про закриття провадження у справі
15 червня 2020 рокум.ПолтаваСправа № 440/1877/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
08 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про:
- визнання протиправною бездіяльності Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, яка полягає у не вирішенні питання про надання або про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області;
- зобов'язання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області у спосіб, порядок та строк, передбачені чинним законодавством України, розглянути на черговому засіданні сесії сільської ради заяву ОСОБА_1 від 07 лютого 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.
06 травня 2020 року від представника позивача надійшла заява від 04.05.2020 про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13.04.2020 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області; зобов'язати Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області згідно клопотання від 07.02.2020.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року відмовлено у прийнятті та повернуто позивачу без розгляду заяву про збільшення позовних вимог від 04 травня 2020 року у справі №440/1877/20.
19 травня 2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про зміну підстав позову від 18 травня 2020 року, в якій останній наводить обґрунтування протиправності рішення Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13 квітня 2020 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області та наявності підстав для скасування цього рішення, а також зобов'язання Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області згідно клопотання від 07 лютого 2020 року.
В цей же день, тобто 19 травня 2020 року, від представника позивача до суду надійшла також заява про зміну позовних вимог від 18 травня 2020 року, в якій останній позовні вимоги виклав в наступній редакції, а саме: просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 13 квітня 2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області та зобов'язати Великосорочинську сільську раду Миргородського району Полтавської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області згідно клопотання від 07 лютого 2020 року. У поданій заяві представник вказує, що на разі виникла необхідність у зміні позовних вимог, оскільки окремою заявою було заявлено про зміну підстав позову.
Ухвалою суду від 15 червня 2020 року заяви про зміну підстав позову від 18.05.2020 та про зміну позовних вимог від 18.05.2020 у справі №440/1877/20 повернуті представнику позивача без розгляду.
Поряд з цим, ухвалою суду від 15 червня 2020 року у задоволенні клопотання відповідача про об'єднання позовів відмовлено.
У матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, що надійшов до суду 05.06.2020. У вказаному відзиві відповідач зазначає, що 07.02.2020 ним отримано заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області. Листом від 04.03.2020 Виконавчим комітетом Великосорочинської сільської ради позивачу повідомлено про розгляд заяви від 07.02.2020 на черговій сесії сільської ради. 13.04.2020 на п'ятдесят шостій сесії Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області сьомого скликання розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12, статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України та в межах строку, встановленого статтею 258 цього Кодексу.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25.10.2001 /далі - ЗК України/.
Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
У відповідності до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з частинами першою та другою статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З такого правового регулювання слідує, що прийняття рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у приватну власність належить до компетенції відповідної сільської ради, яка зобов'язана на пленарному засіданні прийняти відповідне рішення.
Судом встановлено, що 13.04.2020 на п'ятдесят шостій сесії Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області сьомого скликання розглянуто заяву ОСОБА_1 від 07.02.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га на території Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Таким чином, після звернення позивача 08.04.2020 до суду з даним позовом та у день відкриття провадження у цій справі, тобто 13.04.2020, відповідачем розглянуто заяву позивача від 07.02.2020 та прийнято рішення від 13.04.2020, тобто відповідачем усунута допущена бездіяльність щодо не вирішення питання про надання дозволу або відмову у наданні дозволу за заявою позивача від 07.02.2020 та предмет спору у цій справі фактично відсутній.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Оскільки оскаржуване порушення виправлене Великосорочинською сільською радою Миргородського району Полтавської області та у суду відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною після такого виправлення, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у цій справі.
Згідно з частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частин першої - третьої статті 132 вказаного Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У спірному випадку за подання позову до суду позивач поніс витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 06.04.2020 /а.с. 9/.
Разом з тим, за наслідками закриття провадження у справі та з огляду на приписи пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" вказана сума судового збору може бути повернута на користь позивача лише за клопотанням останнього.
Відтак, за відсутності клопотання про повернення судового збору, суд, наразі, позбавлений можливості повернути на користь позивача судовий збір, сплачений ним за подання даного позову у розмірі 840,80 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому, за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України можливість стягнення на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі, пов'язана лише з прийняттям судом рішення про задоволення чи про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Судове рішення у справі №440/1877/20 про задоволення чи часткове задоволення позовних вимог не приймається судом, а провадження у справі закривається з підстав виправлення Великосорочинською сільською радою Миргородського району Полтавської області оскаржуваного порушення.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Керуючись статтями 238, 239, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Закрити провадження у справі №440/1877/20 за позовом ОСОБА_1 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Роз'яснити, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.В. Костенко