ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2020Справа № 910/3111/19
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В., при секретарі судового засідання Бордуновій К.Е., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження
За позивом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аргумент ВВ"
до відповідача Київської міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. депутат Київської міської ради Назаренко Володимир Едуардович ;
2. ОСОБА_2 ;
3. ОСОБА_3 ;
4. ОСОБА_4 ;
5. ОСОБА_5 ;
6. ОСОБА_6 ;
7. ОСОБА_7 ;
8. ОСОБА_8 ;
9. ОСОБА_9 ;
10. ОСОБА_10 ;
11. ОСОБА_11
про визнання незаконним та скасування рішення.
Представники сторін:
від позивача не з'явилися;
від відповідача Ільчик М.О.;
від третьої особи-8 не з'явилися;
від третьої особи-6 не з'явилися;
від третьої особи-11 не з'явилися;
від третьої особи-2 не з'явилися;
від третьої особи-9 не з'явилися;
від третьої особи-7 не з'явилися;
від третьої особи-1 не з'явилися;
від третьої особи-1 не з'явилися;
від третьої особи-3 не з'явилися;
від третьої особи-4 не з'явилися;
від третьої особи-5 не з'явилися;
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аргумент ВВ» звернулося до суду з позовом до Київської міської ради, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ради від 20.09.2018 року № 1518/5582 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.01.2005 року щодо земельної ділянки площею 0,1942 га кадастровий номер 8000000000:72:101:0024, за адресою: АДРЕСА_13, наданої позивачу для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Київської міської ради про розірвання договору оренди є незаконним, прийнятим з порушенням Регламенту і таким, що порушує права позивача як орендаря земельної ділянки, оскільки правових підстав для такого рішення немає.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 20.09.2018 року № 1518/5582 Київської міської ради VI сесії VIII скликання про розірвання договору оренди земельної ділянки від 25.01.2005 року (06.04.2004 року) за адресою: АДРЕСА_13, площею 0,1942 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу (кадастровий номер 8000000000:72:101:0024), укладеного з ТОВ «Аргумент ВВ». Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Верховного суду від 18.12.2019 року касаційну скаргу Київської міської ради задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2019 року у справі № 910/3111/19 скасовано; справу № 910/3111/19 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Прийнята зі справи постанова мотивована тим, що в даному випадку суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази, не встановили обставини, які є достатньою підставою відповідно до норм матеріального права для визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування про розірвання договору оренди земельної ділянки, отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2020 року справу № 910/3111/19 передано для розгляду судді Даниловій М.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року прийнято справу №910/3111/19 до свого провадження, ухвалено розгляд справи № 910/3111/19 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. депутата Київської міської ради Назаренко Володимира Едуардовича до справи (місце роботи: 01044 , м. Київ, вул. Хрещатик, 36; місце проживання: АДРЕСА_2 ); 2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ); 3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ); 4. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 ); 5. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ); 6. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_7 ); 7. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_8 ); 8. ОСОБА_8 ( АДРЕСА_9 ); 9. ОСОБА_9 ( АДРЕСА_10 ); 10. ОСОБА_10 ( АДРЕСА_11 ); 11. ОСОБА_11 ( АДРЕСА_12 ), , підготовче засідання у справі № 910/3111/19 відкладено на 19.02.2020 року.
В підготовчому засіданні 19.02.2020 року було оголошено перерву на 12.03.2020 року.
В підготовчому засіданні 12.03.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2020 року.
Судове засідання 01.04.2020 року не відбулось з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року №211 та постановою КМУ від 25 березня 2020 року №239.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 року було призначено судове засідання у справі на 22.04.2020 року.
В судовому засіданні 22.04.2020 року було оголошено перерву на 13.05.2020 року.
В судовому засіданні 13.05.2020 року було оголошено перерву на 27.05.2020 року.
В судове засідання 27.05.2020 року з'явився представник відповідача.
Представники позивача та третіх осіб своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались. Були повідомлені належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання.
Розгляд справи неодноразово відкладався.
Згідно з висновками Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеними в постанові від 13.09.2019 у справі №916/3616/15, про те, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов'язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Вказана справа вже розглядалась в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, в яких позивач брав участь, користувався всіма йому наданими процесуальними правами. Суд першої та апеляційної інстанції задовольнив позов, однак суд касаційної інстанції скасував вказані рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що необхідно дослідити обставини, пов'язані з наданням земельній ділянці на АДРЕСА_13 статусу скверу. Відповідно до ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Позивач, в свою чергу, своїм правом на надання своїх пояснень з урахуванням обставин, викладених в постанові касаційної інстанції від 18.12.2019 року не скористався. Оскільки, суд першої інстанції при новому розгляді справи повторно досліджує докази у справі та виконує вказівки касаційної інстанції, суд вважає, що участь представника позивача при новому розгляді справи не є обов'язковою, оскільки матеріали справи вже сформовані, докази надані.
Крім того, судом були залучені в якості третіх осіб, мешканці прилеглих будинків, які разом з відповідачем наполягали на розгляді справи по суті.
Суд вважає за можливе і необхідне розглянути справу по суті за відсутністю позивача, оскільки вона є суспільно значимою, оскільки згідно з рішенням Київської міської ради від 31.01.2019 року №26/6682 земельній ділянці, розташованій на АДРЕСА_13 надано статус скверу.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
06.04.2004 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргумент ВВ" (орендар) та Київською міською радою (орендодавець), на підставі рішення Київської міської ради №558/718 від 26.06.2003 року, укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_13, площею 0,1942 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу, кадастровий номер 8000000000:72:101:0024 (надалі - Договір, а.с.22-26).
25.01.2005 р. сторони підписали акт приймання - передачі земельної ділянки, за яким 1. Орендодавець передав, а Орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:72:101:0024 (а.с.28).
10.07.2006 р. позивач отримав технічні умови № 2093 на каналізування об'єкта від ВАТ "Акціонерна Компанія "КИІВВОДОКАНАЛ" (а.с.29-30).
07.06.2006 р. та 08.06.2006 p. позивач отримав технічні умови №40389 та №71246 на приєднання об'єкта до теплових мереж від АЕК "КИЇВЕНЕРГО" (а.с.31-36).
02.11.2006 p. на засіданні секції містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища ухвалено схвалити та рекомендувати до подальшого розроблення і погодження в установленому порядку архітектурне рішення проекту будівництва торговельного комплексу за адресою: АДРЕСА_13, з урахуванням зауважень та рекомендацій (а.с.37-38).
25.04.2007 р. на засіданні трьохсторонньої комісії з питань забудови Солом'янського району у м. Києві вирішили погодити замовнику будівництва ТОВ "Аргумент ВВ" проведення 15.05.2007р. громадського обговорення будівництва торгівельного комплексу по АДРЕСА_13 (а.с.39).
Відповідно до протоколу Громадського обговорення з мешканцями Солом'янського району м. Києва будівництва торговельного комплексу по АДРЕСА_13 від 25.04.2007 р. (а.с.40-43), надано згоду на проведення всіх подальших робіт щодо проектування та будівництва торговельного комплексу по АДРЕСА_13 за умови виконання забудовником всіх зобов'язань згідно укладених договорів та планів заходів щодо комплексного благоустрою встановлені терміни з ініціативними групами будинків.
Листом від 26.07.2007 р. №15-10263 (а.с.44) Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища погодило архітектурне рішення проекту будівництва торговельного комплексу по просп.. Повпрофлотському, 11-13 у Солом'янському районі м. Києва для подальшої розробки та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.
Проект торгівельного комплексу по АДРЕСА_13 у Солом'янському районі м. Києва був розроблений у 2007 р. ПП "АРХІТЕКТУРНА МАЙСТЕРНЯ" (а.с.45-46).
У 2008 р. позивач отримав паспорт зовнішнього опорядження фасадів (а.с.47).
20.11.2008 р. позивач отримав дозвіл на виконання будівельних робіт (а.с.110).
У 2009, 2010, 2011, 2018 р. позивач отримував листи від громадян (а.с.73-76) з вимогами не проводити будівельні роботи, оскільки мешканці прилеглих будинків категорично проти забудови цієї земельної ділянки.
У подальшому, позивач отримав контрольні картки №№17090110-Сл, 18090008-Сл на тимчасове порушення благоустрою (а.с.88-90).
Як вказує позивач, у 2011 році внесені зміни до законодавства, що регулює містобудівну діяльність. Зокрема, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до статті 24 якого у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Київська міська рада прийняла рішення від 13 листопада 2013 року №518/10006, яким затверджено Міську програму створення (оновлення) містобудівної документації у м. Києві, а в 2015 році рішенням Київської міської ради від 24.09.2015 року №46/1949, було прийнято "Детальний план території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій у Солом'янському районі м. Києва", відповідно до якого на земельній ділянці по АДРЕСА_13 заплановано будівництво саме багатоповерхового житлового будинку.
Таким чином, позивач зазначає, що цей адміністративно-правовий акт, на його думку,істотно змінив умови використання земельної ділянки, які закріплювалися в рішенні №558/718 від 26.06.2003 року.
Однак, позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що ці рішення впливають на правовідносини сторін договору оренди земельної ділянки, того, що відбулася зміна цільового призначення спірної земельної ділянки на підставі зазначених рішень та не надав жодних доказів на підтвердження обставин, які б перешкоджали позивачу використовувати цю земельну ділянку за цільовим призначенням - будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу.
Позивач стверджує, що ініціював внесення змін до укладеного Договору оренди земельної ділянки та приведення його у відповідність до Детального плану території, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.09.2015 року № 46/1949. А також звернувся до Київської міської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_13, для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу зі зміненим цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
Так, 19.07.2017 р. на підставі звернення позивача Комісією, призначеною згідно наказу Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №8 від 14.01.2013 р., проведено обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, про що складено акт №227 (а.с.91-92).
Як вбачається із матеріалів справи, з урахуванням детального плану території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів. Кудряшова та залізничних колій у Солом'янському районі м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 46/1949 від 24.09.2015 р., ТОВ "Аргумент ВВ" зазначило, що має намір використовувати дану земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та паркінгом, у зв'язку з чим TOB "Аргумент ВВ" ініціювало питання щодо внесення відповідних змін до укладеного договору оренди земельної ділянки та приведення його у відповідність до детального плану території, затвердженого рішенням Київської міської ради № 46/1949 від 24.09.2015 року.
18.07.2017 p. позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) площею 0,1942 га в оренду для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та паркінгом, проте у відповідач у встановлений строк не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні.
У зв'язку з викладеним, позивач направив відповідачу повідомлення №1/22082017 від 22.08.2017 р., у якому вказав, що ТОВ "Аргумент ВВ" замовлено розроблення документації із землеустрою без надання дозволу Київської міської ради (а.с.67-68).
29.03.2018 р. розробником проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Деметра плюс" було направлено до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заяву про розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на земельну ділянку загальною площею 0,1942 га (кадастровий номер 8000000000:72:101:0024) для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та паркінгом на АДРЕСА_13 (вхідний номер 3869/0/9-18).
11.06.2018 р. позивач отримав висновок №5328/0/82-18 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у якому вказано, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Аргумент ВВ" для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та паркінгом на АДРЕСА_13, відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам (а.с.52).
Відповідно до актів обстеження земельної ділянки від 12.07.2017 № 17-1110-09 та від 14.05.2018, складених Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) встановлено, що на земельній ділянці ростуть зелені насадження (дерева), земельна ділянка вільна від забудов, згідно з договором оренди не використовується.
При цьому, 08.09.2017 р. між ТОВ "Аргумент ВВ" та ТОВ "Нові Зодчі" було укладено договір підряду від 08.09.2017 року №08/09/17 на виконання робіт по встановленню тимчасової огорожі (для утримання земельної ділянки в належному санітарному стані та її охорони) по АДРЕСА_13. 13 вересня 2017 р. підрядник, виконуючи умови договору, був готовий виконати роботи у повному обсязі. У зв'язку з протидією третьої сторони. Роботи не були виконані у повному обсязі, і конструкції огорожі були повернуті у місце зберігання на майданчик ТОВ "Нові Зодчі". Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме, копіями листів від 04.12.2017 р., 14.12.2017 р., 28.11.2017 р. (а.с.64-66).
20 вересня 2018 року Київська міська рада прийняла рішення №1518/5582 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 06.04.2004 року за адресою: АДРЕСА_13, площею 0,1942 га для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу (кадастровий номер 8000000000:72:101:0024), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Аргумент ВВ" в односторонньому порядку.
Вказане рішення прийнято у зв'язку з невиконанням позивачем вимог п. 3.1. Договору оренди та на підставі, зокрема, п. 7.3. Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору, даний Договір встановлює наступні обмеження:
- завершити забудову земельної ділянки в строки встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з дня державної реєстрації цього договору;
- на Земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення Земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення Земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору.
За умовами п. 7.3. Договору, Договір може бути розірваний в односторонньому порядку, за ініціативою орендодавця, у разі використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематичної несплати орендної плати (протягом двох місяців поспіль) та невиконання Орендарем інших умов цього Договору.
Відповідач в своєму відзиві послався на п.3.1 Договору оренди земельної ділянки, в якому зазначено, що орендар зобов'язується завершити забудову орендованої земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору. Тобто на думку відповідача, позивачем було не виконано «інші умови Договору», що визначені в п. 7.3 Договору.
Суд звертає увагу, на те що позивач аргументує неможливість розпочати будівельні роботи в строк за відсутністю містобудівної документації, передбаченої ст. ст. 23, 29 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного на час виникнення правовідносин), проте не надав обґрунтувань з яких причин не міг отримати цю документацію та якими доказами ці обставини підтверджуються.
В матеріалах справи міститься дозвіл на виконання будівельних робіт від 20.11.2008 року (т.1 а.с.110), виданий ТОВ «Аргумент ВВ» Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, зі змісту якого слідує, що цей дозвіл надано позивачу на виконання будівельних робіт із будівництва торговельного комплексу за адресою: АДРЕСА_13 відповідно до проектної документації, затвердженої наказом ТОВ «Аргумент ВВ» від 11.09.2008 року №3-б, та погодженої Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 26.06.2010 року.
Отже суд робить висновок, що, згідно з положеннями ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), дозвіл на виконання будівельних робіт, наданий інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю є безумовною правовою підставою для початку будівельних робіт. В той же час в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до відповідача з пропозицією продовжити строки здійснення забудови орендованої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються відповідно до закону виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням. Таємне голосування обов'язково проводиться у випадках, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1. 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону.
Статтею 21 Регламенту Київської міської ради, у відповідній редакції, (надалі - Регламент) визначено, що суб'єктами подання проектів рішень виступають Київський міський голова, заступник міського голови - секретар Київради, депутати Київради, постійні та тимчасові контрольні комісії Київради, депутатські фракції, групи, виконавчий орган Київради (Київська міська державна адміністрація), загальні збори громадян в порядку, визначеному законодавством, Статутом територіальної громади міста Києва та цим Регламентом.
Проекти рішень Київради подаються до управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради у паперовому та в електронному вигляді. Проект рішення Київради нормативно-правового характеру повинен містити положення про оприлюднення та набрання ним чинності. Суб'єкт подання проекту рішення на зворотному боці останньої сторінки проекту рішення зазначає профільну постійну комісію та постійні комісії, до функціональної спрямованості яких належить попередній розгляд зазначеного проекту рішення.
Разом з проектом рішення до секретаріату Київради подається: 1) пояснювальна записка (із зазначенням прізвища та ініціалів особи, яка є суб'єктом подання проекту рішення, повної назви її посади, контактних даних особи, відповідальної за супроводження проекту рішення, а також зазначається доповідач проекту рішення на пленарному засіданні Київради); пояснювальна записка повинна містити: опис проблем, для вирішення яких підготовлено проект рішення та обгрунтування адекватності і достатності передбачених у проекті рішення механізмів і способів вирішення існуючих проблем, а також їх актуальності для територіальної громади міста Києва; правове обґрунтування необхідності прийняття рішення (з посиланням на конкретні положення і норми нормативно-правових актів, на підставі й на виконання яких підготовлено проект рішення); детальний опис цілей і завдань, очікуваних позитивних соціально-економічних та інших наслідків для територіальної громади від реалізації запропонованого проекту рішення; 2) додатки (якщо вони є).
Відповідно до п.п. 4, 5 ст. 23 Регламенту протягом трьох днів з дня реєстрації проекту рішення Київський міський голова або заступник міського голови - секретар Київради надає доручення щодо розгляду проекту рішення профільній постійній комісії, яка, враховуючи функціональну спрямованість постійних комісій, визначається профільною з попереднього розгляду відповідного проекту рішення, а також іншим постійним комісіям відповідно до їх функціональної спрямованості.
Після реєстрації проекту рішення управління адміністративного та господарського забезпечення Київської міської ради робить сканкопію проекту рішення Київради та додатків до нього, в той же день розміщує відповідні матеріали на офіційному веб-сайті Київради (www.kmr.gov.ua), а управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради направляє оригінал проекту рішення і його письмові копії для розгляду постійним комісіям Київради.
Частинами 7-12 ст.21 Регламенту визначено, що постійні комісії Київради (окрім профільної) протягом чотирнадцяти днів з моменту реєстрації проекту рішення у комісії опрацьовують його та за результатами розгляду проекту рішення: 1) підтримують проект рішення Київради: 1.1) візують проект рішення без зауважень; 1.2) візують проект рішення із зауваженнями чи пропозиціями; 2) відхиляють проект рішення.
Зауваження чи пропозиції викладаються у висновку постійної комісії та направляються до профільної постійної комісії. Висловлені зауваження та пропозиції постійних комісій є обов'язковими для розгляду профільною постійною комісією Київради. У разі ненадходження до профільної постійної комісії письмової інформації про результати розгляду постійною комісією проекту рішення протягом встановленого цією частиною строку, проект рішення вважається погодженим такою постійною комісією. Профільна постійна комісія протягом тридцяти днів з моменту реєстрації проекту рішення у комісії опрацьовує його та за результатами розгляду проекту рішення: 1) підтримує проект рішення Київради: 1.1) візує проект рішення без зауважень; 1.2) візує проект рішення із зауваженнями чи пропозиціями; 2) за згодою суб'єкта подання направляє проект рішення на доопрацювання, в тому числі шляхом створення робочої групи постійної комісії для доопрацювання проекту рішення; 3) відхиляє проект рішення. У разі якщо профільна постійна комісія протягом встановленого строку не розглянула проект рішення, останній вважається погодженим профільною постійною комісією. У разі підтримання проекту рішення, а також висловлення зауважень та пропозицій до проекту рішення профільна постійна комісія направляє проект рішення для опрацювання до управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради, яке протягом чотирнадцяти днів: 1) погоджує проект рішення без зауважень (візує проект рішення); 2) надає правовий висновок щодо невідповідності проекту рішення чи його окремих положень вимогам законодавства, надає зауваження і рекомендації, зокрема рекомендації стосовно порядку розгляду проекту рішення. У разі якщо управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради протягом визначеного в цій частині строку не розглянуло проект рішення, останній вважається погодженим управлінням. Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради після опрацювання проекту рішення повертає його до профільної постійної комісії Київради, або суб'єкту подання (у разі якщо суб'єкт подання самостійно направив проект рішення до управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради). Погоджений управлінням правового забезпечення діяльності Київради проект рішення Київської міської ради передається профільною комісією до управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради для попереднього формування проекту порядку денного пленарного засідання Київради. Правовий висновок управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради щодо невідповідності проекту рішення чи його окремих положень вимогам законодавства є обов'язковим для розгляду профільною постійною комісією на її найближчому засіданні. За результатами такого розгляду профільна постійна комісія приймає рішення або щодо внесення на розгляд Київради проекту рішення, або щодо відхилення проекту рішення.
Головуючий на пленарному засіданні не ставить на голосування пропозиції про включення до проекту порядку денного пленарного засідання проектів рішень Київради, які не розглянуті відповідно до вимог статті 23 цього Регламенту.
Правовим висновком № 08/230-2180 від 04.10.2017р. Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради, який було адресовано Голові постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування, проект рішення було направлено на доопрацювання, оскільки до проекту не було додано документів, які б підтверджували порушення умов договору та земельного законодавства.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 34 Регламенту Київської міської ради, після пленарного засідання Київради управління організаційного та документального забезпечення діяльності Київської міської ради протягом семи робочих днів готує протокол та стенограму пленарного засідання Київради, які підписує головуючий на пленарному засіданні Київради. Протокол і стенограма пленарного засідання Київради є офіційними документами, що підтверджують процес обговорення і прийняття рішення Київрадою.
До проекту оскаржуваного рішення про розірвання договору оренди додано пояснювальну записку, за змістом якої, суб'єкт подання, в якості обґрунтування підстав для його прийняття, посилався на те, що такий проект підготовлений на підставі звернення деяких членів місцевої громади, діяльність якого, на їх думку, перешкоджає належній реалізації їх прав та інтересів на безпечне для життя і здоров'я, навколишнє середовище, суперечить їх інтересам, а також підвищує соціальну напругу у мікрорайоні.
Питання розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з позивачем, з підстав порушення останнім умов договору щодо строків забудови земельної ділянки взагалі на даному засіданні відповідача не піднімалось та не обговорювалось.
Позивач вказує, що жодний депутат чи комісія Київської міської ради не доповідали про порушення орендарем умов договору та необхідність розірвання договору на підставі п. 3.1 договору оренди. В стенограмі пленарного засідання від 20.09.2018 року відображено, що договір земельної ділянки від 25.01.2005 (хоча насправді 06.04.2004) було розірвано з підстав невдоволення деяких громадян через забудову земельної ділянки та необхідність надання цій земельній ділянці статусу скверу.
Однак, вказані процедурні порушення не вплинули на законність рішення Київської міської ради, законодавчо вони не є підставою для визнання вказаного рішення протиправним, а відтак таким, що підлягає скасуванню, оскільки в даному рішенні зачіпається суспільний інтерес.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом визнання недійсним договору та зобов'язання повернути все одержане за договором.
Перший протокол Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.
При цьому розуміння змісту норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу до цієї Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.
Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
Одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, питання про яку, як уже зазначалося, прокурор і позивачі взагалі не порушували.
Водночас Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі "Москаль проти Польщі"). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").
Суд звертає увагу, що рішенням Київської міської ради від 31.01.2019 року №26/6682 земельній ділянці, розташованій на АДРЕСА_13 надано статус скверу.
Конституція України (ст. 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (ст. 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 14, 19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Така правова позиція наведена Верховним Судом у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.11.2018 у справі № 8/21, у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 11/384-06.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - ГПК України.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до частини першої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Відповідно до статті 181 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 зі справи «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини четвертої статті 202 ГПК України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Вказана справа вже розглядалась в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції, в яких позивач брав участь, користувався всіма йому наданими процесуальними правами. Суд першої та апеляційної інстанції задовольнив позов, однак суд касаційної інстанції скасував вказані рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказавши, що необхідно дослідити обставини, пов'язані з наданням земельній ділянці на АДРЕСА_13 статусу скверу. Відповідно до ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Позивач, в свою чергу, своїм правом на надання своїх пояснень з урахуванням обставин, викладених в постанові касаційної інстанції від 18.12.2019 року не скористався. Оскільки, суд першої інстанції при новому розгляді справи повторно досліджує докази у справі та виконує вказівки касаційної інстанції, суд вважає, що участь представника позивача при новому розгляді справи не є обов'язковою, оскільки матеріали справи вже сформовані, докази надані.
Тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі предствника позивача.
Свої пояснення надали треті особи по справі, які зазначили, що вони заперечують проти забудови спірної земельної ділянки та вказують на те, що сквер на вказаній земельній ділянці є єдиною озелененою територією біля їх будинків та необхідній для екосистеми міста, також вони наполягали на розгляді справи по суті без участі представника позивача.
Отже, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем було порушено умови договору оренди, тобто не закінчено забудову земельної ділянки у встановлений строк, не надано належних доказів на підтвердження того, що ним вживались заходи для продовження строку на забудову земельної ділянки. Відповідачем було правомірно розірвано договір оренди земельної ділянки з позивачем, не дивлячись на існуючі процедурні порушення, оскільки суспільний інтерес превалює над приватним. В даному випадку мова йде про зелені насадження міста.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргумент ВВ» не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 19, 56, 73, 74, 76, 86, 80, 162, 164, 171, 231, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X "Прикінцеві положення" доповнити пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19 )".
Повне рішення складено 10.06.2020 р.
Суддя М.В. Данилова