Справа № 279/2630/20 Номер рядка звіту 81
номер провадження 2/279/1225/20
"11" червня 2020 р.
Суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Невмержицька О.А., розглянувши в м.Коростені позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
Спірні правовідносини сторін виникли з приводу визнання недійсним кредитного договору № 605259069 від 16.05.2018 року, укладеного між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ОСОБА_1 , предметом якого є фінансовий кредит у сумі 2750 грн., строк повернення - до 15.06.2018 року.
Зі змісту кредитного договору п.4.7 слідує, що позивач отримав кредит на не споживці цілі.
Вирішуючи питання про прийняття до провадження справ, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Звертаючись з позовом до суду, позивач вказав, що відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для обґрунтування підстав застосування ч.5 ст.28 ЦПК України щодо альтернативної підсудності позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права саме споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
У ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено основні права громадян як споживачів. Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
Згідно ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положеннями ст.3 Закону України "Про споживче кредитування" визначено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування. Цей Закон не поширюється на, зокрема, договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
Станом на 01 січня 2018 року мінімальна заробітна плата встановлена у розмірі 3723 грн..
Тобто, згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
За таких обставин, вказаний кредитний договір від 16.05.2018 року не є договором про надання споживчого кредиту, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про захист прав споживачів", і як наслідок визначення підсудності справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача в порядку ч.5 ст.28 ЦПК України.
Посилання скаржника на позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у Постанові від 21.03.2018 року у справі № 14-57цс18 є безґрунтовними, оскільки суть спору у зазначеній справі - стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.
Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як убачається з матеріалів справи, місцезнаходженням ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", як юридичної особи, є м.Київ, вул.Лейпцизька, буд. 15, літера Б.
Частиною 1 ст.378 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
У відповідності до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи, що відповідач до якого подано позов, знаходиться у м.Київ, дана справа не підсудна Коростенському міськрайонному суду Житомирської області, що є підставою в порядку ст.31 ЦПК України для її передачі на розгляд Печерського районного суду м.Києва, територіальна юрисдикція якого поширюється на місцезнаходження відповідача.
Розгляд даної справи Коростенським міськрайонним судом Житомирської області буде свідчити про вихід суду за межі своїх процесуальних повноважень щодо підсудності, порушення принципу верховенства права, проголошеного КонституцієюУкраїни та вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо вирішення справи судом, встановленим законом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 27,28,31 ЦПК України,
Справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - передати на розгляд до Печерського районного суду м.Києва.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в 15-ний строк, який обчислюється з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Невмержицька О.А.