12 червня 2020 року м. Рівне №569/17626/16-а
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Махаринця Д.Є., судді Гудими Н.С. Зозулі Д.П. , розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання незаконним рішення про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
13.01.2020 ОСОБА_1 звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з заявою про перегляд судового рішення від 22.11.2017 за виключними обставинами у справі №569/17626/16-а за позовом ОСОБА_1 (далі позивач, заявник, ОСОБА_1 ) до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання провести перерахунок розміру пенсії за вислугу років.
Підставою для перегляду судового рішення зазначено встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (пункт 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14.01.2020 адміністративну справу №569/17626/16-а (провадження за №2-а/569/1273/16) за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови за виключними обставинами передано на розгляд Рівненському окружному адміністративному суду.
Після ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 про передачу адміністративної справи №569/17626/16-а про перегляд постанови Рівненського міського суду Рівненської області за виключними обставинами на розгляд до Рівненського міського суду, 20.03.2020 Рівненський міський суд повернув справу Рівненському окружному адміністративному суду, покликаючись на те, що адміністративна справа предметно і територіально підсудна останньому.
Ухвалою суду від 30.03.2020 відкрито провадження про перегляд судового рішення за виключними обставинами в адміністративній справі №569/17626/16-а. Вирішено розгляд заяви здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін 30.04.2020. Замінено відповідача Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Заявник (позивач) в судове засідання не прибув, подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із запровадженим карантином. Про дату, час та місце судового розгляду заяви повідомлений належним чином у відповідності до статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач в судове засідання не прибув, причини не прибуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду заяви повідомлений належним чином. У встановлений судом строк відповідач подав відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якому заперечив проти задоволення вказаної заяви. На обґрунтування заперечення зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки вони виникли до прийняття вказаного рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим рішенням.
30.04.2020 розгляд справи було відкладено в зв'язку з відпусткою головуючого на 14.05.2020.
14.05.2020 розгляд справи було відкладено в зв'язку з неявкою сторін та запровадженням в Україні протиепідемічних заходів на 04.06.2020.
04.06.2020 в зв'язку з неявкою учасників справи та за відсутності перешкод для розгляду справи у судовому засіданні передбачених ст. 205 КАС України колегією суддів було вирішено перейти до розгляду справи за правилами письмового провадження.
05.06.2020 року відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження в даній адміністративній справі на підставі пункту 9 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до набрання чинності рішенням Великої Палати Верховного Суду в справі № 560/2120/20.
Розгляд вказаної справи по суті розпочався 15 квітня 2020 року.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу клопотання про зупинення провадження у справі, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
При цьому, частиною третьою статті 193 КАС України встановлено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-6 частини першої та пунктами 1-3 частини другої статті 236 цього Кодексу.
Тобто, після початку розгляду справи по суті зупинення у ній провадження з підстав, встановлених пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України, не допускається.
Як зазначено вище по тексту ухвали, розгляд даної адміністративної справи по суті розпочався 15 квітня 2020 року, а з клопотанням про зупинення провадження у ній відповідач звернувся до суду 05 червня 2020 року, тобто після початку розгляду справи по суті.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.
Розглянувши матеріли заяви про перегляд рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі №569/17626/16-а у зв'язку з виключними обставинами, матеріали справи, суд встановив наступне.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі №569/17626/16-а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання незаконним рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії №18/463-7707 від 27.12.2016 та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01 січня 2016 року - відмовлено.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2018 у справі №569/17626/16-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 - без змін.
Як слідує з постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі №№569/17626/16-а позивач просила визнати незаконним рішення Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області №18/463-7707 від 27.12.2016 щодо відмови в перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% середньомісячної (чинної) заробітної плати відповідно до довідки прокуратури Рівненської області від 16 грудня 2016 року №18-610 - вих.-16 без обмеження максимального розміру та здійснювати відповідні виплати починаючи з 01 січня 2016 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що перебуваючи на обліку у відповідача вона отримує пенсію за вислугою років, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991. 21.12.2016 вона звернулася до відповідача із заявою про прийняття рішення щодо перерахунку її пенсії на підставі зазначеного Закону відповідно до довідки прокуратури Рівненської області №18-610 вих.16 від 16.12.2016, у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівників прокуратури, з застосуванням нових посадових окладів, які отримують на відповідній посаді працівники органів прокуратури на теперішній час. Рішенням відповідача №18/463-7707 від 27.12.2016 їй відмовлено в перерахунку пенсії, покликаючись на до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213, згідно з яким з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Вважає, що відповідач безпідставно відмовив їй у перерахунку пенсії, оскільки при перерахунку пенсії слід застосовувати норми законодавства, які діяли на момент призначення пенсії.
Вирішуючи спір в даній справі суд зазначав, що частиною 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції до 01.01.2015 року) визначалось, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Разом із тим, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
15.07.2015 набув чинності Закон України "Про прокуратуру" згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року;
Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 21.12.2016 частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.
В мотивувальній частині рішення суд зазначив, що згідно ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (чинної на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України. На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято. Норми законодавства щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами. З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд прийняв рішення про відмову в задоволенні позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для перегляду постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі №569/17626/16-а у зв'язку з виключними обставинами, суд виходить з того, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 положення частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами, визнано неконституційними.
Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Отже, для того, щоб визначити, чи є підстави для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд має встановити сукупність таких обставин: 1) Конституційним Судом України встановлено неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення; 2) на підставі такого правового акту чи його окремого положення суд вирішив справу; 3) на момент звернення з заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами фактичне виконання судового рішення не відбулось.
Розглянувши матеріали заяви про перегляд постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі №569/17626/16-а суд встановив, що Конституційний Суд України у своєму рішенні № №7-р(ІІ)2019 від 13.12.2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За змістом постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі №569/17626/16-а підставою для відмови у позові ОСОБА_1 стало застосування Рівненським міським судом Рівненської області норми частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76-VIII), якою визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, колегією суддів встановлено, що положення норми частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ (зі змінами), застосоване при вирішенні справи №569/17626/16-а, визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Крім того, суд встановив, що постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі №569/17626/16-а не підлягала виконанню у зв'язку з відмовою в позові, у зв'язку з чим відсутня така ознака, що перешкоджає перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами, як фактичне виконання судового рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р(ІІ)2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) є виключною обставиною для перегляду постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі №569/17626/16-а.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Статтею 94 Закону України "Про Конституційний суд України" від 13.07.2017 №2136-VІІІ передбачено, що оприлюднення усіх актів Суду за результатами конституційного провадження здійснюється на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України або в окремих випадках за ухвалою Суду в Залі засідань Суду.
Рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)2019 прийнято 13.12.2019, опубліковано в Офіційному віснику України від 17.01.2020 (2020 р., № 4, том 2, стор. 481, стаття 228, код акта 97583/2020, https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/va07p710-19/sp:max100), а позивач подав заяву про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами 13 січня 2020 року, отже позивачем дотримано строк звернення до суду з відповідною заявою, встановлений пунктом 4 частини першої статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами є особливим видом провадження, у якому право на звернення особи до суду виникає у випадку настання обставин, яких не існувало на момент винесення судового рішення.
При цьому, встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акту чи його окремого положення як підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з виключними обставинами, означає існування на момент розгляду справи та прийняття судового рішення, про перегляд якого подається заява, неякісного закону.
У випадку встановлення Конституційним Судом України неконституційності правового акта чи його окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, визначальним є не момент втрати таким актом чи його положенням чинності, а можливість врахувати висновки Конституційного Суду України про неконституційність (конституційність) правового акту чи його окремого положення для виправлення судової помилки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини визнає прийнятним перегляд остаточного судового рішення для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v.Russia), заява №69529/01, пп. 27- 28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46).
На думку суду, перегляд судового рішення за виключними обставинами у зв'язку з застосуванням судом при вирішенні справи норм закону, які суперечать Конституції України, спрямований саме на виправлення судової помилки. За інших умов право особи ініціювати перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України не можливо було б реалізувати, оскільки у будь-якому випадку ухвалення судового рішення передуватиме факту встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) правової норми або її окремого положення.
Крім того, норма пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України містить чіткі підстави, за наявності яких судовий спір може бути відновлено і остаточне судове рішення може бути переглянуто за виключними обставинами, про які суд зазначав раніше. Отже, встановивши, що у судовому спорі наявні вищезазначені підстави, особа може в великою долею вірогідності передбачати своє право подати відповідну заяву. При цьому жодних посилань на взаємозв'язок та взаємозалежність такого права від дати ухвалення рішення Конституційним Судом України дана норма не містить.
Відповідно до частини 4 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України з набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.
Враховуючи вищенаведене, постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі №569/17626/16-а підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
При вирішенні даної справи суд виходить з того, що позивач працював на різних посадах в органах прокуратури з 15.09.1980 по 28.09.2001 та на даний час перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію за вислугою років відповідно до вимог статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року (в редакції, чинній на час призначення пенсії).
21 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції станом на час призначення пенсії), виходячи з розрахунку 90 % від середньої заробітної плати, відповідно до Постанови КМ України № 1013 від 09.12.2015 року, та долучив довідку прокуратури Рівненської області № 18-610 вих.16 від 16.12.2016.
Рішенням №18/466-7707 від 27.12.2016 відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії, посилаючись на те, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213, з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.
Вирішуючи позовні вимоги по суті суд виходить з того, що відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).
Згідно із частинами першою-третьою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі. Середньомісячна сума зазначених виплат за 24 та 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат за 24 календарні місяці роботи підряд перед зверненням за пенсією чи за 60 календарних місяців роботи підряд відповідно на 24 або на 60. Коригування зазначених виплат проводиться шляхом застосування коефіцієнта загального підвищення розмірів посадового окладу, надбавок до нього за класний чин. Посадовий оклад, надбавки за класний чин та вислугу років при призначенні пенсії враховуються в розмірах, встановлених на день звільнення з роботи, що дає право на даний вид пенсії.
Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону №1789-ХІІ визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Відповідно до частини сімнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах тринадцять та вісімнадцять статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ.
14.10.2014 прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.
Надалі, Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VІІІ (далі - Закон № 76-VІІІ, набрав чинності 01.01.2015) до частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ та до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ внесено зміни, зокрема, вказані частини викладено у однакових редакціях: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України "Про прокуратуру" із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Крім цього, 11.10.2017 набрав чинності Закон №2148-VІІІ, яким викладено у новій редакції, зокрема, пункт 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого у разі якщо особі призначено пенсію, зокрема, відповідно до Закону України "Про прокуратуру", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частин другої, третьої статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, та не заперечується сторонами, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з 2001 року отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати.
Як уже зазначалось, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у частинах тринадцять та вісімнадцять статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком, а також те, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
В контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Тобто, безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Те саме стосується і положень пункту 13 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури мають застосовуватися норми, що визначали умови та порядок перерахунку пенсії в редакції на момент її призначення позивачу.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований статтею 46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов'язана з обов'язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю. Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 28.12.2014 №76-VІІІ та від 14.10.2014 №1697-VІІ не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужують права позивача в частині розміру пенсії.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів №11 та №14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Виходячи з викладеного, суд вважає, що непроведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
У своєму рішенні від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Частина двадцята статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема, питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Разом з тим, суд вважає, що приймаючи рішення, що викладене в листі від 27.12.2016 №18/466-7707 про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, позяак відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не можуть бути задоволені.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити з 01.01.2016 перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 1789-XII (в редакції на час призначення пенсії Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ) на підставі довідки прокуратури Рівненської області №1076/10 від 28.12.2016 в розмірі 90% середньомісячної (чинної) заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії, то суд зазначає наступне.
З дня прийняття Конституційним Судом України рішення №7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) - 13.12.2019 частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII не підлягає застосуванню в редакції, за якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Натомість з 13.12.2019 підлягає застосуванню редакція вищевказаної норми, відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Так, у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" №2136-VIII від 13.07.2017 передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі №569/17626/16-а положення зазначеної норми були чинними та підлягали застосуванню відповідачем.
Отже, висновки Конституційного Суду України, викладені в 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19) не можуть бути підставою для перерахунку та виплати пенсії позивачу в період з 01.01.2016 відповідно до заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що перерахунок та виплата пенсії у відповідності до частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (в первинній редакції) відповідно до якої призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, повинен бути здійснений з 13.12.2019, а саме з дати прийняття рішення Конституційним Судом України.
Щодо позовної вимоги про виплату пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, то суд зазначає, що на момент призначення позивачу пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ не передбачала обмеження максимального розміру пенсії
Разом з цим, обмеження максимального розміру пенсії введено Законом України 24 грудня 2015 року № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України 24 грудня 2015 року №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Виходячи з вищенаведеного, подальші проведення перерахунку пенсії позивача з обмеженням максимальним розміром пенсії звужують зміст та обсяг його існуючих прав та погіршують його становище, яке існувало на момент призначення пенсії.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що заяву ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.
Керуючись статтями 241, 245, 246, 255, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі №569/17626/16-а у зв'язку з виключними обставинами - задовольнити.
Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 22.11.2017 у справі №569/17626/16-а - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Короленка 7; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання незаконним рішення про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати з 13.12.2019 та виплатити з урахуванням раніше виплачених сум на користь ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІІ (в первинній редакції, з врахуванням Рішення Конституційного Суду № 7-р(ІІ)/2019 від 13.12.2019) на підставі довідки прокуратури Рівненської області №1076/10 від 28.12.2016 в розмірі 90% середньомісячної (чинної) заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий cуддя Махаринець Д.Є.
Судді Гудима Н.С.
Зозуля Д.П.