вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" червня 2020 р. Справа № 911/2818/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання Брунько А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Гаврилюк С.В.
від відповідача: Ужакін Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт"
на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 (повне рішення складено 10.02.2020) (суддя Лилак Т.Д.)
у справі № 911/2818/19 Господарського суду Київської області
за позовом Фермерського господарства "Озерце"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт"
про стягнення грошових коштів
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
1. Фермерське господарство "Озерце" (далі - ФГ "Озерце", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" (далі - ТОВ "Баришівказернопродукт", відповідач) про стягнення 274 786,58 грн. основного боргу та 69 948,72 грн. відсотків за користування.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем укладеної між сторонами додаткової угоди від 21.02.2019 до договору складського зберігання та надання послуг від 12.11.2018 № 24, якою визнано невикористані та неповернуті кошти позичковими терміном на один рік під 24 відсотки річних, починаючи з дати отримання.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
3. Рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/2818/19 (суддя Лилак Т.Д.) позов ФГ "Озерце" задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Баришівказернопродукт" на користь ФГ "Озерце" 274 786,58 грн. основного боргу, 69 948,72 грн. відсотків за користування грошовими коштами та 5 111,00 грн. судового збору.
4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у заявленому останнім розмірі належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк повернення грошової позики є таким, що настав, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
5. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/2818/19, ТОВ "Баришівказернопродукт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти рішення, яким відмовити позивачу у стягненні відсотків за користування грошовими коштами.
6. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийнято із істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.
7. Так, скаржник вважає, що висновок суду першої інстанції про відхилення заперечень ТОВ "Баришівказернопродукт" засновано на помилковому ототожненні послуг фінансових установ із більш широким поняттям фінансових послуг.
8. Крім того, скаржник зазначає, що він звернувся у даній справі із зустрічним позовом про визнання недійсною додаткової угоди від 21.02.2019, який ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2019 було повернуто. Однак, постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 зазначену ухвалу суду першої інстанції було скасовано, а зустрічний позов ТОВ "Баришівказернопродукт" з клопотанням про поновлення строку на його подання передано на розгляд Господарського суду Київської області. Таким чином, скаржник вважає, що відповідача було фактично позбавлено його процесуального права на спільний розгляд основного та зустрічного позовів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
9. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020 справу № 911/2818/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий, судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
10. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Баришівказернопродукт" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/2818/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.05.2020 о 10 год. 30 хв.; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 04.05.2020.
11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Баришівказернопродукт" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/2818/19 відкладено на 09.06.2020 о 10 год. 30 хв.
Позиції сторін.
12. 04.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов лист (відзив на апеляційну скаргу), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Явка представників сторін.
13. У судове засідання 09.06.2020 з'явились представники позивача та відповідача.
14. Представник відповідача у судовому засіданні 09.06.2020 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційний господарський суд її задовольнити.
15. Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2020 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
16. Між ТОВ "Баришівказернопродукт" та ФГ "Озерце" було укладено договір складського зберігання зерна № 24 від 12.11.2018.
17. 12.11.2018 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату послуг з сушіння № 588 на суму 418 560,00 грн., який позивач 13.11.2018 повністю сплатив, що підтверджується копією банківської виписки.
18. За твердженням позивача, послуги за договором складського зберігання зерна № 24 від 12.11.2018 були виконані частково. Позивачем не було використано 274 786,32 грн. авансу, що підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків.
19. 21.02.2019 між сторонами була укладена додаткова угода до договору складського зберігання зерна № 24 від 12.11.2018 (далі - Додаткова угода), за умовами якої сторони домовились, що отримані авансом грошові кошти Виконавцем (ТОВ "Баришівказернопродукт") від Замовника (ФГ "Озерце") в сумі 274 786,32 грн. та не використані для надання послуг за умовами договору складського зберігання зерна № 24 від 12.11.2018 слід вважати позичковими.
20. Пунктом 2 Додаткової угоди встановлено термін позики в один рік з моменту отримання коштів, з можливістю дострокового повернення.
21. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди відсотки за користування грошовими коштами - 24 річних, за весь час користування, починаючи з дня отримання до дня фактичного повернення.
22. Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання з повернення грошових коштів та сплати відсотків за користування не виконав, ФГ "Озерце" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом у даній справі.
23. Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позов зазначив, що Додаткова угода не відповідає приписам чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ч. 1 ст. 1053 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а отже не породжує правових наслідків.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
24. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
25. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договори та інші правочини.
26. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
27. У силу положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
28. Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
29. Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
30. Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
31. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
32. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
33. Як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, на підставі додаткової угоди до договору складського зберігання зерна № 24 від 12.11.2018 між позивачем та відповідачем виникли правовідносини позики, які підпадають під правове регулювання Глави 71 ЦК України (Позика. Кредит. Банківський вклад).
34. Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
35. Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
36. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
37. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
38. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
39. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
40. За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
41. Вирішуючи спір у даній справі, місцевий господарський суд вказав, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 340 735,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, і строк повернення грошової позики є таким, що настав.
42. За наслідками розгляду спору суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ФГ "Озерце" про стягнення 274 786,58 грн. основного боргу та 69 948,72 грн. відсотків за користування грошовими коштами.
43. Рішення господарського суду першої інстанції у даній справі в частині позовних вимог про стягнення 274 786,58 грн. основного боргу сторонами не оскаржується, а відтак, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається.
44. При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо прийняття господарським судом першої інстанції рішення в частині позовних вимог про стягнення 274 786,58 грн. основного боргу.
45. Щодо позовних вимог про стягнення 69 948,72 грн. відсотків за користування грошовими коштами, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
46. З урахуванням встановлених обставин та наведених вище законодавчих норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування грошовими коштами.
47. Разом з тим, як вбачається з позовної заяви, обґрунтовуючи вимоги, позивач вказав суму заборгованості з урахуванням відсотків за користування грошовими коштами - 340 735,00 грн., яка була визначена позивачем як ціна позову. Згідно із здійсненим позивачем розрахунком зазначена сума складається із суми основного боргу у розмірі 274 786,58 грн. та відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 69 948,72 грн.
48. З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що при додаванні двох вищезазначених сум (суми основного боргу та суми відсотків за користування грошовими коштами), вказаних позивачем, загальна сума заборгованості мала б становити 344 735,30 грн. (274 786,58 + 69 948,72).
49. Зазначена обставина свідчить про те, що позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості було допущено арифметичну помилку.
50. Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення відсотків за користування грошовими коштами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що арифметично правильна сума відсотків за користування грошовими коштами становить 65 948,72 грн. (274 786,32 грн. х 24%).
51. Таким чином, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 69 948,72 грн. є обґрунтованими у розмірі 65 948,72 грн. і підлягають задоволенню саме у цій частині (65 948,72 грн.). Позовні вимоги про стягнення відсотків за користування грошовими коштами в іншій частині - у розмірі 4 000,00 грн. є безпідставними, а отже, в їх задоволенні має бути відмовлено.
52. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/2818/19 в частині задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування грошовими коштами у розмірі 4 000,00 грн. прийняте із невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає зміни в частині стягуваної суми відсотків за користування грошовими коштами.
53. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарським судом першої інстанції вірно відхилено доводи відповідача про те, що Додаткова угода не відповідає приписам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", з огляду на таке.
54. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001, який набрав чинності 22.08.2001, встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
55. У частині першій статті 2 вищезазначеного Закону, яка визначає сферу його дії, вказано, що цей Закон регулює відносини, які виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.
56. У п. 7 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (у редакції, чинній на момент підписання Додаткової угоди) визначено, що учасники ринку фінансових послуг - це особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.
57. У частині четвертій статті 5 зазначеного Закону вказано, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.
58. З аналізу зазначених правових норм вбачається, що сфера дії Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" за суб'єктним складом учасників є обмеженою й не поширюється на юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами.
59. Якщо Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" регулює відносини лише за участі учасників ринків фінансових послуг, то відносини юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, щодо договорів позики регулюються нормами ЦК України (ст.ст. 1046-1053).
60. Таким чином, треба дійти висновку, що Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами статей 1046-1048 ЦК України.
61. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.11.2014 у справі № 6-132цс14.
62. З огляду на викладене, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є учасником ринку фінансових послуг у розумінні Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Глави 71 ЦК України.
63. Щодо доводів скаржника про те, що відповідача було фактично позбавлено його процесуального права на спільний розгляд основного та зустрічного позовів, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
64. Статтею 255 ГПК України передбачено, що ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
65. ТОВ "Баришівказернопродукт" скористалося своїм правом на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 16.12.2019 у даній справі про повернення зустрічної позовної заяви.
66. Зазначена ухвала була предметом перегляду в окремому апеляційному провадженні, в якому судом було здійснено перевірку її законності та правомірності.
67. За таких обставин, питання пов'язані із зустрічним позовом ТОВ "Баришівказернопродукт", не є предметом даного апеляційного розгляду, предметом якого є рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/2818/19 за позовом ФГ "Озерце" до ТОВ "Баришівказернопродукт" про стягнення грошових коштів.
68. З огляду на викладене, вищенаведені доводи відповідача, зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими.
69. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
70. У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
71. З огляду на досліджені та встановлені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Баришівказернопродукт" задовольняється частково, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
72. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
73. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.
74. Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
75. З огляду на викладені обставини, рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/2818/19 підлягає зміні в частині стягуваної суми відсотків за користування грошовими коштами, у результаті чого позовні вимоги підлягають задоволенню частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 274 786,58 грн. основного боргу та 65 948,72 грн. відсотків за користування грошовими коштами. Відповідно, в іншій частині позову необхідно відмовити.
Судові витрати.
76. Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог апеляційної скарги.
77. Таким чином, з Фермерського господарства "Озерце" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" 164,82 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" на рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/2818/19 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/2818/19 змінити.
3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 30.01.2020 у справі № 911/2818/19 у такій редакції:
"1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" (07501, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 135-В, код 32445705) на користь Фермерського господарства "Озерце" (08311, Київська область, Бориспільський р-н, с. Перегуди, вул. Центральна, 74 а, код 23237644) 274 786 (двісті сімдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 58 коп. основного боргу, 65 948 (шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот сорок вісім) грн. 72 коп. відсотків за користування грошовими коштами та 5 111 (п'ять тисяч сто одинадцять) грн. 00 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.".
4. Стягнути з Фермерського господарства "Озерце" (08311, Київська область, Бориспільський р-н, с. Перегуди, вул. Центральна, 74 а, код 23237644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баришівказернопродукт" (07501, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Комсомольська, 135-В, код 32445705) 164 (сто шістдесят чотири) грн. 82 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Київської області.
6. Матеріали справи № 911/2818/19 повернути до місцевого господарського суду.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 15.06.2020.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко