Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №802/2041/17-а
адміністративне провадження №К/9901/50696/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2017 (суддя: Поліщук І.М.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 (колегія суддів: Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюк Р.В.) у справі № 802/2041/17-а за позовом Фермерського господарства «Бондарук» до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Короткий зміст позовних вимог
Фермерське господарство «Бондарук» (далі - ФГ «Бондарук») звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2017 року № 0053631306, яким збільшено суму податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні санкції на суму 89077,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що членам ФГ "Бондарук" правомірно виплачувався дохід у вигляді дивідендів залежно від внеску до статутного капіталу, механізм виплати якого визначається статутом фермерського господарства. Ставка оподаткування доходу у вигляді дивідендів становить 5%, відтак донарахування відповідачем податку на доходи фізичних осіб за загальною ставкою оподаткування є неправомірним.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2017 року, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.
Судами попередніх інстанції встановлено, що період з 18.09.2017 року по 06.10.2017 року ГУ ДФС у Вінницькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку ФГ "Бондарук" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт №1977/1306/37836875 від 13.10.2017 року, яким зафіксовано порушення ФГ "Бондарук" п. 167.1 ст. 167 ПК України, а саме: заниження податку з доходів фізичних осіб при виплаті інших доходів на користь фізичних осіб в загальній сумі 71262,00 грн., в тому числі у 2014 році занижено на 71262,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 30.10.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0053631306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб на суму 89077, 50 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФГ «Бондарук» діє на підставі затвердженого Статуту. Загальними зборами членів ФГ "Бондарук" 25.12.2012 року затверджено зміни до статуту ФГ "Бондарук", зокрема пункт 5.3. Статуту викладено у наступній редакції: «прибуток фермерського господарства може розподілятись за підсумками фінансового року між його членами за рішенням загальних зборів членів ФГ пропорційно часткам у Статутному фонді».
Судами також встановлено, що загальними зборами членів ФГ "Бондарук" від 12.11.2013 року було затверджено зміни до статуту ФГ "Бондарук", такого змісту: засновник та члени формують Статутний фонд Фермерського господарства у розмірі 1686062,00 гривень, наступним чином: частка ОСОБА_1 становить 1482962,00 грн., що відповідає 87,96% Статутного фонду; частка ОСОБА_2 становить 1000,00 грн., що відповідає 0,06 % Статутного фонду; частка ОСОБА_3 становить 37000,00 грн., що відповідає 2,19% Статутного фонду; частка ОСОБА_4 становить 165100,00 грн., що відповідає 9,79% Статутного фонду.
Відповідно до протоколу загальних зборів членів ФГ "Бондарук" від 18.11.2014 року, - загальними зборами постановлено направити на виплату дивідендів 600000,00 грн. від суми нерозподіленого прибутку за 2014 рік. Об'явлені дивіденди в сумі 600000,00 грн. розділити між членами та засновником ФГ "Бондарук" пропорційно їх долям в Статутному фонді.
Згідно довідки ФГ "Бондарук" №139 від 06.12.2017 року, дивіденди в сумі 600000,00 грн., які були виплачені членам ФГ "Бондарук" за 2014 рік, обліковувались на рахунку 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами". Дивіденди виплачувались з прибутку отриманого в звітному році, рахунок 443 "Прибуток використаний у звітному періоді".
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції позивачем не здійснювалось нарахування відповідного податку на доходи фізичних осіб у розмірі 17 %, а здійснювалось нарахування за ставкою 5 %, оскільки членами ФГ "Бондарук" виплачувались дивіденди, які оподатковуються саме за такою ставкою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено, що члени ФГ не вважаються власниками корпоративних прав, а відтак їм не виплачуються дивіденди, адже згідно з пп.14.1.90 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) корпоративні права - права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майна) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Крім того, відповідач доводить до Суду, що однією з обов'язкових умов придбання корпоративних прав є майновий або грошовий внесок у статутний капітал. Право на членство у ФГ не прив'язане до майнового або грошового внеску у статутний (складений ) капітал. Член ФГ може взагалі нічого не вносити до складеного капіталу господарства - такі питання регулюються виключно Статутом господарства (п. 4 ст. 1 Закону України «Про фермерські господарства», далі - Закон № 973-V).
Також, відповідач, у касаційній скарзі вказує, що дохід, який виплачується членам ФГ, згідно зі Статутом, можуть розподіляти не лише пропорційно їх внескам у складений капітал ФГ, але й рівними частками між усіма членами, а також з урахуванням їх трудового вкладу. При цьому природа платежу не може мінятись залежно від передбаченого Статутом способу розподілу прибутку.
З таких підстав, відповідач просить рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 року скасувати, та прийняте нове рішення, яким в задоволенні позову ФГ «Бондарук» - відмовити в повному обсязі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.06.2018 року відкрито касаційне провадження.
Позиція Верховного Суду
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в межах зазначеного правозастосування дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Відповідно до частини першої та другої статті 1 Закону № 973-V (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
За приписами частини п'ятої статті 20 Закону № 973-V порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.
Також, як вказано в частинах першої та другої статті 27 Закону № 973-V, - Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю.
Згідно п. п. 14.1.49. п. 14.1 ст. 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Відповідно до п.п. 14.1.90. п. 14.1 ст. 14 ПК України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно п.п. 167.1 ПК України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Відповідно до п. 167.2. ст. 167 ПК України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого у вигляді дивідендів.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що членам фермерського господарства може виплачуватись дохід залежно від внеску до статутного капіталу, механізм виплати якого визначається Статутом фермерського господарства. У такому випадку виплата зазначеного доходу вважається виплатою дивідендів.
Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Тобто, приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що членам фермерського господарства може виплачуватись дохід залежно від внеску до статутного капіталу, механізм виплати якого визначається Статутом фермерського господарства. У такому випадку виплата зазначеного доходу вважається виплатою дивідендів.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.12.2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.04.2018 року - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
С.С. Пасічник ,
Судді Верховного Суду