15.06.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6096/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),
судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М..
Розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2020, повне рішення складено 14.02.2020, суддя Золотарьова Я.С., у справі №904/6096/19
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 10 056,60 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" із позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" в якому просить суд стягнути плату за користування вагонами у розмірі 10 056,60 грн. та судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ПР/М-17-2/14-744 НЮдч, внаслідок чого позивачем нараховано плату за користування вагонами у розмірі 10 056,60 грн, з причин несвоєчасного забирання відповідачем на свою під'їзну колію вагонів за накладними №№ 47093737, 50179266, 50179274, 50179332, 50179316, 50179282, 50179324, 50179290, 50185230, 50184985, 50185248, які надійшли на його адресу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 10 056,60 грн. та судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.
Рішення Господарського суду мотивовано тим, що позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.
Матеріалами справи підтверджується, що станціями призначення та затримки оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки відповідно до наказу № 3834 від 14.06.2019 згідно із Тарифним керівництвом № 1 розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№ 18069108, 17069092, 17069819, 18069823 у розмірі 10 056,60 грн.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2020 по справі № 904/6096/19 в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог AT «Українська залізниця» відмовити.
Скаржник зазначає, що відомості плати за користування вагонами форми ГУ - 46, складені для нарахування плати за користування вагонами за вказаними актами, були підписані Відповідачем із запереченнями, а саме: «Із затримкою по акту форми ГУ-23-а №31 не згодні. Наказ №3834 виданий в порушення п. 9 розділу 6 «Правил користування вагонами»: станція Верхівцеве є станцією прямування, а не станцією підходу для ПРАТ «ПІВНГЗК». На момент видачі наказу на станції Рядова було вільні приймально-відправні колії».
Таким чином, Відповідач був готовий прийняти раніше спірні вагони, які були затримані Залізницею на підходах до ст. Рядова.
Вважає, що Господарський суд Дніпропетровської області при прийнятті оскаржуваного рішення не приділив уваги наявним доводам Відповідача у їх сукупності, судом не було здійснено належного аналізу документального обґрунтування відсутності вини ПРАТ «ПІВНГЗК», що стало наслідком задоволення позовних вимог Позивача у повному обсязі, за відсутності належних на те підстав.
Так, позивачем в обґрунтування своїх дій щодо видачі наказу № 3834 та щодо затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення, зазначено, що на коліях ст. Рядова були наявні неприйняті ПРАТ «ПІВНГЗК» вагони. Але з такими твердженнями Позивача не можливо погодитися, адже Позивачем в обґрунтування свого твердження не надано жодних доказів зайнятості колій ст. Рядова, передбачених п. 6 Договору про експлуатацію. Також Позивачем не доведено факт зайнятості колій на ст. Рядова з вини Відповідача.
Зайнятість прийомо-відправочних колій по ст. Рядова, згідно технологічного процесу роботи станції, планує поїзний диспетчер дирекції з урахуванням підводу під навантаження порожніх власних вагонів парку Укрзалізниці і власних вагонів, вагонів з вантажами на адресу підприємств, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ПРАТ «ПІВНГЗК», обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Таким чином, як вбачається з вищенаведеного, поїзний диспетчер планує процес роботи станції у тому числі надає вільні колії для приймання порожніх власних вагонів для ПРАТ «ПІВНГЗК». З урахуванням того, що Позивачем не надано належних доказів зайнятості колій, а також не доведено вини Відповідача у зайнятості вищезгаданих колій, що спричинило затримку спірних вагонів на підходах до ст. Рядова, можливо дійти до висновку, що вагони затримувалися на підходах до ст. Рядова з причин, що не залежать від Відповідача.
Отже, Відповідач був готовий прийняти на свої під'їзні колії спірні вагони, затримані згідно наказу № 3834.
Акти загальної форми, що додані до позовної заяви, враховуючи періоди їх затримки, не доводять, що колії станції Рядова у на момент видачі наказу були зайняті з вини Відповідача, тобто не доведено вини вантажовласника у неможливості прийняти вагони. На момент видачі наказу №3834 на станції Рядова з вини Відповідача не було забрано лише вагони, розмішені на 1-й колії (за актом форми ГУ-23 №1763).
Посилання Позивача на акти форми ГУ-23 №№ 1753, 1754, 1755, як на підставу затримки вагонів за наказом №3834 з вини Відповідача, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки за вказаними актами вагони були розміщені на станції Рядова до 14.06.2019 з 06:45 год., в той час як наказ № 3834 видано пізніше - об 11:10 год. 14.06.2019. Тобто розміщення вагонів на станції Рядова за вказаними актами жодним чином не вплинуло на видачу наказу №3834.
Проте судом першої інстанції взагалі не здійснено аналіз зайнятості колій на ст. Рядова на момент видачі наказу № 3834 та протягом його дії. До того ж судом прийнято до уваги та враховано інформацію щодо зайнятості колій на ст. Рядова лише на підставі позовної заяви, не зважаючи на те, що дана інформація, в порушення вимог ст. 74 ГПК, не підтверджена жодними доказами.
Узагальнені доводи інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» заперечило проти її доводів, просило залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Позивач заперечує доводи скаржника щодо затримки вагонів з вини залізниці, яка за наявності вільних колій внаслідок обмеженого прийому поїздів допустила скупчення вагонів та поїздів на коліях станції, оскільки залізниця не може займати всі наявні колії по станції вагонами відповідача, оскільки це може призвести до повної зупинки роботи станції.
Визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагону у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів, тому твердження скаржника про наявну можливість у позивача доставити вагони на станцію призначення внаслідок наявних деяких вільних колій має односторонній характер і не підтверджується належними доказами.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2020 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Учасникам справи роз'яснено право подати відзив на апеляційну скаргу, встановлено строк для його подання, а також право подати клопотання та заяви (за наявності), додаткові докази (за наявності) та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції, заперечення на заяви та клопотання, встановлено строк їх подання.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами
14.12.2017 між позивачем, як залізницею та відповідачем, як власником колії, було укладено договір №ПР/М-17-2/14-744/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Договір).
Предметом цього договору є експлуатація під'їзної колії, яка належить власнику колія, яка примикає до станції Терни - стрілками №№2, 4, 6 у парній горловині станції та до станції Рядова - стрілкою № 8 до колії №VI станції Рядова; під'їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.
Відповідно до пункту 5 Договору здавання вагонів для під'їзної колії зі станцій Терни, Рядова здійснюється: - порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години; - порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години; - вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання; - інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень, форми ГУ-2; у разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу передача вагонів здійснюється поза інтервалом.
У абзаці 2 пункту 6 Договору передбачено, що вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПРАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом Залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні; подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (пункт 8 договору).
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 договору).
Для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год. (пункт 12 договору).
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (пункт 13 договору).
Відповідно до пункту 14 договору власник колії сплачує залізниці, зокрема, за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);
У пункті 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 до 23.12.2022 включно.
Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
На виконання вищезазначеного договору, у червні 2019 за накладними №№ 47093737, 50179266, 50179274, 50179332, 50179316, 50179282, 50179324, 50179290, 50185230, 50184985, 50185248 залізницею прийнято вантаж - порожні власні вагони для перевезення на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (арк.с.35-51).
Згідно із зазначеними накладними, станція та залізниця призначення - Рядова Придніпровської залізниці.
На шляху прямування на підставі наказу № 3834 від 14.06.2019 (арк.с.65) були затримані вагони на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці через неможливість приймання їх станцією призначення - Рядова Придніпровської залізниці з причини скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.
За наведеним фактом станцією затримки вагонів - Верхівцеве Придніпровської залізниці у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акт про затримку вагонів форми ГУ-23а - № 31/32 від 14.06.2019 (арк.с.67-69) та акти загальної форми ГУ-23 № (арк.с.70-79).
Повідомлення про затримку вагонів № 131 (станція Верхівцеве Придніпровської залізниці), отримане відповідачем 14.06.2019 о 11:45 год. (арк.с.66).
За весь час затримки вагонів на підходах до станції Верхівцеве Придніпровської залізниці з вини вантажовласника позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача плату за користування спірними вагонами у розмірі 10 056,60 грн, яка включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 18069108, 17069092, 17069819, 18069823 (арк.с.24-34).
Правовідносини сторін є господарськими та виникли у зв'язку з нарахуванням позивачем відповідачу збору за зберігання вантажів за час простою вагонів відповідача на станції призначення через неможливість приймання їх вантажовласником, у зв'язку з накопиченням вагонів на станції призначення в адресу відповідача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 3 Статуту Залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Статтею 64 Статуту передбачено, що до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності. Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
Статтею 71 Статуту встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів). Експлуатація залізничних під'їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії і станції примикання.
Відповідно до ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно зі ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.
Пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за № 113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.
Згідно з п. 5, п. 8 Правил зберігання вантажів (статті 12, 46 Статуту), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Судом встановлена вина відповідача у затримці вагонів на підходах до станції призначення та правомірність дій Залізниці, що підтверджується: актами загальної форми ГУ-23, актом про затримку вагонів ГУ-23а, повідомленням про затримку вагонів, наказом на затримку вагонів, відомостями плати за користування вагонами ф.ГУ-46 та накладними, оформленими працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів.
Оскільки, як встановлено судом попередньої інстанцій, прийняті до перевезення позивачем вагони були затримані на шляху прямування на станції за наказом у зв'язку зі скупченням на станції призначення вагонів, які прибули на адресу відповідача, з причин не прийняття вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, тобто з вини відповідача, суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог і доведеність наявності у відповідача обов'язку сплатити збір за зберігання вантажів та плату за користування вагонами.
Доводи апеляційної скарги про те, що затримка вагонів сталася не з вини відповідача, оскільки позивачем не надано доказів зайнятості колій та не доведено факт зайнятості колій з вини відповідача, відхиляються, оскільки наявність вільних під'їзних колій на станції, з урахуванням не подання відповідачем суду доказів на підтвердження вжиття ним заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням вини останнього у такому скупченні, внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення.
Зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно з технологічним процесом роботи станції планує проїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку АТ "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.
Підпунктом 14.2.1 пункту 14.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 31.08.2005 № 507, визначено, що приймання поїздів на станцію має проводитись тільки на вільні колії, які призначені для цього технічно-розпорядчим актом станції.
Слід також звернути увагу, що наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями договору. Разом з тим, несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України.
Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (також і поїздів відповідача).
Крім того, заявка відповідача доставити на його адресу в першу чергу затримані вагони, із підтвердженням готовності їх прийняти на свою під'їзну колію, відповідачем не подавалася, така відсутня і в матеріалах справи.
Відповідач не надав належних документальних доказів в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів на станціях підходу та викладених у відомостях форми ГУ-46 зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування вагонами та контейнерами.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час ухвалення рішення в оскаржуваній частині судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції має бути залишене без змін.
Згідно зі ч.3 ст.13, ст.77 Господарського процесуального кодексу України (в редакції з 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до положень частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Судові витрати.
Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2020 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 15.06.2020.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Кощеєв