вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"03" червня 2020 р. м. Вінниця Cправа № 902/132/20
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.
при секретарі Незамай Д.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву", вул. Замостянська/пр. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009, код - 24893824
до: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1
про розірвання Кредитного договору № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року та стягнення 133 578,72 грн заборгованості
14.02.2020 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н від 14.02.2020 року Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" до ОСОБА_1 про розірвання Кредитного договору № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року та стягнення 133 578,72 грн заборгованості, з яких 95 676,76 грн основного боргу, 13 528,56 грн 6% річних та 24 373,40 грн пені.
Правовими підставами звернення до суду позивача із вказаним позовом стало неналежне виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Кредитним договором № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року, в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 133 578,72 грн.
З метою захисту своїх прав позивач звернувся з позовом до суду розірвання Кредитного договору № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року та стягнення 95 676,76 грн основного боргу, 13 528,56 грн 6% річних та 24 373,40 грн пені.
Ухвалою суду від 19.02.2020 року позов залишено без руху на підставі п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 164 ГПК України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
24.02.2020 року на адресу суду надійшла заява позивача за № б/н від 25.02.2020 року про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 02.03.2020 року, із урахуванням усунутих недоліків позовної заяви, суд відкрив провадження у справі № 902/132/20 в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 31.03.2020 року.
12.03.2020 року від представника позивача до суду надійшло клопотання від 11.03.2020 року про відкладення судового засідання на іншу дату.
В судовому засіданні 31.03.2020 року судом постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання у справі до 13.05.2020 року, які занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 02.04.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
05.05.2020 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява (б/н від 04.05.2020 року) на виконання вимог ухвали суду. В якості додатків до заяви додано ряд документів.
В судовому засіданні 13.05.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/132/20 для судового розгляду по суті на 03.06.2020 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 18.05.2020 року повідомлено сторін про дату наступного судового засідання.
03.06.2020 року на адресу суду від представника позивача до суду надійшло клопотання (б/н від 03.06.2020 року), в якому останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності представника позивача. Також у клопотанні останній підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
В судове засідання 03.06.2020 року представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, ухвалою суду, яка надсилалась рекомендованою кореспонденцією.
При цьому, обізнаність сторін про дату судового засідання підтверджується поштовими повідомленнями № 2100903430798 та № 2330001068331, які наявні в матеріалах справи.
Крім того, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача (б/н від 03.06.2020 року) про розгляд справи за його відсутності.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/132/20 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із відповідними ухвалами у зазначеному Реєстрі.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.
Суд розглянув матеріали справи, з'ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.
Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" та ОСОБА_1 Кредитного договору № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за Кредитним договором № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року утворилась заборгованість в сумі 133 578,72 грн.
З метою захисту своїх прав позивач звернувся з позовом до суду розірвання Кредитного договору № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року та стягнення 95 676,76 грн основного боргу, 13 528,56 грн 6% річних та 24 373,40 грн пені.
Матеріали справи не містять відзиву або будь-якої іншої заяви по суті справи зі сторони відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 05.04.2017 року Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (Фонд) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Кредитний договір № 19ф-7-1-444 (а.с.19, т. 1).
Відповідно п. 1.1 Кредитного договору Фонд зобов'язується надати Позичальнику кредит в сумі 100 000,00 грн для придбання саджанців малини та будівництва капельного зрошення, що знаходиться за адресою: Тиврівський район, с. Дзвониха, Партизанська, буд. №19 строком на 3 роки.
Згідно п. 1.2 Кредитного договору кредит наданий Позичальнику забезпечується укладеним договором застави (іпотеки).
За користування кредитом утримується плата в розмірі 6% річних згідно з Правилами та Методикою (п. 2.1 Кредитного договору).
Кредит надається шляхом перерахування всієї суми кредиту відповідно до цільового призначення на банківський рахунок, вказаний Позичальником у кредитному договорі. Фонд має право призупинити чи відмовитись від надання кредиту у разі, якщо вказані у заяві відомості дають підстави сумніватися, що кредитні кошти будуть використані Позичальником не за цільовим (п. 2.2 Договору).
Згідно п. 2.4 Кредитного договору погашення 6% річних за користування кредитом здійснюється одночасно з погашенням основного боргу шляхом перерахування коштів на розрахунковий банківський рахунок Фонду згідно графіку погашення кредиту (п. 2.4 Кредитного договору).
З змістом п. 2.5 Кредитного договору зарахування повернення боргу здійснюється в такій послідовності: штраф, пеня (якщо таке має місце), заборгованість по відсотках, чергові платежі по основному боргу.
Фонд зобов'язується надати кредит на суму, яку визначено в п.1.1. цього договору, на протязі десяти банківських днів з дня надходження коштів до Фонду та приймати дострокове виконання Позичальником своїх зобов'язань (п.п. 3.2.1 - 3.2.2 Кредитного договору).
Позичальник зобов'язується повертати кредит згідно з графіком повернення кредитних коштів. Оплата платежу проводиться частинами, або однією сумою в обумовлені строки. Повертати разом з основним боргом відсотки за користування кредитом, які залишилися до повернення (п. 4.2 Кредитного договору).
Згідно п. 5.1 Кредитного договору за прострочення терміну повернення кредиту, згідно графіку повернення кредиту, Позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, яка нараховується від не внесеної в строк суми кредиту.
Відповідно п. 5.2 Кредитного договору у разі невиконання Позичальником своїх зобов'язань з повернення кредиту, Фонд має право звернутися до суду за захистом своїх прав з вимогою стягнення суми невиконаних боргових зобов'язань, згідно з умовами цього договору.
Договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного повернення наданого Фондом кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших, обумовлених договором платежів (п. 6.1 Кредитного договору).
Взяті на себе зобов'язання за укладеним кредитним договором Фонд виконав в повному обсязі та надав Позичальнику кредит на суму 100 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №19 від 12.05.2017 року (а.с. 20, т. 1).
Проте, відповідачем частково погашено кредит на суму 7 500,00 грн, що підтверджується випискою порахунку станом на 01.11.2017 року (а.с. 22, т. 1).
23.04.2019 року позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 01/168, з вимогою погашення заборгованості за Кредитним договором № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року. Також, у претензії останній зазначає, що при ненадходженні коштів позивач буде змушений припинити договірні відносини та вжити заходів примусового погашення боргу (а.с.23-24, т. 1).
Станом на 11.02.2020 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 95 676,76 грн.
Непроведення відповідачем розрахунків за Кредитним договором після отримання вимоги стало підставою звернення Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" з відповідним позовом до суду.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із п. 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з приписами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 188 ГПК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Судом встановлено, що позивач не надсилав відповідачу пропозицію розірвати кредитний договір.
Разом з тим, недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.
Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Такий же висновок викладений у постанові Верховного Суду України №3-74гс1 від 19.09.2011 року.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як слідує з умов спірного кредитного договору КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" надані кредитні кошти Позичальнику, а останній, в свою чергу, зобов'язався повернути ці кошти та сплати проценти за користування кредитними коштами.
Тобто, укладаючи з відповідачем кредитний договір позивач розраховував на своєчасне повернення наданих коштів отримання плати, у вигляді процентів, за користування наданими коштами. Проте, у зв'язку із порушенням відповідачем строків сплати боргу та процентів, позивач позбавляється того, на що розраховував укладаючи спірний договір.
Дослідивши наявні у справі матеріали, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання Кредитного договору № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року укладеного між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" та ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Тобто, розірвання договору припиняє дію на майбутнє і не скасовує факту укладення та дії договору до моменту його розірвання.
Таким чином, при розірванні Кредитного договору № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року, у зв'язку з істотним порушенням Позичальником його умов, з урахуванням норм чинного законодавства, Позичальник зобов'язаний повернути банку суму кредиту у повному обсязі та сплатити відсотків за фактичний термін користування кредитом та пеню.
Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача (КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву") за захистом яких позивачем подано даний позов до суду, позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" кредиту відповідачу та відсутність повного та своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів зі сторони останнього у відповідності до умов Договору та заявленої вимоги про дострокове повернення кредиту.
При цьому виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про правомірність та підставність заявлення позивачем (КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву") вимоги про повернення кредиту з огляду на несплату відповідачем платежів за кредитним договором у строки встановлені останнім згідно Графіку повернення кредитних коштів.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 95 676,76 грн основного боргу правомірними та обґрунтованими, з огляду на що задовольняє їх в повному обсязі.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 13 528,56 грн 6 % річних за користування кредитними коштами суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок 6 % річних за користування кредитними коштами з урахуванням вищевказаного судом за період зазначений позивачем помилок не виявлено. В зв'язку з чим 6% річних в сумі 13 528,56 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 373,40 грн пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Розділом 5 Договору сторона погоджено відповідальність сторін.
Зокрема, п. 5.2. Договору сторонами погоджено, що за прострочення терміну повернення кредиту, згідно графіку повернення кредиту, Позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, яка нараховується від не внесеної в строк суми кредиту.
До позовної заяви долучено розрахунок заборгованості (а.с. 21), у якому нараховано пеню за прострочення річної суми заборгованості починаючи з 2017 року (у позову вказано, що прострочення мало місце з 05.10.2017 року).
Позивачем уточнено строки нарахування пені (а.с. 60), зазначено про її нарахування на суму боргу, із визначенням періодів її збільшення за період з 31.03.2019 по 31.03.2020 рр.
Однак, позивачем не враховано, що пеня нараховується відносно кожного простроченого платежу.
Також, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Тому, нарахування пені відносно кожного простроченого платежу припиняється зі спливом шести місяців.
Суд виходить з предмету позову, який обмежено сумою пені на рівні 24 373,40 грн, нарахованої до 11.02.2020 року.
Тому, суд відхиляє доводи позивача стосовно нарахування пені у розрахунку від 31.03.2020 року (а.с. 60) в сумі 26 182,15 грн по 31.03.2020 року.
Судом самостійно обчислено розмір пені та встановлено, що сума пені відносно суми боргу 12 108,00 грн (з урахуванням часткового розрахунку 31.10.2017 року в сумі 7 500,00 грн) з 06.10.2017 року в межах шестимісячного строку складає 818,61грн.; відносно суми боргу 10 475,00 грн з 06.01.2018 року в межах шестимісячного строку - 1 727,08 грн; відносно суми боргу 10 310,00 грн з 06.04.2018 року в межах шестимісячного строку - 1 799,87 грн; відносно суми боргу 10 188,00 грн з 06.07.2018 року в межах шестимісячного строку - 1 839,42 грн; відносно суми боргу 10 062,00 грн з 06.10.2018 року в межах шестимісячного строку - 1 816,12 грн; відносно суми боргу 9 924,00 грн з 06.01.2019 року в межах шестимісячного строку - 1 761,85 грн; відносно суми боргу 9 722,00 грн з 06.04.2019 року в межах шестимісячного строку - 1 691,10 грн; відносно суми боргу 9 643,00 грн з 06.07.2019 року в межах шестимісячного строку - 1 778,96 грн; відносно суми боргу 9 511,00 грн з 06.10.2019 по 11.02.2020 рр. - 972,54 грн; відносно суми боргу 9 374,00 грн з 06.01.2020 по 11.02.2020 рр. - 240,50 грн (прострочення за платежем в сумі 9 153,00 грн (до 05.04.2020 року) станом на момент звернення до суду ще не настав).
Отже, вірною є сума пені у розмірі 14 446,05 грн.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 9 927,35 грн не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).
Натомість відповідачем не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог, в тому числі щодо проведення розрахунків, не надано власного розрахунку заборгованості, доказів повної сплати боргу тощо.
Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За вказаних обставин у своїй сукупності, позов Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" підлягає частковому задоволенню, з урахування наведених мотивів відносно часткового задоволення пені.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам.
Так, немайнову вимогу задоволено повністю, майнову частково на рівні 59,27%, тому з відповідача підлягає стягненню 3 347,86 грн судового збору, решту витрат (856,14 грн) слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Розірвати укладений між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/пр. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009, код - 24893824) та Фізичною особою - підприємцем Заболотнюком В'ячеславом Петровичем ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) Кредитний договір № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код - НОМЕР_1 ) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/пр. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009, код - 24893824) - 95 676,76 грн - основного боргу за Кредитним договором № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року, 13 528,56 грн - 6% річних, нарахованих за період з 05.10.2017 по 11.02.2020 року; 14 446,05 грн - пені, нарахованої за період прострочення з 06.10.2017 по 11.02.2020 рр.; 2 102,00 грн - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Відмовити у задоволенні позову Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (код - 24893824) в частині стягнення з ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ) 9 927,35 грн - пені, нарахованої за прострочення сплати основного боргу за Кредитним договором № 19ф-7-1-444 від 05.04.2017 року за період з 06.10.2017 по 11.02.2020 рр.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 856,14 грн - залишити за позивачем.
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.
Повний текст судового рішення складено 15 червня 2020 р.
Роз'яснити, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" (реєстр.№3275) від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу ( вул . Замостянська/пр. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)
3 - відповідачу ( АДРЕСА_5)