пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 червня 2020 року Справа № 903/182/15
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу №903/182/15
за позовом фізичної особи-підприємця Власюка Василя Тихоновича, смт.Турійськ, Волинської області,
до дочірнього підприємства "Агрофірма Луга - Нова" приватного підприємства "Універсам", с. Мишів, Іваничівського району, Волинської області
про стягнення 504 760 грн.,
за участю представників:
від позивача: Хохлов В.О. - адвокат (ордер серія АС №1001266 від 02.10.2018),
від відповідача: н/з,
20.02.2015 фізична особа-підприємець Ковальський Степан Лукич звернувся з позовом до дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" про стягнення 510 280 грн., з них: 219 120,00 грн. заборгованості за надані на підставі договору №13 від 20.10.2013 послуги із збирання врожаю зернових та технічних культур, 219 120 грн. штрафу , 64 386 грн. інфляційних втрат, 7 654 грн. процентів річних.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг.
Ухвалою суду від 05.08.2015 провадження у справі №903/182/15 було зупинено до вирішення Господарським судом Волинської області справи №903/839/15 за позовом Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" до фізичної особи - підприємця Ковальського Степана Лукича про визнання недійсним договору та набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2016р. у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Кравчука В.О. справу розподілено судді Якушевій І.О.
Ухвалою суду від 26.07.2016 справу № 903/182/15 суддею Якушевою І.О. прийнято до провадження.
Ухвалою суду від 14.12.2017 було поновлено; розгляд справи було призначено на 10.01.2018.
Ухвалою суду від 03.01.2018 було зупинено провадження у справі № 903/182/15 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Волинської області.
21.08.2018 матеріали справи № 903/182/15 повернулись на адресу Господарського суду Волинської області.
Ухвалою суду від 27.08.2018 було постановлено справу № 903/182/15 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; провадження у справі було поновлено; підготовче засідання призначено на 13.09.2018; клопотання фізичної особи-підприємця Власюка В.Т. про заміну первісного кредитора на нового було постановлено розглянути в судовому засіданні 13.09.2018.
11.09.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №11/09/1 від 11.09.2018. У відзиві відповідач повідомив суд про наявність додаткової угоди № 1 від 01.12.2013 до договору № 13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 20.10.2013, на підставі якого заявлено вимоги щодо стягнення суми заборгованості та просить суд відмовити у задоволенні позову.
Крім цього, 11.09.2018 відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності до вимоги про стягнення суми штрафу в цілому.
В судовому засіданні 13.09.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав. Заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із необхідністю підготовки відповіді на відзив відповідача.
Ухвалою суду від 13.09.2018 було задоволено клопотання фізичної особи-підприємця Власюка Василя Тихоновича від 17.07.2017 про заміну учасника справи його правонаступником; замінено фізичну особу - підприємця Ковальського Степана Лукича на його правонаступника - фізичну особу-підприємця Власюка Василя Тихоновича.
Ухвалою суду від 13.09.2018 підготовче засідання відкладено на 03.10.2018; встановлено строк відповідачу до 02.10.2018 для подачі додаткової угоди № 1 від 01.12.2013 до договору № 13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 20.10.2013 в оригіналі (для огляду в судовому засіданні); договору № 13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 20.10.2013р. в оригіналі (для огляду в судовому засіданні); встановлено строк позивачу до 02.10.2018 для подачі: відповіді на відзив відповідача; договору № 13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 20.10.2013 в оригіналі (для огляду в судовому засіданні); додаткової угоди № 1 від 01.12.2013 до договору № 13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 20.10.2013 в оригіналі (для огляду в судовому засіданні).
25.09.2018 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшов лист № 01-23.1/903/182/15/3816/18 від 21.09.2018 з Рівненського апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи №903/182/15 у зв'язку з надходженням до Рівненського апеляційного господарського суду касаційної скарги ДП "Луга-Нова" ПП "Універсам" на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2018.
Ухвалою суду від 27.09.2018 було зупинено провадження у справі № 903/182/15 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Волинської області.
22.02.2019 на адресу господарського суду повернулись матеріали справи № 903/182/15.
Ухвалою суду від 26.02.2019 провадження у справі № 903/182/15 було поновлено у зв'язку із поверненням 22.02.2019 матеріалів справи до Господарського суду Волинської області та одночасно зупинено провадження у справі № 903/182/15 до розгляду апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 27.09.2018р. у справі №903/182/15 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Волинської області.
28.08.2019 на адресу господарського суду повернулись матеріали справи № 903/182/15.
Ухвалою суду від 02.09.2019 провадження у справі було поновлено, підготовче засідання призначено на 18.09.2019.
03.09.2019 на адресу Господарського суду Волинської області з Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист № 903/182/15/3945/19 від 02.09.2019 про витребування справи № 903/182/15 у зв'язку із тим, що до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга - Нова" приватного підприємства "Універсам" про виправлення описки, арифметичної помилки.
Ухвалою від 04.09.2019 суд зупинив провадження у справі № 903/182/15 до розгляду Північно-західним апеляційним господарським судом заяви Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" про виправлення описки, арифметичної помилки та повернення матеріалів справи до Господарського суду Волинської області.
18.09.2019 до господарського суду повернулись матеріали справи № 903/182/15.
Ухвалою суду від 23.09.2019 провадження у справі було поновлено, підготовче засідання призначено на 07.10.2019.
23.09.2019 на адресу Господарського суду Волинської області з Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист № 01-24/903/182/15/4241/19 від 20.09.2019 про скерування справи № 903/182/15 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв'язку із надходженням касаційної скарги Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019.
Ухвалою суду від 24.09.2019 було зупинено провадження у справі № 903/182/15 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2019 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Волинської області.
24.01.2020 до Господарського суду Волинської області повернулись матеріали справи № 903/182/15.
Разом з цим, судом було встановлено, що 27.12.2019 на адресу Господарського суду Волинської області з Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист №903/182/15/5877/19 від 27.12.2019 про надіслання справи № 903/182/15 до Північно-західного апеляційного господарського суду у зв'язку із надходженням апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.09.2019.
Ухвалою від 27.01.2020 суд поновив провадження у справі та одночасно зупинив провадження у справі № 903/182/15 до розгляду Північно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.09.2019 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Волинської області.
05.03.2020 до господарського суду повернулись матеріали справи № 903/182/15.
Ухвалою суду від 10.03.2020 провадження у справі було поновлено, підготовче засідання призначено на 25.03.2020.
10.03.2020 на адресу Господарського суду Волинської області з Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист № 903/182/15/1553/20 від 10.03.2020 про надіслання справи № 903/182/15 до Північно-західного апеляційного господарського суду у зв'язку із надходженням апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.09.2019.
Ухвалою суду від 11.03.2020 було зупинено провадження у справі № 903/182/15 до розгляду Північно-західним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 24.09.2019 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Волинської області.
24.03.2020 до господарського суду повернулись матеріали справи № 903/182/15.
Ухвалою суду від 26.03.2020 провадження у справі було поновлено; підготовче засідання призначено на 08.04.2020.
06.04.2020 від представника позивача на адресу суду надійшла заява б/н від 06.04.2020 про зменшення розміру позовних вимог, в якій представник позивача просить стягнути з відповідача 504 760 грн., з них: 216 360 грн. заборгованості, 216 360 грн. штрафу, 7 654 грн. процентів річних, 64 386 грн. збитків, завданих інфляцією.
На обґрунтування зменшення розміру позовних вимог представник позивача посилається на те, що підприємець Власюк В.Т., якому було передано право вимоги, виявив у себе платіжне доручення №952 від 17.04.2014. На підставі цього платіжного доручення відповідач перерахував підприємцю Ковальському С.Л. 2760 грн. як оплату за надані послуги згідно з договором №13 від 20.10.2013.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.
Оскільки зменшення розміру позовних вимог - це процесуальне право, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову - 504 760 грн. заборгованості, з якої й вирішується спір.
Разом з цим, 07.04.2020 на офіційну електронну адресу Господарського суду Волинської області надійшло клопотання відповідача, не засвідчене відповідним ключем електронного цифрового підпису (ЕПЦ), про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки в судове засідання через запровадження на території України карантину, яке не взято судом до уваги.
Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Згідно із ч. 3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" з метою дотримання судом вимог Господарського процесуального кодексу України на офіційну електронну адресу суду мають надсилатися електронні листи, підписані електронним цифровим підписом (ЕЦП).
А тому документи, не засвідчені відповідним ключем електронного цифрового підпису (ЕПЦ), не приймаються судом до розгляду.
В судове засідання 08.04.2020 представники сторін не з'явилися, про судовий розгляд сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 4301038433371, №4301038433363.
Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання суд постановляє, зокрема, ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Оскільки підстави для відкладення підготовчого судового засідання, визначені ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні, заяв та клопотань до суду не надходило, суд ухвалою від 08.04.2020 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 22.04.2020.
Ухвалою суду від 22.04.2020 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про повернення до розгляду справи № 903/182/15 на стадію підготовчого провадження; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі; відкладено розгляд справи по суті на 13.05.2020.
06.05.2020 представник позивача подав до суду пояснення на клопотання ДП «Агрофірма Луга-Нова» від 17.04.2020.
12.05.2020 від відповідача на адресу суду надійшло клопотання №12/05 без дати про відкладення розгляду справи на строк до закінчення карантину в Україні. В клопотанні відповідач зазначив, що підприємство бажає приймати участь у розгляді справи, надати пояснення по справі, приймати участь в судових дебатах.
В судове засідання 13.05.2020 представник відповідача не з'явився, про судовий розгляд відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301038431948.
В судовому засіданні 13.05.2020 представник позивача звернувся з клопотанням про приєднання до матеріалів справи письмових пояснень від 06.05.2020, у вирішенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи покладався на розсуд суду.
Клопотання представника позивача про приєднання до матеріалів справи письмових пояснень від 06.05.2020 судом було задоволено, зважаючи на те, що ці письмові пояснення подані представником позивача на клопотання відповідача від 17.04.2020, яке було подано відповідачем після закриття підготовчого провадження у справі (08.04.2020). Таким чином, позивач був позбавлений можливості подати письмові пояснення від 06.05.2020 на стадії підготовчого провадження.
З метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, для убезпечення учасників справи від особливо небезпечної інфекційної хвороби, а також з метою забезпечення відповідачу права на захист, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті було судом задоволено; розгляд справи по суті відкладено на 03.06.2020.
Представник відповідача в судове засідання 03.06.2020 не з'явився, повторно надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на введення на території України карантинних заходів відповідно до постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19».
Вказане клопотання судом відхилено з тих підстав, що Радою суддів України рекомендовано громадянам та іншим особам: всі необхідні документи (позовні заяви, заяви, скарги, відзиви, пояснення, клопотання тощо) надавати суду в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку; учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; утриматися від відвідування приміщення суду, особливо за наявності захворювання (слабість, кашель, задуха, утруднення дихання, тощо). Відповідач подав до суду відзив на позов, позивач подав відповідь на відзив. Тобто, відповідач вчинив процесуальні дії і висловив свою позицію щодо предмета спору. Явка представників сторін, в тому числі відповідача, в судові засідання обов'язковою не визнавалась. З урахуванням введення на території України карантинних заходів відповідно до постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» розгляд справи за клопотанням останнього судом відкладався, а відтак останній мав достатньо процесуального часу для реалізації своїх прав та обов'язків. Разом з цим, відкладення розгляду справи є правом суду, яке реалізується в залежності від обставин неможливості вирішення спору. Неявка учасника справи, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, не відноситься до обставин, що унеможливлюють розгляд справи.
Зважаючи на те , що всі учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду справи.
Відхиляючи повторне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті, суд також врахував той, що справа №903/182/15 тривалий час знаходиться у провадженні суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 N 475/97-ВР, гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
У цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей ст. 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Провадження у справі №903/182/15 було порушено 23.02.2015.
Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Усі ці обставини суди мають враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж держави Україна на міжнародному рівні, а й призводить до значних втрат державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
20.10.2013 між дочірнім підприємством «Луга - Нова» як замовником і підприємцем Ковальським С .Л . як виконавцем було укладено договір №13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року.
Згідно з п.1.1. договору його предметом є надання виконавцем послуг по збиранню врожаю зернових та технічних культур на площах замовника у відповідності з агротехнічними вимогами в обсягах: назва культури -кукурудза, площа - 664 га, розцінка - 330 грн. за гектар, сума - 219120 грн.
Як узгоджено в п.п.2.1.5 п. 2.1. договору в день закінчення виконавцем робіт сторони оформляють акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках із зазначенням обсягів та вартості наданих послуг за підписом керівника або осіб за дорученням, скріплюють його печатками.
Про складення акту приймання -передачі виконаних робіт йдеться також і в п.4.1. договору.
Згідно з п.4.2. договору оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі рахунку, виписаного за фактичний обсяг наданих послуг, підтверджених актами виконаних робіт і підписаними особами замовника та виконавця протягом 10 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.
За змістом п.5.7. договору згідно з п.4.2. договору оплата за виконані послуги проводиться протягом 10 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт. В разі несвоєчасного розрахунку з виконавцем замовник сплачує штраф в розмірі всієї суми простроченого платежу.
Пунктом 8.1. договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання до 31.12.2013, а в частині розрахунку - до повного виконання договірних зобов??язань.
05.12.2013 сторонами у справі було підписано акт прийняття виконаних робіт №13, згідно з яким підприємець Ковальський С.Л. виконав для ДП «Агрофірма «Луга - Нова» зерноуборочним комбайном «Массей Фергюсон» збирання врожаю кукурудзи на площі 664 га, ціна послуги - 330 грн. за 1 га, на суму 219120 грн. В акті зазначено, що робота виконана згідно агротехнічних вимог.
Акт №13 від 05.12.2013 підписаний представниками сторін та скріплений печаткою ДП «Агрофірма «Луга - Нова».
Відповідач впродовж 10 банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт №13 від 05.12.2013 вартості наданих послуг не оплатив.
Як зазначає позивач у позовній заяві, він претензією від 16.09.2014 звертався до відповідача та просив його добровільно сплатити суму боргу, однак, відповідач відповіді на претензію не надав, суми заборгованості не перерахував.
Договір №13 від 20.10.2013 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року був предметом судового розгляду в справі №903/212/15, в справі № 903/839/15.
У справі №903/212/15 позивач - дочірнє підприємство "Агрофірма "Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" на обґрунтування вимоги про визнання недійсним договору №13 від 20.10.2013 посился на укладенням цього правочину директором дочірнього підприємства "Агрофірма "Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" з перевищенням наданих йому статутом повноважень без погодження вищим органом засновника. В доповненнях до позовних вимог позивач також посилався на неукладеність договору про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 20.10.2013 року № 13 у зв'язку з не підписанням та відсутністю схвалення відповідачем договору.
Рішенням господарського суду Волинської області від 13.05.2015 року в позові відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2015 року рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2015 залишено без змін.
У справі №903/839/15 позивач - ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" на обґрунтування вимоги про визнання недійсним договору №13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 20.10.2013 року посилався на те, що договір був підписаний внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а тому на підставі ч. 1 ст.232 ЦК України повинен бути визнаний судом недійсним. Окрім цього, позивач стверджував, що договір, підписаний директором підприємства (позивача) всупереч вказівкам вищого органу засновника ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" та без його відома. Зазначав, що договір містить ряд умов, які не вигідні замовнику, тобто позивачу, договір не міг бути виконаний відповідачем у звязку з відсутністю у нього будь-яких засобів для виконання подібного виду робіт.
Рішенням господарського суду Волинської області від 10 березня 2016 в позові відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 рішення господарського суду Волинської області від 10 березня 2016 залишено без змін.
Таким чином, договір №13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 20.10.2013 є дійсним та в силу ст.11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов?язків.
11.07.2017 року між фізичною особою - підприємцем Ковальським Степаном Лукичом та фізичною особою-підприємцем Власюком Василем Тихоновичем було укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Володимир-Волинського міського нотаріального округу Волинської області Гордійчуком Б. І. та зареєстрований в реєстрі № 1435.
Згідно з п. п.1.1., 1.2. цього договору первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і став кредитором за договором № 13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року, укладеного 20 жовтня 2013 між первісним кредитором - фізичною особою-підприємцем Ковальським Степаном Лукичем та боржником - дочірнім підприємством "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам", а також прийняв на себе право вимоги щодо підписаного 05 грудня 2013 між первісним кредитором та боржником акту № 13 прийняття виконаних робіт, як по основному зобов'язанні так і по всіх штрафних санкціях (неустойка, пеня), інфляції, трьох процентів річних, які вже виникли і можуть виникнути у майбутньому в процесі виконання умов договору № 13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 20 жовтня 2013.
За цим договором до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання всіх зобов?язань боржника за договором №13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 20 жовтня 2013 та акту №13 прийняття виконаних робіт від 05 грудня 2013.
Також за вказаним договором про відступлення права вимоги до нового кредитора перейшло право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання всіх зобов'язань боржника за договором № 13 про надання послуг по збиранню врожаю 2013 року від 20 жовтня 2013 та акту № 13 прийняття виконаних робіт від 05 грудня 2013.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України підстави заміни кредитора у зобов'язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
17.07.2018 дочірньому підприємству "Агрофірма Луга-Нова" приватного підприємства "Універсам" було направлено повідомлення про відступлення права вимоги, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист та квитанції УДППЗ «Укрпошта» (а.с. 152, т.1).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у відносинах між суб'єктами господарювання - фізичною особою-підприємцем Ковальським С. Л. та ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" відбулася заміна кредитора, яким став фізична особа-підприємець Власюк В.Т.
Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України, передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі ст. 52 ГПК України ухвалою від 13.09.2018 суд замінив фізичну особу - підприємця Ковальського С.Т. на його правонаступника - фізичну особу-підприємця Власюка В.Т.
Відтак, на підставі договору про відступлення права вимоги від 11.07.2017 у фізичної особи-підприємця Власюка В.Т. виникло право вимагати від боржника - ДП "Агрофірма Луга-Нова" ПП "Універсам" виконання зобов?язань за договором №13 від 20.10.2013.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 901, 902 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 219120 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується підписаним представниками сторін та скріпленим печаткою відповідача актом прийняття виконаних робіт від 05.12.2013.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене та умови п.п.4.2., 5.7. договору, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг за зазначеним вище актом є таким, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З копії платіжного доручення №952 від 17.04.2014 вбачається, що відповідач частково оплатив надані йому послуги на суму 2760 грн.
Перераховуючи кошти, відповідач в рядку платіжного доручення «Призначення платежу» вказав: «Оплата заборгованості за надані послуги згідно договору №13 від 20.10.2013 без ПДВ».
Таким чином, неоплаченими залишились надані послуги на суму 216360 грн.
Враховуючи те, що строк оплати наданих послуг, узгоджений пунктом 4.2. договору настав, а доказів їх оплати в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідач не надав, вимога позивача про стягнення з відповідача 216360 є обгрунтованою і підлягає до задоволення.
Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що ДП Агрофірма «Луга - Нова» і підприємець Ковальський С.Л. уклали до договору №13 від 20.10.2013 додаткову угоду, якою узгодили, що відповідач перераховує кошти за надані послуги протягом 10 банківських днів після отримання рахунку на оплату за реквізитами, які будуть визначені саме в рахунку; посилався на те, що замовник послуг рахунку на оплату не надав, а тому строк виконання зобов'язання з оплати не настав.
Як зазначає представник позивача у відповіді на відзив від 01.10.2018, у переліку документів, які були передані первісним кредитором підприємцем Ковальським С.Л. новому кредитору - підприємцю Власюку В.Т. була відсутня додаткова угода №1 від 01.12.2013; первісний кредитор підприємець Ковальський С.Л. після звернення до нього за роз'ясненнями факт укладення додаткової угоди №1 від 01.12.2013 категорично заперечив, посилаючись на те, що він не підписував такої угоди.
На підтвердження факту укладення додаткової угоди №1 від 01.20.2038 відповідач подав її нотаріальну засвідчену копію (а.с.90, т.3).
Провадження у справі №903/182/15 було порушено 23.02.2015. Суд неодноразово зупиняв і поновлював провадження у справі, призначаючи її до розгляду. Про факт укладення додаткової угоди до договору відповідач повідомив у відзиві №11/09/1 від 11.09.2018.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ухвалою від 13.09.2018, відкладаючи підготовче засідання, відповідачу встановлювався строк до 02.10.2018 для подачі оригіналу додаткової угоди № 1 від 01.12.2013 до договору № 13 від 20.10.2013 та оригіналу договору № 13 від 20.10.2013. Поновлення провадження у справі 26.03.2020 відбулось також зі стадії підготовчого провадження.
Однак, відповідач не надав суду оригіналу додаткової угоди.
Відповідно до п.1.1. Науково - методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису.
У зв'язку з тим, що відповідач не надав оригіналу додаткової угоди та враховуючи заперечення підприємцем Ковальським С.Л. підпису на додатковій угоді, суд на стадії підготовчого провадження був позбавлений можливості призначити у справі почеркознавчу експертизу з метою дослідження підпису підприємця Ковальського С.Л. на додатковій угоді №1 від 01.12.2013.
Як передбачено п.8 ч.2 ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання призначення експертизи.
Право суду зупинити провадження у справі у зв'язку із призначенням експертизи передбачено п.2 ч.1 ст.228 ГПК України.
Як випливає із змісту ч.3 ст.195 ГПК України на стадії розгляду справи по суті провадження у справі не може бути зупинено з такої підстави як призначення судом експертизи.
За таких обставин, суд, оцінюючи той факт, чи було укладено між ДП Агрофірма «Луга - Нова» і підприємцем Ковальським С.Л. додаткову угоду №1 від 01.12.2013 до договору №13 від 20.10.2013, виходив із доказів, поданих до початку розгляду справи по суті, зокрема, із нотаріально засвідченої копії додаткової угоди №1 від 01.12.2013 (а.с.90, т.3).
Статтею 218 Цивільного кодексу України сторонам правочину надано право заперечувати факт вчинення правочину у разі недодержання його письмової форми, що може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до ч.1 ст.73, ч.1 ст.77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи заперечення підприємцем Ковальським С.Л. факту укладення додаткової угоди №1 від 01.12.2013, лише нотаріально посвідчена копія цієї додаткової угоди не може бути належним доказом її укладення. Оригіналу додаткової угоди відповідач суду не надав.
З огляду на викладене, відповідач у встановленому законом порядку не довів факту укладення додаткової угоди №1 від 01.12.2013 до договору №13 від 20.10.2013, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що у нього не настав строк виконання зобов'язання з оплати наданих послуг.
В позовній заяві позивач просить також стягнути з відповідача 64386 грн. збитків, завданих інфляцією, 7654 грн. процентів річних.
Зменшуючи позовні вимоги у квітні 2020, (заява про зменшення позовних вимог від 06.04.2020 - а.с. 58, т.3) позивач не змінив розміру позовних вимог в частині інфляційних та процентів річних.
Перевіривши розрахунок інфляційних, наведений у змісті позовної заяви, судом встановлено, що інфляційні нараховані позивачем за період грудень 2013 - січень 2015.
Враховуючи умову п.4.2. договору №13 від 20.10.2013, відповідач мав оплатити надані йому послуги протягом 10 банківських днів після підписання акту приймання - передачі виконаних робіт.
Оскільки акт прийняття виконаних робіт було підписано 05.12.2013, то порушення відповідачем строку виконання зобов?язання з оплати настало 20.12.2013.
Відповідно до статтей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
Оскільки порушення строку виконання зобов??язання з оплати настало 20.12.2013, то в грудні 2013 року прострочення оплати становить менше місяця. Відтак, правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 1095,60 грн., виходячи з розрахунку: 219120 грн. х 100,5 % = 220215,60 грн.; 220215 - 219120 = 1095,60 грн., відсутні.
Разом з цим, позивач, нараховуючи інфляційні та проценти річних, не врахував оплати в розмірі 2760 грн., проведеної відповідачем платіжним дорученням №952 від 17.04.2014.
У зв?язку з цим суд здійснив перерахунок інфляційних:
- за січень 2014 року: 219120 грн. х 100,2% = 219558,24 грн.; 219558,24 - 219120 = 438,24 грн.;
- за лютий 2014 року: 219120 грн. х 100,6% = 220434,72 грн; 220434,72 - 219120 = 1314,72 грн.;
- за березень 2014 року: 219120 грн. х 102,2% = 223940,64 грн.; 223940,64 - 219120 = 4820,64 грн.;
- за квітень 2014 року: 216360 грн. х 103,3% = 223499,88 грн.; 223499,88 - 219120 = 7139,88 грн.;
- за травень 2014 року: 216360 грн. х 103,8% = 224581,68 грн.; 224581,68 - 216360= 8221,68 грн.;
- за червень 2014 року: 216360 грн. х 101% = 218523,60 грн.; 218523,60 - 216360 = 2163,60 грн.;
- за липень 2014 року: 216360 грн. х 100,4% = 217225,44 грн.; 217225,44 - 216360 = 865,44 грн.;
- за серпень 2014 року: 216360 грн. х 100,8% = 218090,88 грн.; 218090,88 - 216360 = 1730,88 грн.;
- за вересень 2014 року: 216360 грн. х 102,9% = 222634,44 грн.; 222634,44 - 216360 = 6274,44 грн.;
- за жовтень 2014 року: : 216360 грн. х 102,4% = 221552,64 грн.; 221552,64 - 216360 = 5192,64 грн.;
- за листопад 2014 року: 216360 грн. х 101,9% =220470,84 грн.; 220470,84 - 216360 = 4110,84 грн.;
- за грудень 2014 року: 216360 грн. х 103% =222850,80 грн.; 222850,80 - 216360 = 6490,80 грн.;
- за січень 2015 року: 216360 грн. х 103,1% =223067,16 грн.; 223067,16 - 216360 = 6707,16 грн.
Таким чином, всього до стягнення з відповідача у зв?язку із порушенням строку виконання зобов?язання з оплати підлягає 55470,96 грн. збитків, завданих інфляцією, за період січень 2014 - січень 2015.
У зв?язку з тим, що позивач не врахував оплати відповідача в розмірі 2750 грн., суд здійснив також перерахунок процентів річних:
- за період з 20.12.2013 по 16.04.2014: 219120 х 3 % х 118дн. : 365 = 2125,16 грн.;
- за період з 17.04.2014 по 17.02.2015: 216360 х 3 % х 307 : 365 = 5459,39 грн.
Всього до стягнення з відповідача у зв?язку із порушенням строку виконання зобов?язання з оплати підлягає 7584,55 грн. процентів річних за період з 20.12.2013 по 17.02.2015.
В позові про стягнення 8915,04 грн. інфляційних (64386 - 55470,96), 69,45 грн. процентів річних (7654 - 7584,55) слід відмовити як нарахованих безпідставно.
В позовній заяві позивач просив також стягнути з відповідача 219120 грн. штрафу.
Заявою від 06.04.2020 позивач зменшив вимогу в частині штрафу до 216360 грн., врахувавши факт оплати в розмірі 2760 грн.
На обгрунтування вимоги про стягнення штрафу позивач посилається на 5.7. договору №13 від 20.10.2013, згідно з яким разі несвоєчасного розрахунку з виконавцем замовник сплачує штраф в розмірі всієї суми простроченого платежу.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі.
Відповідно до ч. 1 ст.546, ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Оскільки відповідач не розрахувався своєчасно з позивачем за надані йому послуги є правові підстави для стягнення відповідача 216360 грн. штрафу, нарахованого в розмірі простроченого платежу.
Проте, в заяві №11/09 від 11.09.2018 відповідач заявив про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення штрафу.
За змістом п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.
Як випливає із змісту ст.256 Цивільного кодексу України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.
У відповідності із ч.2 ст.258, ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Враховуючи п.4.2. договору №13 від 20.10.2013, про порушення відповідачем строку оплати наданих послуг позивачу стало відомо 20.12.2013.
З позовом до господарського суду позивач звернувся 20.02.2015, тобто після спливу одного року з часу, коли йому стало відомо про порушене право.
Враховуючи наведене, позивач пропустив строк позовної давності для стягнення з відповідача 216360 грн. штрафу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Оскільки відповідач заявив про застосування позовної давності вимога позивача про стягнення з відповідача 216360 грн. штрафу не підлягає до задоволення у зв?язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
Звертаючись в лютому 2015 року з позовною заявою до суду, позивач - підприємець Ковальський С.Л. сплатив 10205,60 грн. судового збору, що підтверджується квитанцією №338_11104 від 19.02.2015 (а.с.8, т.1).
На підставі договору про відступлення права вимоги від 11.07.2017, укладеного між фізичною особою - підприємцем Ковальським С.Л. та фізичною особою-підприємцем Власюком В.Т., право вимоги за договором про надання послуг по збиранню врожаю №13 від 20.10.2013 перейшло від первісного кредитора - фізичної особи- підприємця Ковальського С.Л. до нового кредитора - фізичної особи-підприємця Власюка В.Т.
Ухвалою від 13.09.2018 було задоволено клопотання фізичної особи-підприємця Власюка В.Т. про заміну учасника справи його правонаступником: замінено фізичну особу - підприємця Ковальського С.Т. на його правонаступника - фізичну особу-підприємця Власюка В.Т.
У зв'язку із заміною ухвалою сулу від 13.09.2018 позивача з фізичної особи - підприємця Ковальського С.Т. на фізичну особу-підприємця Власюка В.Т. до останнього на підставі ч.2 статті 52 Господарського процесуального кодексу України перейшли всі права та обов'язки первісного позивача - фізичної особи - підприємця Ковальського С.Т.
Правила розподілу судових витрат між сторонами встановлені статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 4 статті 129 господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тобто, з відступленням права вимоги від фізичної особи- підприємця Ковальського С.Л. до нового кредитора - фізичної особи-підприємця Власюка В.Т. перейшло й право на відшкодування за рахунок відповідача судового збору відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Норми чинного Господарського процесуального кодексу України не передбачають можливості повернення/відшкодування первісному кредитору/позивачу судового збору, сплаченого ним за подання позовної заяви у разі здійснення заміни позивача на його правонаступника.
У зв?язку із частковим задоволенням позову судові витрати по справі на підставі ст.129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Клопотання про повернення судового збору у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог позивач не подав.
Керуючись ст.ст. 63, 218, 253, 256, 258, 261, ч. 3,4 т. 267, ст.ст. 512, 514, 516, 527, 530, ч.ч. 1,2 ст. 546, ч.ч. 1,2 ст. 549, 599, 610, 611, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230, ч. 4,6 ст. 23 Господарського кодексу України, ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з дочірнього підприємства "Агрофірма Луга - Нова" приватного підприємства "Універсам"( с. Мишів, Іваничівського району, Волинської області , код ЄДРПОУ 31979873) на користь фізичної особи-підприємця Власюка Василя Тихоновича, (смт. Турійськ, Волинської області, код НОМЕР_1 ) 216 360 грн. заборгованості; 55470 грн. 96 коп. збитків, завданих інфляцією; 7584 грн. 55 коп. процентів річних; 5588 грн. 59 коп. витрат, пов?язаних з оплатою судового збору.
3. В позові про стягнення 216 360 грн. штрафу, 8915 грн. 04 коп. збитків, завданих інфляцією, 69 грн. 45 коп. процентів річних відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та п.4 розділу Х "Прикінцевих положень" ГПК України в порядку, передбаченому розділом IV ГПК України, з урахуванням приписів розділу ХІ "Перехідні положення".
Повне рішення складено: 15.06.2020
Суддя І. О. Якушева