печерський районний суд міста києва
Справа № 757/42624/17-ц
15 травня 2019 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г.О.
секретар судового засідання Саницька Б.В.
справа №757/42624/17-ц
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
третя особа: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-
У липні 2017 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом до відповідача, в обґрунтування якого зазначила, що 22.03.2017 року о 13 год за адресою: м. Київ, Дніпровський узвіз сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Тойота д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та належного їй автомобіля Mercedes д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого останній отримав механічні пошкодження та згідно висновку експерта-товарознавця відновленню не підлягає.
Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/19491/17 від 10.05.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вказаній ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до звіту № 08/04/17 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) від 04.04.2017 року ринкова вартість КТЗ на момент пошкодження - 145 468,42 грн; вартість відновлювального ремонту КТЗ - 191 695,48 грн.
Враховуючи те, що вартість відновлювального ремонту є економічно необґрунтованою, то розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складає вартість транспортного засобу на момент пошкодження транспортного засобу 145 468,42 грн.
Зазначила, що право власності на автомобіль Mercedes д.н.з. НОМЕР_2 підтверджується технічним паспортом, з перекладом на українську мову, завіреним нотаріально.
Просила позов задовольнити, стягнути з відповідача 145 568,42 грн матеріального збитку та 1 454,69 грн судових витрат.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Васильєвої Н.П. від 08.08.2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду (а.с.30).
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану справу передано в провадження судді Москаленко К.О. (а.с.34).
24.01.2018 року до суду надійшли заперечення на позовну заяву. В яких, зокрема, відповідач зазначив, що 22.03.2017 року він, керуючи транспортним засобом Тойота д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості та не дотримався безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем Mercedes д.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , який назвався власником пошкодженого автомобіля.
Не заперечуючи свою провину, він все ж таки викликав працівників поліції для складання протоколу.
Разом з тим, заперечуючи проти позовних вимог відповідач зауважив, що автомобіль Mercedes-Benz, C 220 CDI Coupe, д.н. НОМЕР_2 має державну реєстрацію Республіки Польща і керувати таким авто на митній території України має право лише власник і тому у нього не виникло сумнівів, що водій постраждалого авто і є його власником. В зв'язку з чим запропонував ОСОБА_4 сплатити вартість відновлювального ремонту постраждалого КТЗ, на що той погодився. КТЗ було доставлено на станцію технічного обслуговування та здійснено необхідний ремонт, вартість якого, в розмірі 23 450 грн, ним було сплачено на ім'я ФОП ОСОБА_5 . Акт наданих послуг №5 від 21.04.2017 року свідчить про повний розрахунок за ремонт.
При цьому з копії технічного паспорта, доданої по позову, вбачається, що власником зазначено « ОСОБА_3 », а співвласником « ОСОБА_1 ».
Після пригоди з ним ніхто, з кола осіб зазначених в техпаспорті на автомобіль, не зв'язувався.
Посилаючись на Порядок державної реєстрації (перереєстрації, зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року № 1388 зауважив, що позивач не надала доказів на підтвердження правомірності набуття права власності на автомобіль Mercedes.
Насамкінець зазначив про неналежність експертних висновків щодо визначення вартості нанесеного власникові пошкодженого автомобіля збитку. Зокрема зазначив, що власником автомобіля зазначено « ОСОБА_3 », при цьому замовником дослідження вказано « ОСОБА_4 ».
Звертаючи увагу на стор. 4 експертного дослідження, вказує на неспівпадіння років випуску автомобіля, що досліджувався (2008 р.в.) і того, який потрапив в ДТП (2002 р.в.).
Посилаючись на вищезазначене, просив у позові відмовити.
20.02.2018 року (а.с. 55-56) у відповідь на відзив, представник позивача зазначив, що заперечення відповідача жодним чином не впливають на його вину у вчиненій ДТП і є спробою уникнути відповідальності.
Протокольною ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Москаленко К.О. від 21.03.2018 року в якості третьої особи залучено ОСОБА_3 ( а.с. 58-59).
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2018 року, вказану справу передано в провадження судді Цокол Л.І. (а.с.65).
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019 року, вказану справу передано в провадження судді Матійчук Г.О. (а.с. 84).
Ухвалою судді від 13.02.2019 року позовну заяву прийнято до провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заперечення (відзив) відповідача, відповідь на відзив представника позивача, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22.03.2017 о 13-00 год. на вул. Дніпровський узвіз в м. Києві сталась ДТП за участю автомобілів Тойота д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля Mercedes, д.н. НОМЕР_2 .
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 10.05.20147 року у справі 757/19491/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненій ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
Разом з тим у вказаній постанові Печерського районного суду м. Києва не встановлено особу другого водія-учасника ДТП, який керував автомобілем Mercedes, д.н. НОМЕР_2 , який є власником або володільцем цього КТЗ.
Вбачається також, що номерний знак автомобіля Mercedes зареєстрований не на території України.
Згідно копії технічного паспорта (на польській мові, з перекладом на українську) (а.с.13-16) власником автомобіля Mercedes-Benz, C 220 CDI Coupe, номерний знак НОМЕР_2 (в перекладеному на українську мову номерний знак в п. «А» значиться як - НОМЕР_3 ), рік випуску - 2002, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 зазначено « ОСОБА_3 » ( ОСОБА_3 ) (а.с.13-16), а співвласником « ОСОБА_1» ( ОСОБА_1 ) (а.с. 13-16).
Разом з тим, суд не може дати оцінку такому доказу, як копія технічного паспорта на іншій (відмінній від української) мові. Переклад вказаного документа на українську мову також не приймається судом в якості доказу, з огляду на його невідповідність вимогам, які ставляться до доказів, передбачених цивільним процесуальним законодавством (в редакціях чинних станом на день подання позову та ухвалення рішення).
До того ж у вказаних документах зазначено лише прізвище та ім'я: « ОСОБА_1 » ( ОСОБА_1 ), що в свою чергу унеможливлює співставлення цієї особи з особою позивача.
Протягом розгляду справи позивач свої вимоги не уточнювала та додаткових доказів не подавала.
Згідно п. 9 ч. 1 Розділу XIII «Перехідні положення» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому, згідно роз'яснень, викладених в п.11 постанови Пленуму Верховного України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року за №14, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод і інтересів, а також у разі звернення до суду органів чи осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
У відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено вимогами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
При цьому, у відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Із матеріалів справи вбачається, що винним у ДТП, яка сталась 22.03.2017 року о 13-00 год на Дніпровському узвозі в м. Києві визнано відповідача ОСОБА_2 .
Останній на місці пригоди не заперечував свою вину та приймаючи водія Mercedes ОСОБА_4 за власника, запропонував відшкодувати вартість ремонту КТЗ, про що свідчить акт надання послуг №5 від 21.04.2017 року (а.с. 50, 51).
Згідно звіту №08/04/17 про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого КТЗ та протоколу огляду ТЗ замовником зазначено « ОСОБА_4 », а власником «ОСОБА_3 » (а.с.17-24).
Отже позивачем ОСОБА_1 не доведено, а судом не встановлено, що вона є власником (співвласником) автомобіля Mercedes, д.н. НОМЕР_2 .
Європейський суд з прав людини в своїй практиці (рішення від 13.05.1980 року в справі «Артіко проти Італії (пункт 35), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, відсутність у позивача порушених цивільних прав чи обов'язків у зв'язку з пошкодженням автомобіля Mercedes, д.н. НОМЕР_2 не породжує для неї права на захист, тобто права на звернення із цим цивільним позовом до відповідача.
Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки цивільні права, свободи чи інтереси цієї особи не порушено.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст.16, 1194 ЦК України, Пленумом Верховного України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року за №14, ст. ст. 5, 10-13, 77, 81, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,-
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Суддя Г.О. Матійчук