12 червня 2020 року м. Рівне №460/3330/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправною відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсації за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 29321,81грн, які були виплачені у квітні 2020 року, а також зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з грудня 2014 року по квітень 2020 року на суму пенсії 29321,81грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку із порушенням термінів виплати він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року по справі № 572/4462/14-а, яка набрала законної сили 18 березня 2015 року, оскільки з вини відповідача вказане судове рішення фактично виконане останнім лише у квітні 2020 року. Того ж місяця, позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати компенсацію за втрату частини пенсії у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з вересня 2014 року по квітень 2020 року, на суму пенсії 29321,81грн. Однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію. За таких обставин, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу, оскільки перерахунок пенсії останнього на виконання судового рішення проведений своєчасно та у повному обсязі. Також, відповідач звертає увагу на те, що виплата коштів на виконання судового рішенню носить разовий характер та, відповідно, не підпадає під дію норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати". Більше того, на переконання відповідача, така компенсація є видом цивільно-правової відповідальності, яка застосовується за порушення зобов'язання, та не може застосовуватися в правовідносинах щодо пенсійного забезпечення. Поряд з цим, відповідач зазначив, що позивач фактично повторно хоче отримати виплачені кошти у вигляді компенсаційної виплати, а тому така не підлягає виплаті. Крім того, на думку відповідач, позивачем пропущений строк звернення до суду з даною позовною заявою. З огляду на викладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:
12 травня 2020 року позовна заява надійшла до суду.
13 травня 2020 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28 травня 2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, а також клопотання про витребування доказів та заміну відповідача.
29 травня 2020 року відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі.
1 червня 2020 року ухвалами суду відмовлено в задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів, заміну відповідача та зупинення провадження у справі.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Обставини справи, встановлені судом:
Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року по справі № 572/4462/14-а, яка набрала законної сили 18 березня 2015 року, частково задоволений позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області, а саме: визнано протиправною відмову Управління Пенсійного Фонду України в Сарненському районі, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 10 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до статей 39, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами пенсії за період з 10 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року, виходячи з 6 розмірів мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумами додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до категорії 1 за період з 10 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року, виходячи з 50 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати , починаючи з 10 березня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного вище судового рішення, відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачеві та нараховано кошти в сумі 29321,81грн, що підтверджується протоколом від 07 серпня 2015 року, а фактичну виплату перерахованої пенсії здійснено у квітні 2020 року, що підтверджується випискою з рахунків позивача в національній валюті від 23 квітня 2020 року та не спростовано відповідачем.
24 квітня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року по справі № 572/4462/14-а.
Листом від 30 квітня 2020 року за № 5327-5273/Т-02/8-1700/20 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Позивач, не погодившись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, пенсії. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. Водночас, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18листопада 2014 року в справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року в справі № 21-2003а16, а також Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року в справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року в справі № 523/1124/17, від 3 липня 2018 року в справі № 521/940/17, від 5 жовтня 2018 року в справі № 127/829/17, від 12 лютого 2019 року в справі № 814/1428/18, від 8 серпня 2019 року в справі № 638/19990/16-а.
Зміст і правова природа спірних правовідносин в розумінні положень статті 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави стверджувати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та з метою відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж було передбачено чинним законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ.
Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року в справі № 521/940/17.
Оскільки несвоєчасне нарахування належних позивачу сум пенсії відбулось у зв'язку з неправомірним нарахуванням пенсійним органом пенсії в меншому розмірі, що встановлено постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року по справі № 572/4462/14-а, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
А відтак, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, є протиправною.
Щодо тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави з виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 3 вересня 2014 року № 440, якими передбачений інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, то суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.
З приводу доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, то суд зазначає, що позивач звернувся до суду з дотриманням шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), так як фактична виплата належної йому суми пенсії за судовим рішенням здійснена лише 08 квітня 2020 року, а до суду він звернувся 12 травня 2020 року.
Згідно із статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відтак враховуючи, що постанова Сарненського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року по справі № 572/4462/14-а набрала законної сили 18 березня 2015 року, а фактичну виплату пенсії в сумі 29321,81грн здійснено у квітні 2020 року, що підтверджується матеріалами справи, то компенсація за період затримки її виплати підлягає виплаті з наступного місця після місяця, коли пенсія мала бути нарахована та виплачена, тобто з травня 2015 року по березень 2020 року, а не з грудня 2014 року по квітень 2020 року, як зазначає позивач.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів повну правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли лише часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України відсутні, оскільки на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії згідно з постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 25 грудня 2014 року по справі № 572/4462/14-а.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з травня 2015 року по березень 2020 року на суму пенсії 29321,81грн.
В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно з Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року та за квітень 2020 року, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076).
Суддя Комшелюк Т.О.