проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" червня 2020 р. Справа №922/2462/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,
при секретарі Довбиш А.Ю.,
за участю представників:
апелянта (кредитора) - Августова М.В., посвідчення №2029 від 27.03.2018 року, довіреність №0001000/12705-20 від 03.06.2020 року;
кредитора (Головного управління ДФС у Харківській області) - не з'явився;
арбітражний керуючий - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора - Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», (вх.№1341Х/1-40) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2020 року по справі №922/2462/17,
за заявою Головного управління ДФС у Харківській області, м.Харків,
до Іноземного підприємства «Калісто», м.Харків,
про визнання банкрутом,-
В межах справи №922/2462/17 до Господарського суду Харківської області від ліквідатора ІП «Калісто» арбітражного керуючого Стук І.М. надійшла заява про солідарне стягнення коштів по оплаті послуг та відшкодування витрат ліквідатора за період з 23.12.2017 року по 30.06.2019 року, в якій арбітражний керуючий просив суд:
- задовольнити заяву про солідарне стягнення коштів по оплаті послуг (заробітна плата) та понесення витрат за підсумками процедури ліквідації боржника в сумі 32397,45 грн. (з якої: 1374,75 грн. складають витрати ліквідатора, 31022,70 грн. - основна грошова винагорода за період з 23.12.2017 року по 30.06.2019 року);
- стягнути пропорційно сумі кредиторських вимог з ГУ ДФС у Харківській області кошти по оплаті (заробітна плата) та понесення витрат за підсумками ліквідаційної процедури ІП «Калісто» з 23.12.2017 року по 30.06.2019 року на користь арбітражного керуючого Стук І.М. в сумі 920,75 грн.;
- стягнути пропорційно сумі кредиторських вимог з АТ «Укрексімбанк» Харківська філія кошти по оплаті послуг (заробітна плата) та понесення витрат за підсумками ліквідаційної процедури ІП «Калісто» з 26.12.2017 року по 30.06.2019 року на користь арбітражного керуючого Стук І.М. в сумі 30101,95 грн.;
- видати накази.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.04.2020 року у справі №922/2462/17 (повний текст підписано 16.04.2020 року, суддя Міньковський С.В.) заяву арбітражного керуючого Стук І.М. задоволено.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Харківській області на користь арбітражного керуючого Стук Ірини Михайлівни грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора ІП «Калісто» та витрати за період з 26.12.17 року по 30.06.19 року в сумі 964,47 грн.
Стягнуто з АТ «Укрексімбанк» філія АТ «Укрексімбанк» в м.Харкові на користь арбітражного керуючого Стук Ірини Михайлівни грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора ІП «Калісто» та витрати за період з 26.12.17 року по 30.06.19 року в сумі 31432,98 грн.
Кредитор - Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2020 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви арбітражного керуючого Стук І.М. про стягнення коштів - відмовити. Крім того, апелянт просить суд судові витрати за подання апеляційної скарги - покласти на арбітражного керуючого ІП «Калісто».
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що банк не був ініціюючим кредитором у справі, а відтак скерування всього фінансового навантаження на банк може свідчити про дисбаланс інтересів учасників справи.
Скаржник наполягає, що суд першої інстанції невірно дослідив обставини справи, обмежившись констатуванням факту наявності ухвали про нарахування грошових коштів ліквідатору, проте в процесі вирішення питання щодо фактичного стягнення - судом невірно застосовано положення ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки грошові кошти у боржника відсутні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 року відкрито апеляційне провадження за скаргою кредитора; встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви, клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі та призначено справу до розгляду в судове засідання і роз'яснено учасникам справи право на їх участь у судовому засіданні та шляхи реалізації такого права.
Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи рекомендованими листами 19.05.2020 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана: апелянтом - 22.05.2020 року, кредитором - 25.05.2020 року, арбітражним керуючим - 25.05.2020 року. Ухвала, яка направлялась на адресу боржника повернулась до суду з позначкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
За загальним правилом, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною або яка міститься у відповідному реєстрі, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Таким чином, оскільки ухвала суду була направлена належним чином, враховуючи, що арбітражний керуючий у справі повідомлений належним чином, то колегія суддів дійшла висновку, що і боржник повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, з огляду на приписи ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку щодо розгляду справи за відсутності кредитора (ГУ ДФС у Харківській області), боржника та арбітражного керуючого, які про прочини неявки в судове засідання не повідомили.
04.06.2020 року від арбітражного керуючого Стук І.М. (ліквідатор у справі) надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5466), в якому зазначає, що згоден з ухвалою господарського суду першої інстанції, вважає її обґрунтованою та законною, прийнятою при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 10.06.2020 року представник апелянт оголосив зміст апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
25.07.2017 року Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Господарського суду Харківської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство щодо Іноземного підприємства «Калісто» (т.1, 4-55).
Постановою місцевого господарського суду від 26.12.2017 року у справі №922/2462/17 припинено процедуру розпорядження майном боржника; визнано Іноземне підприємство «Калісто» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; припинено повноваження розпорядника майна Стук І.М. та призначено ліквідатором ІП «Калісто» Стук І.М., встановлено їй оплату послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат; зобов'язано ліквідатора у строк до 26.12.2018 року виконати ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, ліквідаційний баланс, а також всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури (т.7, а.с. 26-30).
11.07.2019 року ліквідатором боржника арбітражним керуючим Стук І.М. подано заяву про солідарне стягнення коштів з оплати послуг та відшкодування витрат ліквідатора ІП «Калісто» за період з 26.12.2017 року по 30.06.2019 року, в якій просила: затвердити звіт про нарахування коштів по оплаті послуг та понесення витрат за підсумками процедури ліквідації ІП «Калісто» в сумі 141993,00 грн. за період з 26.12.2017 року по 30.06.2019 року; задовольнити заяву про солідарне стягнення коштів по оплаті послуг та понесення витрат за підсумками процедури ліквідації ІП «Калісто» в сумі 141993,00 грн.; стягнути пропорційно сумі кредиторських вимог з ГУ ДФС у Харківській області кошти по оплаті послуг та понесенню витрат за підсумками процедури ліквідації ІП «Калісто» в сумі 4227,15 грн.; з АТ «Укрексімбанк» в сумі - 137766,30 грн. (т.10, а.с. 1-7).
23.07.2019 року ліквідатором поданий місцевому господарському суду уточнений звіт про нарахування коштів по оплаті послуг та відшкодування витрат ліквідатора ІП «Калісто» арбітражного керуючого Стук І.М. за період з 26.12.2017 року по 31.01.2019 року, в якому вона просила затвердити звіт про нарахування коштів з оплати послуг (заробітна плата) та понесенню витрат за підсумками процедури ліквідації в сумі 100261,45 грн. за період з 26.12.2017 року по 31.01.2019 року (т.10, а.с. 85-131).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 року у справі №922/2462/17 частково задоволено заяву ліквідатора про затвердження звіту ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за час виконання обов'язків ліквідатора та солідарне стягнення коштів; затверджено звіт арбітражного керуючого Стук І.М. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за час виконання обов'язків ліквідатора на загальну суму 90714,48 грн., з якої: 1374,75 грн. - витрати ліквідатора; 89389,73 грн. - основна грошова винагорода за період з 26.12.2017 року по 26.12.2018 року; в решті вимог відмовлено; у задоволенні заяви про солідарне стягнення з кредиторів та видачу судових наказів відмовлено; відкладено розгляд звіту ліквідатора на 17.09.2019 року о 09год.30хв.; зобов'язано ліквідатора надати суду докази завершення ліквідаційної процедури (т.10, а.с. 137-142).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 року ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 року у справі №922/2462/17 скасовано в частині затвердження звіту арбітражного керуючого Стук І.М. про нарахування і виплату грошової винагороди у сумі 58367,03 грн. Пункт 2 ухвали Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 року у справі №922/2462/17 викладено в наступній редакції: «Затвердити звіт арбітражного керуючого Стук І.М. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за час виконання обов'язків ліквідатора на загальну суму 32397,45 грн., з якої: 1374,75 грн. - витрати ліквідатора; 31022,70 грн. - основна грошова винагорода. В решті вимог відмовити». В решті ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 року у справі №922/2462/17 залишити без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2020 року по справі №922/2462/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» на постанову суду апеляційної інстанції від 05.12.2019 року та ухвалу суду першої інстанції від 01.08.2019 року з посиланням на ч.3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, з огляду на приписи ст. 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції щодо затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди 05.12.2019 року набрала законної сили і на даний час є діючою.
Матеріали справи свідчать, що арбітражний керуючий Стук І.М. листами №08-02/20-130/02 від 08.02.2020 року та №08-02/20-130/02 від 08.02.2020 року, направленими на адресу кредиторів у даній справі, пропонувала в досудовому порядку перерахувати кошти по оплаті послуг і понесених витрат, які були затверджені постановою суду апеляційної інстанції від 05.12.2019 року.
Не вчинення кредиторами дій по перерахуванню коштів та фактична відмова АТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі Філії АТ «Укрексімбанк» у перерахуванні коштів стали підставою для звернення арбітражним керуючим до Господарського суду Харківської області з заявою про стягнення коштів, за результатом якої винесено оскаржувану ухвалу.
Так, 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства. Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Разом з тим, місцевий господарський суд правомірно зазначив в оскаржуваній ухвалі, що, оскільки арбітражний керуючий Стук І.М. звернулась з заявою про стягнення грошової винагороди за період з 23.12.2017 року по 30.06.2019 року, тобто під час дії Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції після 19.01.2013 року (далі - Закон про банкрутство), господарський суд приймає рішення з урахуванням його положень.
У апеляційній скарзі заявник заперечує проти покладення витрат саме на нього як в цілому так і в частині і наполягає на тому, що він не є ініціюючим кредитором до повноважень якого належить проведення відповідних оплат.
Частиною 1 статті 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.
Кодексом України з процедур банкрутства (ч.1, 2 ст. 30) також визначено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Як було встановлено в межах даної справи, у боржника відсутні будь-які активи, за рахунок яких може бути виплачено винагороду ліквідатору та відшкодовано витрати ліквідатора.
Оскільки у боржника ІП «Калісто» відсутні будь-які активи, а фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого комітетом кредиторів створено не було, ліквідатором 16.07.2019 року скликано збори комітету кредиторів (протокол №3КК/Л), на яких ліквідатором доведено звіт про виконання ліквідаційної процедури ІП «Калісто» та звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, за результатами чого комітетом кредиторів було прийнято рішення про відмову у затвердженні нарахування основної винагороди та витрат арбітражного керуючого (т. 10 а.с. 61).
Частини 5, 6, 7 ст.115 Закону про банкрутство передбачають, що оплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника. Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
Як вже зазначалось, постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 року за результатом перегляду судового рішення суду першої інстанції пункт 2 ухвали Господарського суду Харківської області від 01.08.2019 року у справі №922/2462/17 викладено в наступній редакції: «Затвердити звіт арбітражного керуючого Стук І.М. про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за час виконання обов'язків ліквідатора на загальну суму 32397,45 грн., з якої: 1374,75 грн. - витрати ліквідатора; 31022,70 грн. - основна грошова винагорода. В решті вимог відмовити».
Набрання рішення суду законної сили означає, що воно набуває властивостей: обов'язковості, винятковості, виконуваності і преюдиціальності. Це означає, що рішення (ухвала) суду повинно виконуватися всіма сторонами та учасниками провадження, неприпустимо оспорювання фактів та правовідносин, установлених в рішенні (ухвалі) суду, що набрало законної сили в порушення відповідного порядку визначеного в ГПК України та положеннями Закону про банкрутство (Кодексу України з процедур банкрутства).
У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам; порядок розподілу витрат на оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора законодавчо не поставлено в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство; не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника, інших його активів чи грошових коштів, жодним чином не має впливати на оплату його послуг та відшкодування витрат.
Саме така правова позицію Верховного Суду викладена у постановах від 01.08.2018 року у справі №912/1783/16, від 30.01.2019 року по справі №910/32824/15.
Аналогічну правову позицію викладено також у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі №910/22696/15, від 16.04.2019 року у справі №914/2458/16 - у яких наведено висновки щодо здійснення оплати послуг арбітражного керуючого за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам, і зі змісту яких не вбачається, що кошти на оплату послуг арбітражного керуючого можуть бути стягнуті виключно з ініціюючого кредитора.
Отже, посилання апелянта на ту обставину, що воно не є ініціюючим кредитором, а також на неотримання даним кредитором коштів від боржника в процедурі банкрутства - колегія суддів не вважає належними аргументами.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що оскільки законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство, керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів на зборах кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 26 Закону про банкрутство, господарський суд вправі застосувати такий принцип до розподілу між кредиторами витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури (в тому числі на виплату грошової винагороди ліквідатора), за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення фонду для оплати грошової винагороди ліквідатору чи відшкодування його витрат.
Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок арбітражного керуючого щодо розміру зобов'язання зі сплати кредиторам коштів по оплаті послуг та понесених витрат, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про те, що належною сумою до стягнення з ГУ ДПС у Харківській області становить 964,47 грн., а з АТ «Укрексімбанк» в особі Філія АТ «Укрексімбанк» у м.Харкові становить 31432,98 грн.
Слід відзначити, що заявлені наразі до стягнення арбітражним керуючим суми були предметом розгляду в суді першої інстанції, правомірність їх нарахування встановлено ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, які набрали законної сили.
Доречним колегія суддів вважає посилання суду першої інстанції, кошти, присуджені зацікавленій особі відповідно до остаточного та обов'язкового рішення суду, щодо яких доведено, що вони можуть бути витребувані, вважаються власністю. Так, у масиві однотипних рішень Європейського суду з прав людини про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції підставою для відповідного порушення є тривала невиплата заборгованостей, які присуджені остаточним рішенням суду, що набуло законної сили (наприклад, рішення Суду у справах «Безуглий проти України» від 22.12.12 р., «Сук проти України» від 10.03.2011, «Абрамов проти України» від 10.07.08 р., тощо).
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та вчинені при довільному тлумаченні чинних норм права. Будь-яких інших обставин (окрім досліджених під час даного апеляційного провадження), що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, апелянтом не наведено.
За результатами апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду колегією суддів не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 Господарського процесуального кодексу України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишенні ухвали Господарського суду Харківської області від 16.04.2020 року у справі №922/2462/17 без змін.
Керуючись статтями 13, 86, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 16.04.2020 року по справі №922/2462/17 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15 червня 2020 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя О.В. Ільїн
Суддя В.В. Россолов