12 червня 2020 року м. Рівне № 460/2841/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» (далі - позивач), звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0065775304 від 31.03.2020р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена камеральна перевірка з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, за результатами якої 12.02.2020 складений акт № 523/17-00-53-04/31358915. Відповідно до акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що тягне за собою накладення штрафу відповідно до ст. 120-1 ПК України. На підставі даного акту, 31.03.2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0065775304 про застосування до позивача штрафу в розмірі 10% у сумі 18183,32грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних до 15 календарних днів на суму ПДВ 181833,17 гривень. Позивач не погоджується із застосування штрафу та стверджує, що податкова накладна була направлена до реєстру вчасно, до закінчення операційного часу. Крім того вказує на порушення строків направлення другого примірника акту камеральної перевірки позивачу. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач подав відзив на позов в якому позов не визнав та зазначив, що в ході здійснення камеральної перевірки позивача було встановлено несвоєчасність реєстрації податкової накладної № 20 від 13.12.2019 на 3 дні, в зв'язку із чим на підставі ст. 120-1 ПК України застосований штраф 10% від суми ПДВ, яка у ній зазначена. Стверджує про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив в якій спростовує доводи відзиву відповідача з мотивів, тотожних змісту позову.
15.04.2020 ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін.
26.05.2020 від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
01.06.2020 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача.
10.06.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.
10.06.2020 від позивача надійшло клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу.
З'ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив на позов, дослідивши зібрані у справі докази, суд враховує наступне.
Згідно з матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача 12.02.2020 проведена камеральна перевірка позивача з реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
За результатами камеральної перевірки контролюючим органом 12.02.2020 складений акт № 523/17-00-53-04/31358915.
Висновком акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в частині не дотримання ПП «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» термінів реєстрації податкової накладної № 20 від 13.02.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість 181833,17 гривень. Відповідальність платника передбачена п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України.
31.03.2020, на підставі зазначених висновків акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0065775304, яким позивачу визначений штраф у сумі 18183,32грн, що складає 10% від розміру ПДВ, зазначеного у податковій накладній, яка зареєстрована із порушенням термінів реєстрації, встановлених податковим законодавством.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд враховує наступне.
Як вбачається із акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкової накладної № 20 від 13.02.2019 - дата реєстрації 03.01.2020, граничний термін реєстрації 31.12.2019, кількість днів протермінування - 3.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з вимогами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За змістом окремих абзаців пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (у редакції, що діє з 01 січня 2017 року, на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII), порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів та 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру додаткових накладних платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі, визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 ( в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин).
За правилами положення п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, операційний день - це частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку ПН/РК і реєстрація їх або зупинення реєстрації.
Згідно п. 3 цього ж Порядку, операційний день триває з 8 до 20 години. Технічне обслуговування та регламентні роботи, що потребують зупинки Реєстру, не проводяться протягом операційного дня, крім аварійних випадків. Якщо 15 число або останній день місяця припадають на вихідний, святковий або неробочий день, такий день вважається операційним днем.
Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку, після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку:
електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера);
електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки (у разі наявності).
Після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку. Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.
За правилами п. 12 Порядку, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:
відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);
чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;
дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;
наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;
наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);
наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;
факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;
наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;
дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктами 13-15 Порядку визначено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє зазначити, що у будь-якому випадку податковий орган зобов'язаний надіслати платнику податку одну з квитанцій: або про прийняття податкової накладної, або про її неприйняття із зазначенням відповідних причин.
Матеріалами справи стверджується, що податкова накладна № 20 від 13.12.2019 року була складена в електронній формі, яку 28.12.2019 року о 18.19год, з накладенням електронного цифрового підпису керівника платника податків - директора Мурадяна В.А., скріпленням печаткою ПП «Красносільське МПП «МВА» та здійсненням шифрування було надіслано ДПС України за допомогою програмного забезпечення для подання звітності до контролюючих органів та обміну юридично значущими первинними документами між контрагентами в електронному вигляді «М.Е.Dос».
Окрім того, зазначеною програмою також зафіксовано, що доставка податкової накладної № 20 від 13.12.2019 року очікується 30.12.2019 року ( а. с. 30-32).
Однак, квитанцію про реєстрацію податкової накладної № 20 від 13.12.2019 року було сформовано ДПС України та отримано ПП «Красносільське МПП «МВА» лише 03.01.2020 року (а. с. 29, 64).
Як зазначалось вище, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна/розрахунок коригування вважається зареєстрованою в ЄРПН.
Таким чином, оскільки квитанція по податковій накладній № 20 від 13.12.2019 року прийшла платнику податків не протягом операційного дня, коли її було направлено платником податків на реєстрацію, а лише 03.01.2020 року, то відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, така податкова накладна вважається зареєстрованою в ЄРПН.
Слід також зазначити, що присвоєння електронною програмою дати та часу реєстрації вищевказаної податкової накладної в ЄРПН іншим операційним днем, спричинено не з вини платника податків, який чітко дотримався у вказаному випадку норм чинного законодавства.
Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Оскільки судом встановлено, що позивач не допустив протиправних дій у даному випадку, тому навіть за умови відсутності у відповідача відомостей про дату виконання позивачем встановленого законом обов'язку з реєстрації податкової накладної, останній не підлягає притягненню до відповідальності.
Аналогічна позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 28.03.2019р. у справі № 809/1420/17, від 22.112018р. у справі № 813/815/18, від 14.02.2019р, у справі № 809/1040/17, від 29.01.2019р у справі № 804/5561/16 та ін.
За наведених обставин суд уважає висновки відповідача, викладені у акті камеральної перевірки про порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних безпідставними та необґрунтованими.
Щодо посилань позивача на порушення строків направлення відповідачем другого примірника акта перевірки, то суд зауважує, що даний факт не заперечується і відповідачем.
Разом з тим суд зауважує, що процедурні порушення, допущені контролюючим органом під час прийняття податкового повідомлення-рішення, не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, в тому числі несвоєчасність надіслання, якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, зокрема, порушення законодавства, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання.
Тобто, порушення строків направлення другого примірника акту камеральної перевірки на адресу платника податків є формальним порушенням та не може бути безумовною підставою для висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, яке прийняте на підставі такого акта перевірки.
Проте, наведене не впливає на висновок суду щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки протиправність цього спірного рішення встановлена з інших підстав, наведених вище по тексту рішення.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вище викладене в його сукупності, суд прийшов до висновку, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б свідчили про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано та правомірно. У той час, як позивач довів обставини в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2102рн, сплачена відповідно до платіжного доручення № 2682 від 10.04.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Згідно частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1).
При цьому, статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Разом з тим, частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, суд звертає увагу, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п'ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховним Судом у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначено про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відтак, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Крім того, у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Судом встановлено, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у розмірі 8000грн за 10 годин роботи. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у вказаному розмірі, позивачем до суду надано копії: Договору про надання правничої допомоги від 16.03.2020, Додатку до Договору про надання правової допомоги від 16.03.2020, рахунку № 01/20-МВА від 03.06.2020, акту приймання-передачі наданої правової допомоги № 01/20-МВА від 03.06.2020, проміжного звіту з описом від 03.06.3030, платіжного доручення № 1046 від 03.06.2020.
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Тому, витрати, понесені позивачем, на правничу допомогу в розмірі 8000грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 31 березня 2020 року № 0065775304 в повному обсязі.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Красносільське мале приватне підприємство «МВА» за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у загальній сумі 10102грн (десять тисяч сто дві гривні), в тому числі: судовий збір у розмірі 2102грн (дві тисячі сто дві гривні) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000грн (вісім тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - Приватне підприємство Красносільське мале приватне підприємство "МВА" (35425, Рівненська обл., Гощанський р-н, с. Красносілля, вул. Яблунева, 2; код ЄДРПОУ 31358915);
2) відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (33023, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Відінська, 12; код ЄДРПОУ 43142449).
Суддя Комшелюк Т.О.