ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 червня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/2096/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів секретар судового засідання: Представники учасників по справі: Від АТ «НАК «Нафтогаз Україна» Від ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО»Богатиря К.В. Бєляновського В.В., Мишкіної М.А. Арустамян К.А. адвокат Пронюк В.Я., довіреність № 14-100, дата видачі: 17.05.19; посвідчення № 000292 від 17.09.18; адвокат Іщенко Н.С., довіреність № 39, дата видачі: 27.11.19; посвідчення № 001707 від 08.11.19;
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна»
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від15.01.2020 (суддя суду першої інстанції: Ржепецький В.О.; час і місце оголошення рішення: 15.01.2020 о 12:53, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області, зал судових засідань № 3)
у справі за позовом до відповідача про№ 915/2096/19 Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» стягнення 113 507 726,72 грн.
07.10.2019 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» звернулося до господарського суду з позовною заявою №14/4-1402 від 09.09.2019, якою просило суд стягнути з Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» борг за договором №6064/1718-ТЕ-22 купівлі-продажу газу у загальній сумі 113507726,72 грн, у тому числі: основний борг у сумі 89448580,00 грн, пеня у сумі 10522597,88 грн, 3% річних у сумі 3819399,69 грн, інфляційні втрати у сумі 9717149,15 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 позов задоволено частково; стягнуто з Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛО-ЕНЕРГО» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»: 89 448 580,00 грн. - основний борг за договором постачання природного газу №6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017 року; 2 104 519,58 грн. - пеню; 3 819 399,69 грн. - 3% річних; 9 717 149,15 грн. - інфляційні втрати; 672 350,00 грн. - судовий збір; відстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 року у справі №915/2096/19 до 15.07.2020 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на доведеність факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором постачання природного газу №6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017. Враховуючи існування суми основного боргу, суд першої інстанції вказує, що вимога щодо стягнення основної заборгованості за Договором в сумі 89 448 580,00 грн. є обґрунтованою.
Окрім того, суд першої інстанції вказав, що погоджується з сумами нарахованої позивачем пені, однак вважає за потрібне зменшити її до 20% у зв'язку з тим, що на думку суду, стягнення з відповідача пені у повному розмірі не є співрозмірним з негативними наслідками від порушення відповідачем своїх зобов'язань. Суму нарахованих 3% річних суд вважає обґрунтованою, та такою, що підлягає стягненню на користь позивача у повному обсязі.
Суд першої інстанції задовольнив вимогу по стягненню інфляційних втрат частково, вказавши у рішенні, що судом за допомогою програми «Законодавство» було здійснено перерахунок інфляційних втрат, хоча сам розрахунок суду наведено не було.
Окрім того, суд першої інстанції з мотивів того, що порушення зобов'язань виникло не з вини відповідача та беручи до уваги збитковість підприємства боржника відстрочив виконання рішення до 15.07.2020.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2020 не змінюючи суті рішення, виправлено допущену в п. 2 резолютивної частини рішення від 15.01.2020 року у справі №915/2096/19 описку, а саме виправлено розмір інфляційних втрат, що підлягають стягненню з 9 717 149,15 грн. на 9 341 171,86 грн.
18.02.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8 418 078,30 грн. та інфляційних втрат в розмірі 375 977,29 грн. та прийняти у цій частині нове рішення. В іншій частині рішення господарського суду апелянт не оскаржив, тому вказане рішення підлягає перегляду виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт вказує, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, що передбачений умовами договору, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов'язань, тому, на думку скаржника, суд неправомірно самостійно визначив розмір пені. Окрім того, апелянт зазначає, що зменшення розміру пені спричинить позивачу додаткові втрати та дозволить відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.
В апеляційній скарзі скаржник наголошує на правильності проведеного ним розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат, оскільки нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, адже інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Таке твердження він обґрунтовує правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18 та від 05.07.2019.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2019 року у справі № 915/2096/19; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 12.03.2020; роз'яснено учасникам справи про їх право до 12.03.2020 подати до суду заяви чи клопотання стосовно призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо, а також надати заперечення на заяви та клопотання інших осіб із доказами направлення копій таких заяв або заперечень іншим учасникам справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2019 року у справі № 915/2096/19 на 02 квітня 2020 року о 14:00 год.
13.03.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОКП »МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» надійшов відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2019 року у справі № 915/2096/19.
Відповідач зазначає, що зменшення розміру неустойки є правом суда та він сам, на власний розсуд може вирішувати питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення. Відповідач вказує, що вважає рішення суду першої інстанції у цій частині абсолютно обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.
Відповідач вказує, що судом правильно було нараховано суму інфляційних втрат та, окрім того, не може бути взятою до уваги правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18 та від 05.07.2019, оскільки фактичні обставини справи №915/2096/19 відрізняються від обставин у вказаних справах.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 повідомлено учасників справи №915/2096/19, що розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2019, призначений на 02.04.2020 о 14:00 год. не відбудеться та вказано, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть повідомлені додатково.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2019 року у справі № 915/2096/19 на 11 червня 2020 року о 16:00 год.; явка представників у судове засідання не визнавалася обов'язковою.
11.06.2020 у судовому засіданні прийняли участь представники сторін по справі: від позивача - адвокат Пронюк В.Я., від відповідача адвокат Іщенко Н.С.
Оскільки представники обох сторін з'явилися у судове засідання, то на думку колегії суддів в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2019 по суті, адже у даному випадку ніщо не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
Фактичні обставини, встановлені судом.
12.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник), правонаступником якого є позивач, та Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» (споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу №6064/1718-ТЕ-22 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до п. 2.6 Договору розподіл (транспортування)природного газу за цим Договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ «Миколаївгаз», з яким споживач уклав відповідний договір.
Відповідно до п. 3.1 Договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до п. 4.1 Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.
Відповідно до п. 5.1 Договору ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №187.
У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов'язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.
Відповідно до п. 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м газу на дату укладання договору становить 4942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн.
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20.
Відповідно до п. 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Відповідно до п. 11.3 Договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору:
1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі
додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими
представниками сторін, крім випадків, зазначених у абзаці першому пункту 2.3, пунктах 11.4 та 11.5 цього договору;
2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором, крім випадків, зазначених у пунктах 2.3, 11.4 та 11.5 цього договору;
3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього Договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору;
4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію
взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, протоколи нарад, дво- та
багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:
не можуть були використані для внесення змін до цього договору;
можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.
Відповідно до п. 12.1 Договору Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
15.01.2018 року сторонами підписано додаткову угоду №1 до Договору, якою зокрема:
- пункт 6.1 Договору викладено в наступній редакції: «Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.»;
- пункт 8.2 Договору викладено у наступній редакції: «У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення»;
- підпункт 4 пункту 11.3 Договору викладено у наступній редакції: «Будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами:
не можуть бути використані для внесення змін до цього договору;
можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.»
Додаткова угода №1 до Договору набирає чинності з дати її підписання сторонами і діє з 01 січня 2018 року.
03.04.2018 року сторонами підписано додаткову угоду №2 до Договору, якою зокрема п. 12.1 Договору викладено в наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.»
07.06.2018 року сторонами підписано додаткову угоду №3 до Договору, якою зокрема п. 12.1 Договору викладено в наступній редакції: «Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 липня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.»
У жовтні 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 1732,935 тис.куб.м, загальною вартістю 10 276 997,72 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 року.
У листопаді 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 7933,790 тис.куб.м, загальною вартістю 47 050 548,22 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2017 року.
У грудні 2017 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 7637,971 тис.куб.м, загальною вартістю 45 296 223,22 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2017 року.
У січні 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 11297,146 тис.куб.м, загальною вартістю 66 996 594,64 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2018 року.
У лютому 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 10264,105 тис.куб.м, загальною вартістю 60 870 248,29 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2018 року.
У березні 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 10866,919 тис.куб.м, загальною вартістю 64 445 176,44 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2018 року.
У квітні 2018 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 391,604 тис.куб.м, загальною вартістю 2 322 368,36 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2018 року.
Таким чином, у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 297 258 156,89 грн.
Відповідачем сплачена заборгованість у сумі 207 809 576,89 грн., що підтверджується випискою по Операціям згідно Договору за період з 01.10.2017 року по 30.04.2019 року.
Заборгованість за березень-квітень та частково за лютий 2018 року у сумі 89 448 580,00 (297 258 156,89 - 207 809 576,89) грн. залишилась несплаченою.
На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, колегія суддів встановила, що вимога щодо стягнення основної заборгованості за Договором в сумі 89 448 580,00 грн. визнана господарським судом обґрунтованою, що підтверджено рішенням від 15.01.2020, яке в частині стягнення основного боргу не було оскаржено відповідачем.
Оскільки апелянт просив переглянути рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8 418 078,30 грн. та інфляційних втрат в розмірі 375 977,29 грн., то відповідно до ч .1 ст. 269 ГПК України, судове рішення не підлягає перегляду в іншій частині.
1) Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 8 418 078,30 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначено вище, відповідно до п. 8.2 Договору (в редакції до 01.01.2018 року) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 8.2 Договору (в редакції додаткової угоди №1 до Договору, яка діяла з 01.01.2018 року) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок розміру пені, колегією суддів встановлено, що позивачем у зв'язку із порушенням строків оплати заборгованості за природний газ, отриманий у період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року включно, здійснено нарахування пені за період з 28.11.2017 року по 25.11.2018 року в загальній сумі 10 522 597,88 грн.
Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем по кожному окремому зобов'язанню, виходячи з передбаченої Договором процентної ставки, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку.
Отже, вимога позивача про стягнення пені в сумі 10 522 597,88 грн. є обґрунтованою.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу №6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017 року.
Спираючись на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов Договору, а стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення розміру належної до стягнення пені на 80%, тобто до 2 104 519,58 грн. Оскільки, таким чином не буде дотримано баланс майнових інтересів сторін у спорі. На думку колегії суддів, достатнім та обґрунтованим буде зменшення розміру належної до стягнення пені на 50%, тобто до 5 261 298,94 грн., що буде відповідати інтересу кожної із сторін.
Таким чином, рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нового рішення, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
2) Стосовно відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» 375 977,29 грн. інфляційних втрат Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочення виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно зі статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Саме таку правову позицію викладено у пунктах 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013.
У застосуванні індексації колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду також враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62- 97р. від 03.04.1997. У листі Верховного Суду України №62- 97р. від 03.04.1997 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.
При цьому системний аналіз положень статей 11, 509, 625 Цивільного кодексу України свідчить про те, що обов'язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.
Враховуючи положення статей 3, 509, 625 Цивільного кодексу України, за змістом яких передбачається правомірне нарахування інфляційних втрат на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати, нараховані за попередній період, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що базою для нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, не обтяжена будь-якими додатковими нарахуваннями, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.01.2020 у справі №924/532/19 та від 21.05.2019 року у справі №916/2889/13.
Крім того, у разі здійснення нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця фактично відбувається нарахування «інфляції на інфляцію», що, в свою чергу, призводить до подвійної відповідальності особи, яка прострочила виконання грошового зобов'язання. Таке нарахування не відповідає приписам статті 61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Зазначена стаття Конституції України закріплює загальновизнаний принцип права «Non bis in idem» (двічі за одне і те саме не карають), що забороняє притягати особу (в тому числі і юридичну, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 30.05.2001 року №7-рп/2001 у справі про відповідальність юридичних осіб) щонайменше двічі до юридичної відповідальності одного виду (цивільно-правової, кримінальної, адміністративної, дисциплінарної тощо) за одне й те саме правопорушення (цивільно-правовий делікт, злочин, адміністративне або дисциплінарне правопорушення).
Суд апеляційної інстанції встановив, що розрахунок інфляційних втрат позивачем виконано без врахування вищенаведеного, оскільки інфляційні нарахування здійснено на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу інфляційних втрат за попередній місяць.
Враховуючи вищевикладене, колегією суддів критично оцінюються доводи скаржника про те, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.
Посилання скаржника на викладені в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18 правові висновки про те, що нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, позаяк інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки предметом позову у всіх зазначених справах є, зокрема, стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за поставлений природний газ (з урахуванням сум інфляційних втрат і 3% річних за попередній період включно), яка (заборгованість) стягувалася за судовим рішенням у іншій справі, тобто підставою позову у вказаних справах є невиконанням боржником судового рішення в іншій справі, у той час як у справі №915/2096/19, яка розглядається, серед підстав стягнення інфляційних втрат відсутнє будь-яке рішення суду щодо стягнення з ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заборгованості за природний газ, переданий за період з жовтня 2017 року по березень 2018 року за договором №6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017.
За таких обставин, предмет і підстави позову, а також фактичні обставини у справах №904/10242/17, №913/63/18, №905/600/18 та у даній справі є суттєво відмінними, що виключає застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у зазначених постановах, під час вирішення цього спору, що виник не з подібних правовідносин.
Суд першої інстанції не надав власний розрахунок інфляційних втрат, а просто зазначив, що судом за допомогою програми «Законодавство» здійснено перерахування інфляційних втрат та встановлено, що їх розмір становить 9 341 171,86 грн. Окрім того, у відзиві на позов позивач навів власний розрахунок інфляційних втрат та його сума збігалася з сумою розрахованою судом першої інстанції.
Колегія суддів здійснила власний розрахунок інфляційних втрат, який наведений нижче.
Розрахунок інфляційних витрат, які нараховані за зобов'язаннями грудня 2017 року, має наступний вигляд:
Період прострочення (розрахунковий період)Сума боргу Сукупний індекс інфляції, %Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
01.02.2018 - 28.02.201810 895 840,92 грн.100,9098 062,57 грн.10 993 903,49 грн.
Розрахунок інфляційних витрат, які нараховані за зобов'язаннями січня 2018 року, має наступний вигляд:
Період прострочення (розрахунковий період)Сума боргу Сукупний індекс інфляції, %Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
01.03.2018 - 31.03.201840 445 095,21 грн.101,10444 896,05 грн.40 889 991,26 грн.
01.04.2018 - 30.04.20187 543 656,63 грн.100,8060 349,25 грн.7 604 005,88 грн.
Розрахунок інфляційних витрат, які нараховані за зобов'язаннями лютого 2018 року, має наступний вигляд:
Період прострочення (розрахунковий період)Сума боргу Сукупний індекс інфляції, %Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
01.04.2018 - 30.04.201860 870 248,29 грн.100,80486 961,99 грн.61 357 210,28 грн.
01.05.2018 - 31.05.201852 302 969,83 грн.100,000,00 грн.52 302 969,83 грн.
01.06.2018 - 30.06.201844 332 145,04 грн.100,000,00 грн.44 332 145,04 грн.
01.07.2018 - 31.07.201837 896 809,67 грн.99,30- 265 277,67 грн.37 631 532,00 грн.
01.08.2018 - 31.08.201832 722 524,51 грн.100,000,00 грн.32 722 524,51 грн.
01.09.2018 - 30.09.201828 393 191,08 грн.101,90539 470,63 грн.28 932 661,71 грн.
01.10.2018 - 31.10.201823 843 688,17 грн.101,70405 189,70 грн.24 248 877,87 грн.
01.11.2018 - 31.05.201922 681 035,20 грн.106,471 467 500,74 грн.24 148 535,94 грн.
Розрахунок інфляційних витрат, які нараховані за зобов'язаннями березня 2018 року, має наступний вигляд:
Період прострочення (розрахунковий період)Сума боргу Сукупний індекс інфляції, %Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
01.05.2018 - 31.05.201964 445 176,44 грн.109,566 164 258,45 грн.70 609 434,89 грн.
Розрахунок інфляційних витрат, які нараховані за зобов'язаннями квітня 2018 року, має наступний вигляд:
Період прострочення (розрахунковий період)Сума боргу Сукупний індекс інфляції, %Інфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
01.06.2018 - 31.05.20192 322 368,36 грн.109,56222 137,32 грн.2 544 505,68 грн.
За результатами власних розрахунків колегія суддів встановила, що загальна сума інфляційних втрат, які підлягають стягненню з ОКП «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» становить 9 623 549,03 грн.
Спираючись на вищевикладене, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції було невірно розраховано інфляційні втрати. Однак, за відсутності розрахунку суду першої інстанції, колегія суддів не може встановити причини такої помилки суду першої інстанції. Щодо розрахунку, наведеного відповідачем у відзиві на позовну заяву, то метод, яким відповідач розраховував інфляційні втрати суперечить рекомендаціям, викладеним у листі Верховного Суду України №62- 97р. від 03.04.1997 та відповідно розрахунок відповідача є хибним.
Таким чином, в цій частині апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині.
Висновки апеляційного господарського суду:
Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, передбачені ст. 625 ЦК України, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені та інфляційних втрат з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Щодо розподілу витрат на сплату судового збору за подачу позовної заяви колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно по п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог.
Загальна сума позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» становить 113 507 726,72 грн., сума задоволених позовних вимог становить 108 152 827,64 грн. Таким чином позовні вимоги було задоволено на 95,29%, тобто 95,29 % витрат на сплату судового збору за подачу позовної заяви покладається на відповідача, а 4,71 % на позивача.
Щодо розподілу витрат на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.
Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 8 418 078,30 грн. та інфляційних втрат в розмірі 375 977,29 грн., загальна сума оскарження становить - 8 794 055,59 грн. Апеляційну скаргу задоволено частково, на суму 3 439 156,53 грн., тобто 39,11% витрат на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покладається на відповідача, а 60,89 % на позивача (апелянта).
Керуючись статтями 269-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.01.2020 по справі №915/2096/19 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та інфляційних втрат. Прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову про стягнення пені та інфляційних втрат.
Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:
« 1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 31319242) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720):
- 89 448 580,00 грн. - основний борг за договором постачання природного газу №6064/1718-ТЕ-22 від 12.09.2017 року,
- 5 261 298,94 грн. - пеню,
- 3 819 399,69 грн. - 3% річних,
- 9 623 549,03 грн. - інфляційні втрати,
- 640 682,31 грн. - судовий збір.
3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.»
Стягнути з Обласного комунального підприємства «МИКОЛАЇВОБЛТЕПЛОЕНЕРГО» (54034, м. Миколаїв, вул. Миколаївська, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 31319242) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму судових витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 77 385,49 грн.
Зобов'язати Господарський суд Одеської області видати накази з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документа.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 15.06.2020.
Головуючий суддя Богатир К.В.
Суддя Бєляновський В.В.
Суддя Мишкіна М.А.