ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 червня 2020 року м. Київ № 640/2215/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "Київхліб"
до про Офісу великих платників податків ДПС визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю:
від позивача - Симбірцев Є.В.;
від відповідача - Станіславський Д.М.
Приватне акціонерне товариство "Київхліб" (далі - ПрАТ "Київхліб") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 17.10.2019:
- № 0006421401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 13608299,00 грн, у тому числі: 9072199,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 4536100,00 грн - за штрафною (фінансовою) санкцією;
- № 0006431401 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2018 року на 10509630,00 грн;
- № 0006411401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16434107,00 грн, у тому числі: 10956071,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 5478036,00 грн - за штрафною (фінансовою) санкцією;
- № 0006391401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2018 року на 1226076,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки, є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам. Стверджує, що позивачем не було порушено вимог Податкового кодексу України, оскільки ПрАТ "Київхліб" фактично отримало товар від ТОВ "Альфа Технолоджі", що підтверджується всіма необхідними первинними документами. Пояснив, що у взаємовідносинах ПрАТ "Київхліб" та ТОВ "Альфа Технолоджі" наявна господарська мета, тобто існує прямий зв'язок між фактом придбання товару відповідно до договору поставки з подальшим його використанням у господарській діяльності. Зазначив, що позивач не несе відповідальності за порушення податкового законодавства контрагентами-постачальниками та/або будь-якими їх контрагентами, якщо таке мало місце. За наведених обставин вважає, що спірні рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 04.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/2215/20 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 19.03.2020.
25.02.2020 до суду від представника відповідача Датій О.А. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що висновок щодо відсутності реального характеру операцій з придбання товарів у ТОВ "Альфа Технолоджі" базується на сукупності обставин з урахуванням умов укладених договорів та специфікацій придбаних товарів. Так, у ході перевірки не встановлено виробників олії соняшникової через відсутність факту підтвердження реалізації (виробництва) по ланцюгу придбання між підприємствами-постачальниками; не встановлено джерела походження, виробників зернових культур; відсутність реєстрації місць зберігання зернових культур підприємств-постачальників по всьому ланцюгу; невідповідність актів прийому-передачі товарів ПрАТ "Київхліб" стосовно адреси - складів, на які нібито був поставлений товар; відсутність у ТОВ "Альфа Технолоджі" та контрагентів основних фондів та виробничих потужностей; відсутність за юридичною адресою ТОВ "Альфа Технолоджі" та контрагентів-постачальників, що унеможливлює здійснення зустрічних звірок/перевірок платників податків; наявність кримінальних справ по ТОВ "Альфа Технолоджі" та контрагентів-постачальників; відсутність первинних документів щодо перевезення товарів, сертифікатів якості, складських документів. Враховуючи викладене, вважає, що висновок контролюючого органу є обґрунтованим.
05.03.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що відповідач не навів жодних обґрунтованих заперечень обставин, наведених у позовній заяві, та не надав належних та допустимих доказів, які б могли обґрунтовувати його позицію, і не довів правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
18.03.2020 та 19.03.2020 до суду від представника відповідача Станіславського Д.М. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. на лікарняному, 19.03.2020 адміністративну справу № 640/2215/20 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 02.04.2020.
30.03.2020 до суду від представника відповідача Корнейчука О.Л. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
02.04.2020 представником позивача Симбірцевим Є.В. подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 02.04.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження у справі № 640/2215/20 та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 14.05.2020.
12.05.2020 від представника відповідача Станіславського Д.М. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 14.05.2020, відкладено розгляд справи на 04.06.2020.
Представник позивача у судовому засіданні 04.06.2020 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.06.2020 заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 04.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У період з 25.06.2019 по 11.09.2019 посадовими особами Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Київхліб" з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Альфа Технолоджі" за період травень, червень 2018 року - показників декларації з податку на додану вартість, за півріччя 2018 року - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 18.09.2019 № 68/28-10-05-01-03-13/00381574 (том 1 а.с. 11-32).
Актом перевірки зафіксовано порушення ПрАТ "Київхліб":
1) підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, пунктів 7, 10 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 "Дохід", в результаті чого:
завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10509630,00 грн, в тому числі по періодах: за 1 півріччя 2018 року у розмірі 10509630,00 грн;
занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9072199,00 грн, у тому числі по періодах: за 1 півріччя 2018 року у розмірі 9072199,00 грн;
2) пункти 198.1, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого:
завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1226076,00 грн, в тому числі по періодах: червень 2018 року у сумі 1226076,00 грн;
занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10956071,00 грн, в тому числі: травень 2018 року на суму ПДВ 7183167,00 грн, червень 2018 року на суму ПДВ 3772904,00 грн.
Не погодившись з висновками акта перевірки, позивачем були подані до контролюючого органу заперечення від 02.10.2019 № 1496 (том 1 а.с. 33-38).
Листом від 11.10.2019 № 4852/10/28-10-05-01-03-12 відповідач повідомив позивача про те, що висновки акта перевірки від 18.09.2019 № 68/28-10-05-01-03-13/00381574 залишені без змін (том 1 а.с. 39-41).
17.10.2019 Офісом великих платників податків ДПС прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
- № 0006421401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 13608299,00 грн, у тому числі: 9072199,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 4536100,00 грн - за штрафною (фінансовою) санкцією (том 1 а.с. 42);
- № 0006431401 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2018 року на 10509630,00 грн (том 1 а.с. 43);
- № 0006411401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 16434107,00 грн, у тому числі: 10956071,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 5478036,00 грн - за штрафною (фінансовою) санкцією (том 1 а.с. 44);
- № 0006391401 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2018 року на 1226076,00 грн (том 1 а.с. 45).
Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач оскаржив останні в адміністративному порядку, проте рішенням Державної податкової служби України від 28.12.2019 № 15213/6/99-00-08-05-03 скаргу ПрАТ "Київхліб" залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 17.10.2019 № 0006391401, № 0006411401, № 0006421401, № 0006431401 - без змін (том 1 а.с. 50-54).
Вважаючи безпідставними рішення контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Перевіряючи податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 17.10.2019 № 0006421401 та № 0006431401 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Підставою для прийняття спірних рішень став висновок контролюючого органу про здійснення ПрАТ "Київхліб" діяльності, пов'язаної з отриманням податкової вигоди від ТОВ "Альфа Технолоджі", в результаті здійснення нереальних господарських операцій з придбання товарів на загальну суму 73092883,20 грн, в тому числі ПДВ 12182147,20 грн.
Обґрунтовуючи вказаний висновок, відповідач у акті перевірки стверджує, що дані, зазначені у первинних документах, є недостовірними з огляду на невідповідність змісту господарської операції первинним документам, в результаті чого первинні документи щодо придбання олії соняшникової, ячменю та пшениці не відповідають вимогам податкового законодавства.
На думку контролюючого органу, неможливість реального здійснення господарських операцій полягає у настуному:
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а саме: дефектність актів прийому-передачі товарів ПрАТ "Київхліб" (не відповідають адреси складу, на які нібито був поставлений товар); відсутність у ТОВ "Альфа Технолоджі" та контрагентів основних фондів та виробничих потужностей (відсутність власного автомобільного транспорту для перевезення товарів, відсутність зареєстрованих місць зберігання зернових культур, підключених до реєстру); відсутність устаткування та обладнання у ТОВ "Альфа Технолоджі" та контрагентів-постачальників, що потрібне для вирощування та обробки сільськогосподарських земель; відсутність у ТОВ "Альфа Технолоджі" та контрагентів-постачальників податкових декларацій з транспортного податку, податкових декларацій податку на нерухоме майно; відсутність послуг з перевезення та оренди транспортних засобів в податковому кредиті ТОВ "Альфа Технолоджі"; відсутність складських документів щодо зберігання товару ПрАТ "Київхліб"; податкові декларації зі сплати за землю та орендної плати за землю до ДПІ за основним місцем обліку ТОВ "Альфа Технолоджі" та контрагентами-постачальниками не подавались; відсутність за юридичною адресою ТОВ "Альфа Технолоджі" та контрагентів-постачальників;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків в документах обліку, а саме: встановлено обрив постачання товарів; не встановлено джерела походження, виробників зернових культур; не встановлено виробників олії соняшникової через відсутність факту підтвердження реалізації (виробництва) по ланцюгу придбання між підприємствами-постачальниками; формальний підхід до оформлення первинних документів; наявність кримінальних справ по ТОВ "Альфа Технолоджі" та контрагентах по ланцюгу постачання; відсутність документів щодо зберігання зерна на зерновому складі.
Наведені обставини у сукупності слугували для висновку відповідача про відсутність у позивача підстав для бухгалтерського та податкового обліку первинних документів, складених за результатами господарських операцій з ТОВ "Альфа Технолоджі".
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Таким чином, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України), а звітним періодом для цілей податку на прибуток періодом - календарний рік (пункт 137.4 статті 137 ПК України).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Пунктом 44.2 статті 44 ПК України встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
У свою чергу, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV).
Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. На підставі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.
Частинами першою - четвертою статті 9 Закону N 996-XIV встановлено, що підставою (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів міститься в абзаці 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, далі - Положення N 88) для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Згідно з частиною п'ятою вказаної статті Закону N 996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Частиною другою статті 6 Закону N 996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.
Так, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248 (далі - НП(С)БО № 16).
Відповідно до пунктів 5 - 9 НП(С)БО № 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту); витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; балансова вартість валюти.
З аналізу наведених правових норм ПК України, Закону N 996-XIV та НП (С)БО № 16 вбачається, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Перевіряючи обставини, що були підставою для включення до складу витрат сум, сплачених в ціні придбаних у ТОВ "Альфа Технолоджі" товарів, судом встановлено наступне.
11.05.2018 між ПрАТ "Київхліб" (Покупець) та ТОВ "Альфа Технолоджі" (Постачальник) укладено договір поставки № 110518/АТ-КХ, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Пунктами 3.1, 3.2 вказаного договору передбачено, що поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та строк поставки партії товару вказується у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
Поставка товару здійснюється на умовах та в пункті (місці), що вказані у відповідній специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (том 1 а.с. 55-59).
У специфікації № 1 від 11.05.2018 до договору поставки від 11.05.2018 № 110518/АТ-КХ Сторони визначили, що у період 11 травня - 31 травня 2018 року Постачальник зобов'язується здійснити поставку 1250 т олії соняшникової нерафінованої українського походження врожаю 2017 року +/- 10 %, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Товар передається Постачальником Покупцю в пункті поставки: Миколаївська область, м . Миколаїв, вул . Громадянська , 117 (том 1 а.с. 60).
У специфікації № 2 від 14.05.2018 до договору поставки від 11.05.2018 № 110518/АТ-КХ Сторони визначили, що у період 14 травня - 31 травня 2018 року Постачальник зобов'язується здійснити поставку 500 т олії соняшникової нерафінованої українського походження врожаю 2017 року +/- 10 %, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Товар передається Постачальником Покупцю в пункті поставки: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул . Громадянська , 117 (том 1 а.с. 61).
У специфікації № 3 від 12.06.2018 до договору поставки від 11.05.2018 № 110518/АТ-КХ Сторони визначили, що у період 12 червня - 30 червня 2018 року Постачальник зобов'язується здійснити поставку 3500 т ячменю врожаю 2018 року +/- 10 %, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Товар передається Постачальником Покупцю в пункті поставки: ТОВ "Христинівський комбікормовий завод" за адресою: Черкаська область, м. Христинівка, вул. Гоголя, 19 (том 1 а.с. 62).
У специфікації № 4 від 12.06.2018 до договору поставки від 11.05.2018 № 110518/АТ-КХ Сторони визначили, що у період 12 червня - 31 серпня 2018 року Постачальник зобов'язується здійснити поставку 1850 т пшениці врожаю 2018 року +/- 10 %, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Товар передається Постачальником Покупцю в пункті поставки: Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Кам'янське, вул. Зелена, 31 (том 1 а.с. 63).
Згідно видаткових накладних від 18.06.2018 № 76, № 77, № 78, № 79, № 80, № 81, № 82, № 83, № 84, № 85, № 86, № 87, № 88 ТОВ "Альфа Технолоджі" здійснило поставку ПрАТ "Київхліб" 1718 т пшениці врожаю 2018 року (том 1 а.с. 64-76).
24.06.2018 ТОВ "Альфа Технолоджі" здійснило поставку ПрАТ "Київхліб" 3250 т ячменю врожаю 2018 року, що підтверджується видатковими накладними від 24.06.2018 № 89, № 90, № 91, № 92, № 93, № 94, № 95, № 96, № 97, № 98, № 99, № 100, № 101, № 102, № 103, № 104, № 105, № 106, № 107, № 108, № 109 (том 1 а.с. 77-97).
Згідно видаткових накладних від 16.05.2018 № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, від 17.05.2018 № 22, № 23, № 24, № 25, № 26, № 27, № 28, № 29, № 30, № 31, № 32, № 33, № 34, № 35, № 36, № 37, № 38, від 18.05.2018 № 39, № 40, № 41, № 42, № 43, № 44, № 45, № 46, № 47, № 48, № 49, № 50, № 51, № 52, № 53, № 54, № 55, № 56 ТОВ "Альфа Технолоджі" здійснило поставку ПрАТ "Київхліб" 1751,992 т олії соняшникової нерафінованої українського походження врожаю 2017 року (том 1 а.с. 98-153).
Фактичне отримання товару позивачем засвідчено відповідними актами прийому-передачі.
Так, згідно актів прийому-передачі від 16.05.2018 № 16/05, від 17.05.2018 № 17/05, від 18.05.2018 № 18/05 уповноваженим представником ПрАТ "Київхліб" - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 прийнято у власність 1751,992 т олії соняшникової нерафінованої українського походження врожаю 2017 року, доставленої на склад за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 154-156).
Актом прийому-передачі від 18.06.2018 № 18/1 засвідчено прийняття у власність уповноваженим представником ПрАТ "Київхліб" - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 пшениці врожаю 2018 року, доставленої на склад за адресою: АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 157).
Згідно акта прийому-передачі від 24.06.2018 № 24/1 уповноваженим представником ПрАТ "Київхліб" - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 прийнято у власність ячмінь врожаю 2018 року, доставленої на склад за адресою: АДРЕСА_3 , ТОВ "Христинівський комбікормовий завод" (том 1 а.с. 158).
Повноваження ФОП ОСОБА_1 визначені договором доручення від 09.01.2018 № 09/01-18Д, за умовами якого остання зобов'язується вчиняти від імені та за рахунок ПрАТ "Київхліб" юридичні дії та пов'язані з ними фактичні дії шляхом представництва інтересів ПрАТ "Київхліб" перед третіми особами на території України з метою виконання ПрАТ "Київхліб" договорів, контрактів, предметом яких є придбання та/або продаж/поставка/передача на комісію (для подальшого вивезення за кордон) сільськогосподарської продукції (сировини та продуктів її переробки), для чого протягом строку дії цього договору на території України виконувати операції з фактичного прийому/передачі сільськогосподарської продукції та підписувати первинні документи (видаткові накладні, акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні) (том 1 а.с. 159-160, 161).
Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують придбання позивачем товарів у ТОВ "Альфа Технолоджі", суд дійшов висновку, що видаткові накладні та акти прийому-передачі оформлені відповідно до вимог Закону N 996-XIV та Положення N 88, є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.
Вказані накладні та акти містять найменування учасників господарських операцій, обсяг реалізованого товару, підписи сторін та відбитки печаток сторін, та дають змогу визначити, скільки товару реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.
Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.
При цьому, акт перевірки не містить жодних зауважень з приводу невідповідності видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі товару вимогам чинного законодавства.
Суд критично оцінює доводи відповідача, що неподання податкової звітності контрагентом позивача свідчить про відсутність у останніх наміру реальної реалізації товару, з огляду на наступне.
Суд звертає увагу, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.
При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17.
При цьому, стверджуючи про дефектність документів відповідач вказує на невідповідність адреси складів, на які нібито було поставлено товари.
Насамперед, суд звертає увагу, що пункти відвантаження товарів були визначені специфікаціями до договору поставки від 11.05.2018 № 110518/АТ-КХ, і згідно актів прийому-передачі товарів товар було доставлено за адресами, погодженими сторонами у специфікаціях.
По-друге, поза увагою контролюючого органу залишились наступні обставини.
Так, 12.04.2018 між ПрАТ "Київхліб" (Комітент) та ТОВ "Гейнлайн" (Комісіонер) укладено договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції № 120418-КХ/Г, за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується здійснити від свого імені та за рахунок Комітента наступні юридично значимі дії:
- здійснювати реалізацію (продаж та/чи поставку) на експорт з України продукції, що належить Комітенту;
- укладати зовнішньоекономічні договори (контракти) купівлі-продажу та/чи поставки, оформляти і підписувати в інтересах Комітента інші документи, необхідні для здійснення продажу на експорт, а також діяти в інтересах Комітента в рамках уже укладених зовнішньоекономічних договорів (контрактів);
- укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом, та здійснювати всі необхідні митні платежі;
- здійснювати/забезпечити здійснення транспортування продукції, якщо цього вимагають умови базису поставки згідно з зовнішньоекономічним договором;
- укладати договори зберігання, перевалки, надання транспортно-експедиторських послуг (за необхідності);
- вчиняти дії, спрямовані на виконання вищевказаних правочинів;
- здійснювати інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень Комітента (том 1 а.с. 162-168).
Пунктами 1.2, 1.3 вказаного договору встановлено, що найменування (номенклатура), кількість, мінімальна ціна та умови поставки продукції, що підлягає реалізації Комісіонером на експорт, визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору. Продукція, що надійшла до Комісіонера від Комітента, є власністю останнього. Право власності на продукцію до Комісіонера не переходить. Право власності на продукцію зберігається за Комітентом до моменту оформлення ВМД щодо такої продукції, якщо більш пізній термін переходу права власності не визначено специфікацією до цього договору.
Відповідно до специфікації № 2 від 14.05.2018 до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 12.04.2018 № 120418-КХ/Г Комітент доручає Комісіонеру продати продукцію: олію соняшникову нерафіновану українського походження з врожаю 2017 року у кількості 1250 т. Продукція передається Комітентом Комісіонеру у філії ТОВ "Евері" за адресою: АДРЕСА_1. Період поставки за зовнішньоекономічним договором 16 травня - 31 травня 2018 року (том 1 а.с. 169).
Згідно специфікації № 3 від 15.05.2018 до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 12.04.2018 № 120418-КХ/Г Комітент доручає Комісіонеру продати продукцію: олію соняшникову нерафіновану українського походження з врожаю 2017 року у кількості 500 т. Продукція передається Комітентом Комісіонеру у філії ТОВ "Евері" за адресою: АДРЕСА_1. Період поставки за зовнішньоекономічним договором 16 травня - 31 травня 2018 року (том 1 а.с. 170).
На підставі актів прийому передачі товару на комісію від 16.05.2018 № 18-05, від 17.05.2018 № 17-05, від 18.05.2018 № 18-05 уповноваженим представником ПрАТ "Київхліб" - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 передано Комісіонеру - ТОВ "Грейнлайн" товар - олію соняшникову нерафіновану українського походження з врожаю 2017 року (том 1 а.с. 171-173).
18.06.2018 між ПрАТ "Київхліб" (Комітент) та ТОВ "Регіон Тех Ком" (Комісіонер) укладено договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції № 02/180618К, за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується здійснити від свого імені та за рахунок Комітента наступні юридично значимі дії:
- здійснювати реалізацію (продаж та/чи поставку) на експорт з України продукції, що належить Комітенту;
- укладати зовнішньоекономічні договори (контракти) купівлі-продажу та/чи поставки, оформляти і підписувати в інтересах Комітента інші документи, необхідні для здійснення продажу на експорт, а також діяти в інтересах Комітента в рамках уже укладених зовнішньоекономічних договорів (контрактів);
- укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом, та здійснювати всі необхідні митні платежі;
- здійснювати/забезпечити здійснення транспортування продукції, якщо цього вимагають умови базису поставки згідно з зовнішньоекономічним договором;
- укладати договори зберігання, перевалки, надання транспортно-експедиторських послуг (за необхідності);
- вчиняти дії, спрямовані на виконання вищевказаних правочинів;
- здійснювати інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень Комітента (том 1 а.с. 174-180).
Пунктами 1.2, 1.3 вказаного договору встановлено, що найменування (номенклатура), кількість, мінімальна ціна та умови поставки продукції, що підлягає реалізації Комісіонером на експорт, визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору. Продукція, що надійшла до Комісіонера від Комітента, є власністю останнього. Право власності на продукцію до Комісіонера не переходить. Право власності на продукцію зберігається за Комітентом до моменту оформлення ВМД щодо такої продукції, якщо більш пізній термін переходу права власності не визначено специфікацією до цього договору.
Відповідно до специфікації № 1 від 18.06.2018 до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 18.06.2018 № 02/180618К Комітент доручає Комісіонеру продати продукцію: пшеницю врожаю 2018 року у кількості 1850 т. Продукція передається Комітентом Комісіонеру за адресою: Україна, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Кам'янське, вул. Зелена, 31. Період поставки за зовнішньоекономічним договором 18 червня - 30 листопада 2018 року (том 1 а.с. 181).
На підставі акта прийому передачі товару на комісію від 18.06.2018 № 1 уповноваженим представником ПрАТ "Київхліб" - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 передано Комісіонеру - ТОВ "Регіон Тех Ком" товар - пшеницю врожаю 2018 року (том 1 а.с. 182).
24.06.2018 між ПрАТ "Київхліб" (Комітент) та ТОВ "Регіон Тех Ком" (Комісіонер) укладено договір комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції № 01/240618К, за умовами якого Комітент доручає, а Комісіонер зобов'язується здійснити від свого імені та за рахунок Комітента наступні юридично значимі дії:
- здійснювати реалізацію (продаж та/чи поставку) на експорт з України продукції, що належить Комітенту;
- укладати зовнішньоекономічні договори (контракти) купівлі-продажу та/чи поставки, оформляти і підписувати в інтересах Комітента інші документи, необхідні для здійснення продажу на експорт, а також діяти в інтересах Комітента в рамках уже укладених зовнішньоекономічних договорів (контрактів);
- укладати договори (митного оформлення продукції) з підприємствами (брокерами), що мають свідоцтва про визнання підприємства декларантом, та здійснювати всі необхідні митні платежі;
- здійснювати/забезпечити здійснення транспортування продукції, якщо цього вимагають умови базису поставки згідно з зовнішньоекономічним договором;
- укладати договори зберігання, перевалки, надання транспортно-експедиторських послуг (за необхідності);
- вчиняти дії, спрямовані на виконання вищевказаних правочинів;
- здійснювати інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями, необхідні для виконання доручень Комітента (том 1 а.с. 183-189).
Пунктами 1.2, 1.3 вказаного договору встановлено, що найменування (номенклатура), кількість, мінімальна ціна та умови поставки продукції, що підлягає реалізації Комісіонером на експорт, визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору. Продукція, що надійшла до Комісіонера від Комітента, є власністю останнього. Право власності на продукцію до Комісіонера не переходить. Право власності на продукцію зберігається за Комітентом до моменту оформлення ВМД щодо такої продукції, якщо більш пізній термін переходу права власності не визначено специфікацією до цього договору.
Відповідно до специфікації № 1 від 24.06.2018 до договору комісії на реалізацію сільськогосподарської продукції від 24.06.2018 № 01/240618К Комітент доручає Комісіонеру продати продукцію: ячмінь врожаю 2018 року у кількості 3250 т. Продукція передається Комітентом Комісіонеру за адресою: АДРЕСА_3. Період поставки за зовнішньоекономічним договором до 30 вересня 2018 року (том 1 а.с. 190).
На підставі акта прийому передачі товару на комісію від 24.06.2018 № 1 уповноваженим представником ПрАТ "Київхліб" - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 передано Комісіонеру - ТОВ "Регіон Тех Ком" товар - ячмінь врожаю 2018 року (том 1 а.с. 191).
Як вбачається з матеріалів справи, придбана позивачем у ТОВ "Альфа Технолоджі" продукція була реалізована Комісіонерами компаніям "biz-world.cz, spol. s r.o." (Чеська Республіка) та "Verdura Mester KFT" (Угорщина), що підтверджується копіями зовнішньоекономічних контрактів та вантажно-митними деклараціями (том 1 а.с. 192-219).
Встановлені обставини свідчать про фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Альфа Технолоджі".
Щодо ненадання товарно-транспортних накладних до перевірки.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту від 14.10.1997 № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно пункту 11.1 вказаних правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
Таким чином, товарно-транспортна накладна є обов'язковим первинним документом на підтвердження реальності господарських операцій з послуг перевезення.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.11.2018 у справі № 822/6312/15.
В той же час, відповідно до постанови Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 807/143/16 товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.
У межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення товариством формуватися не буде, вказане зумовлює відсутність необхідності підтвердження реальності господарських операцій наданням товарно-транспортних накладних.
Щодо ненадання до перевірки складських свідоцтв, сертифікатів якості та угод на зберігання товару, суд зазначає, що останні не є підставою для формування витрат та податкового кредиту перевіреного періоду. Крім того, позивач фактично не зберігав придбану продукцію, позаяк остання у день поставки була передана Комісіонерам.
Також суд звертає увагу відповідача, що обставини щодо фігурування ТОВ "Альфа Технолоджі" та його контрагентів у ланцюгу постачання в ряді кримінальних проваджень не може свідчити про фіктивність господарських операцій та неприйнятність первинних документів у податковому обліку позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, наведеною нормою встановлено межі обов'язковості вироку для адміністративного суду лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Відповідно, висновок контролюючого органу про неприйнятність документів повинен ґрунтуватись з урахуванням об'єктивного та суб'єктивного критеріїв.
Так, об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що підприємство реальною діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, зокрема з надання послуг, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.
Суд звертає увагу, що факт здійснення фіктивного підприємництва ТОВ "Альфа Технолоджі" не встановлено вироком суду, а тому посилання контролюючого органу у цій частині суд не приймає до уваги.
Суд акцентує увагу, що актом перевірки зафіксовано оприбуткування отриманих послуг і товарів у бухгалтерській документації та не спростовано використання придбаних товарів у межах власної господарської діяльності.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.
Згідно з нормами ПК України, статей 6, 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", статей 4, 5 Закону України "Про електронний цифровий підпис" юридичні особи формують та підписують фінансову та податкову звітність, а також електронні податкові накладні, за допомогою електронного цифрового підпису.
Електронний цифровий підпис може видати лише податковий орган на підставі укладеного між сторонами договору. При цьому при укладенні договору представник підприємства (директор) подає копію свого паспорту, податкового номеру, витяги про державну реєстрацію підприємства, заповнює заяву та надає зразки свого підпису.
Матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні у спірний період підписані керівником ТОВ "Альфа Технолоджі" з використанням електронного цифрового підпису.
Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.
Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).
Також, суд вважає, що стосовно правочину між позивачем та його контрагентом - постачальником доречним є застосування доктрини "ділова мета".
Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.
Розумна економічна причина (ділова мета) - спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.
Економічний ефект - приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартість, а також само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.
Зазвичай, отримання платником податків доходу є результатом сукупності дій і здійснення ряду витрат, головною ж умовою для визнання витрат економічно виправданими на підставі такого критерію як "дохід (прибуток)" - є саме цільова направленість на отримання доходу (прибутку).
При цьому витрати спрямовані в діяльності на отримання доходу і такі, які не принесли позитивного результату у вигляді доходу (прибутку), мають визнаватись обґрунтованими і враховуватись при оподаткуванні.
Податкове законодавство не використовує поняття економічної обґрунтованості і не регулює порядок та умови ведення фінансово-господарської діяльності, а тому підставність витрат, які зменшують в податковому обліку отримані доходи, не може оцінюватись з точки зору їх доцільності, раціональності, ефективності отриманого результату. Платник податків здійснює господарську діяльність самостійно на власний ризик і вправі самостійно і одноосібно оцінювати її ефективність, доцільність.
У контексті наведеного суд відзначає, що під час судового розгляду даної справи позивачем надана достатня кількість документів на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, суд мав можливість пересвідчитись у тому, що придбання позивачем товарів є необхідною умовою здійснення ним його господарської діяльності та спрямовані на одержання доходу, тобто досягнення ділової мети за спірними господарськими операціями.
Окремо суд вказує на те, що надання контролюючому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У даному випадку, відповідачем і не встановлено, і не доведено, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або недійсність яких установлена судом.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що фактичні обставини, встановлені під час судового розгляду справи, об'єктивно засвідчують правомірність віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податкових накладних, виписаних на виконання умов зазначених вище договірних відносин.
Враховуючи наведене та те, що позивачем використано у межах власної господарської діяльності придбаний товар, суд вважає необґрунтованими висновки акта перевірки, позаяк останні не можуть спростовувати факт реального виконання господарських операцій за договором, укладеним між позивачем та ТОВ "Альфа Технолоджі", позивачем в повній мірі документально підтверджено реальність виконання правочину, а надання контролюючому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування витрат у перевіреному періоді.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 17.10.2019 № 0006421401 та № 00064311401 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, є протиправними та підлягають скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
Перевіряючи податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 17.10.2019 № 0006411401 та № 0006391401 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
Підставою для прийняття вказаних спірних рішень став висновок контролюючого органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Альфа Технолоджі".
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:
постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
ввезення товарів на митну територію України;
вивезення товарів за межі митної території України;
постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Судом підтверджено обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання товару позивачем у ТОВ "Альфа Технолоджі", на які позивач посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до складу податкового кредиту.
Враховуючи наведене та те, що судом підтверджено правомірність формування позивачем витрат у перевіреному періоді, суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до положень ПК України включено сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких товарів до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних з указаними контрагентами.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 17.10.2019 № 0006411401 та № 0006391401 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, є протиправними та підлягають скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Київхліб" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, ідентифікаційний код 00381574) задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 17.10.2019 №0006421401, №0006431401, №0006411401, №0006391401.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, ідентифікаційний код 43141471) на користь Приватного акціонерного товариства "Київхліб" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83, ідентифікаційний код 00381574) 21020,00 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко
Повний текст складено та підписано 12 червня 2020 року.