іменем України
12.06.2020 Справа № 905/658/20
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Коновалова А.І.
Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".
Відповідач - Мамедов Фізулі Габіб огли .
Про стягнення 58102,87 грн.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.
Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Мамедова Фізулі Габіб Огли (далі - відповідач) про стягнення 58102,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору банківського обслуговування.
Ухвалою суду від 13.04.2020 вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Мемедова Фізулі Габіб Огли, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , припинено за його рішенням 28.02.2020.
Учасники розгляду справи були повідомлені належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
08.04.2011 відповідач звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підпису.
Як зазначає позивач, за змістом вказаної заяви, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі - договір).
На підтвердження зазначених вище обставин, позивач надав копії відповідної заяви, довідку про розмір встановлених кредитних лімітів та витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" (а.с.17-28).
Згідно з довідкою позивача про розміри встановлених кредитних лімітів №10408DO1MS070 від 12.03.2020, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_1 , а саме - 08.04.2011 - 1000 грн, 16.10.2013 - 2700 грн, 12.11.2013 - 4700 грн, 31.01.2014 - 6700 грн, 12.02.2014 - 8700 грн, 01.03.2014 - 8700 грн, 02.03.2014 - 8672,93 грн (а.с.28).
За розрахунком банку, заборгованість відповідача, станом на 11.03.2020, становить 58102,87 грн і складається із: заборгованості за кредитом 8700 грн, заборгованості по процентам за користування кредитними коштами - 23184,35 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом - 2565,47 грн, нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 23653,05 грн (а.с.29-30).
Позивач свої зобов'язання за договором щодо надання відповідачу грошових коштів виконав, що підтверджується банківськими виписками по рахункам відповідача (а.с.31,32).
Відповідно до частин 1,2 статті 207 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч.1,2 ст. 633 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то саме на банк покладається обов'язок довести, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
В порушення вказаних вище вимог законодавства, відповідач отримані від позивача грошові кошти не повернув, а отже, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 8700 грн обґрунтованими, доведеними доказами, що містяться в матеріалах справи та такими, що підлягають задоволенню.
На час прийняття рішення у справі, відповідачем доказів оплати позивачу заборгованості за кредитом не надано.
Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованість по комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором суд зазначає наступне.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Підписана відповідачем заява умов щодо процентів, пені та комісії не містять.
Крім того, позивачем не надано підтверджень, що, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідач розумів, ознайомився та погодився саме з тією редакцією Умов, яка надана позивачем а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та сплати неустойки (пені, штрафів) саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Витяг з Умов та правил не містить підпису боржника (ані фізичного, ані цифрового), а тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 03.07.2019, справа №342/180/17, а також у постановах Верховного Суду від 30.09.2019, справа № 916/2755/18 та від 01.11.2019, справа № 910/13940/18.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, заборгованість по комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною другою згаданої статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.
Відсутність відзиву чи будь-яких заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог не звільняє суд від здійснення оцінки доказів поданих позивачем з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. В іншому випадку це свідчило б про недосягнення завдання господарського судочинства при вирішенні спору судом.
Діюче законодавство не звільняє позивача довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, навіть у разі відсутності заперечень відповідача та неподання ним будь-яких доказів на спростування доводів позивача. Зазначене, відповідно до ч.3 ст. 13 ГПК України, є складовою принципу змагальності сторін.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Мамедова Фізулі Габіб Огли ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м.Київ, вул.Грушевського, б.1Д, ідентифікаційний код юридичної особи - 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 8700 (вісім тисяч сімсот) грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 314 (триста чотирнадцять) грн 74 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.06.2020.
Суддя О.В. Говорун