ф
Іменем України
11 червня 2020 року
Київ
справа №761/10987/15-а
адміністративне провадження №К/9901/14030/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуОСОБА_1
на постановуШевченківського районного суду м. Києва від 24.02.2016 (суддя: Притула Н.Г.)
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 (колегія у складі суддів: Федотов І.В., Губська Л.В. та Сорочко О.Є.)
у справі №761/10987/15-а
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м.Києві
провизнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії по перерахунку пенсії та встановлення відсутності компетенції,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просив: встановити наявність чи відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень і відповідача на встановлення з позивачем правовідносин та на стягнення податків; на підставі якого рішення (нормативно-правового акту чи правового акту індивідуальної дії) відповідач діє, та чи відповідають положення рішення для його дій і його дії законодавчим актам вищої юридичної сили; які саме і у яких сумах вже стягнув податки на цей час; визнати рішення та дії відповідача протиправними щодо нього, а саме: відповідач у правовідносинах з позивачем не є належним органом і платником пенсії, оскільки між сторонами відсутні пенсійні суспільні правовідносини на тій підставі, що не утворені суб'єктивні юридичні взаємні зобов'язання та відсутності згоди на обробку персональних даних; посилання у листі від 16.02.2015 №2947/12/Н-7/1 на Податковий кодекс України є загальними і до позивача відношення не мають; щодо стягнення з позивача податків із суми щомісячної пенсії у вигляді 15% бази оподаткування та 1,5% на військовий збір є незаконним та зобов'язати відповідача виплатити заборговану пенсію, починаючи з 01.01.2015 в повному обсязі; скасувати рішення вищих по інстанції органів для його дій (якщо такі є) та у їх виконання прийняті відповідачем рішення щодо позивача при встановленні їх невідповідності правовим законодавчим актам з вищою юридичною силою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Починаючи з 01 січня 2015 року, з пенсії позивача утримується податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Оподаткування його пенсії призводить до порушення його конституційних прав як громадянина, ветерана військової служби та інваліда війни ІІ групи, оскільки згідно ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії оподаткуванню не підлягають та згідно п. 23 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги: зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства. Однак Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» неправомірно зменшується загальний розмір пенсійного забезпечення позивача, і таке обмеження можливо лише за умов введення воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Крім того, позивач зазначає, що відповідач не має права нараховувати та виплачувати пенсійне забезпечення, оскільки він не звертався до них із заявою про призначення пенсії та у відповідача відсутня згода позивача на обробку його персональних даних.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.02.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що пенсійний орган діяв виключно у межах вимог податкового законодавства, які у відповідності до вимог статті 152 Конституції України не визнані неконституційними, а згідно вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, що є обов'язковим для виконання.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу на новий розгляд, оскільки вважає, що їх було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є військовим пенсіонером, інвалідом війни ІІ групи та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 07 квітня 1997 року.
Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років позивач отримує пенсію (з надбавками) у розмірі 9 047,28 грн. на місяць, з якої утримається податок на доходи фізичних осіб - 835,90 грн., військовий збір на доходи фізичних осіб - 83,59 грн.
Згідно з частиною 4 статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії не підлягають оподаткуванню.
Одночасно, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28.12.2014 внесені зміни до Податкового кодексу України, які набули чинності з 01.01.2015.
Згідно з підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
У відповідності до вимог пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата).
З 01.01.2015, відповідно до статті 8 Закону України від 28.12.2014 №80-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2015 рік», розмір мінімальної заробітної плати для працездатних осіб встановлено у сумі 1218,00 грн. на місяць.
Згідно пункту 168.3 статті 168 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).
Відтак, починаючи з 01.01.2015 податкові агенти, яким у даному випадку є відповідач, при виплаті пенсій у розмірі, що перевищує 3654,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати 1218 грн. х 3), зобов'язані утримати податок на доходи фізичних осіб на суму такого перевищення за ставкою 15 відсотків.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VІІІ від 28.12.2014 внесені зміни до Податкового Кодексу України, які набули чинності з 01.01.2015, у частині утримання військового збору з доходів.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Відповідно до підпунктів 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Отже, здійснення органами Пенсійного фонду нарахування, утримання збору на суму перевищення пенсії повністю узгоджується із наведеними вище приписами Податкового кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 804/16773/14, від 22.05.2018 у справі № 755/3939/15-а, від 03.04.2018 у справі №554/9740/16-а, від 24.10.2018 у справі № 552/1027/15-а.
Щодо відсутності згоди позивача на обробку персональних даних, то колегія суддів погоджується з висновком судів, що чинним законодавством не визначено необхідності отримання згоди на обробку персональних даних в даному випадку.
Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови у задоволенні позову.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 24.02.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва ,
С.С. Пасічник
Судді Верховного Суду