Справа № 367/5892/17 Суддя (судді) першої інстанції: Карабаза Н.Ф.
12 червня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Собківа Я.М.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування постанови, припису про усунення порушень вимог містобудівної діяльності,
ОСОБА_1 звернулась до Ірпінського районного суду Київської області із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області, в якому просила:
Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області від 08 серпня 2017 року № А-0808/1 у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 950,00 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень.
Визнати протиправним та скасувати Припис від 31 липня 2017 року № 3107/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, винесений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваної постанови, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 950,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 96 КУпАП України та припису, про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил, якими позивача зобов'язано усунути порушення у сфері містобудівної діяльності.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.12.2019 р. в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції поверхово встановив обставини у справі, зокрема, судом не встановлено вини позивача. Апелянт посилається на те, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки. Також апелянт вказує на те, що є власником земельної ділянки на якій побудовано спірний навіс, а також житлового будинку із господарськими спорудами та навісом, тому останній не можна вважати самочинно збудованим.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було. Клопотання про продовження строку на подання відзиву до суду не надходило. Зважаючи на те, що подання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов'язком учасника, а також те, що відповідач як суб'єкт владних повноважень мав достатньо часу для його підготовки та подання, колегія суддів не вбачає перешкод для подальшого розгляду справи за його відсутності.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Заяви про розгляд справи за їх участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Зважаючи на неявку в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час, дату та місце судового розгляду справи, беручи до уваги те, що їх явка в судове засідання не визнавалася обов'язковою, з метою недопущення затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.07.2017 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області було видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу № 1707/5/4, згідно якого головного спеціаліста Свиридюк Р.Я. та головного спеціаліста Шелевей Р.В. направлено для здійснення позапланової перевірки на об'єкті за адресою: АДРЕСА_1
31.07.2017 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області було складено протокол № А-3107/1 про адміністративне правопорушення у присутності ОСОБА_1 про те, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на об'єкті: Індивідуальний житловий будинок та господарський блок по АДРЕСА_1 виявлено порушення, що замовником: 1) облаштування навісу здійснено поза межами земельної ділянки, яка належить замовнику будівництва, що є підставою вважати об'єкт самочинно збудованим, чим порушено ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; 2) облаштування навісу здійснено з відхиленням від схеми забудови земельної ділянки у будівельному паспорті, чим порушено ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; 3) відповідно до технічного паспорту б/н, виданий Ірпінським бюро технічної інвентаризації від 11.03.2013 року загальна площа нежитлових будівель складає 36,0 кв.м., а у декларації про готовність об'єкта до експлуатації загальна площа нежитлових будівель вказана 144,4 кв.м, що є наведенням недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, чим порушено ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч. 1, ч. 8 ст. 96 КУпАП.
31.07.2017 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області було видано ОСОБА_1 Припис № 3107/1 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, в якому вимагалось усунути виявлені правопорушення в термін до 31.08.2017 року.
Постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області від 08.08.2017 року № А-0808/1 по справі про адміністративне правопорушення визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачено ч. 8 ст. 96 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 950 гривень.
Не погоджуючись із винесеною постановою та приписом, вважаючи їх протиправними, позивач звернулась до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що прийнята Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області постанова відносно ОСОБА_1 є обґрунтованою, оскільки у визначений строк нею не було добровільно виконано припис.
Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 № 687-XIV (далі - Закон № 687-XIV) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон № 3038-VI).
Повноваження ДАБІ України у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом №3038-VI, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі - Порядок № 698), Порядком № 553.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 411 Закону № 3038-VI державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 цієї статті).
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 411 Закону № 3038-VI з метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об'єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.
Відповідно до ч. 4 ст. 411 Закону № 3038-VI у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об'єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право, зокрема: видавати обов'язкові до виконання об'єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; скасовувати чи зупиняти дію рішень, прийнятих об'єктами нагляду відповідно до визначених цим Законом повноважень, які порушують вимоги містобудівного законодавства, з одночасним складанням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком № 698.
Відповідно до п. 2 Порядку № 698 нагляд здійснюється ДАБІ через головних інспекторів будівельного нагляду шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок. Перевірки проводяться головним інспектором будівельного нагляду або кількома головними інспекторами будівельного нагляду.
Згідно з п. 3 Порядку № 698 основними завданнями нагляду є: 1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність", органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності; 2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об'єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів; 3) притягнення посадових осіб об'єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється посадовими особами ДАБІ України (суб'єкт нагляду) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок з метою перевірки дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, іншими органами (об'єкт нагляду), що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника і землекористувача).
Згідно з положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 36 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.
Зміст наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов'язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію).
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону №3038-VI орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає декларацію про початок виконання будівельних робіт замовникові для усунення виявлених недоліків, якщо у декларації не відображено інформації, зокрема, щодо містобудівних умов та обмежень (крім об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються), з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків декларація розглядається органом державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, передбаченому для її реєстрації.
З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що реєстрація декларації про початок будівництва є обов'язковою умовою для початку виконання будівельних робіт. Відповідальність за повноту та достовірність інформації, наведеної в декларації, несе замовник будівництва (особа, яка подає декларацію).
Державна архітектурно-будівельна інспекція може скористатися наданим їй правом відмови у реєстрації декларації або повернення поданої декларації з підстав, визначених статтею 36 Закону №3038-VI, у тому числі, у зв'язку з поданням недостовірної інформації у такій декларації.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17.
Частина 2 статті 39 1 Закону №3038-VI встановлює, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1817-VIII зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт є чинними до завершення будівництва об'єктів, крім випадків їх скасування відповідно до пункту 3 цього розділу.
Водночас п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1817-VIII передбачає, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі:
1) подання замовником заяви про скасування декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт;
2) наявності відомостей про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (замовником), смерті фізичної особи - замовника або визнання її безвісно відсутньою;
3) встановлення під час перевірки порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об'єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, стандартів і правил, порушень містобудівного законодавства, невиконання вимог приписів посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю;
4) скасування містобудівних умов та обмежень;
5) виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта;
6) виконання будівельних робіт, не передбачених згідно з декларацією про початок виконання будівельних робіт.
Отже, реєстрація декларації може бути скасована у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення у ній недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 затверджено Порядок виконання будівельних робіт (далі по тексту - Порядок № 466).
Згідно з абз.6 п. 15 Порядку № 466 (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.
За приписами ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Зміст наведених норм свідчить про те, що Законом України №3038-VI, зокрема статтею 391, встановлено єдину підставу для скасування реєстрації декларації, а саме: подання замовником недостовірних даних, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом.
При цьому такі недостовірні дані повинні відповідати одній із наступних умов, які дають підстави вважити об'єкт самочинним будівництвом:
1) об'єкт збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
2) об'єкт збудований або будується без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи;
3) об'єкт збудований або будується без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта.
Таким чином, наслідки у вигляді скасування реєстрації декларації можуть застосовуватись уповноваженим органом виключно у разі повідомлення в цій декларації недостовірних даних, які дають підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом.
Предметом спору в даній справі є твердження відповідача про те, що позивач незаконно побудувала навіс біля свого будинку на земельній ділянці, яка їй не належить.
Вирішуючи питання чи є збудований позивачем навіс самочинним будівництвом чи ні, колегія суддів виходить із такого.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2011 р. позивачем на підставі договору купівлі-продажу придбано земельну ділянку площею 0,0800 га (забудовані землі - 0,0100 га, багаторічні насадження 0,0700 га), кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:074:0237, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
16.02.2012 р. рішенням Гостомельської селищної ради Київської області № 368-15IV від 16.02.2012 р. позивачеві надано дозвіл на складання проекту відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
24.05.2012 р. на підставі рішення Гостомельської селищної ради № 438 18 сесії 6 скликання змінено цільове призначення згаданої вище земельної ділянки, а саме: цільове призначення земельної ділянки є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку виданого відділом Держкомзему у м.Ірпінь Київської області та зареєстровано за № 321094591002847 від 02.08.2012 р.
2012 року Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» Київська обласна філія Ірпінський виробничий відділ було виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд № 2012 МФ13КИГО001738.
05.09.2012 р. Відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради видано Будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку та господарського блоку, реєстраційний номер 151.
21.09.2012 р. позивачем до Державної архітектурно-будівельної інспекції України подано відповідне рішення про початок будівельних робіт.
11.03.2013 р. Ірпінським бюро технічної інвентаризації було проведено технічну інвентаризацію житлового будинку індивідуального житлового фонду та складено Технічний паспорт на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
08.08.2014 р. позивачем, разом із повідомленням про закінчення будівельних робіт до Державної архітектурно-будівельної інспекції України подано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації №КС142142200353 від 08.08.2014 р.
02.10.2014 р. позивачем було отримано Свідоцтво про право власності № 27587935 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно із ст. 39 Закону № 3038 прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката (ч. 5 ст. 39 Закону № 3038-VI).
Згідно ч. 9 ст. 39 Закону № 3038-VI зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об'єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (ч. 10 ст. 39 Закону № 3038-VI).
Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 39 Закону №3038-VI, Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 затверджений Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - Порядок № 461).
Порядок № 461 визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Згідно із п. 17 Порядку № 461, реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі.
Відповідно до п. 18 Порядку № 461 замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1, у разі, коли будівельні роботи виконувалися на підставі повідомлення про початок їх виконання, - за формою згідно з додатком 7. У разі подання декларації до дозвільного центру він передає її Інспекції не пізніше наступного робочого дня. Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.
Пунктом 19 Порядку № 461 визначено, що замовник відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації.
Згідно із п.20 Порядку № 461 інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.
Пунктом 21 Порядку № 461 передбачено, що у разі, коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації (п.п. 17-21).
Згідно із абз. 8 п. 22 Порядку № 461 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Таким чином, Порядок № 461 передбачає лише процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Пунктом 7 Порядку № 553 встановлено, що підставами для проведення позапланової перевірки є:
подання суб'єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об'єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;
необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;
виявлення факту самочинного будівництва об'єкта;
перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;
звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;
вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
За правилами п. 8 Порядку № 553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол, разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (п.п. 16, 17 Порядку № 553).
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що за правилами ст. 26 Закону № 3038 - VI завершальним етапом будівництва об'єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об'єкт.
З огляду на викладене, реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, в даному випадку вчинення позивачем дій щодо реалізації наданого їй цією декларацією права на проведення будівельних робіт.
Разом з тим, після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.
Отже, після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об'єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об'єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю та відповідно прийняті на його підставі приписи та постанови.
Слід зауважити, що до адміністративної відповідальності може бути притягнута особа лише за наявності факту вини. А невиконання вимог приписів, які вчинені не на підставі та не у межах повноважень визначених нормативно-правовими актами України, виключає притягнення особи до відповідальності.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/1510/16 та від 02 жовтня 2018 року у справі № 465/1461/16-а, № 826/9967/18 від 01 жовтня 2019, від 05 червня 2019 року у справі № 815/3172/18, від 23 липня 2019 року у справі № 826/5607/17, від 10 лютого 2020 року у справі № 826/8793/18, від 27 лютого 2020 року у справі № 826/11151/17.
Зважаючи на те, що на індивідуальний житловий будинок та господарський блок, включаючи навіс по АДРЕСА_1 видано Свідоцтво про право власності від 02.10.2014 р. № 27587935, тобто їх було узаконено у встановленому законом порядку, що відповідачем не спростовується, колегія суддів приходить до висновку, що проведена перевірка не може бути визнана законною, а відтак як наслідок оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
В той же час, колегія суддів вважає за необхідне проаналізувати причини виникнення спору в даній справі та надати їм оцінку.
Як вбачаться з матеріалів справи, підставою для проведення позапланової перевірки позивача стало звернення громадянина ОСОБА_3 вх. № 6/0307 від 03.07.2017 р.
Відповідно до фактичних обставин у справі, після отримання позивачем 11.03.2013 р. Технічного паспорту на будинок паралельно 21.11.2013 р. Гостомельською селищною радою було прийнято рішення № 729-36-VI «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 ».
20.12.2013 р. Управлінням Держгеокадастру у м.Ірпені Київської області при внесенні до Державного кадастру меж та координат земельної ділянки ОСОБА_3 допущено порушення координат та меж належної позивачу земельної ділянки, що призвело до невідповідності координат земельних ділянок, що підтверджується рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13.12.2016 р. по справі № 367/8898/15-ц, яке набрало законної сили.
24.12.2013 р. Гостомельською селищною радою прийнято рішення № 746-37-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для ведення садівництва в АДРЕСА_3 ».
21.02.2014 р . гр. ОСОБА_3 отримано Свідоцтво на право власності на нерухоме майно реєстраційний номер 18086182 від 21.02.2014 р.
07.11.2014 р. Державна інспекція сільського господарства в Київській області листом № 01-09/6967 повідомила, що у відповідності до зведеного кадастрового плану, земельна ділянка гр. ОСОБА_3 накладається на земельну ділянку позивача загальною площею 0,0180 га та рекомендовано вирішити дане питання в судовому порядку.
За результатами розгляду справи в судовому порядку 13.12.2016 р. Ірпінським міським судом Київської області було прийнято рішення у справі № 367/8898/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП «Центр державного земельного кадастру», в особі Ірпінського міськрайонного виробничого відділу Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК», треті особи: Управління Держгеокадастру у м. Ірпені Київської області, СТ «Ясна Поляна» зобов'язано ДП «Центр державного земельного кадастру», в особі Ірпінського міськрайонного виробничого відділу Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК» внести відповідні зміни в частині виправлення в документації із землеустрою.
З 2015 року на розгляді в Ірпінському міському суді Київської області знаходиться справа № 367/2317/15-ц за позовом ОСОБА_1 до гр. ОСОБА_3 , Гостомельської сільської ради, 3-тя особа - Відділ державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради про усунення порушень права власності на нерухоме майно.
З наведеного випливає висновок, що підставою для проведення перевірки став спір між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 щодо меж земельної ділянки, який виник у зв'язку із зміщенням координат земельної ділянки, що сталося внаслідок помилкових дій посадової особи Управління Держгеокадастру у м.Ірпені Київської області.
Отже, на час розгляду справи існує приватноправовий спір між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 щодо меж земельної ділянки.
Разом з тим, колегією суддів в судовому засіданні встановлено, що спірний навіс знаходиться з іншої сторони спірної земельної ділянки - біля дороги, що підтверджується поясненнями позивача та наявними в матеріалах справи фотокопіями, а відтак існуючий спір між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 щодо меж земельної ділянки не має правового значення для вирішення питання щодо правомірності винесення оскаржуваних припису та постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 8 ст. 96 КУпАП передбачено відповідальність за експлуатацію об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації, вчинені щодо об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта.
Зважаючи на те, що позивачем було отримано Свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , включаючи спірний навіс, колегія суддів приходить до висновку, що постанова від 08.08.2017 року № А-0808/1 у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 950,00 гривень та припис від 31.07.2017 року № 3107/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, винесені Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області, прийняті за результатами перевірки, є протиправними та підлягають скасуванню.
Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
У рішенні від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що у Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).
Суд також виходить з того, що суб'єкти владних повноважень не можуть скасовувати чи ставити під сумнів свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між суб'єктом владних повноважень і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.
Ненормативні правові акти суб'єкта владних повноважень, враховуючи також і наявність делегованих повноважень, є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені таким суб'єктом після їх виконання.
Водночас рішення відповідача суперечать принципу правової визначеності, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень про самостійне скасування власного рішення в спірній ситуації відповідають ознакам "свавільного" рішення, яке ставить особу (суб'єкта приватного права) в нерівне становище та створює ситуацію незахищеності.
В контексті вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та наявність правових підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 КАС України апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, оскільки судом першої інстанції не повно з'ясовано фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та порушено норми матеріального права.
Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 139 КАС України, у разі якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції № 153 від 04.03.2020 р. позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 960,00 гривень, відповідно до квитанції № 109 від 06.09.2017 р. позивачем сплачено судовий збір в суд першої інстанції за подання позову в сумі 640,00 гривень. Таким чином, зважаючи на те, що вимоги апеляційної скарги позивача задоволені судом в повному обсязі, їй підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 1 600,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 244, 250, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 грудня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області від 08 серпня 2017 року № А-0808/1 у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 950,00 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень.
Визнати протиправним та скасувати Припис від 31 липня 2017 року № 3107/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, винесений Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області.
Присудити на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 1 600,00 (одна тисяча шістсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків