11 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/2252/20 пров. № А/857/5486/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Качмара В.Я., Кушнерика М.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на захист прав дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 380/2252/20 (ухвала постановлена в м. Львові, головуючий суддя Братичак У.В.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 на захист прав дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Держави Україна в особі Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 на захист прав дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Держави Україна в особі Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради, в якому просила:
- визнати право приватної власності дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на аліменти, які одержує ОСОБА_1 від їх батька ОСОБА_4 , та використання цих аліментів виключно за цільовим призначенням в інтересах дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а також зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради утриматись від урахування аліментів на дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 для визначення розміру допомоги на дітей одиноким матерям, а саме на дитину ОСОБА_5 одинокої матері ОСОБА_1 ;
-визнати незаконним вчинене Управлінням праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради урахування аліментів на дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , які одержує ОСОБА_1 від їх батька ОСОБА_4 , при визначенні розміру допомоги на дітей одиноким матерям, а саме допомоги одинокій матері ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_5 ;
-на відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права приватної власності дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на аліменти стягнути з держави Україна в особі Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради в користь дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заподіяну шкоду в розмірі 97296 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми Закону України «Про судовий збір». Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатністьзахищають у суді їхні законні представники, батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Вказує, що вона звільнена від сплати судового збору, оскільки вона є законним представником своїх малолітніх дітей за захистом прав яких звернулась до суду відповідно до ст. 56 КАС України.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Оскільки апеляційну скаргу подано на ухвалу судді про повернення позовної заяви, суд відповідно до вимог частини другої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Приймаючи дану ухвалу, суддя суду першої інстанції виходив з того, що представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону №3674-VІ, оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VІ.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з частинами першою - другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір".
Пунктом 14 ч. 2 ст.3 Закону №3674-VІ встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Як видно з матеріалів справи позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд за захистом прав своїх малолітніх дітей.
Частиною 1 ст. 56 КАС України передбачено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність захищають у суді їхні законні представники, батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Окрім цього, пунктом 9 ст 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону №3674-VІ, оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені п.9 ч.1 ст.5 Закону №3674-VІ.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції при залишенні позовної заяви без руху не перевірив у ОСОБА_1 наявність доказів про те, що ОСОБА_2 є дитиною -інвалідом, при цьому, позивачем у позовній заяві зазначено, що вона здійснює догляд за дитиною -інвалідом ОСОБА_2 .
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що повертаючи позовну заяву, суддя повинен пересвідчитись, що вжив вичерпні заходи для належного виконання заявником ухвали без руху та врахував всі обставини, у тому числі і витребував у позивача відповідні докази.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на захист прав дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 380/2252/20 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. Я. Качмар
М. П. Кушнерик