Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №815/5464/16
адміністративне провадження №К/9901/36651/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (колегія суддів: О.В. Лук'янчук, Ю.М. Градовський, К.В. Кравченко) у справі №815/5464/16 за позовом Приватного підприємства «Лакі Фенікс» до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Приватне підприємство «Лакі Фенікс» звернулося до суду з адміністративним позовом Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000056/2 від 08.07.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ним надано до Одеської митниці ДФС додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, однак відповідач відмовився скасовувати рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000056/2 від 08.07.2016. Позивач вважає зазначену відмову протиправною, що зумовило його звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Лакі Фенікс» до Одеської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000056/2 від 08.07.2016, - відмовлено. Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача про те, що встановлені у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжності викликали обґрунтовані сумніви у відповідача щодо достовірності поданих декларантом відомостей стосовно митної вартості товару за ціною договору, а тому, з урахуванням цих розбіжностей, а також наявності в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах ЄАІС інформації, що рівень митної вартості по подібним товарам, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж заявлено декларантом, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийняті оскаржувані рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів та картки відмови.
Натомість суд апеляційної інстанції, постановою від 01.03.2017 рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив. Скасував рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000056/2 від 08.07.2016.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем подано відповідачу всі достатні відомості для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а тому відповідачем безпідставно обрано другорядний метод визначення митної вартості.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати залишивши в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема поверховість розгляду справи судами в частині дослідження факту не надання позивачем документального підтвердження затрат по транспортуванню і страхуванню, здійснених ним під час придбання імпортованого ним товару, які також включаються до митної вартості товару. Також, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції, в супереч суду першої інстанції не надав правового значення суттєвим недолікам документам, які були подані позивачем до розмитнення його товару. А саме, оплата за товар здійснювалась на підставі проформ-інвойсів, тоді як товар завозився згідно із комерційними інвойсами, які в свою чергу видавались в 2016 роках, а прайс-лист, що надавався датований 2015 роком. Також суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що вимога позивача про скасування рішення Митниці суперечить приписам статті 162 КАС України.
Відзиву на вказану касаційну скаргу відповідача від позивача до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено що, 28.04.2016 між приватним підприємством «Лакі Фенікс» (Покупець за контрактом) та КомпанієюSeramik ve Turizm Sanayi A.S. (Постачальник за контрактом) укладено зовнішньоекономічний Контракт № 2804-16 про поставку непродовольчих промислових товарів відповідно до умов цього договору.
Згідно п. 1.1 Контракту поставка продукції за даним договором здійснюється на умовах FCA (пункт поставки Кютахя Тучеччина (Інкотермс 2010). Згідно умов п.п. 5.1-5.3 Контракту загальною сумою даного договору є сумарна вартість усіх партій продукції, поставлених на підставі цього договору. Загальна сума цього договору становить 200000,00 євро. Загальна вартість кожної певної партії продукції, а також ціни за кожну одиницю партії продукції зазначається у відповідних інвойсах. Розділом 6 Контракту сторонами визначено умови оплати вартості поставленого товару. Згідно п. 6.1 Контракту оплата за даним договором здійснюється банківським переказом таким чином: переоплата у розмірі 50 % чергової партії продукції здійснюється протягом 10 календарних днів із виставлення постачальником покупцю проформи на цю партію продукції; остаточний платіж за цю партію продукції здійснюється після повідомлення постачальником (його відповідальної контактної особи) покупця електронною поштою про готовність дано продукції до відвантаження покупцю.
Згідно п.7.4 Контракту після поставки кожної партії продукції постачальник відправляє покупцю експрес-доставкою таку документацію: інвойси (у 3-х примірниках); пакувальні аркуші (у 2-х примірниках); сертифікат походження продукції (в 1 примірнику). Згідно п.7.6 Контракту приймання-передача продукції здійснюється по кількості згідно з товаросупроводжувальними документами, по якості згідно з документами, що підтверджують якість продукції.
Згідно Контракту № 2804-16 від 28.04.2016 ввезено на митну територію України партію товару «посуд та прибори столові, кухонні з фарфору…», торговельна марка «GURAL», фірма виробник HERIS SERAMIK VE TURIZM SANAYI A.S., країна виробництва Туреччина.
З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару 06.07.2016 декларантом ПП «Лакі Фенікс» до Одеської митниці Державної фіскальної служби заявлено товар за електронною митною декларацією, якій присвоєно № 500060006/2016/011111, а також подано документи, необхідні для митного оформлення товару.
Митна вартість товару відповідно до статті 266 Митного кодексу України визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в розмірі 25959,82 доларів EUR.
До митного оформлення для підтвердження митної вартості декларантом подано наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR) №5962 від 05.07.2016р.; коносамент №16/06/300/01252-0002489 від 17.06.2016р.; рахунок-фактуру (інвойс) №AG2016000003697 від 13.06.2016 р.; пакувальний лист № б/н від 13.06.2016 р.; навантажувальний документ № 87 від 24.06.2016р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2804-16 від 28.04.2016 р.; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару № 2761 від 17.06.2016р., сертифікат про походження товару № В0973900 від 14.06.2016р., довідку про транспортні витрати від 01.07.2016.
Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією № 500060006/2016/011111 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, в зв'язку з чим відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України відповідач витребував у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) копію митної декларації країни відправлення; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, та/ або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
07.07.2016 декларант надіслав прайс-лист від 01.01.2015, платіжне доручення № 3 від 02.06.2016, гарантійне зобов'язання від 07.07.2016 та лист декларанта від 07.07.2016, в яких зазначено, що копія експортної декларації країни відправлення буде надана у строк до 15.07.2016, а 08.07.2016р. електронним повідомленням декларант надіслав лист про визнання недійсним гарантійного зобов'язання від 07.07.2016 та листа декларанта від 07.07.2016, а також про неможливість надання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.
Як вбачається зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000056/2 від 08.07.2016, відповідач зазначив, що у надісланих 07.07.2016 прайс-листі від 01.01.2015, платіжному дорученні №3 від 02.06.2016 містяться такі розбіжності: прайс-лист не містить посилання на зовнішньоекономічний контракт і датований 01.01.2015, тоді як всі документи, що стосуються даної зовнішньоекономічної операції датовані 2016 (тобто інформація, яка в ньому зазначена, може бути не актуальною на час здійснення митного оформлення); в платіжному дорученні № 3 від 02.06.2016 є посилання на інвойси №№ 351689, 351773, 352349 від 30.05.2016, а для митного оформлення було надано інвойс №AG2016000003697 від 13.06.2016.
Отже, за результатами проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом, останньому повідомлено про те, що митну вартість товарів, заявлених до митного оформлення за електронною митною декларацією № 500060006/2016/011111 буде скориговано відповідно до ст. 55 Митного кодексу України.
В повідомленні Одеської митниці ДФС також зазначено про застосування другорядних методів визначення митної вартості товару, оскільки заявлена декларантом митна вартість за ціною договору не підтверджена документально. У зв'язку з відсутністю у митному органі інформації щодо вартості операцій з ідентичними товарами та інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних товарів. В органу доходів і зборів наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами.
З огляду на вищезазначене, митницею здійснено коригування митної вартості товару, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060006/2016/00163 та прийнято рішення № 500060006/2016/000056/2 від 08.07.2016 про коригування митної вартості товару, відповідно до якого визначено митну вартість товару за другорядним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. При цьому, з метою забезпечення повноти оподаткування митницею було проведено аналіз баз даних ЄАІС ДФС та встановлено, що рівень митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим. Згідно МД №125140002/16/650335 від 22.01.2016 вартість товарів вище 3,077 дол. США за кг, ніж заявлена декларантом 2,56 дол. США за кг.
Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, Підприємство надало всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які за своїм змістом не містять розбіжностей та піддаються обчисленню і підтверджують ціну товару, а саме його митну вартість.
Верховний Суд при цьому вважає за необхідне зауважити, що такими документами були міжнародна автомобільна накладна (CMR); коносамент; рахунок-фактуру (інвойс); пакувальний лист; навантажувальний; зовнішньоекономічний договір (контракт); інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару, сертифікат про походження товару, довідка про транспортні витрати. При цьому на додатковий запит Митниці позивачем надавались прайс-лист та банківське доручення про оплату суми згідно інвойсу.
Крім того, ознайомившись із змістом та переліком зауважень, які були вказані відповідачем в запиті на отримання додаткових документів і в рішенні про коригування митної вартості, Суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що вони були зроблені без належного аналізу змісту наданих позивачем до документів.
Доводи відповідача про те, що позивачем в платіжному дорученні вписані інші аніж наданий до митного оформлення інвойси є необґрунтованими, адже, як встановлено судом апеляційної інстанції і що відповідає матеріалам справи, оплата за товар здійснювалась згідно проформ-інвойсів, тоді як поставка такого товару була здійсненна на підставі комерційного інвойсу.
Разом з тим, згідно із зовнішньоекономічного Контракту від 28.04.2016 № 2804-16 вбачається, що кількість і асортимент продукції, що поставляється, узгоджується Сторонами додатково й вказується в інвойсах на кожну партію продукції (пункт 2.1. Контракту). Відповідно до пункту 6.1 цього ж Контракту передоплата у розмірі 50% чергової партії Продукції здійснюється протягом 10 календарних днів із виставляння постачальником покупцю проформи на цю продукцію.
Тобто, згідно з умовами контракту рахунок-проформа є розрахунково-платіжним документом (рахунок), за яким виставляються певні суми до оплати. Основним джерелом інформації про вартість товару є відповідно до умов контракту комерційний інвойс.
Вказана правова позиція, узгоджується із висновками Верховного Суду, зазначеному в постанові від 14.14.2019, справа №815/5599/17, адміністративне провадження №К/9901/48846/18.
З урахуванням чого платіжне доручення, як і заява на купівлю валюти були сформовані на підставі проформ-інвойсів, а не комерційного інвойсу.
Крім того, дані проформи-інвойсу і комерційного інвойсу, наданих позивачем під час митного оформлення свідчать, що вони виписані в сукупному на одну суму і стосуються одного і того ж виду та обсягу товару. Довідка, надана стороною продавця зовнішньоекономічного Контракту № 2804-16, свідчить, що (переклад з англійської мови): «Остаточним документом для будь-яких платежів є тільки рахунок-фактура №AG2016000003697 від 13.06.2016, який містить повну інформацію про ціну, кількість, асортимент і загальну вартість поставки і який оформляється у день фактичного відвантаження товарів».
Також, Суд касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції правильно були відхилені доводи відповідача про те, що позивачем до митного оформлення не було надано належних доказів по послугам з транспортування імпортованого ним товару, так як в матеріалах справи є договір транспортної експедиції від 10.06.2016 UA-10/06/2016-1, який укладений між позивачем та ТОВ «Українське транспортно-логістичне агентство», що надало довідку від 1.07.2016 про вартість наданих послуг з поставки товару позивача, всього на суму 2263,18 грн.. Вказані документи надавалась позивачем відповідачу разом із митною декларацією.
Варто також зауважити, що доводи відповідача про те, що прайс-лист датований 2015 роком як відсутність наданої позивачем інформації про вартість страхування товару є необґрунтованими, адже в першому випадку жодних зауважень щодо змісту та номенклатури поставленого товару позивачем відповідач не зазначив, висловившись лише щодо дати такого документу, а в другому випадку - згадуваним в цьому рішенні Контрактом не передбачалось умови страхування товару.
В частині доводів відповідача про те, що суд апеляційної інстанції, задовольнивши позов, не звернув уваги на вимогу позивача, яка суперечить приписам статті 162 КАС України, то Верховний Суд зазначає, що за змістом рішення суду апеляційної інстанції, він, скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2016/000056/2 від 08.07.2016, прийшов до висновку про його протиправність.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги.
Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду