15.06.2020 р. Справа№ 914/1412/20
Господарський суд Львівської області у складі судді Трускавецького В. П., розглянувши матеріали
заяви:товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз», с. Миртюки Стрийського району Львівської області,
про:забезпечення позову,
у справі за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз», с. Миртюки Стрийського району Львівської області,
до відповідача 1:товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», м. Київ,
до відповідача 2:Бібрського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів, м. Бібрка Львівської області,
про: - зобов'язання припинити вчиняти дії щодо перешкоджання входу в газотранспортну систему України; - заборону здійснювати переоснащення вузла підключення в тому числі встановлення дублюючого лічильника/заміру/обчислювача вузла обліку газу,
визнав, що ця заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог, визначених статтею 139 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини другої статті 139 Господарського процесуального кодексу України, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Як встановлено із поданої заяви, ТзОВ «Стрийнафтогаз» не вказав у заяві 1) ідентифікаційних кодів відповідача 1 та відповідача 2, а також вказав не повне найменування Відповідача 2.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Так, суд вказує, що законодавець, урівноважуючи можливості реалізації та захисту прав сторін, на підставі принципу диспозитивності, зобов'язав особу, яка бажає забезпечити позов, запропонувати власний спосіб зустрічного забезпечення. Зазначене вище положення закону є імперативним та не допускає подвійного тлумачення.
З приводу зазначеного, суд наголошує, що саме суд, а не позивач, визначає вірогідність завдання відповідачу збитків у зв'язку з забезпеченням позову. Зокрема, згідно з положеннями частин 1, 3 та 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Підсумовуючи вищезазначене, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення обов'язково повинні міститися у заяві про забезпечення позову на підставі пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, питання щодо застосування чи незастосування таких пропозиції щодо зустрічного забезпечення вирішується судом на підставі положень статті 141 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову подано без додержання вимог встановлених у ст. 139 ГПК України, в частині змісту, оскільки не містить ідентифікаційних кодів відповідачів 1 та 2, не містить повного найменування відповідача 2 та не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до частини 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Отже, заява товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз» про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз» про забезпечення позову (вх. № 1358/20) повернути заявнику без розгляду.
Після усунення виявлених порушень заявник управі повторно подати заяву про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Трускавецький В.П.