03 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3423/19 пров. № А/857/3020/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Макарика В.Я., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року (головуючий суддя Костюкевича С.Ф., у м. Луцьк повний текст складений 27.01.2020 року) за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Волинській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій,
Головне управління ДПС у Волинській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Волинській області ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_1 ) про стягнення фінансових санкцій в розмірі 17 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками ГУ ДФС у Волинській області 18.05.2018 року на підставі наказу ГУ ДФС у Волинській області від 15.05.2018 року №1787 та направлень від 15.05.2018 року №273, №274, №275 було проведено фактичну перевірку торгового об'єкту, що знаходиться за адресою: Волинська обл., Ратнівський р-н, с. Доманове, де здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1 .
За результатом проведеної перевірки складено акт №03/109/40-01/ НОМЕР_1 від 21.05.18 року, яким встановлено порушення: роздрібна торгівля алкогольними без наявності ліцензії.
На підставі матеріалів перевірки, та керуючись Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року №790, начальником ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення від 16.11.2018 року №000712-40 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними без наявності ліцензії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України заборгованість з фінансових санкцій у розмірі 17 000 грн. (сімнадцять тисяч) гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги доводи її невинуватості та керувався виключно письмовими доказами, які були подані позивачем, а тому вважає, що під час прийняття рішення у вказаній справі не було з'ясовано всіх обставин, які мають значення для справи та підтверджують її невинуватість. Крім того, зазначає, що скористатися можливістю адміністративного оскарження рішення суб'єкта владних повноважень не могла у зв'язку із похилим віком та не знанням чинного законодавства, яке надає їй вказане право.
15.05.2020р. до апеляційного суду надійшла письмова заява ГУ ДПС Волинській області про відкладення розгляду справи із покликанням на запровадження в Україні карантину.
За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину зі сторони суб'єкта владних повноважень (апелянта) не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист № 9-рс-186/20 від 16.03.2020р.) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.
Водночас, відповідачем не було вжито заходів для участі в розгляді справи, зокрема, в режимі відеоконференції тощо.
Також відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено.
В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов'язку по здійсненню розгляду справи.
Окрім того, до апеляційного суду також надійшло клопотання апелянта ОСОБА_1 про розгляд апеляційної скарги за її відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Зважаючи на положення ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для її належного розгляду, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, а їх участь у судовому засіданні не визнана обов'язковою.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що працівниками ГУ ДФС у Волинській області 18.05.2018 року на підставі наказу ГУ ДФС у Волинській області від 15.05.2018 року №1787 та направлень від 15.05.2018 року №273, №274, №275 було проведено фактичну перевірку торгового об'єкту, що знаходиться за адресою: Волинська обл., Ратнівський р-н, с. Доманове, де здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1 .
За результатом проведеної перевірки складено акт №03/109/40-01/ НОМЕР_1 від 21.05.18 року, яким встановлено порушення:
- п. 1,2, 12 ст. З Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями. Для розгляду та прийняття відповідного рішення по виявлених порушеннях матеріали перевірки листом від 21.05.2018 року №563/02-20-40-01-12 надіслані до управління аудиту ГУ ДФС у Волинській області.
За порушення вимог Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР на підприємця ОСОБА_1 18.05.2018 року складено протокол про адмінправопорушення №000162, який скеровано на розгляд до Ратнівського районного суду Волинської області за № 9253/10/03-20- 40-01-20 від 22.05.2018 року.
- ст. 15 Закону України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - роздрібна торгівля алкогольними без наявності ліцензії.
Контрольно - розрахунковою операцією 18.05.2018 року о 17.50 год. в торговому об'єкті за адресою: Ратнівський р-н., с. Доманове, де здійснює господарську діяльність ОСОБА_1 було придбано 1 (одну) пляшку пива світле «Чернігівське світле» пастеризоване 0,5л. ,4,8% об. спирту по ціні 11,00 грн.
Крім того, в торговому об'єкті під прилавком було виявлено алкогольні напої, які зазначені в Додатку № 1 до акта перевірки. Підприємцем під час перевірки не було надано ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено ст. 15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Дані алкогольні напої, згідно відомості (Додаток № 3), доданий до акта перевірки в кількості 41 (сорок одна) пляшка на суму 1 411,00 грн., вилучені з обігу згідно протоколу вилучення б/н від 18.05.2018 року начальником ВПН ОПТ ОУ ГУ ДФС У Волинській області капітаном податкової міліції Чубаєвським М. В.
По вищевказаному факту листом від 21.05.2018 року №560/10/03-20-40-01-11 було направлено матеріали перевірки до ОУ ГУ ДФС у Волинській області для вжиття відповідних заходів згідно КУпАП за фактом роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії. Та повторно направлено лист №1123/03-20-40-01-20 від 25.10.2018 року. На вищевказаний лист надійшла відповідь в якій повідомлено, що в справі № 166/790/18 постановою від 05.09.2018 року ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито у зв'язку із закінченням строку накладення.
Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з тих підстав, що рішення про застосування фінансових санкцій ід 16.11.2018 року №000712-40 є чинним на момент звернення до суду з даним адміністративним позовом, відповідачем добровільно фінансові санкції у повному обсязі не сплачено, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» маркування алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються в Україні, здійснюється таким чином: на лицьовій стороні етикетки кожної пляшки або самої пляшки (іншого посуду) алкогольних напоїв, крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті, які реалізуються через торговельну мережу, в доступній для споживача формі згідно з чинним законодавством про мови вказуються: загальна та власна назви виробу; найменування виробника (у разі зміни найменування виробника у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство виробник має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування у зв'язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв'язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство); знак для товарів і послуг; географічна назва місця виготовлення виробу, якщо найменування виробника не відображає місця розташування суб'єкта господарювання; вміст спирту (% об.); місткість посуду; вміст цукру (якщо це регламентується нормативними документами); позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України).
Згідно з приписами статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.
Частиною першою статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Абзацами 5, 16 частини другої статті 17 цього ж Закону передбачено застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафів у разі:
оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень;
виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, в розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Таким чином, у разі встановлення фактів здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії та зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка до суб'єкта господарювання застосовуються фінансові санкції в розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень за кожне з двох порушень.
Як встановлено судом першої інстанції, факт продажу у пункті продажу товарів фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 алкогольних напоїв підтверджується контрольно - розрахунковою операцією 18.05.2018 року о 17.50 год. в торговому об'єкті за адресою: Ратнівський р-н., с. Доманове, де здійснює господарську діяльність ОСОБА_1 було придбано 1 (одну) пляшку пива світле «Чернігівське світле» пастеризоване 0,5л., 4,8% об. спирту по ціні 11,00 грн.
Крім того, в торговому об'єкті під прилавком було виявлено алкогольні напої, які зазначені в Додатку № 1 до акта перевірки. Підприємцем під час перевірки не було надано ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено ст. 15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Дані алкогольні напої, згідно відомості (Додаток №3), доданий до акта перевірки в кількості 41 (сорок одна) пляшка на суму 1 411,00 грн., вилучені з обігу згідно протоколу вилучення б/н від 18.05.2018 року начальником ВПН ОПТ ОУ ГУ ДФС У Волинській області капітаном податкової міліції Чубаєвським М. В.
Апеляційний суд також, звертає увагу на те, що у своїх поясненнях щодо вказаної продажі відповідача визнала фактичну продажу вказаної одиниці алкоголю без проведення через РРО за вказаною ціною. Крім того, в даних поясненнях також вказала на ту обставину, що вона не надала ліцензії на продаж алкогольних напоїв.
Крім того, апеляційний суд також, зазначає, що відповідно до постанови Ратнівського районного суду Волинської області від 05.09.2018 ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито у зв'язку із закінченням строку накладення.
Тобто, даним судовим рішенням встановлено, вину відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення та звільнення від адміністративного стягнення у зв'язку із закінченням тримісячного строку, протягом якого особа може бути піддана адміністративному стягненню.
Зважаючи на встановлені, обставини справи, зокрема факт порушення відповідачем законодавства про державне регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та керуючись Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 року №790, начальником ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення від 16.11.2018 року №000712-40 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за роздрібну торгівлю напоями без наявності ліцензії, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанцій, що звернення контролюючого органу про стягнення фінансових санкцій є правомірним та відповідає положенням чинного законодавства.
Щодо покликання апелянта на такий факт, як не обізнаність про можливість оскарження рішення про застосування фінансових санкцій, то апеляційний суд вказує на те, що не обізнаність у праві оскарження, жодним чином не впливає на встановлений факт вчинення відповідачем правопорушення та не спростовує обставини встановлені судами.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Частиною другою вказаної статті Конституції України передбачено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Отже, апеляційний суд в даному випадку наголошує, що посилання апелянта на факт не обізнаності про право оскарження є необґрунтованим, адже вказана обставини не може виправдовувати його протиправні дії та звільняти від відповідальності за вчинення таких.
Апеляційний суд, також вважає безпідставними покликання, апелянта на неналежну оцінку доказів судом першої інстанції, оскільки на спростування вказаних документів, які були подані позивачем до позовної заяви, відповідачем не надано жодних доводів, які б могли викликати сумнів у суду першої інстанції, щодо достовірності даних, які містяться в матеріалах поданих до суду, як доказ та спростувати їх.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у справі №140/3423/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді В. Я. Макарик
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 12.06.2020р.