Рішення від 15.06.2020 по справі 489/838/20

справа № 489/838/20 провадження №2/489/1436/20

РІШЕННЯ

Іменем України

15 червня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПриватБанк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У лютому 2020 року ПриватБанк звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 94528,48 грн. та понесені судові витрати.

Як на підставу позовних вимог вказано, що відповідач звернувся до ПриватБанку про надання кредитних послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 27.01.2014, згідно якої отримав кредит у розмірі 27000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Через неналежне виконання позичальником грошових зобов'язань станом на 26.01.2020 утворилася заборгованість на загальну суму 94528,48 грн., яка складається з 56058,08 грн. заборгованості по тілу кредиту, в т.ч. 0,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту та 56058,08 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованості за нарахованими та простроченими відсотками, 15214,08 грн. відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, 18278,77 грн. пені та 0,00 грн. комісії, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 4477,55 грн. штрафу (процентна складова).

21.04.2020 представник відповідача - адвокат Петровський Л.А. надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить залишити позовну заяву без задоволення. У відзиві вказує, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження заборгованості, вказаної у позовній заяві. Розрахунок заборгованості, копія анкети позичальника, умови та правила надання банківських послуг, а також виписка за період з 27.01.2014 по 26.01.2020 не можуть підтверджувати факт існування боргу відповідача. Матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував обставину отримання відповідачем якоїсь картки або відкриття йому рахунку. Також вказав, що нарахування пені здійснено після спливу позовної давності.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду від ПриватБанку 28.05.2020, позивач вказує на безпідставність доводів, викладених у відзиві на позовну заяву. У підтвердження своїх доводів представник позивача надав виписку по основній карткі ОСОБА_1 : НОМЕР_1 за період з 01.01.19999 по 13.05.2020, довідку про видані картки, накази банку.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 17.04.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.01.2014 між ПриватБанк та відповідачем укладено договір б/н у вигляді анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Підписавши анкету - заяву відповідач надав свою згоду на приєднання до Умов та правилами надання банківських послуг ПриватБанку, які розміщені на офіційному сайті банку www.privatbank.ua і які разом з пам'яткою клієнта і тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого отримав шляхом самостійного роздрукування.

Позивач додав до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», якими передбачено нарахування відсотків, пені і штрафів, та Умови та правила надання банківських, які не містять підпису позичальника.

Відповідно до розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором, станом на 26.01.2020 утворилася заборгованість на загальну суму 94528,48 грн., яка складається з 56058,08 грн. заборгованості по тілу кредиту, в т.ч. 0,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту та 56058,08 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованості за нарахованими та простроченими відсотками, 15214,08 грн. відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, 18278,77 грн. пені та 0,00 грн. комісії, а також 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 4477,55 грн. штрафу (процентна складова).

Факт руху грошових коштів на картковому рахунку відповідача позивач підтвердив випискою по основній карті ОСОБА_1 : НОМЕР_2 за період з 01.01.1999 по 13.05.2020, а також довідкою про картки видану відповідачу відповідно до укладеного кредитного договору: НОМЕР_8 , терміном дії до листопада 2012 року; НОМЕР_4 , терміном дії до жовтня 2015 року; НОМЕР_5 , терміном дії до січня 2016 року; НОМЕР_1 , терміном дії до листопада 2017 року; НОМЕР_6 , терміном дії до грудня 2021 року;

Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 12.04.2012 №578/5, має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного правового регулювання.

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Як вбачається із підписаної сторонами анкети-заяви вона не містить умов про нарахування процентів та встановлення відповідальності у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у виді грошової суми та її визначеного розміру.

Матеріали справи не містять підтверджень і того, що відповідач розумів Умови та Правила надання банківських послуг, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо нарахування і сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів) тощо.

Надана позивачем роздруківка умов та правил надання банківських послуг, як і тарифи банки, які не містять підпису відповідача, не можуть бути належним доказом, оскільки ці докази повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити вносить відповідні зміни до них, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді цієї справи.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Відтак наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми, а тому позовні вимоги в частині нарахованої заборгованості, крім тіла кредиту та відсотків, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають через недоведеність.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту то з огляду на досліджені докази, така вимога є обґрунтованою, так як підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема анкето-заявою про приєднання до банківських послуг, випискою по особовому рахунку відповідача та довідкою про видані платіжні картки.

При цьому, суд наприймає до уваги доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, про недоведеність позивачем факту укладення з відповідачем кредитного договору, так як вони спростовуються матеріалами справи.

Щодо строку позовної давності до стягнення пені, про який заявлено представником відповідача, необхідності в наданні оцінки таким доводам немає, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність такої заборгованості.

Також суд не вбачає необхідності у витребуванні у позивача, виписки по особовому рахунку та щоденної оборотно-сальдової відомості, про які просив в своєму клопотанні представник відповідача, оскільки виписка по особову рахунку надана позивачем, яка з урахуванням інших наявних у справі доказів є достатнім доказом на підтвердження заборгованості відповідача по кредиту.

Правомірною суд вважає також позовну вимогу в частині стягнення процентів, нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на прострочений кредит.

Але суд не погоджується із розрахунком таких процентів, який здійснено позивачем за період починаючи з 01.10.2019 по 30.11.2019, виходячи з річної процентної ставки 84,00 відсотки.

Так, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмірі процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією передбаченою умовами договору за неналежне виконання умов договору та не входять до складу основного зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи встановлені частиною першою статті 13 ЦПК України межі судового розгляду, суд вважає, що при розрахунку трьох процентів річних слід виходити із періоду нарахування, вказаного позивачем та відсоткової ставки в три проценти річних, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки позивачем не доведено встановлення сторонами процентної ставки для нарахування згідно з цією нормою в більшому розмірі.

За розрахунком суду розмір трьох процентів річних, які підлягають стягненню з відповідача, складає 281,05 грн. (56058,08 х 3% : 365 х 61).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення доведеної заборгованості по тілу кредиту, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 56058,08 грн. та 281,05 грн. трьох процентів річних, нарахованих на таку заборгованість за період, вказаний позивачем, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Так як позовні вимоги задоволені частково, відповідно до статті 141 ЦПК України, пропорційно задоволеному позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1252,79 грн. (2102,00 * 59,60 %).

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за договором № б/н від 27.01.2014, яка станом на 26.01.2020 складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 56058,08 грн. та 281,05 грн. трьох процентів річних, всього 56339,13 грн., а також 1252,79 грн. судового збору.

У іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Відомості про учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д;

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 15.06.2020.

Суддя І.В.Коваленко

Попередній документ
89797195
Наступний документ
89797197
Інформація про рішення:
№ рішення: 89797196
№ справи: 489/838/20
Дата рішення: 15.06.2020
Дата публікації: 16.06.2020
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Інгульський районний суд міста Миколаєва
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Призначено склад суду (19.02.2020)
Дата надходження: 19.02.2020
Предмет позову: стягнення заборгованості