про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
12 червня 2020 року справа № 580/1978/20
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., перевіривши матеріали позову Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи» до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
09.06.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи» (18002, м.Черкаси, вул. Верхня Горова, буд.1/1, оф.23; код ЄДРПОУ 39573725) до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, буд. 36; код ЄДРПОУ 38715770) про:
визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 19.06.2019 №2906-а;
зобов'язання відповідача відновити дію наказів від 01.11.2016 №1931-а та від 30.11.2016 №1961-а.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, встановлено підстави для відмови у відкритті провадження, з огляду на таке.
Згідно з п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Термін “суб'єкт владних повноважень” орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а із суті спору. Так, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, яку слід розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
В контексті викладеного суд врахував, що спірне рішення скасовує надання адреси належному позивачу на праві власності нежитловому приміщенню у АДРЕСА_1 . Позивач в обгрунтування позову зазначає, що вказаним рішенням порушено його право розпоряджатись належним на праві власності майном.
Матеріали позову свідчать, що передумовою спірних відносин став спір господарської юрисдикції.
Зокрема, рішенням від 29.10.2018 Господарського суду Черкаської області у справі №925/366/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 і постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 27.08.2019, задоволено частково позов Українського товариства охорони природи. Визнано протиправним і скасовано рішення державного реєстратора Черкаського міського управління юстиції Великої О.В. про державну реєстрацію права власності від 03.12.2015 (реєстраційний запис №12340890) за Черкаською обласною організацією УТОП на об'єкт нерухомого майна. Зобов'язано Департамент скасувати відповідний запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зобов'язано усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядженні майном Товариства - "Будинком природи" у м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1, шляхом виселення з нежитлових приміщень: ТОВ "Вієна", БО "Фонд збереження рідної природи", БФ "Розвиток Черкащини" та звільнення будівлі "Будинку природи" у м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1 від майна вищезазначених підприємств. У задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
Водночас у підставах спірного рішення, заявленого у цьому спорі, зазначено про виконання ним зазначеного рішення господарського суду. Зміна ним даних поштової адреси об'єктів нерухомого майна є складовою вказаного вище процесу захисту приватного права.
Стаття 15 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 17.04.2018 у справі №815/6956/15, відповідно до якої публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно з ч.2 ст.2 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - ЦК України) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Статтею 170 цього Кодексу встановлено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Суд застосовує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 22.08.2018 у справі №128/1435/16-а, відповідно до якої, якщо вимоги про визнання оспорюваного рішення недійсним зачіпає приватні інтереси осіб, такі вимоги, як окремий спосіб захисту порушених прав, можуть бути предметом розгляду в цивільному суді.
Отже, предмет спору у цій справі виник з цивільних правовідносин.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України розглядаютьгосподарські суди
Отже, заявлений спір підвідомчий господарському суду.
Якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, п.1 ч.1 ст.170 КАС України визначений обов'язок судді відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Тому наявні підстави відмовити у відкритті провадження, а на підставі ч.6 ст.170 КАС України роз'яснити позивачу, що спір віднесено до юрисдикції господарського суду.
Суд врахував, що позивач надав суду незавірену копію квитанції від 05.06.2020 №22 про сплату судового збору в сумі 4394,00грн., яка не є належним доказом його сплати, оскільки згідно з нормами абз.17 ч.1 ст.2 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” підтвердженням факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, тощо є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, тощо), надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Отже, відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 170-171, 248 КАС України, суддя
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Благодійної організації «Фонд збереження рідної природи» (код ЄДРПОУ 39573725) про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770) від 19.06.2019 №2906-а та зобов'язання його відновити дію наказів від 01.11.2016 №1931-а та від 30.11.2016 №1961-а.
2. Роз'яснити, що спір відноситься до юрисдикції господарського суду.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
4. Копію ухвали направити позивачу.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зазначений строк продовжується на строк дії такого карантину.
Суддя А.М. Бабич
Ухвала постановлена, складена у повному обсязі та підписана 12.06.2020.