справа № 278/1305/20
12 червня 2020 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Фурман О.А., розглянув адміністративну справу за заявою ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, яким просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії НК №507288 від 16.03.2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Прийняте рішення позивач вважає незаконним з огляду на недотримання відповідачем процедури його складення, невідповідності постанови вимогам Інструнції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №507288 від 16.03.2019 року, складеної поліцейським роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Голеніцьким Д.В., позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн (а.с. 10).
Як зазначено у спірній постанові, 16.03.2019 року о 6 год. 10 хв., позивач керував транспортним засобом "ВАЗ 21140" д.н.з. НОМЕР_1 НОМЕР_2 " на 211 км автомобільної дороги "Київ - Чоп" та порушив п. 12.4. ПДР України, рухаючись в населеному пункті зі швидкістю 89 км/год, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Як зазначає позивач, йому у зазначений день, час та місці поліцейським надано вимогу зупиниться. Причиною зупинки слугувало порушення правил дорожнього руху у вигляді перевищення швидкості. Не погоджуючись з підставами зупинки поліцейським, позивач просив ознайомитись з доказами такого порушення, на що відповідач не відреагував, та, перевіривши документи водія-позивача, повідомив ОСОБА_1 про можливість продовжувати рух.
На підставі цього позивач вважає спірну постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Крім цього, позивач вказує і на невідповідність спірної постанови додатку №5 Інструнції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, які діяли на момент складання такої постанови.
Позивач вважає спірну постанову незаконною і тому, що у ній відсутні відомості щодо приладу, яким вимірювалась швидкість, оскільки приладу "ТС0632", який зазначено в постанові, не існує.
Відповідачем подано відзив на позов, яким вимоги позивача вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. У зазначений день, час та місці поліцейським роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Голеніцьким Д.В. у зв'язку з перевищенням швидкості позивачем, водієм ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом "ВАЗ 21140" д.н.з. НОМЕР_1 НОМЕР_2 ", було подано сигнал про зупинку зазначеного транспортного засобу.
Після представлення, пояснення суті правопорушення, причин та підстав, а також перевірки документів, встановивши факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем було роз'яснено позивачу права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та ст. 268 КУпАП.
Після винесення спірної постанови позивача було ознайомлено з її змістом, а також вручено її копію на місці зупинки транспортного засобу.
В якості доказу відповідачем до відзиву на позов долучено фото та відео з приладу "TruCam LTI 20/20" (серійний номер ТС000632), яким було зафіксовано порушення правил дорожнього руху позивачем.
Відповіддю на відзив позивач зазначив, що відзив на позовну заяву є безпідставним, необґрунтованим та не містить жодних заперечень (спростувань) позивача, викладених у позовній заяві.
Заперечив проти викладених у відзиві посилань про ознайомлення позивача зі спірною постановою на місці зупинки транспортного засобу, оскільки спірна постанова не містить підпису позивача про вручення її копії на місці зупинки, а також не містить запису про відмову від підпису або отримання постанови.
Як йдеться у відповіді на відзив, той факт, що позивач не був ознайомлений зі спірною постановою, підтверджується і тим, що така постанова була надіслана позивачу рекомендованим листом за вихідним номером 3450 від 18.03.2019 року, доказів про направлення позивачу постанови відповідачем не надано.
Крім цього, позивач вказує на порушення ст. 283 КУпАП при винесенні спірної постанови, оскільки надані відповідачем докази у вигляді фото та відео не можуть вважатися належними доказами у зв'язку з тим, що така постанова не містить посилань на дані докази та технічний засіб, за допомогою якого вони здійснені.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Органи Національної поліції у відповідності до ст. 222 КУпАП розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, в тому числі, про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126,) тощо.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 Кодексу орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний Суд у Постанові від 18.02.2020 року справі № 524/9827/16-а вказав, що ненадання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливості скористатися допомогою адвоката є порушенням прав такої особи, а також порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Суд касаційної інстанції в своїй постанові від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16-а зауважив, що порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми законодавства, якими врегульовані дані правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Суд вважає дії відповідача протиправними та такими, які не підтверджені доказами, а звідси прийняте рішення незаконним і таким, що підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю з огляду на наступне.
Прийняте рішення відповідача, з яким не погоджувався позивач, у даному випадку вимагало складення протоколу про адміністративне правопорушення, як регламентовано зазначеними нормами законодавства України. Однак, при винесенні спірної постанови, відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства, оскільки така постанова була складена без участі позивача, останньому не роз'яснено його прав та не надано право на захист. Суд зауважує, що відповідач мав довести правомірність прийнятого ним рішення відповідно до процесуального законодавства, однак обсяг наданих відповідачем доказів не спростував викладених у позовній заяві обставин.
Відповідачем не доведено правомірність власних дій при складенні рішення як то повідомлення про розгляд справи, роз'яснення позивачу прав та обов'язків та інших. Крім цього, позиція відповідача суперечить самій собі в частині, начебто, вручення спірної постанови позивачу на місці, адже матеріали справи свідчать про направлення такого рішення поштою, постанова не містить підпису позивача.
Заперечень на відповідь на відзив відповідач не подав.
З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи викладене, фактичний об'єм виконаної роботи, суд вважає, що розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, мають складати у заявленому розмірі, тобто 3 000, 00 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 243 - 247 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову поліцейського роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Голеніцького Д.В. серії НК №507288 від 16.03.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.
Стягнути з управління патрульної поліції в Житомирській області (м. Житомир, вул. Покровська, 96, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено - 12 червня 2020 року.
На час дії карантину строк на оскарження рішення зупиняється.
Суддя Є.О. Грубіян