Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №804/2503/18
адміністративне провадження №К/9901/3630/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року (суддя Коренев А.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року (судді Чумак С.Ю., Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі № 804/2503/18 за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування припису,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У квітні 2018 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - ГТУЮ у Дніпропетровській області; відповідач), у якому просив визнати протиправним і скасувати припис про недопущення повторних порушень від 10 жовтня 2017 року № 61-П, винесений відповідачем, у частині порушення вимог:
- абзацу 4 частини другої статті 41 Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 4212-VI) у частині непроведення оцінки майна банкрута ТОВ «Приват Комплект» з дня свого призначення;
- частини третьої статті 98 та абзацу 8 частини другої статті 41 Закону № 4212-VI у частині невжиття ліквідатором ТОВ «АГ Сталь» з дня свого призначення вичерпних заходів щодо пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;
- пункту 7 частини другої статті 98 Закону № 4212-VI та пункту 1.9 Положення про Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 вересня 2011 року № 3018/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2011 року за № 1106/19844 (далі - Положення № 3018/5) у частині несвоєчасного внесення через онлайн-систему електронної звітності арбітражних керуючих до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, обов'язкових відомостей (інформації) по формам № 2, 3, 4, 5, 5.1, 5.2, 6 за грудень 2015 року під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «КРОСНО»;
- пункту 7 частини другої статті 98 Закону № 4212-VI та пункту 1.9 Положення № 3018/5 у частині несвоєчасного внесення через онлайн-систему електронної звітності арбітражних керуючих до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, обов'язкових відомостей (інформації) по формам № 1.1., 5, 5.1, 5.2 за липень 2015 року та по формам № 2, 3, 4 за серпень 2017 року під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «АГ Сталь»;
- пункту 7 частини другої статті 98 Закону № 4212-VI та пункту 1.9 Положення № 3018/5 у частині несвоєчасного внесення через онлайн-систему електронної звітності арбітражних керуючих до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, обов'язкових відомостей (інформації) по формам № 2, 3, 4 за серпень 2017 року під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Приват Комплект»;
- абзацу 2 пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку подання арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) обов'язкових відомостей (інформації), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 18 січня 2013 року № 130/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 січня 2013 року за № 148/22680 (далі - Порядок № 130/5) у частині подання арбітражним керуючим ОСОБА_1 недостовірної інформації в обов'язкових відомостях (форма 4 за серпень 2017 року) відносно ТОВ «Приват Комплект».
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 указував, що висновки Комісії, викладені в Акті перевірки, суперечать нормам законодавства та не містять правового обґрунтування, є помилковими та ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях і довільному трактуванні Комісією норм Закону № 4212-VI. Позивач вважає, що припис від 10 жовтня 2017 року № 61-П винесений на підставі неправомірних дій та висновків Комісії, а тому підлягає скасуванню, як такий, що порушує права та законні інтереси арбітражного керуючого ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року, в задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірності припису ГТУЮ в Дніпропетровській області від 10 жовтня 2017 року № 61-П в оскаржуваній частині внаслідок доведення відповідачем порушень арбітражним керуючим ОСОБА_1 положень Закону № 4212-VI, Положення № 3018/5 та Порядку № 130/5. Суд першої інстанції зазначив, що не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки обставини, які зазначені в приписі позивач не заперечував, а зазначав про поважність причин указаних порушень. Крім того, суд зауважив, що спірний припис винесений саме щодо недопущення аналогічних порушень арбітражним керуючим у подальшій діяльності, тобто для запобігання вищевказаних порушень у майбутньому, а відтак і обставин, у зв'язку з якими вони були допущені.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції
На рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Скаржник вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень було поверхнево та неповно з'ясовано істотні обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
Зокрема, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення абзацу 4 частини другої статті 41 Закону № 4212-VI, так як оцінка майна банкрута необхідна для визначення початкової вартості майна банкрута при продажі його частинами. Проте, станом на час проведення перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 продаж майна ТОВ «Приват Комплект» не здійснювався, оскільки Господарським судом Дніпропетровської області розглядалося клопотання ліквідатора про надання судом згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення. Крім того, оцінку майна ТОВ «Приват Комплект» вже було здійснено, що підтверджується договором № 17/11/2017 про проведення незалежної оцінки від 17 листопада 2017 року та висновками про оцінку. Також скаржник указує на те, що зазначена норма Закону № 4212-VI є загальною і не містить конкретний спосіб і форму проведення оцінки майна банкрута, як і строку, протягом якого її має бути проведено.
Окрім зазначеного, позивач вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено та взято до уваги вжиті ліквідатором ТОВ «АГ Сталь» у ліквідаційній процедурі заходи, які свідчать, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 реалізовані повноваження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 41 Закону № 4212-VI щодо пред'явлення вимог до третіх осіб про повернення банкруту сум дебіторської заборгованості у відповідності до вимог закону, з урахуванням мінімізації витрат банкрута на вчинення таких дій у спосіб, погоджений із комітетом кредиторів.
На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 вимог пункту 7 частини другої статті 98 Закону № 4212-VI та пункту 1.9 Положення № 3018/5, оскільки останній не є держателем Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, та не може відповідати за неналежну роботу електронних сервісів. Доказами, що містяться у матеріалах справи, а саме скріншотами екрану комп'ютера із відображенням роботи системи електронної звітності арбітражного керуючого, підтверджується факт неналежної роботи Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, у відповідні дати.
До того ж, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про підтвердження факту подання арбітражним керуючим ОСОБА_1 недостовірної інформації в обов'язкових відомостях (форма 4 за серпень 2017 року) відносно ТОВ «Приват Комплект», оскільки в реєстрі вимог кредиторів ТОВ «Приват Комплект» станом на 01 вересня 2017 року було допущено технічну помилку, яка в подальшому виправлена позивачем у реєстрі кредиторів станом на 04 жовтня 2017 року.
За наведених мотивів скаржник вважає, що при розгляді даної справи суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги- задоволенню у повному обсязі.
Ухвалою від 04 березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Стрелець Т.Г. (суддя-доповідач), Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л. відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
У відзиві на касаційну скаргу представник ГТУЮ в Дніпропетровській області просить касаційну скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, мотивуючи це тим, що доводи скарги зводяться до викладення обставин справи з наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, а не спростування висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях. Представник відповідача вважає, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року є законними та обґрунтованими, а твердження ОСОБА_1 - помилковими.
07 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 07 червня 2019 року № 656/0/78-19, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Стрелець Т.Г. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Ухвалою від 11 червня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в попередньому судовому засіданні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
У період з 18 до 27 вересня 2017 року посадовими особами ГТУЮ в Дніпропетровській області на підставі Плану перевірок діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) на III квартал 2017 року, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 26 червня 2017 року № 2230/7, доручення від 05 липня 2017 року № 67, повідомлення від 05 липня 2017 року № 62 та посвідчення від 05 липня 2017 року № 66 проведено планову виїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 та складено довідку про результати перевірки діяльності арбітражного керуючого від 27 вересня 2017 року № 70-Д.
Предметом перевірки визначено: дослідження відповідності діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 вимогам, визначеним Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» із змінами та доповненнями, дотримання ним вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці під час здійснення повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справах про банкрутство.
За результатами планової виїзної перевірки складено Акт перевірки від 06 жовтня 2017 № 70-А та вирішено винести припис від 10 жовтня 2017 року № 61-П про недопущення арбітражним керуючим ОСОБА_1 у подальшій діяльності повторних порушень, зокрема:
абзацу 4 частини другої статті 41 Закону № 4212-VI у частині непроведення оцінки майна банкрута ТОВ «Приват Комплект» з дня свого призначення;
- частини третьої статті 98 та абзацу 8 частини другої статті 41 Закону № 4212-VI у частині невжиття ліквідатором ТОВ «АГ Сталь» з дня свого призначення вичерпних заходів щодо пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;
- пункту 7 частини другої статті 98 Закону № 4212-VI та пункту 1.9 Положення № 3018/5 у частині несвоєчасного внесення через онлайн-систему електронної звітності арбітражних керуючих до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, обов'язкових відомостей (інформації) по формам № 2, 3, 4, 5, 5.1, 5.2, 6 за грудень 2015 року під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «КРОСНО»;
- пункту 7 частини другої статті 98 Закону № 4212-VI та пункту 1.9 Положення № 3018/5 у частині несвоєчасного внесення через онлайн-систему електронної звітності арбітражних керуючих до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, обов'язкових відомостей (інформації) по формам № 1.1., 5, 5.1, 5.2 за липень 2015 року та по формам № 2, 3, 4 за серпень 2017 року під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «АГ Сталь»;
грубе порушення абзацу 2 пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку № 130/5 у частині подання арбітражним керуючим ОСОБА_1 недостовірної інформації в обов'язкових відомостях (форма 4 за серпень 2017 року) відносно ТОВ «Приват Комплект»;
- пункту 7 частини другої статті 98 Закону № 4212-VI та пункту 1.9 Положення № 3018/5 у частині несвоєчасного внесення через онлайн-систему електронної звітності арбітражних керуючих до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, обов'язкових відомостей (інформації) по формам № 2, 3, 4 за серпень 2017 року під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Приват Комплект».
Не погодившись із приписом відповідача в зазначеній частині, арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Положеннями частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить з наступного.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 КАС України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож адміністративні суди мали з'ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах.
Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №228 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст; Положення № 228), відповідно до пункту якого Мін'юст є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.
Мін'юст є державним органом з питань банкрутства.
Відповідно до пунктів 3, 10 Положення № 228 Мін'юст здійснює державну політику з питань банкрутства у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, здійснює організацію і контроль за їх виконанням.
Підпунктом 50 пункту 4 Положення № 228 установлено, що Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Як обумовлено статтею 3 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон №2343-ХII), що державний орган з питань банкрутства сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, у тому числі процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків; організовує систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів); установлює вимоги для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); здійснює інші передбачені законодавством повноваження.
Водночас, положеннями статті 3 Закону № 2343-ХII, якими визначено повноваження державного органу з питань банкрутства, прямо не передбачено право Мін'юсту здійснювати контроль за діяльністю арбітражних керуючих, проте перелік повноважень не є вичерпним, зокрема, відповідно до абзацу 10 частини першої статті 3 Закону державний орган з питань банкрутства може здійснювати інші передбачені законодавством повноваження.
Так, з метою деталізації та уточнення порядку реалізації державним органом з питань банкрутства наведених положень Закону № 2343-ХII Мін'юстом прийнято наказ від 27 червня 2013 року № 1284/5, яким затверджено Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Цей Порядок поширюється на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).
Згідно з пунктом 1.3 Порядку № 1284/5, контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі арбітражний керуючий) здійснюють Мін'юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства. Мін'юст та його територіальні органи з питань банкрутства є органами контролю.
Пунктом 1.4 Порядку №1284/5 визначено, що цей Порядок встановлює: процедуру організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Дисциплінарна комісія) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пунктів 2.1-2.2 цього Порядку, контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.
Положеннями пункту 2.5 Порядку № 1284/5 визначено, що планова перевірка діяльності арбітражного керуючого здійснюється не частіше одного разу на два роки за період з дати призначення господарським судом арбітражного керуючого розпорядником майна, керуючим санацією або ліквідатором у справі про банкрутство, а у разі проведення попередньої планової перевірки - з дати початку її проведення.
За змістом пунктів 2.11-2.12 Порядку № 1284/5, предметом планової перевірки є відповідність арбітражного керуючого вимогам, визначеним у Законі, а також додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці під час здійснення повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у справах про банкрутство за період, що підлягає плановій перевірці. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Згідно із пунктами 2.7-2.10 зазначеного Порядку, орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки та не пізніше ніж за п'ять днів до дня початку позапланової перевірки з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку. При обчисленні зазначених строків при повідомленні арбітражного керуючого про проведення перевірки повинен враховуватись час на перебіг поштової кореспонденції, установлений законодавством. Для проведення перевірки орган контролю надає доручення на проведення перевірки. Для проведення перевірки органом контролю створюється комісія у складі від однієї до трьох осіб. До складу комісії включаються виключно представники органу контролю. До роботи комісії можуть залучатися найбільш досвідчені і висококваліфіковані арбітражні керуючі (розпорядники майна, керуючі санацією, ліквідатори). Місцем проведення планової виїзної перевірки є контора (офіс) арбітражного керуючого.
Системний аналіз наведених положень Порядку № 1284/5 у сукупності з установленими судами обставинами свідчить, що планова виїзна перевірка діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 була проведена відповідачем на підставі, в межах повноважень та з дотриманням законодавчо визначеного порядку.
Відповідно до пункту 6.9 Порядку № 1284/5 у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень (додаток 7) (далі - припис) та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень (додаток 8) (далі - розпорядження).
Пунктом 6.9.1 Порядку №1284/5 передбачено, що орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень - припис.
Згідно з пунктом 6.12 Порядку № 1284/5 у приписі міститься інформація про виявлені під час перевірки порушення, які усунути неможливо, та зобов'язання арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень. У разі якщо арбітражним керуючим протягом року не вчинено аналогічних вказаним у приписі порушень, припис вважається виконаним.
Отже, припис про недопущення повторних порушень приймається уповноваженим органом у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого вимог чинного законодавства, які усунути неможливо, та зобов'язує останнього не допускати аналогічних порушень.
Судами встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного припису було встановлення відповідачем факту порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 вимог Закону № 4212-VI щодо непроведення оцінки майна банкрута ТОВ «Приват Комплект» з дня свого призначення та невжиття з дня свого призначення вичерпних заходів щодо пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення ТОВ «АГ Сталь» сум дебіторської заборгованості, а також факту несвоєчасного внесення через онлайн-систему електронної звітності до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство обов'язкових відомостей (інформації) під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «КРОСНО», ТОВ «АГ Сталь» та ТОВ «Приват Комплект», подання арбітражним керуючим ОСОБА_1 недостовірної інформації в обов'язкових відомостях (форма 4 за серпень 2017 року) відносно ТОВ «Приват Комплект».
Переглянувши оскаржувані судові рішення на предмет їх відповідності нормам матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність посилань скаржника на помилковість результатів проведеної планової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 , оскільки в ході розгляду справи виявлені факти порушення позивачем вимог чинного законодавства України підтвердились.
Суди обґрунтовано зазначили про те, що позивач не заперечував обставин, викладених в оскаржуваному приписі ГТУЮ в Дніпропетровській області, а лише зазначав про поважність причин таких.
Як в адміністративному позові, так і в касаційній скарзі, арбітражний керуючий ОСОБА_1 зазначав, що станом на час проведення планової перевірки його діяльності продаж майна ТОВ «Приват Комплект» не здійснювався, оскільки Господарським судом Дніпропетровської області розглядалося клопотання ліквідатора про надання судом згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення.
Однак, указані твердження позивача належним чином спростовані судами попередніх інстанцій, які встановили, що оцінку майна ТОВ «Приват Комплект» було проведено 17 листопада 2017 року, тобто до моменту прийняття ухвали господарським судом. При цьому, вказані висновки позивача самі собою не свідчить про протиправність оскаржуваного припису, позаяк наявність зазначених обставин не перешкоджала проведенню оцінки майна банкрута.
Частиною третьою статті 98 Закону № 4212-VІ визначено, що під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.
Згідно з абзацом 4 частини другої статті 41 Закону № 4212-VI ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута.
Отже, арбітражним керуючим ОСОБА_1 усупереч наведених законодавчих норм з дня його призначення не проведено оцінку майна банкрута ТОВ «Приват Комплект».
Порушення частини третьої статті 98 та абзацу 8 частини другої статті 41 Закону № 4212-VI у частині невжиття ліквідатором ТОВ «АГ Сталь» з дня свого призначення вичерпних заходів щодо пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості також знайшли своє підтвердження у ході судового розгляду справи. Зокрема, суди встановили, що надані арбітражним керуючим ОСОБА_1 копії претензій № 08/60-1, № 08/70, № 08/63, № 08/62, № 08/66, № 08/68 адресовані Донецькій митниці ДФС, ТОВ «БТК Арго», ТОВ «Торгівельний будинок «Росія-Україна», ПП «Девіз-Сервіс», ТОВ «Транспоком», ТОВ «Новосталь» відповідно, не містять доказів їх направлення адресатам.
Верховний Суд вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що ним вчинялися усі необхідні заходи з метою повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, адже навіть ті дії, на які він посилається, мали місце в 2015 році, а перевірка його діяльності була проведена наприкінці 2017 року. Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення ліквідатором ТОВ «АГ Сталь» дій щодо пред'явлення до третіх осіб вимог щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості в період 2016-2017 років матеріали справи не містять та судами не встановлено.
Що ж стосується виявлених у ході перевірки діяльності позивача фактів несвоєчасного внесення через онлайн-систему електронної звітності до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, обов'язкових відомостей (інформації) по формам № 2, 3, 4, 5, 5.1, 5.2, 6 за грудень 2015 року під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «КРОСНО», по формам № 1.1., 5, 5.1, 5.2 за липень 2015 року та по формам № 2, 3, 4 за серпень 2017 року під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «АГ Сталь», а також по формам № 2, 3, 4 за серпень 2017 року під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Приват Комплект», то Суд вказує наступне.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини виявлених порушень та встановили, що ухвала про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ «КРОСНО» була винесена 16 грудня 2015 року, тому форми № 2, 3, 4, 5, 5.1, 5.2, 6 мали бути внесені у строк до 26 грудня 2015 року включно, а фактично були подані арбітражним керуючим 04 січня 2016 року. Форми звітності № 1.1, 5, 5.1, 5.2 за липень 2015 року та форми № 2, 3, 4 за серпень 2017 року під час виконання ОСОБА_1 повноважень ліквідатора «АГ Сталь» та ТОВ «Приват Комплект» також не були подані в установлений строк. Натомість, відповідач у якості доказів щодо належної роботи системи надав скріншоти екрану комп'ютера із відображенням роботи системи електронної звітності арбітражного керуючого у спірні дати, а саме 22 та 25 грудня 2015 року.
Доводи позивача про те, що порушення термінів подання звітності відбулося не з його вини, а в зв'язку з технічними проблемами в роботі електронного сервісу, не свідчать про протиправність оскаржуваного припису, а лише підтверджують факт виявлених порушень.
Також, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій був підтверджений що факт подання арбітражним керуючим ОСОБА_1 недостовірної інформації у обов'язкових відомостях (форма 4 за серпень 2017 року) відносно ТОВ «Приват Комплект», а саме, суди встановили, що в ході перевірки позивач надав копію реєстру вимог кредиторів ТОВ «Приват Комплект» станом на 04 жовтня 2017 року, в якому міститься достовірна інформація, що відповідає відомостям внесеним до форми звітності.
На підставі вище зазначеного Верховний Суд дійшов висновку, що встановлені судами обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин дають підстави для висновку про необґрунтованість позовних вимог арбітражного керуючого ОСОБА_1 і відповідність припису ГТУЮ в Дніпропетровській області про недопущення повторних порушень від 10 жовтня 2017 року № 61-П вимогам чинного законодавства.
Суд констатує, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Доводи скаржника не спростовують висновків судів і зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин. Отже, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Арбітражного керуючого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.М. Соколов
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду