проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
11.06.2020 Справа № 922/3327/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: Єфременко О.О., адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 23.03.2018 серії КС №6537/10) - за довіреністю від 17.05.2019 №14-192;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,
на рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2020 (суддя Калініченко Н.В.), ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові о 10 год 20хв, повний текст якого складений 27.02.2020,
у справі №922/3327/19
за позовом: Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м.Київ,
до відповідача: Красноградського підприємства теплових мереж, м.Красноград,
про стягнення 280144,39грн,
11.10.2019 АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Красноградського підприємства теплових мереж про стягнення боргу у загальній сумі 280144,39 грн, у тому числі: пеня у сумі 123284,58 грн, 3% річних у сумі 77900,71грн, інфляційні втрати у сумі 78959,10грн (а.с. 4-66).
Рішення місцевого господарського суду із посиланням на ст. ст. 6, 11, 526, 530, 549, 610, 612, 614, 625, 626, Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 174, 175, 193, 217, 218, 230, 231 ГК України мотивовано доведеністю матеріалами справи факту прострочення відповідачем своїх зобов'язань, які виникли на підставі договору поставки природного газу від 11.09.2017 №1098/1718-ТЕ-32, й обґрунтованістю нарахування пені у розмірі 102470,18грн за період прострочення січень-квітень 2018 року та 3% річних у сумі 20089,69грн за порушення строків виконання грошових зобов'язань.
В частині відмови у стягненні пені у розмірі 20814,40грн та 3% річних у сумі 57811,02грн рішення місцевого господарського суду з посиланням на Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N20, Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, мотивовано тим, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування яких не залежить від того чи перебували сторони в договірних відносинах; підписавши спільні протокольні рішення сторони змінили загальний порядок і строки проведення розрахунків, тобто сторони в цій частині узгодили порядок проведення розрахунків, а отже вимоги в цій частині позовних вимог є неправомірними у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
В частині відмови у стягненні 78959,10грн інфляційних втрат рішення суду мотивоване тим, що суд позбавлений можливості перевірити наданий позивачем розрахунок, що в сукупності не дає змогу правильно розрахувати розмір інфляційних втрат за січень та березень 2018 року.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із рішенням місцевого господарського суду не погодилось та 13.03.2020 звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2020 у справі №922/3327/19 в частині відмови у стягненні пені у сумі 20814,40грн, 3% річних у сумі 75811,02грн, інфляційних втрат у сумі 78959,10грн та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що у договорі поставки природного газу від 11.09.2017 №1098/1718-ТЕ-32 сторони погодили, що укладання спільних протокольних рішень, договору про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного договору має відбуватися лише шляхом укладення окремої додаткової угоди. У зв'язку з цим, на думку скаржника, укладення рядку спільних протокольних рішень не змінює строків розрахунків. Крім того, вказує на те, що умовами спільних протокольних рішень не встановлені чіткі строки проведення розрахунків погашення заборгованості з субвенцій. Тобто проведення фінансування може відбутися як своєчасно, так і після спливу року і більше. Фактично все залежить від наявності коштів у Державному бюджеті України. Проте, таке становище невизначеності порушує баланс інтересів сторін та призводить до фінансових втрат позивача. Також, на думку позивача, нарахування платежів відповідно до статті 625 ЦК України на всю суму заборгованості за договором, у тому числі на суму заборгованості, сплачену за спільними протокольними рішеннями, є обґрунтованим.
При розгляді матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у цій справі стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу від 11.09.2017 №1098/1718-ТЕ-32.
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.09.2017 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальником) та Красноградським підприємством теплових мереж (споживачем) укладений договір постачання природного газу №1098/1718-ТЕ-32, пунктом 1.1 якого встановлено, що постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору (а.с. 26-35).
Відповідно до пункту 1.2 цього договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що розрахунки за поставлений природний газ відповідач здійснював відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій», від 04.03.2002 №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», від 18.06.2014 №217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки».
Також судом встановлено, що Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду 12.05.2020 постановлено ухвалу у справі №904/1210/18 за позовом НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про стягнення 124155033,81грн, якою справу передано на розгляд Об'єднаної Палати Верховного Суду.
При цьому Верховний Суд зазначив, що Верховним Судом у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством розглядалась справа №903/796/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до ТОВ "Волиньгаз Збут" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість по оплаті послуг за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами. У пункті 8.1 постанови від 06.03.2020 у цій справі, залишаючи без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції про відмову у позові, Суд виходив з того, що аналіз окремих положень Закону, Постанови № 792 та Алгоритму, вказує на те, що державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Отже, несвоєчасна та неповна оплата послуг за Договором безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами - фізичними особами, а ТОВ "Волиньгаз Збут" з об'єктивних причин позбавлено можливості впливати на своєчасність розрахунків за Договором. Наведене виключає застосування до нього відповідальності, передбаченої пунктом 7.3 Договору, у вигляді стягнення пені за допущену прострочку оплати послуг та виникнення зобов'язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.
Також у пункті 6.8 постанови від 21.10.2019 у справі № 904/4912/18 Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у задоволенні вимог АТ "Укртарнсгаз" до ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість по оплаті послуг позивача за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, дійшов подібного правового висновку щодо застосування норм Закону, Постанови № 792 та Алгоритму, а саме, що відповідач міг сплачувати кошти за транспортування газу відповідно до умов договору виключно з рахунку із спеціальним режимом використання, а тому правомірним є висновок суду апеляційної інстанції, що державою визначено спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, тобто змінює остаточний строк здійснення розрахунків за договором. Отже, несвоєчасна та неповна оплата послуг за договором безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами - фізичними особами, а ТОВ "Дніпропетровськгаз збут" з об'єктивних причин позбавлено можливості впливати на своєчасність розрахунків за договором. Наведене виключає застосування до нього відповідальності, передбаченої пунктом 7.2. договору, у вигляді стягнення пені за допущену прострочку оплати послуг та виникнення зобов'язання, передбаченого частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.
Також у пункті 51 постанови Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №909/256/18, якою залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Івано-Франківськгаз Збут" про стягнення пені, 3 % річних, та інфляційних втрат за неналежне виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу, доводи касаційної скарги НАК "Нафтогаз України" відхилено, зокрема, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, які викладені у постановах від 21.10.2019 у справі № 904/4912/18 та від 06.03.2020 у справі № 903/796/18.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об'єднаної палати касаційного господарського суду від 25.05.2020 у справі №904/1210/18 прийнято касаційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 у справі № 904/1210/18 до розгляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
В судовому засіданні Верховного Суду у складі Об'єднаної палати касаційного господарського суду 05.06.2020 оголошено перерву до 26.06.2020.
При ухваленні рішення у справі №922/3327/19, яке є предметом оскарження, місцевий господарський суд в частині відмови у задоволенні позову дійшов висновку, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування яких не залежить від того чи перебували сторони в договірних відносинах, а тому перерахування цих коштів також не залежить від відповідача.
В апеляційній скарзі, як зазначено вище, скаржник посилається на те, що у договорі поставки природного газу від 11.09.2017 №1098/1718-ТЕ-32 сторони погодили, що укладання спільних протокольних рішень, договору про організацію взаєморозрахунків в будь-якому випадку не змінює строків, порядку розрахунків, а внесення змін до спірного договору має відбуватися лише шляхом укладення окремої додаткової угоди. У зв'язку з цим, на думку скаржника, укладення рядку спільних протокольних рішень не змінює строків розрахунків. Крім того, вказує на те, що умовами спільних протокольних рішень не встановлені чіткі строки проведення розрахунків погашення заборгованості з субвенцій. Тобто проведення фінансування може відбутися як своєчасно, так і після спливу року і більше. Фактично все залежить від наявності коштів у Державному бюджеті України. Проте, таке становище невизначеності порушує баланс інтересів сторін та призводить до фінансових втрат позивача. Також, на думку позивача, нарахування платежів відповідно до статті 625 ЦК України на всю суму заборгованості за договором, у тому числі на суму заборгованості, сплачену за спільними протокольними рішеннями, є обґрунтованим.
Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що правовідносини, що склалися між сторонами спору у справі №904/1210/18, яка переглядається у касаційному порядку Об'єднаною Палатою Верховного Суду є подібними до правовідносин у цій справі, оскільки частина боргу, на яку позивачем нараховані заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати, сплачена відповідачем в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки», який передбачає спеціальний режим проведення взаєморозрахунків, що, по суті, усуває відповідача від процедури розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник скаржника зазначив, що він обізнаний, що Верховним Судом у складі Об'єднаної палати касаційного господарського суду розглядається справа №904/1210/18, при цьому повідомив, що розгляд цієї справи відкладений на 26.06.2020. Одночасно зазначив, що він не заперечує проти зупинення провадження у справі 922/3327/19.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зупинення провадження у справі №922/3327/19 до закінчення перегляду Об'єднаною Палатою Верховного Суду справи №904/1210/18 та оприлюднення повного тексту постанови.
За таких обставин, керуючись статтями 228, 229, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Зупинити провадження у справі №922/3327/19 до закінчення перегляду Об'єднаною Палатою Верховного Суду справи №904/1210/18 та оприлюднення повного тексту постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому ст.ст. 286-289 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою www.ear.court.gov.ua та також www.reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза