09 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 456/4004/19 пров. № А/857/4808/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузьмича С. М.,
суддів Запотічного І.І., Шавеля Р.М.,
за участю секретаря Мельничук Б.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2019 року (постановлену головуючим - суддею Бораковський В.М., у м. Стрий) про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 456/4004/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради, інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Павлика Захара Орестовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання дій інспектора з паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради Павлика Захара Орестовича незаконними та скасувати постанову ЛВ 71690 від 11.06.2019 про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього стягнення у розмірі 255,00 грн.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2019 позовну заяву залишено без розгляду.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що з часу початку перебігу строку на оскарження постанови ЛВ №71690 від 11.06.2019 до подачі позовної заяви (11.10.2019) пройшло більше трьох місяців і стороною позивача не наведено жодної обставини, підтвердженої фактичними даними, яка б давала суду підстави вважати, що порушення позивачем строку подачі позову до суду зумовлене об'єктивними обставинами, які унеможливлювали або утруднювали звернення позивача до суду за захистом своїх прав у визначений строк.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що строк звернення до суду з цим адміністративним позовом підлягає поновленню, а причини його пропуску є поважними, оскільки у матеріалах справи міститься копія поштового повідомлення про вручення, у якому відсутні відомості, що поштове відправлення вручене йому. Вказує, що в судовому засіданні встановлено, що воно вручене іншій особі, яка не повідомляла мене про надходження поштової кореспонденції, у зв'язку з його перебуванням за межами України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Предметом оскарження в цій адміністративній справі є постанова ЛВ 71690 від 11.06.2019 про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього стягнення у розмірі 255, 00 грн.
Таким чином, встановленим строком для звернення до адміністративного суду із зазначеними вище позовними вимогами є десятиденний термін.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Як зазначив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що оскаржувана постанова (ЛВ №71690 від 11.06.2019 (а.с.4, 42-43) була надіслана ОСОБА_1 , на адресу: АДРЕСА_1 рекомендованим листом з повідомленням і згідно з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№7900601477170) (а.с.21) цю постанову за вказаною адресою отримано 02.07.2019. Адреса місця проживання позивача, на яку скеровано оскаржувану постанову, збігається з адресою, вказаною ним у позовній заяві, а, відтак, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_2 міг дізнатися про факт порушення права саме 02.07.2019 (дата отримання за місцем його проживання постанови ЛВ №71690 від 11.06.2019) і перебіг строку на оскарження постанови ЛВ №71690 від 11.06.2019, з огляду на вимоги частини 1 ст. 120 КАС України, почався саме з 03.07.2019.
При цьому, колегія суддів вважає зазначити, що оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених доводів.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку - відсутність поважних причин його пропуску.
Щодо визначення, власне, поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.
Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.
Як слідує із доводів апелянта в частині поважності причин пропуску строку звернення з позовом до суду, зумовлений перебуванням останнього за межами України.
Однак а матеріалах справи відсутні та апелянтом не долучено до них будь - яких доказів того, що він дійсно перебував за межами України під час отримання оскаржуваної постанови.
Разом з цим суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження рішень, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судових захист і доступ до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа «Мельник проти України») погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, суд встановив, що позивач будучи обізнаною про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів у встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду не надав.
З огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та у відповідності до норм КАС України залишив позовну заяву без розгляду, оскільки судом не встановлено наявності поважних причин за яких позивач не міг дотриматися строку на звернення до суду.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 грудня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 456/4004/19 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Кузьмич
судді І. І. Запотічний
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 12 червня 2020 року