління Національного банку України №14/БТ від 23.05.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" №812 від 23.05.2016 та рішення "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" №991 від 13.06.2016. Згідно з вказаними актами розпочата процедура виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року до 22 липня 2016 року включно. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено Ірклієнка Юрія Петровича.
Наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" № 27/1 від 24.05.2016 створено комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними. Наказом № 42/1 від 01.06.2016 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" затверджено висновки комісії, викладені в акті №3, за яким встановлено нікчемність правочинів (трансакції) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» з перерахування коштів на рахунки 2445 фізичних осіб у загальному розмірі 206980863,90 грн у відповідності до положень пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на підставі частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів до таких трансакцій.
12.07.2016 Правлінням Національного банку України прийнято рішення "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" №124-рш.
Відповідно до цього, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку" №1213 від 12.07.2016, згідно з яким з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно розпочато процедуру ліквідації, а також призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Юрію Петровичу.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №311 від 11.02.2020 призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Паламарчука Віталія Віталійовича з 12.02.2020. Рішенням виконавчої дирекції бану Паламарчку В.В. делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", визначені Законом, зокрема статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку та повноважень, визначених пунктами 4, 5, 6 та 8 частини другої статті 37, пунктом 4 частини першої статті 48 Закону.
Усі вказані обставини встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017 у справі №826/15961/16 (http://reestr.court.gov.ua/Review/68203184), залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.12.2019, і в силу вимог статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.
Крім цього, зазначеним судовим рішенням встановлено такі обставини: "За даними звіту про вклади фізичних осіб в учасниках Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - форма звітності №1Ф станом на 20.05.2016, який отримано Національним банком України від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб листом від 23.05.2016 №21-24551/16, встановлено збільшення суми можливого відшкодування порівняно з станом на 23.12.2015 на 1325 млн.грн. з 1223 млн.грн. до 2548 млн.грн. або на 108,3%, у тому числі збільшення на 1111 млн.грн. відбулось 19.05.2016; станом на 20.05.2016 збільшилась кількість вкладників фізичних осіб, вклади яких підлягають відшкодуванню Фондом, порівняно з станом на 23.12.2015 на 16433 осіб (у тому числі на 5535 вкладників 19.05.2016) з 49315 осіб до 65748 осіб. Згідно звіту куратора ПАТ "Банк Михайлівський" від 23.05.2016 та згідно виписки по особовому рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", відкритого в ПАТ "Банк Михайлівський", за період з 04.05.2016 по 20.05.2016, зазначене збільшення вкладів фізичних осіб відбулось внаслідок повернення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" залучених коштів та виплати доходу фізичним особам за договорами, укладеними з фізичними особами, що передбачають отримання/залучення ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" грошових коштів у позику від фізичних осіб. Згідно договору доручення №1 від 11.11.2014 ПАТ "Банк Михайлівський" виступає повіреним від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", на підставі якого ПАТ "Банк Михайлівський" здійснював залучення грошових коштів у позику для ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" від фізичних осіб шляхом укладення договорів з фізичними особами. Відповідно до додатку 2 до договору про внесення змін №19 від 05.01.2016 до договору доручення №1 від 11.11.2016, підпунктами 6, 7 пункту 1.2 додатку №3 від 05.01.2016 до вищенаведеного договору передбачено, що ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" здійснює сплату процентів за такими позиками та повернення грошових коштів в безготівковій формі на рахунок фізичної особи, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський". Згідно договору доручення №2 від 01.04.2016 ПАТ "Банк Михайлівський" виступає повіреним від імені ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у зв'язку з необхідністю обслуговування фізичних осіб, які уклали з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" за посередництва ПАТ "Банк Михайлівський" договори, що передбачають отримання /залучення грошових коштів у позику від фізичних осіб, внаслідок чого одночасно з укладенням ПАТ "Банк Михайлівський" договорів про залучення коштів від фізичних осіб банк укладав з такими фізичними особами договори про відкриття в банку банківського (поточного) рахунку. Внаслідок відображення операцій, відповідно до виписки по особовому рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", відкритого в ПАТ "Банк Михайлівський", за період з 04.05.2016 по 20.05.2016, фізичним особам було перераховано 1507,3 млн.грн. За 19.05.2016 залишок за рахунком ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" зменшився з 37,8 млн.грн. до 2,6 млн.грн., списання з рахунку в сумі 1544,8 млн.грн. При цьому, списання з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та зарахування на рахунки фізичних осіб грошових коштів відбулось внаслідок наступних операцій: за договором відступлення права вимоги №2 від 19.05.2016 року ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" відступило ПАТ "Банк Михайлівський" право вимоги за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ1-БО39/13 від 17.05.2016 року, що укладений з ТОВ "Старкепітал". Банком відображено розрахунки внутрішніми проводками в балансі шляхом збільшення на 181,1 млн.грн. залишку за рахунком ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", що відкритий в банку. Банком відображено розрахунки внутрішніми проводками в балансі шляхом збільшення залишку за рахунком ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", відкритим в банку, на: 870 млн.грн. за договорами відступлення права вимоги №1805 від 18.05.2016, за якими ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" відступило ПАТ "Банк Михайлівський" право вимоги боргу за кредитними договорами з фізичними особами (106197 кредитних договорів) на загальну суму 1061 млн.грн. (з дисконтом в 191,5 млн.грн.); 562 млн.грн. за договором відступлення права вимоги №1 від 19.05.2016, за якими ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" відступило ПАТ "Банк Михайлівський" право вимоги коштів за договором купівлі-продажу цінних паперів, що укладені з юридичними особами. ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" надало фінансову допомогу ТОВ "ФК "Фінансовий центр" та ТОВ "Дортмунд Інвест" на загальну суму 30,2 млн.грн. ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", ТОВ "ФК "Фінансовий центр" та ТОВ "Дортмунд Інвест" за рахунок коштів, відображених на їх рахунках внаслідок проведення вищезазначених операцій, та коштів, що обліковувались на їх поточних рахунках (28,5 млн.грн.), перерахували на поточні рахунку 14673 фізичних осіб, відкриті в банку, кошти на загальну суму 1642 млн.грн. з призначенням платежу: "Повернення коштів згідно з договором", "оплата процентів по договору", у тому числі достроково. Внаслідок зазначених операцій виникли зобов'язання ПАТ "Банк Михайлівський" перед юридичними особами, як власниками рахунків та грошових коштів, які на них зараховані. В свою чергу, проведення операцій від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", ТОВ "ФК "Фінансовий центр" та ТОВ "Дортмунд Інвест" за рахунок коштів, відображених на їх рахунках внаслідок проведення вищезазначених операцій, та коштів, що обліковувались на їх поточних рахунках, щодо перерахування на поточні рахунки 14673 фізичних осіб, відкритих в ПАТ "Банк Михайлівський", коштів на загальну суму 1642 млн.грн. з призначенням платежу: "Повернення коштів згідно з договором", "оплата процентів по договору", у тому числі достроково, призвело до фактичного зменшення зобов'язань ПАТ "Банк Михайлівський" перед вищезазначеними юридичними особами та збільшення зобов'язань перед фізичними особами, які мають в ПАТ "Банк Михайлівський" поточні рахунки та в силу п.4 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є вкладниками (фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката). При цьому, фактично грошові кошти як на рахунки вищезазначених юридичних осіб, так і на рахунки фізичних осіб не перераховувались за відсутності грошових коштів в такій кількості на кореспондентському рахунку ПАТ "Банк Михайлівський", натомість, вищезазначені операції проводились шляхом здійснення відповідних проводок в балансі, що підтверджується даними статистичної звітності ПАТ "Банк Михайлівський" за формою №1Д "Баланс банку" станом на 19.05.2016, копіями Звіту (висновку) про результати перевірки електронних документів по операціях, проведених за період з 19 по 23 травня 2016 року, акту за результатами вибіркової перевірки відповідності факту здійснення операцій з готівковими коштами через каси відділень банку даним АБС Б2 від 22 березня 2017 року, висновку за матеріалами службового розслідування за фактами проведення банківських проводок без достатньої правової підстави та повідомлення працівниками ПАТ "Банк Михайлівський" клієнтів банку про необхідність сплати заборгованості на користь третіх осіб, затвердженого 01.08.2016".
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VI від 23.02.2012 (далі - Закон № 4452-VI, що застосовується у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів.
Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом №4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.
Отже, Закон №4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" №14/БТ від 23.05.2016 на банківському рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , відкритому у ПАТ "Банк Михайлівський", знаходились грошові кошти в загальній сумі 80314,72 грн.
Кошти на банківський рахунок позивача були зараховані шляхом перерахунку з банківського рахунку ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" відповідно до банківської виписки від 19.05.2016.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону №4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону №4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону №4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" вказала на те, що транзакції, здійснені ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" 19.05.2016 на рахунок позивача в загальній сумі 80 314,72 грн. мають ознаки нікчемності, визначені у пунктах 7-9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", між позивачем та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр", а також до транзакцій щодо переведення коштів від ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" на рахунок позивача, оскільки на підставі цих правочинів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих правочинів не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі №910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.
Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Статтею 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено перелік пов'язаних з банком осіб. Зокрема, до таких відносяться: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
Згідно з положеннями статті частини другої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Разом з тим, судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Уповноваженою особою Фонду у відзиві на позов не уточнено, до якої категорії пов'язаних з банком осіб відноситься позивач, так само як не доведено, що інформація про позивача, як пов'язану з банком особу, була направлена Національному банку України у силу вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Крім того, підставою нікчемності правочину є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (пункт 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI).
З аналізу пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI вбачається, що нікчемність договорів (правочинів) банку за цим пунктом пов'язана з такими умовами: 1) здійснення операції у період віднесення банку до категорії проблемних; 2) укладення (переоформлення) договору призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку; 3) банківську операцію (укладення або переоформлення договору) здійснено з порушенням норм законодавства. Остання умова є обов'язковою для визнання договору (правочину) банківського вкладу (рахунку) або транзакцій, здійснених на підставі такого договору, нікчемними за пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Судом встановлено, що транзакції, щодо яких Уповноваженою особою застосовано наслідки нікчемності, здійснено у період віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних. Разом з тим, відповідачем не доведено, що такі транзакції здійснені з порушенням норм законодавства.
Аналогічна правова позиція щодо застосування пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI до правовідносин щодо виникнення наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (рахунку), укладених з ПАТ "Банк Михайлівський", викладена у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №822/1083/17.
Слід також зауважити, що згідно з частиною першою статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.
Пунктом 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-III від 05.04.2001 визначено, що переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі. В свою чергу, помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. А неналежний переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Також, згідно з пунктом 1.30 даної статті, платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Як свідчать досліджені судом докази, ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" відповідними платіжними дорученням зі свого розрахункового рахунку, який відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", ініціював переказ коштів позивачу на рахунок позивача, який також відкритий у ПАТ "Банк Михайлівський" в рамках договору №980-058-000000789 від 12.05.2016, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр". ПАТ "Банк Михайлівський", виконуючи розрахункові документи ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" на переказ коштів на користь позивача, не набув прав на суму коштів, які переказувались. А отже, ПАТ "Банк Михайлівський" не є стороною переказу коштів, а є лише виконавцем своїх зобов'язань за договорами банківського рахунку перед клієнтами, забезпечуючи рух коштів від ініціатора, тобто від ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" до отримувача переказу, тобто до позивача. Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004. При цьому, договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банку відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку. ПАТ "Банк Михайлівський" при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а, отже, операції по перерахуванню коштів були правомірними та відповідали чинному законодавству України.
Згідно з частиною третьою статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок.
Переказ коштів (транзакції) в сумі 80000,00 грн. - з призначеннями платежу: "повернення коштів згідно з договором №980-058-000237851 від 12.05.2016" та в сумі 314,75 грн. - з призначеннями платежу: "оплата процентів по договору №980-058-000237851 від 12.05.2016" здійснені ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" 19.05.2016 на рахунок позивача № 980-058-000000789 в ПАТ "Банк Михайлівський" в рамках виконання відповідних двосторонніх угод. Такі перекази коштів здійснені до прийняття Національним банком України рішення "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних» №14/БТ від 23.05.2016. В свою чергу, ПАТ "Банк Михайлівський" не був стороною договору №980-053-000237851 від 12.05.2016. Відповідно, ні такі правочини, ні перекази коштів, здійснені в їх рамках, не можна трактувати, ні як укладення (переоформлення) договорів, ні як операції, що здійснені банком, віднесеним до категорії проблемних, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Окремо слід наголосити, що встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2017 у справі №826/15961/16 обставини щодо здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" операцій, які призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, не є такими, які стосуються позивача з огляду на таке.
По-перше, у справі №826/15961/16 суд встановив, що списання з рахунку ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та зарахування на рахунки фізичних осіб грошових коштів відбулось за рахунок укладення між ПАТ "Банк Михайлівський", ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" договорів про відступлення права вимоги, в тому числі і договору №1805 від 18.05.2016, за яким ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" відступило ПАТ "Банк Михайлівський" право вимоги боргу за кредитними договорами з фізичними особами. Разом з тим, предметом вказаних угод не були і не могли бути договори, укладені між фізичними особами та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", в яких останній виступав позичальником (тобто боржником, а не кредитором), позаяк за правилами частини першої статті 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Окремо слід зауважити, що позивач жодним чином не був задіяний до правочинів, які вчинялися ПАТ "Банк Михайлівський" з ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" та з ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та іншими юридичними особами, не міг на них ні вплинути, ні змінити. Аналогічним чином, позивач не був наділений жодними правами у правовідносинах, які стосувалися здійснення ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" переказу грошових коштів на їого рахунок, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", позаяк витупав лише одержувачем таких коштів, а виконавцем відповідних транзакцій був саме банк.
Суд враховує у даних спірних правовідносинах також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в п.50 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», в якому зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
У розумінні статті 177 Цивільного кодексу України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950, практики Європейського суду з прав людини та статті 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.
В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, які надійшли на його рахунок, відкритий в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» згідно трансакцій, які є предметом спору.
Одночасно суд зауважує, що згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI, вкладником є не лише фізична особа, яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), а й фізична особа, яка уклала з банком договір банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Закон не встановлює обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником. Ключовим є сам факт знаходження на рахунках вкладників грошових коштів.
Отож, передбачені Законом №4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті 2 Закону). Такий статус, з-поміж іншого, передбачає наявність вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунка.
Зважаючи на викладене та те, що станом на дату запровадження в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» тимчасової адміністрації кошти позивача в сумі 80 314,75 грн. знаходились на його рахунку в цьому банку, суд приходить до висновку про наявність у позивача гарантованого статтею 26 Закону №4452-VI права на отримання цих коштів.
Згідно з пунктом 6 розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14,Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 4 до цього Положення; 2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 5 до цього Положення; 3) переліки рахунків за формою, визначеною у додатку 6 до цього Положення: за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане; вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду; вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону. Протягом дії тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та/або доповнення до переліків.
Отже, у разі наявності підстав для включення даних про рахунок вкладника, який раніше не був включений до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом, уповноважена особа має подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідне доповнення до переліку.
При цьому, обов'язок уповноваженої особи на вчинення відповідних дій прямо встановлений Законом №4452-VI, а тому відповідно до вимог Положення №14, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонд грантування вкладів фізичних осіб може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників.
Позивач не включений до Переліку вкладників.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оскільки діями відповідача були порушені гарантовані права ОСОБА_1 на відшкодування коштів за вкладом за рахунок № НОМЕР_2 , то вимога позивача про зобов'язання уповноваженої особи ФГВФО внести зміни та доповнення про позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО є обґрунтованою та належить до задоволення.
При цьому, суд зазначає, що втручання у даному випадку у дискреційні повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам, з урахуванням чого суд зауважує, що іншого ефективного способу поновлення порушених прав позивача інакше ніж зобов'язання включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, не існує.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України
при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, оскільки відповідачем у цій справі є уповноважена особа, яка в силу приписів Закону № 4452-VI є працівником Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку, то колегія суддів приходить до висновку, що понесені витрати на сплату судового збору належить стягнути саме з Фонду як суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.
Згідно із частиною першою статті 47 БК України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.
Проте Фонд не зареєстровано в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, який формується відповідно до Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22 грудня 2011 року № 1691 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України12 січня 2012 року за № 33/20346), тобто цей орган не отримує бюджетні асигнування.
Згідно з приписами пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 05 липня 2012 року № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2012 року за № 1581/12/21893), оплата витрат, пов'язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що понесені позивачем документально підтверджені витрати на сплату судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають відшкодуванню Фондом за рахунок ПАТ "Банк Михайлівський".
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Паламарчука Віталія Віталійовича - уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" (бульвар Тараса Шевченка, 35, м. Київ 32, 01032, код ЄДРПОУ 21708016) про зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Зобов'язати Паламарчука Віталія Віталійовича - уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" включити дані про рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по банківського рахунку № НОМЕР_2 на суму 80314,72 грн.
Стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вул. Січових Стрільців,17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) 840,80 грн. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 12 червня 2020 року.
Суддя Щербаков В.В.