Справа №2-3367/12
Категорія 20
2/295/662/20
10.06.2020 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складi головуючого - суддi Перекупка І.Г., при секретарi Поліщук К.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Богунського районного суду м. Житомир цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївна про визнання правочину недійсним та усунення перешкод у користуванні власністю, -
В провадженні Богунського районного суду м. Житомира з 31 липня 2012 р. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. про визнання правочину недійсним та усунення перешкод у користуванні власністю. В обгрунтування позовних вимог позивачка вказала, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого Другою Житомирською державною нотаріальною конторою 27 .03.1996 р. ( реєстр. №1-1188), зареєстрованого Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації 06.02.1997 р., реєстраційний № 9550, та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Житомирською державною нотаріальною конторою 27.03.1996 р. (реєстр. № 1-1190), зареєстрованого Житомирським обласним державним комунальним підприємством по технічній інвентаризації, реєстр № 9550, їй належав на праві особистої приватної власності будинок АДРЕСА_1 . Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га., що належала на праві особистої приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 05.06.2006 р. В житловому будинку крім неї проживає молодший син ОСОБА_1 з сім'єю. В квартирі зареєстрований, але не проживає старший син ОСОБА_2 , відповідач за позовом.
Починаючи з 2011 р., відповідач ОСОБА_2 неодноразово звертався до неї з приводу належного їй житлового будинку, висловлюючи побоювання щодо успадкування усього будинку ОСОБА_1 . Відповідач почав схиляти її до укладання договору з ним, обіцяючи допомагати та забезпечити догляд до смерті, оскільки вона цього потребувала і за віком і за станом здоров'я. Вона погодилася на те, що у разі догляду за нею, він буде мати право отримати частину будинку. Іншої частиною будинку вона бажала розпорядитися на користь молодшого сина ОСОБА_1 без будь-яких умов, оскільки після смерті її чоловіка, свого батька, він відмовився від своєї частини в спадщині на її користь.
Зібранням документів, іншими підготовчими діями займався відповідач ОСОБА_2 та його дочка ОСОБА_3 , яка скористалася довіреністю, що на той час була скасована.
У приватного нотаріуса Стражник Т.В. позивачка підписала документи вважаючи, що укладається договір, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язується довічно забезпечувати її утриманням та доглядом, що відповідало її волі. Підписані нею документи вона не читала, оскільки за віком і хворобою очей не могла читати текст з маленьким шрифтом, а окулярів не мала. Про це повідомила нотаріуса. Укладений 13 вересня 2011 р. договір дарування частини житлового будинку вона сприймала як договір довічного утримання. Про те, що нею був укладений ще й договір дарування частини земельної ділянки, вона взагалі не знала. Видані нотаріусом документи ОСОБА_2 забрав собі.
Після оформлення договору ОСОБА_2 та його сім'я почали зводити прибудову до двох кімнат 1-5 та 1-6 (згідно технічного паспорта), а потім почали вимагати, щоб вона звільнила ці кімнати, оскільки вони вже їй не належать, та перейшла у кімнату 1-3 площею 11, 8 кв. м, яка з'єднана з підсобними приміщеннями тільки через кімнату 1-6.
За роз'ясненням вона звернулася до нотаріуса, яка видала їй копію тільки договору дарування частини житлового будинку та пояснила, що відповідно до цього договору вона подарувала сину ОСОБА_2 дві кімнати, і він може ними розпоряджатися на свій розсуд при її житті але на такі умови вона не погоджувалася.
Оскільки ОСОБА_2 не побажав розірвати договір дарування по взаємній згоді, вона вимушена звернутися до суду з позовом в якому просить визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку від 13.09.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Стражник Т.О. (реєстр. № 2855), згідно якого вона подарувала 39/100 ід. частин житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . Визнати недійсним договір дарування частини земельної ділянки від 13.09.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Стражник Т.О. (реєстр. № 2856), згідно якого, вона подарувала частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 . Просила зобов'язати ОСОБА_2 знести здійснену прибудову до кімнат 1-5, 1-6 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У разі невиконання ОСОБА_2 вимоги щодо знесення прибудови здійснити зазначене в примусовому порядку з покладанням витрат на ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (копія Свідоцтва про смерть т. 1 а. с. 109).
При житті ОСОБА_5 подарувала частину, що залишилася у її власності житлового будинку АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки за зазначеною адресою ОСОБА_1 та склала заповіт на все майно на його користь.
Відповідно до протокольної ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 02.10.2014 р. (т. 1. а. с. 169-170), ОСОБА_1 залучений до участі у справі правонаступником позивачки ОСОБА_5 .
Позивач ОСОБА_1 позов підтримав з тих самих підстав, у позовній заяві зі зменшеними позовними вимогами від 27.07.2017 р. (т. 2 а. с. 92) зазначив, що його позовні вимоги полягають у тому, щоб у судовому порядку визнати недійсним договір дарування 39/100 ід. частин житлового будинку АДРЕСА_1 від 13.09. 2011 р., посвідчений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Стражник Т.О. (реєстр. № 2855). Що стосується договору дарування частини земельної ділянки (кадастровий номер 1810136300:06:04:042:0003) за адресою: АДРЕСА_1 від 13.09. 2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Стражник Т.О. (реєстр. № 2856), то цей договір є неукладеним, оскільки як вбачається із відповіді від 20.01.2015 р. управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області відповідно до державного земельного кадастру право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1810130300:06:042:0003 площею 0,1000 га. станом на 19.01.2015 р. зареєстроване за ОСОБА_5 . Оскільки не відбулася державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , то цей договір вважається неукладеним. Неукладений договір не визнається недійсним. Оскільки на момент смерті ОСОБА_5 зазначена земельна ділянка перебувала у власності спадкодавця, то на це майно відкрилася спадщина відповідно до ст. 1218 ЦК України.
Крім того, в заяві від 17.02.2015 р. (т. 1 а. с. 254) ОСОБА_1 зазначив, що станом на 2011 р. ОСОБА_5 страждала на хронічні захворювання: хронічна ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, дисциркуляторна енцефалопатія (хронічне враження судин головного мозку). Катаракта обох очей, вікова приглухуватість, деформуючий поліостеоартроз.
В Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації за отриманням документів, необхідних для укладання договору, ОСОБА_5 не зверталася.
Заява від 28.07.2011 р. до Житомирського обласного міжміського бюро технічної інвентаризації з проханням надати інформацію з Реєстру прав власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підписана від імені ОСОБА_5 іншою особою, а саме, дочкою відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 . На копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» від 25.08.2011 року зазначено, що витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно отримала ІНФОРМАЦІЯ_2 . внучка ОСОБА_3 . У цьому ж витягу з реєстру зазначено, що за заявою власника відчужуються приміщення: жила кімната 1-5 площею 17,8 кв. м та жила кімната 1-6 площею 22,9 кв. м, що складає 39/100 ід ч.
З заявою про відчуження приміщень: жилої кімнати 1-5 площею 17,8 кв. м та жилої кімнати 1-6 площею 22,9 кв. м, що складає 39/100 ід ч. житлового будинку АДРЕСА_1 до КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» власниця ОСОБА_5 не зверталася. Відповідно до заяви від 05.04.2011 р. до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. ОСОБА_5 скасувала видану 17.03.2011 р. довіреність від її імені на ім'я ОСОБА_3 . Таким чином, на час звернення у ОСОБА_3 не було підстав для вчинення будь-яких дій щодо розпорядження нерухомістю ОСОБА_5 .
Позивач ОСОБА_1 вважає, що за таких обставин, коли ОСОБА_5 страждала на захворювання очей, мала інші захворювання, що утруднювали її пересування, коли вона безпосередньо не займалася документами, необхідними для укладання договору, не уповноважувала ОСОБА_3 замовити та отримати їх від її імені, не могла самостійно прочитати текст договору, за таких обставин ОСОБА_5 достовірно не знала на які приміщення належного їй житлового будинку укладається договір. Вважає, що з врахуванням тієї обставини, що кімната 1-3 з'єднана з такими підсобними приміщеннями як прихожа, кухня та веранда через кімнату 1-6, воля ОСОБА_5 людини похилого віку) не була спрямована на відчуження кімнати 1-6.
Відповідач ОСОБА_2 до суду, у іншому складі, неодноразово не з'являвся, про час і місце розгляду справи повідомлений. В приєднаній до матеріалів справи позовній заяві про усунення перешкод у користуванні власністю зазначав, що відповідно до умов договору від 13.09.2011 р. йому були відчужені дві жилі кімнати 1-5 площею 17,8 кв.м та площею 22,9 кв.м, що складає 39/100 ід ч. житлового будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 мешкає у кімнаті 1-5 площею 17,8 кв.м. Він зводить прибудову, оскільки не має підсобних приміщень та відсутній окремий вихід. Не може вселитися зі своєю сім'єю у житловий будинок, проживати там, доглядати за матусею.
Третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. надала письмові заперечення на позов, в яких зазначила, що 13.09.2011 р. за реєстрами №№ 2855, 2856 було посвідчено два договори дарування, за якими ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 безоплатно у власність 39/100 ід частин житлового будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Позивачка ОСОБА_5 при вчиненні нотаріальної дії не скаржилася на свій стан здоров'я, не зауважувала відносно своїх вад чи інших особливостей фізичного чи психічного стану, що обмежувало б її здатність на об'єктивне ставлення до правочину, що вчинявся. До підписання договору його текст був прочитаний сторонам вголос, акцентовано увагу на його правовій природі. Будь-яких заперечень чи сумнівів позивач не висловлювала. ОСОБА_5 достеменно знала яка нотаріальна дія вчиняється і які правові наслідки створюються для неї. В заяві (т. 2 а.с. 80) приватний нотаріус Стражник Т.О. просила слухати справу без її участі.
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, заслухавши учасників справи, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про задоволення позову.
Судом встановлено.
ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0, 1000 га за вказаною адресою.
13.09.2011 р. за реєстрами №№ 2855, 2856 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. посвідчено договір дарування, за яким ОСОБА_5 передала ОСОБА_2 безоплатно у власність 39/100 ід частин житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається із жилої кімнати 1-5 площею 15,7 кв. м. та кімнати 1-6 площею 22.9 кв.м. Договір дарування підписаний сторонами.
Договір дарування частини житлового будинку внесений до Державного реєстру правочинів (т. 1 а. с. 223).
Встановленою є обставина, що в КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» за отриманням документів, необхідних для укладання за зазначеного договору, ОСОБА_5 не зверталася. Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно про те, що за заявою власника відчужуються приміщення: жила кімната 1-5 площею 17,8 кв. м. та жила кімната 1-6 площею 22,9 кв. м., що складає 39/100 ід ч. житлового будинку, ОСОБА_5 не отримувала. Документ отримала ОСОБА_3 , яка не мала повноважень на вчинення будь-яких дій від імені чи в інтересах ОСОБА_5 .
Таким чином, при відсутності у себе цього документу, ОСОБА_5 на момент укладання договору достовірно не знала які саме приміщення житлового будинку будуть відчужені.
Із технічного паспорта за 2014 р. на житловий будинок по АДРЕСА_1 вбачається, що жилі кімнати площею 17,8 кв. м., площею 22,9 кв. м, площею 11, 8 кв. м. є прохідними. Житлова кімната площею 11,8 кв. м. з'єднана з підсобними приміщеннями через житлову кімнату площею 22, 9 кв. м. Станом на 2013 рік самовільна прибудова до житлового будинку не з'єднана з жилими кімнатами площею 17,8 кв. м. та площею 22,9 кв. м.
Із медичної довідки № 151 від 27.11.2012 р. (т. 1 а. с. 60), виданої КУ Центральна міська лікарня № 2, вбачається, що станом на вересень 2011 р. ОСОБА_5 мала хронічні захворювання, в т.ч. на катаракту обох очей, вікову приглухуватість, які могли перешкоджати сприйманню інформації та адекватно її оцінювати через значне зниження зору, зниження слуху, а також через зниження пам'яті та концентрації уваги.
Відповідно до висновків комісійної судово-медичної експертизи від 27.11.2018 р. (т. 2 а.с. 188-190) на вересень 2011 р. ОСОБА_5 мала хронічні захворювання: хронічна ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний кардіосклероз, дисциркуляторна енцефалопатія ( захворювання головного мозку, що повільно прогресує та характеризується недостатністю кровопостачання в судинах головного мозку та призводить до змін в системах зору, слуху та зниження пам' яті; катаракта обох очей( захворювання очей, головною ознакою якого є зниження прозорості кришталика, що супроводжується зниженням гостроти зору), вікова приглухуватість, деформуючий поліостеоартроз( захворювання, що викликає дегенеративно-дистрофічні зміни суглобів, що уражають декілька суглобів, призводить до їх деформації.
Відповідно до наданих медичних документів та медичних даних хронічні захворювання у гр. ОСОБА_5 центральної нервової системи, серцево-судинної системи, патології органу зору та слуху, могли перешкоджати сприйманню інформації та адекватно її оцінювати. Таким чином, через значне зниження функції зору, слуху, а також пам'яті та концентрації уваги, за станом здоров'я ОСОБА_5 потребувала стороннього догляду.
Покращання гостроти зору у ОСОБА_5 без проведеного оперативного лікування було неможливе.
З урахуванням захворювання органу зору ОСОБА_5 самостійно прочитати будь-який друкований матеріал не могла.
Із показань свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вбачається, що восени 2011 р. ОСОБА_5 жалілася їм з приводу того, що старший син ОСОБА_2 обдурив її, запевняв, що у нотаріуса буде укладений договір довічного утримання, відповідно до якого він буде доглядати її. Вона повірила, поїхала разом з ним до нотаріуса, де все вже було підготовлено. Про те, що вона підписала договір дарування двох великих кімнат, а собі залишила одну меншу за розміром та не з'єднану з підсобними приміщеннями вона не знала, документи не збирала, прочитати не могла. Про те, що був укладений договір дарування частини житлового будинку, вона дізналася після того, як ОСОБА_2 та його сім'я почали зводити прибудову. На її слова хто дозволив це робити була надана відповідь, що, оскільки вона подарувала кімнати, то ці приміщення їй вже не належить, а вона, якщо їй щось не влаштовує, може йти жити у літню кухню. ОСОБА_5 скаржилася на стан здоров'я, не могла себе обслуговувати, потребувала сторонньої допомоги, погано бачила, з труднощами пересувалася. Про укладання договору дарування земельної ділянки взагалі нічого не знала.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи зібрані у справі докази в цілому так і кожному доказу окремому, вважаю, що у суду є підстави вважати, що докази, надані позивачем самостійно та за допомогою суду в обгрунтування позову є належними, допустимими та достатніми для висновку про те, що станом на вересень 2011 р. ОСОБА_5 за віком та станом здоров'я потребувала стороннього догляду. 11.09.2011 р. нею був укладений з відповідачем ОСОБА_2 договір дарування частини житлового будинку АДРЕСА_1 , який вона сприймала як договір довічного утримання, оскільки бажала здійснення догляду за нею зі сторони відповідача. Внаслідок захворювання очей не могла самостійно прочитати текст договору, який підписала. Вікова приглухуватість, знижена функція слуху також не дозволяли ОСОБА_5 повно сприймати текст прочитаного нотаріусом документу.
Суд вважає, що що позов є обгрунтованим: загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, викладені у ст. 203 ЦК України.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з правилами ст. 204 ЦК правочин ж правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювний) правочин. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одні із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, то згідно із ч.3 ст. 215 ЦК України такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов' язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За змістом зазначеної норми матеріального права при укладенні договору дарування волевиявлення дарувальника має бути спрямоване на добровільне, безоплатне, без будь-яких примусів (життєвих обставин або впливу сторонніх осіб) відчуження належного йому майна на користь обдаровуваного.
У відповідності до ст. 229 ЦК якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Правочин, укладений внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнаний недійсним за позовом сторони, що діяла під впливом помилки. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не буде вчинений. Неправильне сприйняття може бути викликане найрізноманітнішими обставинами: неосвіченість або власна необачність сторони, яка вчинила правочин під впливом помилки. При цьому під помилкою, що має істотне значення, зокрема розуміється помилка щодо природи правочину, прав та обов язків сторін. Під природою правочину слід розуміти юридичну природу того чи іншого правочину, тобто основні (типові) характеристики, притаманні зазвичай право чинам цього виду. Наприклад, передаючи безоплатно квартиру (житловий будинок) в дар, відчужував помилково вважає, що взамін набувач повинен довічно забезпечувати його утримання та доглядом.
Волевиявлення ОСОБА_5 при укладанні договору дарування частини житлового будинку від 13.09.2011 р. не відповідало її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування про безоплатне передання двох кімнат у власність відповідача ОСОБА_2 , а тому відповідно до статті 233 ЦК України договір підлягає визнанню недійсним. Крім того, оскільки дарування є договором, тобто двостороннім право чином, що опосередковує перехід майна від однієї особи до іншої, тому для укладання договору дарування необхідно волевиявлення двох сторін, в т.ч. предмету договору. Відсутність будь-якої обставини, що б спонукала ОСОБА_5 передати у власність ОСОБА_2 кімнату 1-6 площею 22,9 кв. м. та залишити у cвоєму користуванні кімнату 1-3 площею 11,8 кв. м., що з'єднана з підсобними приміщеннями: кухнею, прихожою, верандою тільки через житлову кімнату 1-6, свідчить про помилку ОСОБА_5 і відносно предмету, що є істотною умовою договору. Помилка ОСОБА_5 відносно предмету договору викликана тим, що зібранням документів щодо відчуження частини нерухомості займалася зацікавлена на користь обдарованого ОСОБА_2 його дочка ОСОБА_3 .
Та обставина, що самовільна прибудова, зведена ОСОБА_2 після укладання договору дарування, не була ним з'єднана зі спірними житловими приміщення, свідчить про відсутність у обдарованого сприйняття дарунку як йому належного. З іншого позову ОСОБА_2 вбачається, що після дарування йому в т.ч. кімнати площею 17,8 кв. м. його мати ОСОБА_5 залишилася проживати у подарованій кімнаті. Така обставина також свідчить про відсутність ОСОБА_5 дарувати, безоплатно передати, назавжди віддати, звільнити вже неналежне їй, а у ОСОБА_2 прийняти у дар з настанням усіх наслідків для обдарованого в т.ч. подальшого вільного розпорядження належним відповідно до договору дарування майном.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як вбачається із матеріалів спадкової справи 03.12.2012 р. ОСОБА_5 склала заповіт, за умовами якого належну їй всю частину житлового будинку та всю відповідну земельну ділянку, що знаходяться в АДРЕСА_1 вона заповідає своєму синові ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 158-160). Після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини (т. 1 а.с. 155).
З урахуванням меж заявлених вимог та положень ст. 11 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
На виконання положень частини 1, 2, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України суд вважає, що підлягає стягненю з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн. та 2 688 (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім грн.) 75 коп. витрати на проведення комплексної судово-медичної експертизи. (т 2 а. с. 187-191).
Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 18, 23, 76, 81, 89, 133, 141, 258 , 259, 268, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївна про визнання правочину недійсним та усунення перешкод у користуванні власністю, задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування частини житлового будинку від 03 вересня 2011 р., посвідчений прватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Стражник Т.О. (реєстр № 2855), згідно якого ОСОБА_5 подарувала 39/100 ід. Частини житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн. та 2 688 (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім грн.) 75 коп. витрати на проведення комплексної судово-медичної експертизи.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Богунського районного
суду м. Житомира І.Г. Перекупка