Справа № 750/480/20
Провадження № 2/700/190/20
04 червня 2020 року смт.Лисянка
Лисянський районний суд Черкаської області
у складі: головуючого судді Яценко Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Кравець І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Лисянка справу за позовом Чернігівської районної державної адміністрації, в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ніжинський дитячий будинок-інтернат про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,
установив:
Чернігівська районна державна адміністрація, в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Ніжинський дитячий будинок-інтернат про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
В обґрунтування позивних вимог позивач зазначив, що у Ніжинському дитячому будинку-інтернаті Департаменту соціального захисту населення Чернігівскої обласної державної адміністрації з 31.03.2018 року, за заявою матері - ОСОБА_3 , виховується малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21.05.2019 року матір малолітньої - ОСОБА_3 , затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України. З часу затримання вона перебуває під вартою в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».
Батько малолітньої- ОСОБА_2 , відповідно до інформації управління карного розшуку ГУНП в Чернігівській області від 14.08.2019 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
За інформацією закладу батьки жодного разу не відвідали дочку, не цікавилися її здоров'ям, не зв'язалися з керівництвом для вирішення питання оформлення соціальних виплат, надання дозволу на проведення щеплення.
Питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 було винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації 24.12.2019 року. Комісія, вивчивши матеріали справи, заслухавши інформацію служби у справах дітей, дійшла висновку що батько свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не піклується про здоров'я, фізичний, моральний розвиток дитини, чим порушує її право на належне батьківське виховання та підлягає позбавленню батьківських прав.
З урахуванням вищенаведеного, позивач просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав на малолітню дитину: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути із ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 .
У судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду із заявою, у якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі. Крім того уточнив, що просять стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь малолітньої дочки- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь закладу, де перебуває (перебуватиме) дитина.
Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, та не повідомив про причини своєї неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом повідомлення на офіційному веб сайті Лисянського районного суду Черкаської області. Заперечення проти позову до суду не надходили.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог - представник Ніжинського дитячого будинку-інтернату у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою в якій просить розглянути справу без його участі проти задоволення позовних вимог не заперечує.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 20.09.2007 року серії НОМЕР_1 .
З листа Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації Ніжинського дитячого будинку-інтернату від 13.02.2019 року №163 вбачається, що 31.03.2018 року із Замглайського дитячого будинку-інтернату до Ніжинського дитячого будинку-інтернату, на повне державне утримання прибула дитина-інвалід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час перебування ОСОБА_1 в інтернаті батьки жодного разу не провідували дитину, не оформили необхідні документи для отримання соціальних виплат на ОСОБА_1 . Тобто, дитина фактично залишилася без батьківського піклування і перебуває під опікою закладу. Оскільки такий статус не визначено офіційно, будинок-інтернат не може повною мірою захищати законні права та інтереси дитини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 матір малолітньої - ОСОБА_3 , затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України. З часу затримання вона перебуває під вартою в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».
Батько малолітньої, ОСОБА_2 , відповідно до інформації управління карного розшуку ГУНП в Чернігівській області від 14.08.2019 року, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно висновку щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько дитини, ОСОБА_2 жодного разу, з часу перебування дитини у Ніжинському дитячому будинку-інтернаті, дочку не відвідував, не цікавився її життям та здоров'ям. Комісія з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації, дійшла висновку, що батько свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не піклується про здоров'я, фізичний, моральний розвиток дитини, чим порушує її право на належне батьківське виховання та підлягає позбавленню батьківських прав.
Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Згідно з абз. 2 п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов'язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначеної постанови роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, не проявляє батьківської турботи, не цікавляться здоров'ям, не турбується про її фізичний та духовний розвиток, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Наведене свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини.
Виходячи із оцінки доказів у справі таке ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, суд вважає свідомим та умисним, що дає підстави для обрання крайнього заходу у виді позбавлення батьківських прав.
Таким чином, оцінивши докази у справі, суд дійшов до висновку, що у ході розгляду справи встановлено беззаперечні докази повного відсторонення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню малолітньої дитини ОСОБА_1 , а тому ОСОБА_2 необхідно позбавити батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 .
Згідно ч. 2 ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Статтею 51 Конституції України, передбачено, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Чернігівської районної державної адміністрації, в інтересах малолітньої дитини- ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів на утримання дитини є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір.
Частина 3 ст.6 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Таким чином, із відповідача на користь держави підлягає стягненню 1681,20 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.143, 150, 164-166, 171, 180-184, 191, 193 СК України, ст.ст 3, 6, 7, 10, 12, 141, 259, 260, 264 -266, 269 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Чернігівської районної державної адміністрації, в інтересах малолітньої дитини - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Ніжинський дитячий будинок-інтернат про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 батьківських прав на дитину: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь закладу у якому перебуває (перебуватиме) дитина, у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи із дня подачі позовної заяви до суду до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1681,20 грн (одну тисячу шістсот вісімдесят одну гривню двадцять копійок).
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах стягнення платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Суддя Г.М.Яценко