вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"15" червня 2020 р. Cправа № 902/349/20
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" (вул. Немирівське шосе, 213, м. Вінниця, 21034)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон" (пров. Грибоєдова, 10, м. Вінниця, 21032)
про стягнення 48224,8 грн,
Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон" про стягнення 48224,8 грн неустойки за Договором купівлі-продажу №23.18-0Р від 25.05.2018.
Ухвалою суду від 15.04.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/349/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
Вказана ухвала вручена усім учасникам справи, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи.
Сторони висловили свою процесуальну позицію щодо даного спору, зокрема відповідач подав відзив на позовну заяву, а також заперечення щодо відповіді на відзив; позивач, в свою чергу, - відповідь на відзив.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
В обґрунтування заявленого позову у позовній заяві позивач вказує на прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором купівлі-продажу №23.18-0Р від 25.05.2018 (Договір) щодо поставки товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" заявлено до стягнення 48224,8 грн штрафу в розмірі 10% від вартості не поставленого товару.
Зокрема, позивач зазначає, що у рамках Договору між сторонами було укладено Специфікацію №1 від 25.05.2018, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу Товар (тротуарну плитку, бордюри та борти) на загальну суму 1315285, 05 грн з ПДВ. Строк поставки Товару у Специфікації № 1 від 25.05.2018 визначено до 01.08.2018.
Однак, як стверджує позивач, відповідач допустив прострочення поставки товару на 14 днів, здійснивши її лише 15.08.2019, що слугувало підставою для нарахування штрафу в розмірі 10% від вартості не поставленого товару та звернення із відповідним позовом до суду.
Суть заперечень відповідача у відзиві на позовну заяву зводиться до того, що за умовами п.8.3. Договору за прострочення поставки Товару Постачальник несе відповідальність у вигляді штрафу при умові, що заявка на товар була погоджена сторонами з фіксацією дати заявки, дати поставки і місця поставки. При цьому в заявці №1 від 01.06.2018 сторонами не було погоджено дату поставки та позивач помилково ототожнює поняття строку поставки і дати поставки, які є різними поняттями в силу вимог закону і усталеної практики його застосування.
Окрім того, відповідач просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності на звернення із відповідною вимогою до суду та відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач акцентує увагу, що, оскільки, у Специфікації №1 до Договору строк поставки уже був визначений сторонами твердою датою, то не було необхідності дублювати дату поставки товару у заявці №1, відтак наявні всі умови для нарахування штрафу за Договором.
Окрім того, на думку позивача, оскільки для настання господарсько-правової відповідальності важливий сам факт порушення взятих на себе зобов'язань стороною Договору, а що саме було пропущено в даному випадку: "строк" чи "термін", значення не має. При цьому до відповіді на відзив позивачем подано заяву про поновлення строку позовної давності.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач наголошує, що всупереч п.10.1 Договору заявка на товар №1 від 01.06.2018 не була погоджена продавцем, адже не підписана його уповноваженим представником, а лише представником покупця.
Окрім того, відповідачем викладено доводи щодо безпідставності тверджень позивача в обґрунтування пропуску строку позовної давності із зверненням із даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Факт укладення Договору купівлі-продажу №23.18-0Р від 25.05.2018 між сторонами даного спору та відповідні умови такого Договору встановлено рішенням суду у господарській справі №902/852/19, відтак в силу приписів ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України такі обставини не потребують доказування.
Відповідно до п.1.2. Договору купівлі-продажу №23.18-0Р від 25.05.2018 (Договір) ТОВ "ТД "Оріон" (позивач, Продавець) в порядку та на умовах даного Договору зобов'язався продати замовлений Товар та по узгодженню сторін виконати його доставку, а ТОВ "Грін Кул" (відповідач, Покупець) - своєчасно прийняти замовлений Товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.
Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що предметом даного Договору є Товар, найменування та асортимент якого вказаний в Специфікації до Договору.
Згідно з п.2.1. Договору кількість Товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках Покупця, рахунках-фактурах Продавця специфікаціях та накладних (товарно-транспортних, видаткових).
Загальна сума Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних Продавцем і прийнятих Покупцем заявок протягом терміну дії Договору (п.3.1 Договору).
За умовами п.5.1. Договору Товар вважається поставленим Покупцю з моменту його отримання в пункті призначення представником одержувача, який вказується Покупцем, на підставі товарно-транспортних і видаткових накладних або специфікаціях до даного договору. Поставка Товару здійснюється силами та за рахунок Продавця. Конкретний строк поставки вказується у Специфікаціях до Договору на кожну партію товару.
Згідно з п.5.3. Договору передача Товару здійснюється за товарно-транспортною, специфікацією до договору або видатковою накладною, в якій вказується назва, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість Товару, що поставляється.
За приписами п.6.3. Договору оплата здійснюється Покупцем на підставі Договору та рахунків-фактур, виставлених Продавцем на вартість кожної партії Товару.
Згідно з п. 6.5. Договору Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю вартість поставленого Товару. Оплата товару здійснюється в наступному порядку: 100 % вартості Товару, вказаної у відповідній специфікації на кожну партію Товару, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту поставки Товару.
Відповідно до п.8.2. Договору у разі несвоєчасної оплати за товар згідно ст. 343 ГК України, Покупець сплачує пеню на користь Продавця в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Постачальник несе наступну відповідальність: - за прострочення поставки/заміни неякісного Товару понад п'ять календарних днів - штраф у розмірі 10% від вартості не поставленого Товару, при умові, що заявка на товар була погоджена Сторонами з фіксацією дати заявки, дати поставки і місця поставки товару (п. 8.3. Договору).
25.05.2018 сторони підписали Специфікацію № 1 до Договору в якій, з поміж іншого, вказано строк поставки товару з 18.06.2018 по 01.08.2018.
Згодом, 06.08.2019 сторони підписали Специфікацію № 2 на додаткову поставку Товару, в якій погодили здійснення поставки за рахунок Постачальника на умовах DDP до 28.08.2018.
Як слідує з матеріалів справи спір виник щодо нарахування відповідачу штрафу у розмірі 10% від вартості не поставленого Товару за умовами п.8.3. Договору.
З урахуванням встановлених обставин, суд враховує таке.
Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням приписів ст. 6, ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України)
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Аналізуючи зміст п. 8.3. Договору як підстави нарахування відповідачу штрафу, суд враховує, що сторони погодили відповідальність Постачальника за прострочення поставки/заміни неякісного Товару понад п'ять календарних днів - штраф у розмірі 10% від вартості не поставленого Товару саме при умові, що заявка на товар була погоджена Сторонами з фіксацією дати заявки, дати поставки і місця поставки товару.
Тобто, для настання вказаного виду відповідальності, яку сторони самостійно погодили у Договорі, необхідним є настання складного юридичного факту: наявності прострочення поставки, погодження заявки на товар від відповідної дати та з одночасним фіксуванням у ній дати і місця поставки.
Дослідивши зміст Заявки на плитку №1 від 01.06.2018, судом встановлено, що така заявка не містить дати поставки. При цьому у тексті вказаної заявки, скріпленої підписом та печаткою зі сторони позивача, викладено прохання про надіслання можливого графіку поставки.
Отже, даний факт уже є свідченням того, що дата поставки відповідно до Заявки №1 від 01.06.2018 не була погоджена сторонами.
Окремо слід зазначити, що позивач посилається на прострочення поставки Товару за Специфікацією №1 від 25.05.2018. Перелік та кількість обумовленого сторонами для поставки Товару зазначено саме в Заявці на плитку №1 від 01.06.2018.
За умовами п.2.2. Договору загальна кількість Товару, що поставляється за Договором, визначається на підставі письмових заявок покупця, в яких вказується: дата поставки, кількість і номенклатура Товару, точна адреса поставки, перелік осіб, уповноважених приймати товар зі зразками їх підписів, при необхідності графік поставок.
Пунктом 5.1. Договору сторони встановили, що конкретний строк поставки вказується у Специфікаціях до Договору на кожну партію товару.
У свою чергу відповідальність Постачальника за прострочення поставки Товару відповідно до п.8.3 Договору в розмірі 10 % від вартості не поставленого Товару містить чітку умову, при якій така відповідальність настає, а саме при умові, що заявка на товар була погоджена Сторонами з фіксацією дати заявки, дати поставки і місця поставки товару.
Разом з тим матеріали справи не містять доказів погодження саме дати поставки відповідної партії товару, зазначеної у Специфікації №1 від 25.05.2018 до Договору, як одного із елементів юридичного факту, який слугує підставою для застосування юридичної відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
Таким чином, відсутні підстави для нарахування відповідачу як Постачальнику штрафу згідно з пунктом 8.3. Договору, що є предметом розгляду даного спору.
Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі з мотивів наведених вище.
При винесенні даного рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). При цьому суд зазначає, що інші доводи позивача жодним чином не спростовують викладених судом підстав для відмови у задоволенні позову.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає необхідним зазначити наступне.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 09.11.2016 № 6-1457цс16 та від 09.11.2016 № 6-2170цс16.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанова Касаційного господарського суду Верховним Судом від 26.03.2018 у справі № 922/273/17).
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в позові з підстав його необґрунтованості у зв'язку із відсутністю порушених прав, тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності та надання оцінки заяві позивача про поновлення такого строку.
В силу приписів ст.129 ГПК України витрати на судовий збір підлягають залишенню за позивачем.
Окрім того, доказів фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи не надано, однак такі витрати, з огляду на відмову у задоволенні позову у повному обсязі, залишаються за позивачем відповідно до п.2 ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом розглянуто вимогу відповідача про відшкодування за рахунок позивача 8408 грн витрат на правову допомогу, за результатами чого суд зазначає таке.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Як слідує з матеріалів справи, 22.04.2020 між відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон" ("Клієнт") та Адвокатським бюро "ПІПКО І ПАРТНЕРИ" ("Адвокатське бюро") укладено Договір №1 про надання правової допомоги від 22.04.2020, відповідно до п.1.1 якого Адвокатське бюро зобов'язується надавати Клієнту правову допомогу: професійну правничу допомогу, включаючи представництво і інші види адвокатської діяльності щодо захисту прав, свобод та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, перед їх посадовими і службовими особами, перед фізичними особами-підприємцями і громадянами, в судах України усіх рівнів та інстанцій у справі №902/349/20 за позовом ТОВ "Грін Кул" до Клієнта про стягнення 48224,80 грн, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та інші платежі визначені Договором.
Надання Адвокатським бюро відповідачу юридичних послуг на суму 8408 грн підтверджується Розрахунком часу, витраченого на надання правничої допомоги та Актом №1 приймання-передачі наданих послуг від 04.05.2020.
Факт проведення відповідачем розрахунку за надані послуги підтверджується платіжним дорученням №1158 від 04.05.2020 на суму 8408 грн.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим, позивачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, відтак у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами за Договором №1 про надання правової допомоги від 22.04.2020 гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.
Згідно з п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови у позові - на позивача.
Оскільки, судом відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі, то витрати відповідача на професійну правничу допомогу в сумі 8408 грн підлягають стягненню з позивача.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Витрати позивача на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу залишити за позивачем.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Кул" (вул. Немирівське шосе, 213, м. Вінниця, 21034; ідентифікаційний код 40469992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон" (пров. Грибоєдова, 10, м. Вінниця, 21032; ідентифікаційний код 35904430) 8408 грн - витрат на професійну правничу допомогу
4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
За приписами ч.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (із доповненнями, внесеними відповідно до Закону України від 30.03.2020 N 540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 15 червня 2020 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - вул. Немирівське шосе, 213, м. Вінниця, 21034;
3 - відповідачу - пров. Грибоєдова, 10, м. Вінниця, 21032.