11 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/1258/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної установи Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31
провизнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» про визнання протиправною та скасування постанови начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 10.02.2020 «Про поміщення засудженого в карцер установи виконання покарань» про поміщення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу; визнання протиправною та скасування постанови начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 10.02.2020 «Про накладення дисциплінарного стягнення» на ОСОБА_1 у вигляді догани; визнання протиправною та скасування постанови начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 19.02.2020 «Про накладення стягнення», якою ОСОБА_1 оголошено попередження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що при притягненні його до дисциплінарної відповідальності, він не був забезпечений можливістю скористатися послугами адвоката або фахівця в галузі права, отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи. Позивачем з приводу вилучення з його камери мобільного телефону та Сім-карти з батареєю живлення але без зарядного пристрою були надані письмові пояснення на 4х аркушах, проте в матеріалах справи про дисциплінарне правопорушення зазначені пояснення відсутні, натомість в матеріалах справи міститься акт про відмову засудженого від надання письмових пояснень. Дисциплінарні провадження щодо оголошення догани та попередження взагалі відбувались під час перебування засудженого в карцері, що виключає можливість скористатися правами, передбаченими ч. 5. ст. 135 КВК. Вказує, що в постановах лише наведено обставини вчиненого засудженим порушення, проте не наведені інші обставини, що підлягають обов'язковому з'ясуванню під час дисциплінарного провадження: причини, мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.
Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час проведення обшуку в камері, в якій в той час утримувався, зокрема, засуджений ОСОБА_1 в саморобній схованці у вигляді подвійної стінки ніші столу було виявлено та вилучено мобільний телефон з батареєю живлення та сім-картою, які зі слів позивача належали йому. Вказує, що від письмових пояснень позивач відмовився, а факт зберігання, відповідно і користування, засудженим забороненими предметами в повному обсязі підтверджується даними, що містяться в акті проведення об'єктивного обшуку та протоколі вилучення, рапортах заступника начальника та інспекторів відділу режиму і охорони. Зазначає, що за злісне порушення установленого порядку відбування покарання, дисциплінарна комісія постановила помістити позивача в карцер строком на чотирнадцять діб без виведення на роботу. Окрім того, відповідач зазначає, що 10.02.2020 під час проведення обшуку перед поміщенням до карцеру засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , в його особистих речах виявлено та вилучено ОСОБА_2 -карту. Перед початком обшуку засудженому пропонувалось здати, у разі наявності, заборонені предмети, на що він відповів відмовою. Від надання пояснень з даного приводу ОСОБА_1 відмовився. За злісне порушення установленого порядку відбування покарання, дисциплінарна комісія постановила застосувати до ОСОБА_1 захід дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Також 10.02.2020 позивач перебуваючи в карцері №3 намагався встановити між камерний зв'язок з іншими засудженими шляхом перекрикування через віконну квартирку, на зроблені зауваження не реагував, такими діями порушив ст. 107 КВК України. 13.02.2020 під час бесіди з начальником відділу соціально-виховної та психологічної роботи, засуджений вів себе зухвало, на нормалізацію відносин з адміністрацією установи не погоджувався, провину не визнав, а тому 17.02.2020 на засіданні дисциплінарної комісії з питань застосування до засуджених заходів стягнення позивачу оголошено попередження.
Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій зазначив, що за час свого перебування в установі ні разу не притягався до дисциплінарної відповідальності і не допускав грубих порушень правил утримання. Зазначає, що 10.01.2020 розпочалась комунікація у Європейському Суді з Прав Людини у справі Старенький та інші проти України. Дана справа стосується побиття засуджених працівниками ДКВС під час евакуації 27.03.2017 із Сокальської ВК № 47. Оскільки він є ініціатором даної справи, що вимагає під час комунікації певних дій та швидкого реагування у наданні необхідних відповідей та збору інформації по даній справі, а також необхідність у підтримці зв'язку з адвокатом, адміністрація установи вирішила перешкодити у повноцінній участі в комунікації шляхом поміщення в карцер. Щодо догани за виявлену сім карту позивач зазначає, що вказана сім-карта не його, природа її походження у його зошиті йому не відома. Тим більше, за 10 хвилин до обшуку у карцері його обшукали у камері, в тому числі і зошит за допомогою металодетектора. Також позивач зауважив, що під час обшуку у камері № 50 проводився відеозапис, на якому зафіксовано перші пояснення стосовно виявленого телефону, а саме використання телефону виключно для зв'язку з родиною, яка знаходиться на окупованій території в АР Крим.
Представником позивача також було подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що під час дисциплінарного провадження відповідачем не були з'ясовані причини, мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, пояснення засудженого щодо суті проступку, а застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення лише через визначення порушення як злісного, без проведення якісного дисциплінарного провадження та за відсутності мотивованої постанови, є протиправним. Крім того, відповідач у відзиві не повідомив з ким саме намагався встановити між камерний зв'язок позивач, за встановлення якого був притягнутий до відповідальності у вигляді попередження. Оскільки між камерний зв'язок можуть встановлювати як мінімум дві особи, то відповідач не навів, чи був притягнутий до відповідальності інший засуджений, з яким позивач встановлював зв'язок, якщо ні то чому.
Відповідачем було подано заперечення, в яких зазначив, що у відзиві на позов було документально наведено усі ознаки дисциплінарного проступку особи, яка відбуває покарання.
Позивачем надано додаткові аргументи щодо заперечень відповідача на відповідь на відзив, в яких позивач зазначає, що відповідачем в своїх запереченнях на відповідь на відзив жодним чином не спростовано жодного з аргументів, наведених у відповіді на відзив.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 25.05.2020 було залишено без задоволення клопотання позивача про витребування доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 26.01.2004 до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, відбуває покарання в Державній установі «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» з 19.04.2012 (а.с. 7).
Так, 05.02.2020 в ході об'єктового обшуку камери № 50 в присутності засудженого ОСОБА_1 було виявлено та вилучено мобільний телефон «motо» модель «Lacrosse» Duos, імеі1: НОМЕР_1 ; імеі2: НОМЕР_2 з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_3 , без зарядного пристрою, та мобільний телефон «Motorola», імеі встановити не вдалося, з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 790601011909, без зарядного пристрою, про що складено відповідний акт та протокол вилучення (а.с. 11, 16).
Заступник начальника відділу режиму і охорони Коропець Сергій, інспектор відділу режиму і охорони Овчинник Дмитро та молодший інспектор відділу режиму і охорони Лопатинський Ігор подали на ім'я начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» рапорти, згідно яких повідомили, що 05.02.2020 в ході об'єктового обшуку камери № 50, в якій утримуються двоє засуджених до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в нішах столу було виявлено дві схованки, виготовлені з картону та пофарбовані зеленою фарбою під колір столу. При відкритті даних схованок було виявлено та вилучено мобільний телефон «motо» модель «Lacrosse» Duos, імеі1: НОМЕР_1 ; імеі2: НОМЕР_2 з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_3 , без зарядного пристрою, зі слів засудженого ОСОБА_1 даний мобільний телефон належить йому та мобільний телефон «Motorola» імеі- встановити не вдалося, з батареєю живлення та сім-картою мобільного оператора « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_4 , без зарядного пристрою, зі слів засудженого, ОСОБА_3 даний мобільний телефон належить йому, просили провести за вказаним фактом службове розслідування (а.с. 39-41).
Згідно актів від 07.02.2020, підписаних старшим оперуповноваженим оперативної групи ОСОБА_4 , оперуповноваженим оперативної групи ОСОБА_5 та начальником відділу режиму і охорони державної установи Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» Гаркавенком А. засуджений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від надання письмових пояснень стосовно вилучення у нього 05.02.2020 мобільного телефону та сім-карти, відмовився від підписання аркушів ознайомлення з положеннями статей 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України (а.с. 43-47).
За результатами засідання, оформленого протоколом № 7 від 10.02.2020, дисциплінарна комісія за злісне порушення вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Міністерством юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018, прийняла рішення застосувати крайній захід дисциплінарного стягнення відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , 1968 року народження, у вигляді поміщення до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу (а. с. 38).
Постановою Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 10.02.2020 за злісне порушення установленого порядку відбування покарання до засудженого ОСОБА_1 застосовано захід стягнення у виді поміщення в карцер строком на 14 діб без виведення на роботу. Постанова була оголошена засудженому, порядок оскарження накладеного стягнення роз'яснено, про що поставлено позивачем свій підпис (а.с. 9).
10.02.2020 у період о 11:10 год., співробітниками УВП №31 під час проведення обшуку перед поміщенням до карцеру засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в його особистих речах, виявлено та вилучено сім-карту серійний номер НОМЕР_5 , про що складено відповідний протокол вилучення № 9 від 10.02.2020 (а.с. 52).
Черговий помічник начальника установи майора внутрішньої служби Пономарчук В.В., оперуповноважений оперативної групи капітана внутрішньої служби Свириденко О.О., молодший інспектор відділу режиму і охорони старшого сержанта внутрішньої служби Андросенко О.О. подали на ім'я начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» рапорти, згідно яких повідомили, що 10.02.2020, приблизно а 11 год. 10 хв. Під час проведення обшуку засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 перед поміщенням до карцеру, у нього в особистих речах виявлено одну сім-карту № НОМЕР_5 , мобільного оператора встановити неможливо у зв'язку з тим, що назва стерта (а.с. 49-51).
Згідно акту від 10.02.2020, підписаного старшим оперуповноваженим оперативної групи ОСОБА_4 , оперуповноваженим оперативної групи Свириденком О ОСОБА_6 та начальником відділу режиму і охорони державної установи Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» Гаркавенком А. засуджений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від надання письмових пояснень стосовно вилучення у нього 10.02.2020 сім-карти № НОМЕР_5 (а.с. 53).
За результатами засідання, оформленого протоколом № 8 від 17.02.2020, дисциплінарна комісія за злісне порушення вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 4 розділу ІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Міністерством юстиції України № 2823/5 від 28.08.2018, прийняла рішення застосувати захід дисциплінарного стягнення відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , 1968 року народження, у вигляді догани (а. с. 14).
Постановою Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 17.02.2020 за злісне порушення установленого порядку відбування покарання до засудженого ОСОБА_1 застосовано захід стягнення у виді догани. Постанова була оголошена засудженому, порядок оскарження накладеного стягнення роз'яснено, про що поставлено позивачем свій підпис (а.с. 54).
Черговим помічником начальника установи майора внутрішньої служби Пономарчуком В.В., молодшим інспектором відділу режиму і охорони Скрипкою Є.М., старшим по корпусному відділенню Гулим В.В. 10.02.2020 подано на ім'я начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» рапорти, згідно яких повідомлено, що 10.02.2020 близько 14 год. 35 хв. ОСОБА_1 перебуваючи в карцері № 3 намагався встановити між камерний зв'язок з іншими засудженими шляхом перекрикування через віконну кватирку. На зроблені зауваження персоналом установи щодо припинення своїх дій не реагував (а.с. 60-62).
Начальником відділу соціально-виховної та психологічної роботи С. Субетто 13.02.2020 на ім'я начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» подано рапорт, згідно якого повідомив про проведену із засудженим ОСОБА_1 бесіду під час якої останній вів себе зухвало, на нормалізацію відносин з адміністрацією установи не погоджувався, провину не визнавав. Тому начальник відділу соціально-виховної та психологічної роботи ОСОБА_7 , доповів пропонував застосувати до засудженого заходи стягнення у вигляді попередження (а.с. 57).
Актом від 13.02.2020 зафіксовано, що засуджений до довічного утримання ОСОБА_1 стосовно порушення вимог режиму відбування покарання, яке виразилося в тому, що 10.02.2020 засуджений близько 14 год. 45 хв. намагався встановити між камерний зв'язок з іншими засудженими, відмовився від надання письмового пояснення (а.с. 55), а також відмовився від підписання аркушів ознайомлення з положеннями статей 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України (а.с. 56, 59).
За результатами засідання, оформленого протоколом № 8 від 17.02.2020, дисциплінарна комісія за порушення режиму відбування покарання відносно засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 , 1968 року народження, прийняла рішення про накладення стягнення у вигляді попередження (а. с. 18).
Постановою Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 18.02.2020 за порушення установленого порядку відбування покарання до засудженого ОСОБА_1 застосовано захід стягнення у виді попередження. Постанова була оголошена засудженому, порядок оскарження накладеного стягнення роз'яснено, про що поставлено позивачем свій підпис (а.с. 17).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Згідно частин першої, другої, четвертої статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду. Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
Засуджені до довічного позбавлення волі тримаються окремо від інших засуджених, крім тих, які після відбуття десяти років покарання у приміщеннях камерного типу переведені до звичайних жилих приміщень колонії максимального рівня безпеки (частина друга статті 150 Кримінально-виконавчого кодексу України).
В силу вимог частини другої статті 151 Кримінально-виконавчого кодексу України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені зобов'язані, зокрема, дотримуватися норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
Частина перша статті 102 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлює, що режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
В силу приписів частини другої статті 9 Кримінально-виконавчого кодексу України невиконання засудженими своїх обов'язків і встановлених законодавством вимог адміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собою встановлену законом відповідальність.
Так, згідно з частиною першою статті 132 Кримінально-виконавчого кодексу України за невиконання покладених обов'язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.
Злісним порушенням установленого порядку відбування покарання є вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи інших одурманюючих засобів; виготовлення, зберігання, придбання, розповсюдження інших заборонених предметів, участь у настільних азартних та інших іграх з метою здобуття матеріальної чи іншої вигоди; вчинення дрібного хуліганства; систематичне ухилення від лікування захворювань, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб (частина перша статті 133 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюються Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.09.2018 за № 1010/32462 (далі - Правила).
Ці Правила обов'язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи. (абзац другий пункту 1 розділу I Правил).
Згідно пункту 4 розділу II Правил засудженим забороняється, серед іншого, придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в установах виконання покарань за переліком предметів, виробів і речовин, зберігання і використання яких засудженими заборонено (додаток 3).
Так, згідно додатку 3 до Правил засудженим заборонено мати радіоелектронні засоби, призначені для передавання чи приймання радіосигналів (радіостанції, мобільні телефони та зарядні пристрої до них, SIM-картки, скретч-картки поповнення рахунку мобільного зв'язку, пейджери тощо), друкарські машинки, розмножувальні прилади (засудженим, які тримаються у виправних центрах, дозволяється зберігати та користуватися мобільними телефонами у порядку, встановленому пунктом 2 розділу XIV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань).
Порядок застосування заходів стягнення до осіб, позбавлених волі, регламентований статтею 134 Кримінально-виконавчого кодексу України.
Так, положеннями частин першої, третьої, восьмої цієї статті визначено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого. Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв'язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор або в карцер чи переведення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за вмотивованою постановою начальника колонії або особи, яка виконує його обов'язки, з визначенням строку тримання.
Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м'яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, коли посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею при відсутності порушення з боку засудженого (частина тринадцята статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України).
Згідно частини шістнадцятої статті 134 Кримінально-виконавчого кодексу України адміністрація колонії при встановленні факту порушення особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, вимог режиму зобов'язана невідкладно розпочати перевірку причин, обставин і мотивів вчинення порушення, поведінки цієї особи до вчинення проступку, визначити кількість і характер раніше накладених стягнень, а також отримати її пояснення про суть проступку. За наслідками такої перевірки приймається рішення про доцільність або недоцільність застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення та обґрунтовується їх вид.
Частиною першою статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.
Крім того, частинами шостою, сьомою статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п'ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду.
Судом з'ясовано, що за фактом виявлення та вилучення 05.02.2020 у засудженого ОСОБА_1 мобільного телефону з батареєю живлення та сім-картою, на засіданні дисциплінарної комісії від 10.02.2020 та за фактом виявлення та вилучення 10.02.2020 сім-карти при обшуку перед поміщенням до карцеру, на засіданні дисциплінарної комісії від 17.02.2020 встановлено наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку, який виразився у зберіганні та використанні засудженим заборонених речей, що є порушенням вимог статті 107 Кримінально-виконавчого кодексу України та пункту 3 розділу II Правил, а відтак постановою начальника виправної установи від 10.02.2020 до позивача застосовано захід стягнення у виді поміщення в карцер установи строком на 14 діб без виведення на роботу, а постановою від 17.02.2020 захід стягнення у виді догани.
Наказом начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 02.01.2020 № 27/ОД-20 переглянуто склад дисциплінарної комісії для вирішення питань про доцільність застосування заходів стягнення та заохочення до засуджених і ув'язнених під головуванням начальника установи ОСОБА_8 : заступник голови комісії: заступник начальника установи з РіО то ОР - Ворушило ОСОБА_9 . ОСОБА_9 .; члени комісії: начальник відділу СВПР - Субетто С.О., начальник відділу РіО - Гаркавенко А.Г., старший оперуповноважений оперативної групи - Кізя В ОСОБА_10 , психолог установи - ОСОБА_11 , завідувач медичної частини - Комар С.С. (за згодою); секретар комісії: начальник сектора МРБ - начальник відділення СПС - Мельник А.В. (а.с. 37).
Згідно досліджених судом витягів з протоколів засідання дисциплінарної комісії від 10.02.2020 та від 17.02.2020, в останніх не відображено, що на засіданні комісії були присутні члени комісії, без зазначення відповідних посад та прізвищ таких осіб, хто виступав на засіданні.
Як було зазначено судом, рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії, разом з тим, відповідачем не надано протоколів засідання комісії, які б містили інформацію щодо кількісного складу комісії, про результати голосування, якою кількістю голосів прийнято рішення, що ставить під сумнів повноважність самої комісії, наявність кворуму під час прийняття рішення та результати розгляду питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Посадовими особами відповідача ні під час проведення обшуку та вилучення заборонених предметів, ні під час винесення спірних постанов, не було з'ясовано мотиви вчинення порушення засудженим ОСОБА_12 , його поведінку до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень.
З наданих суду актів вбачається, що позивач відмовився від надання письмових пояснень, однак відсутні відомості про те, що позивач відмовився від усних пояснень, які мав право надати на засіданні дисциплінарної комісії.
Так, протоколи засідання дисциплінарної комісії від 10.02.2020 та 17.02.2020 не містять відомостей щодо присутності на засіданні дисциплінарної комісії засудженого ОСОБА_1 , тобто всупереч частини шостої статті 135 Кримінально-виконавчого кодексу України відповідачем не забезпечено обов'язкову присутність позивача на засіданні дисциплінарної комісії. А 17.02.2020 засідання дисциплінарної комісії проведено в період перебування засудженого ОСОБА_1 у карцері, куди його було поміщено 10.02.2020 строком на 14 діб, що взагалі виключало можливість обов'язкової присутності позивача на засіданні дисциплінарної комісії.
Абзац другий пункту 2 розділу XХI Правил застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення та про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер, переведення засудженого до ПКТ (ОК) (після винесення відповідного рішення судом) установи виконання покарань (додатки 23, 24).
Згідно з пунктом 5 розділу XXІ Правил підставою для приймання та тримання засуджених у ДІЗО та карцерах є постанова про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань, винесена начальником установи виконання покарань або особою, яка виконує його обов'язки, на підставі рішення дисциплінарної комісії з визначенням строку тримання. Постанова про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань, рішення суду про переведення засудженого до ПКТ (ОК) оголошуються засудженому під підпис. У разі відмови засудженого поставити підпис про ознайомлення адміністрацією установ виконання покарань складається акт у довільній формі.
Так, додаток 24 Правил містить форму постанови про поміщення засудженого(ї) в дисциплінарний ізолятор, карцер установи виконання покарань, яка передбачає відображення в ній характеру вчиненого правопорушення та причин та умов, у зв'язку з чим необхідна ізоляція засудженого(ї).
Однак, постанова від 10.02.2020 про поміщення засудженого ОСОБА_1 в карцер установи виконання покарань не є детально вмотивованою, не містить причин та умов, у зв'язку з чим необхідно було помістити позивача в карцер на 14 діб.
Відповідачем також не доведено необхідності застосування до позивача саме такого виду дисциплінарного стягнення як поміщення в карцер на 14 діб і неможливості застосувати більш м'якого дисциплінарного стягнення.
Таким чином, з огляду на процедурні порушення, допущені відповідачем під час прийняття спірних рішень, відсутність детального мотивування, причин та умов, які слугували для застосування саме вказаних дисциплінарних стягнень, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було винесено постанови про поміщення засудженого в карцер, про застосування догани та попередження.
З огляду на заявлені позивачем вимоги, останній просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідач від 10.02.2020 про застосування дисциплінарного стягнення у виді поміщення до карцеру, від 10.02.2020 про застосування стягнення у виді догани та від 19.02.2020 про застосування стягнення у вигляді попередження.
Проте, з огляду на матеріалами справи та встановлені під час судового розгляду дані, суд зауважує, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани за злісне порушення засудженим ОСОБА_1 порядку відбування покарання, яке виявилось у тому, що він при собі зберігав заборонені предмети, а саме сім-карту серійний номер НОМЕР_5 , яку у нього було вилучено 10.02.2020 під час проведення обшуку перед поміщенням до карцеру, застосовано відповідачем постановою від 17.02.2020, а не від 10.02.2020, як зазначає позивач (а.с. 13). Крім того, дисциплінарне стягнення у вигляді попередження за порушення засудженим ОСОБА_1 режиму відбування покарання, що виявилось в тому, що засуджений ОСОБА_1 намагався встановити між камерний зв'язок з іншими засудженими під час перебування в карцері, застосовано відповідачем постановою від 18.02.2020, а не від 19.02.2020, як зазначає позивач.
У свою чергу, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Завдання судочинства досягаються шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одночасно, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 6, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод, інтересів позивача суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі шляхом: визнання протиправною та скасування постанови начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 10.02.2020 «Про поміщення засудженого в карцер установи виконання покарань» про поміщення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу; визнання протиправною та скасування постанови начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 17.02.2020 «Про накладення дисциплінарного стягнення» на ОСОБА_1 у вигляді догани; визнання протиправною та скасування постанови начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 18.02.2020 «Про накладення стягнення», якою ОСОБА_1 оголошено попередження.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 10.02.2020 «Про поміщення засудженого в карцер установи виконання покарань» про поміщення засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до карцеру строком на 14 діб без виведення на роботу.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 17.02.2020 «Про накладення дисциплінарного стягнення» на ОСОБА_1 у вигляді догани.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Державної установи «Новгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)» від 18.02.2020 «Про накладення стягнення», якою ОСОБА_1 оголошено попередження.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ,
Відповідач: Державна установа Новгород-Сіверська установа виконання покарань №31, вул. Миколаївська, буд. 31, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000 код ЄДРПОУ 08564972.
Дата складення повного рішення суду - 11.06.2020.
Суддя Ю. О. Скалозуб