ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
12 червня 2020 року м. Київ № 640/7178/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді-доповідача Келеберди В.І., суддів Амельохіна В.В., Качура І.А., розглянувши клопотання Фонду державного майна України про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів та поновлення на публічній службі,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 року № 826-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови Фонду державного майна України»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 27.09.2019 року № 858к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови Фонду державного майна України»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Фонду державного майна України, починаючи з 30.09.2019 року.
Ухвалою суду від 30.03.2020 року зазначену позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десять днів для усунення недоліків з моменту отримання даної ухвали.
09.04.2020 року на виконання вимог зазначеної ухвали через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.04.2020 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/7178/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін колегією у складі трьох суддів.
29 квітня 2020 року до суду від Фонду державного майна України надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Дана заява обґрунтоване тим, що 25.10.2019 ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом № 858-к від 27.09.2019 та отримав трудову книжку, відтак позивач звертаючись 26.03.2020 з даним позовом пропустив встановлений процесуальним законом місячний строк, а доводи викладенні у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не є поважними.
Вивчивши вказане клопотання, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо, зокрема, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правовими положеннями ч. 5 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, суд не повинен тлумачити положення статті 122 КАС України у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі. Адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Водночас, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
При цьому, враховується, що право на судовий захист, якого просить позивач, є важливішим, ніж встановлені державою процесуальні особливості реалізації ним цього права. Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Іліан проти Туреччини» наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Також, при вирішення питання щодо поновлення апелянту строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини (у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року) виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух, а право на право на доступ до суду, закріплене у Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати зазначеній Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обіймав посаду заступника голови Фонду державного майна України та певний час виконував обов'язки голови зазначеного Фонду.
В обґрунтування поважності підстав для поновлення строку звернення до суду, позивач зазначає, що його звільнення було зумовлене політичним процесом оновлення влади в державі, а саме після прийняття Верховною Радою України постанов від 29 серпня 2019 року про призначення ОСОБА_2 на посаду Прем'єр-міністра України та формування складу Кабінету Міністрів України.
До того ж, позивач наголошує, що причиною пропуску строку була наявність об'єктивних побоювань та страху щодо неможливості ефективного поновлення порушених прав у період перебування на посаді зазначено керівника Уряду, на обґрунтування чого позивач виклав обставини та долучив докази.
Вважає, що встановлений законом місячний строк звернення до суду повинен відраховуватись з моменту усунення вказаних побоювань, а саме з 04 березня 2020 року (день відставки Прем'єр-міністра України).
Разом з тим, Європейського суду з прав людини зазначив, що структура Конвенції ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн-учасниць. Дійсно, будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростовною. Однак заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня ціль державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту) (Рішення у справі «Луценко проти України» від 03.07.2012).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 1 ст. 240 КАС України, тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні клопотання Фонду державного майна України про залишення позову без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя-доповідач В.І. Келеберда
Судді В.В. Амельохін
І.А. Качур