Рішення від 11.06.2020 по справі 905/1965/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

РІШЕННЯ

іменем України

11.06.2020 Справа № 905/1965/19 (905/849/20)

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В.,при секретарі судового засідання Новікової К.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" до Акціонерного товариства "К.Енерго" про стягнення 11813 грн 20 коп,-

за участю представників сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції) - Патрелюк Д.А. (за довіреністю);

від відповідача - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "К.Енерго" про стягнення 11813 грн 20 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем вимог договору постачання №19/ДМТЗ-18 від 09.01.2018 року.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справа №905/849/20 передана до провадження судді Зекунова Е.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв'язку з перебуванням у провадженні судді Зекунова Е.В. справи №905/1965/19 про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.05.2020 відкрито провадження у справі №905/1965/19 (905/849/20) за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 28.05.2020.

13.05.2020 до канцелярії Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнає частково, а саме в розмірі основного боргу 10 242,00 грн, 3% 477, 31 грн, інфляційне збільшення в розмірі 901,30 грн.

27.05.2020 на електронну пошту Господарського суду Донецької області надійшло клопотання від представника позивача про проведення судового засідання за його відсутності.

05.06.2020 до Господарського суду Донецької області через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про призначення судового засідання у режимі відеоконференції з Дніпровським районним судом м.Києва (02105, м. Київ, вул. Сергієнка, 3; вул. Кошиця, 5).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.06.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквівес" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2020, проведеному в режимі відеоконференції погодився з відзивом наданим відповідачем щодо періоду нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС» (Позивач/Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «КИЇВЕНЕРГО» (Відповідач/Покупець) було укладено Договір постачання №19/ДМТЗ-18 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товар, зазначений у специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, код ДК 021:2015: « 42122-Насоси» (насоси, насосні агрегати, шафи управління - ЛОТ№1-18), в кількості, комплектності асортименті та за ціною згідно зі Специфікацією.

Сума цього Договору становить 8 535,00 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 1707,00 грн., разом з ПДВ - 10 242,00 грн (п. 3.1. Договору).

Розрахунки проводяться Покупцем у національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника за фактом постачання, протягом 15-ти календарних днів, після передачі Товару, що оформляється шляхом підписання сторонами видаткової накладної та відповідного Акту приймання - передавання Товару за кількістю та якістю (п.4.1 Договору).

Строк поставки Товару - замовленими партіями, починаючи з січня по грудень 2018 року, протягом 60-ти календарних днів з моменту отримання письмової заявки від Покупця (п.5.1 Договору).

Товар вважається поставленим Покуттю з дати підписання Сторонами видаткових накладних (дата поставки Товару) (п. 5.4 Договору).

Цей Договір набирає чинності з дня підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх грошових зобов'язань (п. 10.1 Договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Постачальник згідно видаткової накладної № Е-426 від 13.04.2018 та Товарно-транспортної накладної № РЕ-426 від 13.04.2018, здійснив поставку товару Покупцю, а саме насос БГ-11-23А з електродвигуном 90L42,2 кВт/1500 у кількості 1 шт. на загальну суму 10242,00.

Товар за вказаною вище видатковою накладною та Товарно-транспортною накладною прийняті відповідальною особою Покупця Литвин З.М. за довіреністю №18041204 від 12.04.2018, про що свідчать підписи сторін на вказаних документах.

Отже, станом на 29.04.2020 року заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором постачання №19/ДМТЗ-18 від 09 січня 2018 року становить 10242,00 грн.

29.01.2020 року Позивач направив Відповідачу лист-претензію щодо погашення заборгованості згідно Договору постачання №19/ДМТЗ-18 від 09 січня 2018 року.

Оскільки дана претензія була отримана відповідачем та залишена без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10242,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення Договору постачання №19/ДМТЗ-18 від 09.01.2018 року між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. вищезазначеного Договору визначено, що Розрахунки проводяться Покупцем у національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника за фактом постачання, протягом 15-ти календарних днів, після передачі Товару, що оформляється шляхом підписання сторонами видаткової накладної та відповідного Акту приймання - передавання Товару за кількістю та якістю.

Отже, суд вважає, що товар був поставлений постачальником та прийнятий АТ «К.Енерго» належним чином, без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

За вказаних підстав, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача згідно наявної в матеріалах справи видаткової накладної.

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по Договору постачання №19/ДМТЗ-18 від 09.01.2018 року у АТ «К.Енерго» виникло зобов'язання з його оплати.

Сплату заборгованості по спірному договору на загальну суму 10242,00 грн боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за Договором постачання №19/ДМТЗ-18 від 09.01.2018 щодо оплати поставленого товару у строки обумовлені сторонами договору не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позов від 13.05.2020 року відповідач пояснив, що за даними бухгалтерського обліку Акціонерного товариства «К.ЕНЕРГО» підтверджується заборгованість перед ТОВ «ЕКВІВЕСТ» за Договором постачання №19/ДМТЗ-18 від 09.01.2018 в сумі 10242,00 грн., тому позовна вимога ТОВ «ЕКВІВЕСТ» в частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 10242,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача три проценти річних за період 30.04.2018 по 29.04.2020 в сумі 615,00 грн та інфляційні втрати за період з травня 2018 року по квітень 2020 року в розмірі 956,20 грн.

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).

Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.11.2019 у справі № 905/1965/19 відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "К.Енерго"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що кінцевою датою нарахування 3% річних та інфляційних втрат є 17.11.2019.

Зробивши розрахунок 3% річних за період з 30.04.2018 по 17.11.2019 господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 477, 31 грн.

Також позивачем нараховані інфляційні втрати за період з травня 2018 року по квітень 2020 року в розмірі 956,20 грн.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Водночас, суд наголошує на врахуванні індексів виключно за цілі місяці існування прострочення певної суми, оскільки зі змісту п.6 Методики, затвердженої Наказом Державного комітету статистики №265 від 27.07.2007 випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця. Означений висновок узгоджується із правовою позицією з цього приводу, сформульованою Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018.

Перевіривши розрахунок позивача за цілі місяці існування заборгованості, суд встановив, що сума інфляційних втрат є фактично більшою, ніж заявлена позивачем до стягнення. Проте, враховуючи, що суд обмежений обсягом вимог позивача та не може їх змінити на власний розсуд чи спонукати до їх уточнення, позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню на визначену позивачем суму, а саме 956,20 грн.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач та відповідач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" до Акціонерного товариства "К.Енерго" про стягнення 11813 грн 20 коп - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "К.Енерго" (85612, Донецька область, Мар'їнський район, м.Курахове, вул.Енергетиків, буд.34, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКВІВЕС" (02094, м. Київ, вулиця Гната Хоткевича, 8, код ЄДРПОУ 37502259) заборгованість у розмірі 10242,00 грн, 3% річних у розмірі 477 грн 31 коп, інфляційні втрати - 956,20 грн та судовий збір у розмірі 2077,50 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 11 червня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2020 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов