Справа № 584/1799/19
Провадження № 2/584/122/20
Іменем України
11.06.2020 Путивльський районний суд Сумської області
у складі: головуючого - судді Данік Я.І.,
за участю: секретаря - Худайкулової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Путивль у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
встановив:
Позивач звернулася до суду з позовом, який обґрунтує тим, що вона має у приватній власності будинок АДРЕСА_1 .
У будинку зареєстрована ОСОБА_2 , проте не проживає з 1994 року, і ця обставина перешкоджає вільному володінню, користуванню та розпорядженню позивачем її власністю, у зв'язку з чим просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явилася, при подачі позову клопотала про розгляд справи у її відсутність, проти заочного рішення не заперечувала.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явилася, заяв про розгляд справи за її відсутності та відзиву не подавала, в силу ч.7 ст.128, ч.4 ст.130 ЦПК України вважається такою, що повідомлена належним чином про час і місце судового засідання (а.с.29-32,35).
Враховуючи зазначене, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних в ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню зважаючи на таке.
Як вбачається з довідки Бояро-Лежачівської сільської ради Путивльського району Сумської області №325 від 22 листопада 2019 року, ОСОБА_1 згідно з даними погосподарської книги №2 є власником будинку АДРЕСА_1 (а.с.8).
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Бояро-Лежачівської сільської ради Путивльського району Сумської області №324 від 22 листопада 2019 року по АДРЕСА_1 зареєстровані власник - ОСОБА_1 , її син - ОСОБА_3 , колишня невістка - ОСОБА_2 та онук - ОСОБА_4 (а.с.5,6).
Комісійним актом від 22 листопада 2019 року, засвідченим депутатом Бояро-Лежачівської сільської ради, зафіксовано той факт, що в будинку АДРЕСА_1 з 1994 року по теперішній час ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не проживають (а.с.7).
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
За ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідач зареєстрована у вказаному будинку, проте з 1994 року не проживає у цьому будинку, спільним побутом з позивачем не зв'язана.
Наявність реєстрації відповідача у вказаному будинку є презумпцією наявності у відповідача права користування чужим майном, тобто сервітутом в розумінні ст.395 ЦК України, що створює перешкоди позивачу у праві володіння, користування та розпорядження її майном.
Відповідно до ч.2 ст.406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що право відповідача на користування чужим майном (будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень ч.2 ст.406 ЦК України.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, в тому числі, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Таким чином, законом визначено певний спосіб захисту цивільного права, пов'язаний з правом користування житловим приміщенням.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 383, 391, 406 ЦК України, ст.ст.12, 89, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 ), такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто Путивльським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі невручення заочного рішення суду у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд шляхом подачі відповідної заяви протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання через Путивльський районний суд Сумської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Я.І.Данік