12 червня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/717/20
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду, позивач зазначає, що 15.03.2020 отримав лист Херсонської міської ради від 21.02.2020 № 114-2086-15 за підписом в.о. директора департаменту містобудування та землекористування Ващука М. про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га на території Херсонської міської ради у зв'язку з тим, що постійною депутатською комісією міської ради по заяві від 21.01.2020 рекомендовано відмовити (протокол № 86) у зв'язку з тим, що бажані місця розташування земельної ділянки знаходяться на території навчальної зони, на території рекреаційної зони, перебувають у власності інших осіб, передбачені для виділення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих.
Вважає дане рішення є протиправним, незаконним, таким, що порушує права та законні інтереси з огляду на наступне.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).
Надання дозволу вповноваженим органом місцевого самоврядування на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності не означає позитивного рішення про передачу її в користування, а направлене на ідентифікацію земельної ділянки, яка в подальшому може стати предметом передачі.
Крім того, позивач зазначає, що незаконне рішення Херсонської міської ради викликало погіршення емоційного та душевного стану, підвищення тиску, погіршення настрою, депресію. Пережив моральні страждання, адже порушились нормальні життєві зв'язки, які вимагають нових додаткових зусиль для організації свого життя, для відстоювання справедливості, для чергового звернення до суду за захистом порушених прав, пошуку іншого місця для індивідуального будівництво.
Позивач просить суд:
- визнати дії та бездіяльність Херсонської міської ради в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправними;
- зобов'язати Херсонську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою по раніше наданій ним заяві;
- стягнути з Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 750000 грн.
Крім того, у позовній заяві позивач просив забезпечити докази.
Ухвалою від 20.03.2020 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів залишено без руху.
Ухвалою від 20.03.2020 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.
Ухвалою від 01.04.2020 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів повернуто.
Позивач вимоги суду виконав, недоліки позову усунув.
Ухвалою суду від 01.04.2020 року відкрито провадження в адміністративній справи та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.05.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що за результатами розгляду порушеного питання позивача, Комісією рекомендовано відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (проект від 19.02.2020 № 86), так як земельна ділянка, не відповідає містобудівній документації.
Департаментом підготовлений відповідний проект рішення, який включено до порядку денного пленарного засідання XXXV сесії Херсонської міської ради.
Однак, у зв'язку із оголошенням загальнонаціонального карантину та встановлення обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), дата пленарного засідання XXXV сесії Херсонської міської ради не визначено.
Постановою КМУ від 22.04.2020р. № 291 було внесено зміни до постанови КМУ від 16.03.2020р. № 215 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2", карантин продовжено до 11.05.2020 року.
На сьогоднішній день рішень про відмову ОСОБА_1 Херсонською міською радою не прийнято. А тому, будь-яка бездіяльність, або незаконність дій відповідача є недоведеними.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи викладене, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
21.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонської міської ради з заявою, у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1000 кв. м на території Херсонської міської ради, на земельному масиві з кадастровим номером 6510136900:01:001:1158 для індивідуального житлового будівництва. До заяви було додано: копію паспорта, графічні матеріали.
Листом Херсонської міської ради від 21.02.2020 року № 114-2086-15 ОСОБА_1 повідомлено, що порушене у клопотанні питання 19.02.2020 (протокол № 86) розглянуто постійною депутатською комісією міської ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин (далі - Комісія), якою рекомендовано відмовити у надані вищевказаного дозволу, на підставі частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України (земельні ділянки позначені за АДРЕСА_1 1 та №3 розташовані на території навчальної зони - Г-3, земельна ділянка АДРЕСА_2 зони активного відпочинку Р АДРЕСА_2 НОМЕР_1 розташовані АДРЕСА_3 обмеженої АДРЕСА_4 ) перебувають у власності інших осіб та на території АДРЕСА_4 , рішенням міської ради від 20.02.2015 №1726 передбачені для виділення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції). Остаточне рішення із зазначеного питання прийматиметься на пленарному засіданні чергової сесії міської ради.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ст. 12. ЗК України повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
За положеннями ч. 2 ст.123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов'язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах (Постанова Верховного суду від 24.10.2018 року у справі № 731/216/17).
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Відповідно до частини другої статті 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.
Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у п. 53 рішення від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої ст. 55 Основного Закону України, у Рішенні N 19-рп/2011 від 14.12.2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частини другої ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (п. 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається. як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права. законодавець вважає неможливим або недоцільним".
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень цих прав на момент звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
В даному випадку, лист Департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради № 114-2087-15 від 21.02.2020р. не створює безпосередньо для позивача правових наслідків, оскільки, в листі викладена лише процедура розгляду клопотання та сам лист не є рішенням про відмову в наданні дозволу на розробку проекту.
Відтак позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для відведення у власність, не підлягає задоволенню як передчасна, оскільки таке рішення сесією Херсонської міської ради не прийняте, а лист від Департаменту містобудування та землекористування № 114-2087-15 від 21.02.2020р. не є рішенням Херсонської міської ради щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Згідно вимогам ч. 3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Отже, враховуючи, що клопотання позивача про надання дозволу на розробку землеустрою на земельну ділянку Херсонською міською радою не розглянуте, жодного рішення не прийнято, відтак належить відмовити в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку для відведення у власність як передчасної.
Крім того, судом встановлено, що питання щодо розгляду заяви позивача від 21.01.2020 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою включене до порядку денного пленарного засідання чергової сесії Херсонської міської ради, яке було заплановане на 27.03.2020р.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. постановою КМУ від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, заборонивши:
відвідування закладів освіти її здобувачами;
проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
Постановою КМУ від 25 березня 2020 р. № 239 внесені зміни до вищевказаної постанови КМУ, а саме подовжено строк усіх заборонених заходів до 24.04.2020р.
Відповідно до протоколу позачергового засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Херсонської міської ради №10 від 16.03.2020 року "Про посилення обмежувальних заходів на території міста Херсона з метою попередження розповсюдження нової коронавірусної інфекції (COVID-19)" 17 березня 2020 року з 00 год. 00 хв. тимчасово зупинити роботу (до окремого рішення та скасування обмежувальних заходів) таких об'єктів загального користування незалежно від форми власності та підпорядкування, розташованих у місті Херсоні: кінотеатрів, театрів, музеїв, галерей, бібліотек та інших культурних і розважальних закладів; дитячих розважальних центрів та клубів, майданчиків, у тому числі спортивних; фітнес-клубів, тренажерних залів, басейнів, спортивних майданчиків та стадіонів; усіх магазинів, крім продуктових та аптек; торговельно-розважальних центрів; будівельних ринків та інших (крім продуктових); ресторанів, закладів громадського харчування, серед іншого у готелях, барів, клубів, кафе, дискотек, пабів; інших закладів та установ (під особисту відповідальність керівника).
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 32 цього Закону обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб.
Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.
Судом встановлено, що у зв'язку із оголошенням загальнонаціонального карантину та встановлення обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), дата пленарного засідання XXXV сесії Херсонської міської ради не визначено.
Крім того, Постановою КМУ від 22.04.2020 р. № 291 були внесені зміни до постанови КМУ від 16.03.2020р. № 215 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом СОVID-19, карантин продовжено до 11.05.2020 року, постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 2020 р. № 343 карантин продовжено до 22 травня 2020р., а постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 р. № 392 карантин продовжено до 22 червня 2020 р.
За таких обставин судом не встановлено порушення прав позивача відповідачем, про поновлення яких ОСОБА_1 просить у позовній заяві.
Відсутність порушеного права має наслідком відсутність спричинення моральної шкоди, про відшкодування якої просить позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте згідно частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв'язку із чим відмовляє позивачу у задоволенні його вимог повністю.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.О. Варняк
кат. 109040000