проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" червня 2020 р. Справа № 913/633/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.
за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.
за участю представників сторін:
позивач - Міленіна К.А.
відповідач - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "ЕНЕРА СХІД" (вх.№571Л/1) на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.01.2020 у справі № 913/633/19, повний текст якої складено та підписано 27.01.2020 суддею Т.В. Косенко у приміщенні господарського суду Луганської області,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД", м. Старобілськ,
до Білоцерківської Рімми Миколаївни , м. Сєвєродонецьк,
про стягнення 5105,55 грн.,
ТОВ "ЕНЕРА СХІД" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ФОП Білоцерківської Рімми Миколаївни про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 4353 грн 22 коп., 3 % річних у розмірі 59 грн 39 коп., пені у розмірі 692 грн 94 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Типовим договором про постачання електричної енергії універсальних послуг, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, на яку нараховані пеня та 3 %.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.01.2020 у справі №913/633/19 закрито провадження у справі № 913/633/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД" до Білоцерківської Рімми Миколаївни про стягнення 5105,55 грн., на підставі п.1 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА СХІД", м. Старобілськ із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 21.01.2020 в частині закриття провадження у справі та направити справу № 913/633/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апелянт вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що винесена із порушенням норм матеріального права.
Так, в обґрунтування своє позиції апелянт посилається на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не врахував практику Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 5 червня 2018 року у справі № 538/180/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18, від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 щодо юрисдикції спору за позовом суб'єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020, зокрема, поновлено апелянту строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 913/633/19. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву. Призначено справу до розгляду на 30.03.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 повідомлено учасників справи № 913/633/19, що розгляд розгляд апеляційної скарги ТОВ "ЕНЕРА СХІД" на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.01.2020 у справі № 913/633/19 не відбудеться 30.03.2020, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" в Україні введено карантин.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2020, зокрема, призначено справу № 913/633/19 до розгляду на 10.06.2020.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначеного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказує, що предметом позову є вимога про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який нібито був укладений між ТОВ "ЕНЕРА СХІД" та ФІОП Білоцерківською Ріммою Миколаївною в 2019 році.
При цьому доказів укладання договору, в тому числі заяви-приєднання до договору приєднання на постачання електричної енергії позивач суду не надав.
Аналогічно позивачем не надано суду жодних доказів того, що зазначений у позові відповідач - ФОП Білоцерківська Рімма Миколаївна є зобов'язаним суб'єктом у зобов'язанні, яке виникло у зв'язку із споживанням електричної енергії.
Також колегія суддів звертає увагу учасників спору на недбалість, допущену судом першої інстанції: з невідомої причини з матеріалів провадження №913/633/19 зник оригінал відзиву відповідача - а.с. 70-71 та додатки до нього.
Усвідомлюючи наведені вище обставини та керуючись положеннями 1,3 ст. 269 ГПК України, колегія суддів вирішує даний спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Дослідивши наявні докази у вказаному вище обсязі, вивчивши практику ВС, на яку послався апелянт, колегія суддів доходить до висновку про наявність підстав до закриття провадження у справі у зв'язку із непідвідомчістю спору господарським судам.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Так, за змістом п.1 ч.1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Однак, відповідно до обсягу доказів, які наявні у справі, даний спір не відноситься до категорії спорів, які виникли з господарської діяльності.
Так, позивач не надав в обґрунтування позову підписаного між сторонами договору, а подана копія типового договору про постачання електричної енергії, яка є додатком 6 до ПРРЕ, також не підписана жодною із сторін. В свою чергу, зазначена копія типового договору не містить конкретної дати укладання договору, а містить посилання на 2019 рік. В зв'язку з цим, навіть не підписана копія типового договору, якою позивач обґрунтовує позовні вимоги, вказує на те, що договір між сторонами справи не міг бути укладений раніше 01.01.2019.
Між тим, з зазначених у відзиві відповідача даних, які не спростовувались позивачем, та даних реєстру ЄДРПОУ, ліквідація ФОП Білоцерківської Р.М. відбулась 21.11.2018.
Таким чином, на день укладання договору, який зазначає позивач (і за умови, що такий правочин дійсно укладався), відповідачка не була суб'єктом підприємницької діяльності.
Враховуючи те, що ФОП Білоцерківська Рімма Миколаївна станом на 01.01.2019 вже припинила підприємницьку діяльність (21.11.2018), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що такий спір є приватноправовим за суб'єктним складом сторін і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.
Що ж до посилань позивача у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 538/180/17, № 910/8729/18, № 904/1083/18, то апеляційний господарський суд зазначає, що, проаналізувавши зміст вказаних судових рішень, слід дійти висновку, що дані посилання позивача є недоречними, оскільки у вищезазначених постановах вказано про те, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її обов'язок укласти обов'язковий до укладення договір не припиняється, а залишається за нею як за фізичною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, а тому відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
В даному ж випадку договір укладався фізичною особою і він не має характеру господарського договору.
Тому колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було правомірно не враховано вказану позицію ВП ВС, оскільки в даній справі спірні правовідносини (укладання правочину і його виконання) виникли вже після припинення ФОП Білоцерківською Р.М. підприємницької діяльності.
Підсумовуючи все викладене колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Луганської області від 21.01.2020 у справі № 913/633/19 є законною, доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, а саму апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу ТОВ "ЕНЕРА СХІД" на ухвалу господарського суду Луганської області від 21.01.2020 у справі № 913/633/19 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 21.01.2020 у справі № 913/633/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 15.06.2020.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко