ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.02.2020Справа № 910/15323/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіна Ю.Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Пал Лі Груп ЛТД (Pal Lee Group Ltd)
до 1. Фізичної особи-підприємця Табіної Ірини Володимирівни
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСУ"
3. Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання права власності на грошові кошти в розмірі 12 820,92 фунтів стерлінгів, зняття арешту з грошових коштів та відновлення становища, яке існувало до порушення прав,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 12.02.2020,
У жовтні 2019 року Пал Лі Груп ЛТД (Pal Lee Group Ltd) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Табіної Ірини Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСУ", Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на грошові кошти в розмірі 12 820,92 фунтів стерлінгів, зняття арешту з грошових коштів та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням права власності позивача на грошові кошти.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 позовну заяву було залишено без руху.
12.11.2019 до канцелярії суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 19.11.2019 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/15323/19, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 18.12.2019 та встановив строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.
Ухвалою від 18.12.2019 підготовче засідання у справі було відкладено на 10.01.2020.
У підготовчому засіданні 10.01.2020 було оголошено перерву до 16.01.2020.
У підготовче засідання 16.01.2020 прибули представник позивача, особисто відповідач 1 ФОП Табіна І. В. та керівник відповідача 2 ТОВ "АНСУ".
Відповідач 3 представників у судове засідання не направив, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений у встановленому порядку.
За наслідками судового засідання 16.01.2020 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засідання 12.02.2020.
У призначеному судовому засіданні 12.02.2020 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені в позовній заяві.
У свою чергу, присутня в судовому засіданні ФОП Табіна І. В. не заперечувала проти позову та просила його задовольнити.
Представник ТОВ «АНСУ» під час судового засідання 12.02.2020 надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як стверджує позивач, Компанія Пал Лі Груп Лтд (Pal Lee Group Ltd) є будівельною фірмою, яка виконує роботи з переобладнання горищ, підвальних приміщень та гаражів, розширень та повної реконструкції житлових будинків та промислових об'єктів (веб-сайт http: // palleegroup.uk ), розташована у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.
З метою пошуку та відбору спеціалістів у сфері інженерних досліджень, проектних робіт та розробки дизайну, 29.06.2018 між ФОП Табіна І.В. (надалі - відповідач-1) та позивачем - Пал Лі Груп Лтд (Pal Lee Group Ltd) було укладено угоду про комерційне (агентське) посередництво №1.
Згідно пунктів 1.1, 1.3 вказаного договору, відповідач-1 зобов'язався надавати позивачу послуги о: пошуку виконавців та укладанню з ними відповідних угод від імені Довірителя і за його рахунок, -стосовно надання Довірителю послуг розробки дизайну інтер'єрів; пошуку виконавців та укладанню з ними відповідних угод від імені Довірителя і за його рахунок, стосовно надання Довірителю послуг по розробці проектів реконструкції, ремонту, перепланування приміщень та будівель; пошуку виконавців та укладанню з ними відповідних угод від імені Довірителя і за його рахунок, стосовно надання Довірителю послуг веб-дизайну, реклами та сповіщення і просування послуг Довірителя в мережі Інтернет.
Пунктом 1.4 передбачалось, що надаючи послуги агент діє від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок компанії.
Пунктом 3.1.2 ФОП Табіна І.В. була зобов'язана відкрити банківський рахунок в британських фунтах стерлінгів (GBP), що і було нею зроблено в АТ КБ «Приватбанк» та відкрито рахунок № НОМЕР_1 .
З метою спрямування ресурсів, їх контролю та витрачання, сторони передбачили порядок розподілу грошових коштів, що надходили від позивача до агента та відповідальність за неналежне їх витрачання.
Так, договором було встановлено, що агент отримує свою винагороду в розмірі п'ять відсотків від кожного перерахованого позивачем на його рахунок платежу (пункт 4.2 договору). Залишок коштів в розмірі 95 % є власністю Компанії і має витрачатись на оплату робіт виконавців послуг, інші витрати, зокрема на оплату витрат пов'язаних з виконанням умов цього договору (пункт 4.3).
Агент зобов'язаний був звітувати про вчинені витрати (пункт 4.4) та ніс відповідальність за безпідставне припинення проведення витрат (пункт 4.5).
На виконання вказаного договору Компанією неодноразово перераховувались кошти на рахунок ФОП Табіна І.В., а договір сторонами виконувався належним чином.
Згідно банківським випискам АТ КБ «Приватбанк» протягом вересня - жовтня 2019 року, позивачем було перераховано та розподілено наступні платежі (в фунтах стерлінгів):
13.09.2019 - 5245,00 (262,25 - ФОП Табіна І. В., 4 982,75 - Компанія;
20.09.2019 - 5985,00 (299,25 - ФОП Табіна І. В., 5 685,25 - Компанія;
10.10.2019 - 3 485,00 (174,25 - ФОП Табіна І. В., 3 310,75 - Компанія.
Відповідно, залишок коштів належних позивачу та відповідачу-1, згідно виписок АТ КБ «Приватбанк», складав (в фунтах стерлінгів): 674,79 - ФОП Табіна І. В. та 12 820,92 - Компанія.
23.10.2019 позивачу стало відомо від ОСОБА_1 про те, що державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві (далі - ВДВС) Фоєю Іриною Олександрівною було 10.10.2019 накладено арешт на кошти на рахунку № НОМЕР_1 в фунтах стерлінгів, у зв'язку з чим ФОП Табіна І.В., як агент не позбавлена можливості виконувати зобов'язання за договором №1 від 29.06.2018.
Арешт було накладено з урахуванням того, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 16-244/08-А від 04.04.2008.
Так, 15.03.2017 Голосіївським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у справі №752/14405/15-ц, яким задоволено частково позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 та стягнуто з неї заборгованість за кредитним договором, заборгованість по відсоткам за -користування кредитними коштами, а також пеню. Постановою Київського апеляційного суду від 04.03.2019 року зазначене вище рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення відсотків та пені скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за відсотками за кредитними коштами в розмірі 7 866 дол. США 56 центів та пеню за прострочення сплати тіла кредиту і відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 180 000 грн. 00 коп.
21.11.2018 між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «АНСУ» (далі - Товариство) було укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відступає ТОВ «АНСУ» належні ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», а ТОВ «АНСУ» набуває права вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до позичальників та поручителів зазначених у додатку № 1 до цього договору, в тому числі до ОСОБА_1 05.08.2019 Голосіївським районним судом м. Києва було замінено ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» на ТОВ «АНСУ» в якості сторони виконавчого провадження №59226695.
Зважаючи на таке, 17.10.2019 Товаристом було виставлено платіжну вимогу на суму 25364,28 фунтів стерлінгів, яка АТ КБ «Приватбанк» була виконана частково 29.10.2019, а саме, списано з рахунку ФОП Табіна І.В. як належні їй, так належні і позивачу, грошові кошти сумі 13 495,70 фунтів стерлінгів на рахунок НОМЕР_2 в ДКСУ м.Києва, МФО 820172, належний Голосіївському районному відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, код 34999976.
З огляду на такі обставини, позивач звертається до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів, адже вважає, що ними було порушено його право власності, яке він просить визнати в судовому порядку, а також відновити становище, яке існувало до порушення його прав та законних інтересів шляхом повернення грошових коштів в сумі 12820,92 фунтів стерлінгів та зняти арешт з вказаних коштів на рахунку.
У свою чергу, Товариство заперечує проти позову та зазначає наступне.
Відносно боржниці ОСОБА_1 починаючи з 10.04.2019 у Голосіївському РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавчі провадження на користь стягувача ТОВ «АНСУ». Державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві внесено записи в Єдиний реєстр боржників щодо боржниці ОСОБА_1 за виконавчими провадженнями № 59226695, № 59227242.
Боржницею ОСОБА_1 не було виконано зобов'язання про надання декларації про доходи та наявне майно. Жодних відомостей про наявне майно (рухоме та нерухоме), ознаки доходу. відкриті банківські рахунки особисто боржницею ОСОБА_1 до цього часу надано не було.
Також боржницею не було добровільно передано на реалізацію заставний транспортний засіб, у зв'язку з чим державним виконавцем 10.10.2019 винесена постанова про розшук рухового майна за виконавчим провадженням № 59226695.
Враховуючи вищевикладені обставини та зважаючи на те, що боржниця свідомо ухиляється від виконання рішення суду, державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві на підставі статті 48 ЗУ «Про виконавче провадження» було проведено перевірку майнового стану боржниці Табіної Ірини Володимирівни та встановлено наявність відкритих банківських рахунків в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме: рахунок № НОМЕР_3 GBR; рахунок № НОМЕР_4 ; рахунок № НОМЕР_5 EUR.
Державний виконавець Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві при винесенні постанов за виконавчими провадженнями № 59226695, № 59227242 про арешт коштів боржниці ОСОБА_1 , а також подальшому списанні коштів з арештованих рахунків, діяв відповідно до чинного законодавства. Всі проведені державним виконавцем примусові виконавчі дії передбачені ЗУ «Про виконавче провадження».
Крім того, Товариство зазначає, що проаналізувавши позовну заяву, а також надані позивачем докази, дійшло висновку що до позовної заяви додані копії не засвідчені належним чином, а також відсутня інформація щодо наявності та місцезнаходження оригіналів, у зв'язку з чим відповідач 2 ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналу.
Разом з тим, Товариство зазначає, що з копії виписки Печерської філією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по поточному рахунку № UA НОМЕР_7 , валюта GBP/ 826 , по клієнту ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2019 року за призначенням платежу неможливо ідентифікувати, що зазначені кошти взагалі мають якесь відношення до договору про комерційне (агентське) посередництво № 1 від 29.06.2018 року.
Надані представником позивача докази не доводять, що зазначені кошти належать позивачу, оскільки договір про комерційне (агентське) посередництво № 1 діє з 29.06.2018, а тому будь які висновки потрібно робити за результатами аналізу всіх платежів Позивача за цим договором, а також аналізу використання отриманих коштів, оскільки ТОВ «АНСУ» вважає та не виключає, що залишок коштів на рахунку ФОП Табіна Ірина Володимирівна може бути агентською винагородою за зазначеним вище договором за період з 29.06.2018 року по теперішній час. Товариство вважає безпідставною вимогу Компанії зняти арешт з рахунку боржниці ОСОБА_1 розміщеному в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № UA123007110000026005052646382 при наявності відкритих відносно боржниці виконавчих проваджень, оскільки зазначений рахунок не має ніякого спеціального режиму, а зняття арешту може призвести до подальшого ухилення боржниці від виконання рішення суду, що неприпустимо.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За приписами статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. 4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ч.ч.1-3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту заявником повинно бути доведено, зокрема, факт наявності права власності на майно, арешт на яке накладено в межах виконавчого провадження, боржником за яким є не власник відповідного майна.
Наразі, суд зазначає, що статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
При цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п.5 Постанови №5 від 07.02.2014р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).
Частинами 1, 2 ст.334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно інвойсів № 21, № 2 та № 19 від 07.09.2019, від 14.09.2019 та від 10.10.2019 відповідно, компанією був здійснений перерахунок власних грошових коштів на рахунок ФОП Табіної І. В. Вказані обставини підтверджуються ненаявними в матеріалах справи інвойсами, випискою з банку Barclays (а. с. 180-182) та підтвердження клієнта в обслуговуючий банк Barclays (а. с. 183 , 184 . 185). Вказані обставини спростовують твердження відповідача 2 щодо відсутності документів у підтвердження походження спірних грошових коштів.
При цьому, суд відзначає, що у вказаних документах, зокрема, виписках, суми грошових коштів вказані з урахуванням банківської комісії за кожну транзакцію.
Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Тобто, з системного аналізу наведених правових норм полягає, що останні визначають не відмінний від ст.334 Цивільного кодексу України, момент виникнення у особи права власності на транспортний засіб, а лише обов'язок власника (тобто, особи яке вже набула майнові права на вказаний об'єкт) здійснити його реєстрацію. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 13.02.2018 Верховного Суду по справі №910/11266/17.
Отже, Компанією належними та допустимими доказами доведений факт того, що 95 % перерахованих грошових коштів 13.09.2019, 20.09.19 та 10.10.2019 в загальному розмірі 12 820,92 фунтів стерлінгів належать саме Компанії.
Як вказано судом, що ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» унормовано, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
За таких обставин, враховуючи доведеність обставин права власності Компанії на спірні грошові кошти, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання права власності на 12 820,92 фунтів стерлінгів та про зняття арешту, накладеного на вказані грошові кошти.
Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами частини 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Компанії щодо визнання права власності та зняття арешту з грошових коштів, а вимога про відновлення становища є похідною, суд дійшов висновку про її задоволення.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Пал Лі Груп ЛТД (Pal Lee Group Ltd) до Фізичної особи-підприємця Табіної Ірини Володимирівни, Товариства з обмеженою відповідальністю "АНСУ", Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання права власності на грошові кошти в розмірі 12 820,92 фунтів стерлінгів, зняття арешту з грошових коштів та відновлення становища, яке існувало до порушення прав - задовольнити повністю.
2. Визнати за Пал Лі Груп Лтд (Pal Lee Group Ltd), код 11094674, 7 Вайтвейтс, Харлоу, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, СМ20 , 3LJ (7 Whitewaits, Harlow, United Kingdom, CM20, 3LJ) право власності на грошові кошти в сумі 12820,92 фунтів стерлінгів, розміщені на рахунку в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_13 відкритого на Фізичну особу - підприємця Табіна Ірина Володимирівна ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_12 ).
3. Зняти арешт з грошових коштів в сумі 12820,92 фунтів стерлінгів, розміщених на рахунку в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_13, відкритого на Фізичну особу - підприємця Табіна Ірина Володимирівна ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_12 ).
4. Відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів Пал Лі Груп Лтд (Pal Lee Group Ltd), а саме повернути 12 820,92 фунтів стерлінгів з рахунку НОМЕР_2 в ДКСУ м. Києва, МФО 820172, належний Голосіївському районному відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03127, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 22/15; ідентифікаційний код 34999976) Пал Лі Груп Лтд (Pal Lee Group Ltd), код 11094674, 7 Вайтвейтс, Харлоу, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, СМ20, 3LJ (7 Whitewaits, Harlow, United Kingdom, CM20, 3LJ).
5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 06.05.2020.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ