Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №815/5597/17
адміністративне провадження №К/9901/49748/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (голоуючий суддя Осіпов Ю.В., судді: Бойко А.В., Скрипченко В.О.) у справі № 815/5597/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "100 ШИН+" до Одеської митниці ДФС про визнання дій протиправними, скасування картки відмови та рішення,
ТОВ « 100 ШИН+» звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем за 1-м методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500030/2017/00286; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500030/2017/000031/1 від 14.10.2017.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за другорядним методом, оскільки ним при розмитненні товару, було надано усі передбачені митним законодавством обов'язкові документи, які не містили розбіжностей.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 у задоволенні адміністративного позову ТОВ « 100 ШИН+» відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вартість страхування товару є складовою митної вартості, в спірних правовідносинах, при наявності в проформі-інвойсі даних про страхування товару покупцем та відсутності будь-яких доказів, які підтверджують здійснення такого страхування, у відповідача були всі підстави для витребування додаткових документів, позивач такі документи щодо страхування товару не надав, розбіжності в поданих документах позивачем не були усунуті, а тому відповідачем обґрунтовано здійснено коригування митної вартості та не здійснено розмитнення товару за першим методом (за ціною договору).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.12.2017 скасовано, та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними дії Одеської митниці ДФС щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються; визнано протиправним та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500030/2017/00286; визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500030/2017/000031/1 від 14.10.2017 року.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано безпідставністю коригування митницею митної вартості за резервним методом, оскільки позивачем надано митному органу всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару за першим методом. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що за правилами «ІНКОТЕРМС-2010», умови поставки CFR означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар пройшов через поручні судна в порту відвантаження. При цьому, обов'язку страхування товару не має ні у продавця товару ні у покупця, однак і покупець в разі необхідності і продавець в разі необхідності зобов'язані надати інформацію для здійснення такого страхування продавцем або покупцем. Таким чином, якщо товар за контрактом не страхувався, про що позивачем надана письмова інформація, то відповідно, твердження відповідача про відсутність інформації щодо страхування оцінюваного товару є безпідставним.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Одеська митниця ДФС оскаржила його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог Одеська митниця ДФС посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 52, 53, 54, 55, 58 Митного кодексу України.
Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням другорядного методу тобто, за ціною подібних (аналогічних) товарів , оскільки подані документи не містили всіх даних щодо складових митної вартості ввезеного товару, а тому відповідачем використана наявна в Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС інформація щодо рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів. Зазначає, що у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів наведено достатнє обґрунтування причин, у зв'язку з якими неможливо було застосовувати інші, ніж другорядний (за ціною подібних (аналогічних) товарів) методи визначення митної вартості товарів. Крім того, на адресу митного органу надійшов лист ГУ ДФС Одеській області від 22.09.2017, в якому повідомлялось, що в ході проведення обшуків офісу декларанта виявлені печатки (кліше) нерезидентів, які могли використовуватись з метою підробки митних документів.
У запереченні на касаційну скаргу підприємство зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими, винесеними з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями 25.05.2017 року між позивачем - ТОВ « 100 ШИН+» та Фірмою «QINGDAO GM ROVER TIRE CO., LTD» Китай (CN) бв укладений зовнішньоекономічний Контракт №100Т-GM, за яким Фірма «QINGDAO GM ROVER TIRE CO., LTD» (Китай) зобов'язалася відвантажити товар - «вантажні та легкові шини» в асортименті бренду, вказаному в комерційному інвойсі, а ТОВ « 100 ШИН+», прийняти та оплатити товар у відповідності з комерційним інвойсом, який є невід'ємною частиною даного контракту.
В межах зазначеного контракту, Фірма «QINGDAO GM ROVER TIRE CO., LTD» (Китай) зобов'язалася поставити, а ТОВ « 100 ШИН+» прийняти та оплатити товар відповідно до проформи-інвойсу №SK17JWWSHI006 від 28.07.2017, комерційного інвойсу №SK17JWWSHI006 від 04.08.2017, зокрема, авто-шини 315/80R22,5-20 PR у кількості 240 шт., ціною за одиницю - 124,75 доларів США, на загальну суму - 29940 доларів США.
Проформа-інвойс №SK17JWWSHI006 від 28.07.2017 містить дані про те, що страховий внесок сплачується покупцем товару, а за даними митної декларації країни відправлення 431020170000076498 від 10.08.2017 та наданих для оформлення товару митних декларацій позивачем, умови поставки товару - CFR.
11.10.2017, з метою митного оформлення вищезазначеного товару, позивачем до Одеської митниці була подана електронна митна декларація №UA5000307/2017/015381, в якій була визначена митна вартість за «основним методом» - за ціною контракту №100Т-GM від 25.05.2017, яка складає 29 940 доларів США, а також документи, які підтверджують митну вартість товару: зовнішньоекономічний Контракт №100Т-GM від 25.05.2017, проформа-інвойс від 28.07.2017 №SK17JWWSHI006, копію митної декларації країни відправлення 431020170000076498 від 10.08.2017, пакувальний лист SK17JWWSHI006 від 04.08.2017, комерційний інвойс №SK17JWWSHI006 від 04.08.2017, коносамент HLCUTA117633971 від 13.08.2017 , навантажувальний документ №243 від 09.10.2017, сертифікат про походження товару №17С3702S0080/00045 від 18.08.2017, калькуляція ціни №SK17JWWSHI006 від 04.08.2017, банківський платіжний документ від 22.09.2017, тощо.
Проте, митним органом був встановлений факт відсутності відомостей про здійснення страхування товарів за зовнішньоекономічним контрактом №100Т-GM від 25.05.2017, яку мав здійснити позивач за даними проформи-інвойсу, а тому, було вирішено витребувати від позивача додаткові документи для перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару.
На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів ТОВ « 100 ШИН+» було додатково надано: каталог виробника товару від 11.10.2017 б/н, висновок про вартісні характеристики товару від 12.10.2017 СИО-а №000520 та лист від 12.10.2017, в якому зазначено про те, що страхування товару не є обов'язковим, а тому, позивачем не здійснювалося, інші додаткові документи надаватися не будуть враховуючи їх відсутність.
Оскільки, подані декларантом разом з електронною митною декларацією №UA5000307/2017/015381 від 11.10.2017 документи містили зазначені вище розбіжності та фактично не були усунуті позивачем, 14.10.2017 Одеською митницею ДФС складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2017/00286 та того ж дня, 14.10.2017, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500030/2017/000031/1 за «другорядним методом», тобто, за ціною подібних (аналогічних) товарів у відповідності до ст.60 Митного кодексу України, оскільки за даними АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено позивачем більший і складає 150,9375 доларів США за штуку.
Не погоджуюсь з зазначеними вище діями та рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як встановлено частиною першою статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано відсутністю відомостей про здійснення страхування товарів за зовнішньоекономічним контрактом №100Т-GM від 25.05.2017.
Судами встановлено, що проформа-інвойс №SK17JWWSHI006 від 28.07.2017 містить дані про те, що страховий внесок сплачується покупцем товару, а за даними митної декларації країни відправлення 431020170000076498 від 10.08.2017 та наданих для оформлення товару митних декларацій позивачем, умови поставки товару - «CFR Одеса».
Саме у зв'язку з вищезазначеними обставинами відповідач і витребував від позивача додаткові документи для перевірки правильності визначення декларантом митної вартості товару.
З'ясовано, що на вимогу митного органу щодо надання додаткових документів ТОВ « 100 ШИН+» було додатково надано: каталог виробника товару від 11.10.2017 б/н, висновок про вартісні характеристики товару від 12.10.2017 СИО-а №000520 та лист від 12.10.2017 , в якому зазначено про те, що страхування товару не є обов'язковим, а тому, позивачем не здійснювалося, інших документів позивач не надав через їх відсутність.
Так, за правилами «ІНКОТЕРМС-2010», умови поставки CFR означають, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар пройшов через поручні судна в порту відвантаження. При цьому, обов'язку страхування товару не має ні у продавця товару ні у покупця, однак і покупець в разі необхідності і продавець в разі необхідності зобов'язані надати інформацію для здійснення такого страхування продавцем або покупцем.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Враховуючи встановлені обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Натомість всупереч Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень судами) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Крім того, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на листи Головного управління ДФС в Одеській області від 19.09.2017 року № 2030/9/15-32-23-04, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 22.09.2017 року № 917/10/15-52-23 щодо виявлення в ході обшуків печаток (кліше) нерезидентів, які могли бути використані з метою підробки митних документів під час введення на територію України ТМЦ та можуть використовуватись у даний час, що в свою чергу обумовлювало підстави вважати, що надані документи для підтвердження митної вартості товарів за МД № UA5000307/2017/015381від 11.10.2017 року не містили достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Так, згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, вищезазначені листи Головного управління ДФС в Одеській області не були покладені в основу винесення спірних картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості, а тому посилання на них в спірних правовідносинах є безпідставним.
За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до частини третьою статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 у справі № 815/5597/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду