04 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 816/687/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Сендецькій В.О.,
представників позивача - Благодира І.В., Лазебного Д.В.,
представника відповідача - Прокопчука О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
11 травня 2016 року Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" (далі по тексту - позивач / СП "ПГК") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - Полтавська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 грудня 2015 року №0001951500, №0001961500, №0001971500, №0001981500.
В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем протиправно складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки підвищення ставки із 28% до 55% було вперше тимчасово передбачено Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31 липня 2014 року № 1621-VII, який набрав чинності 03 серпня 2014 року. На постійній основі ставка у 55% була закріплена Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, що набрав чинності із 01 січня 2015 року. При цьому відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Таким чином тимчасове підвищення ставок плати за користування надрами для видобування природного газу з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, передбачене Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31 липня 2014 року № 1621-VII є зміною до ставки податку, що внесена пізніше, як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду. Так само є зміною до ставки податку, що внесена пізніше, як за шість місяців до початку бюджетного періоду, закріплення на постійній основі ставки у 55% Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року позовну заяву залишено без руху (суддя Ясиновський І.Г.).
27 травня 2016 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання СП "ПГК" про надання додаткового терміну виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху (т.1 а.с. 22).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року продовжено СП "ПГК" строк для усунення недоліків позовної заяви (суддя Ясиновський І.Г.).
Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 23 березня 2016 року відстрочено СП "ПГК" сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі по суті, відкрито провадження в адміністративній справі та закінчено підготовче провадження у справі (суддя Ясиновський І.Г.).
22 липня 2016 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли заперечення Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на позов (т.1 а.с. 57-60). У запереченнях контролюючий орган проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Зазначив, що за результатами камеральних перевірок податкової звітності СП "ПГК" за II квартал 2015 року встановлено застосування ставок рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірах відмінних від визначених в пункті 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань.
26 серпня 2016 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява СП "ПГК" про зупинення провадження у справі (т.1 а.с. 77).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року зупинено провадження у справі №816/687/16 за позовом СП "ПГК" до Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень до прийняття та набрання законної сили рішенням Постійного арбітражного суду у справі №2015-11 (суддя Ясиновський І.Г.).
12 вересня 2016 року Полтавською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області подано апеляційну скаргу на ухвалу суду про зупинення провадження у справі від 31 серпня 2016 року (т.2 а.с. 48-51).
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року апеляційну скаргу Полтавською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області залишено без задоволення, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року по справі № 816/687/16 залишено без змін.
На ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року Полтавською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області подано касаційну скаргу (т.2 а.с. 93-95).
Постановою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року касаційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року справу за позовом СП "ПГК" до Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень прийнято до провадження (суддя - Удовіченко С.О.), призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
03 жовтня 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про витребування доказів по справі (т.2 а.с. 152-153).
10 жовтня 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання СП "ПГК" про призначення судової економічної експертизи (т.3 а.с. 1-11).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року клопотання представника відповідача про витребування доказів задоволено, зобов'язано Міністерство юстиції України надати до суду інформацію щодо легалізації у встановленому законодавством України порядку рішення Постійно діючого арбітражного суду м. Лондона від 06 лютого 2017 року у справі № 2015-11 та копію зазначеного рішення, за наявності.
06 листопада 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли заперечення Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на клопотання СП "ПГК" про призначення судово-економічної експертизи (т.4 а.с. 80-81).
06 листопада 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області на позов, у якому контролюючий орган наполягав на правомірності оскаржуваних рішень та порушенні СП "ПГК" пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України (т.4 а.с. 82-87).
13 листопада 2018 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов лист Міністерства юстиції України № 44704/17340-22-18/33.4 від 06 листопада 2018 року в якому зазначено, що останнє не може виконати ухвалу суду про витребування доказів, оскільки не отримувало рішення від Постійно діючого арбітражного суду м. Лондона від 06 лютого 2017 року по справі № 2015-11 (т.4 а.с. 106-107).
09 листопада 2018 року призначено у справі за позовом СП "ПГК" до Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень судово-економічну експертизу, провадження у справі № 816/687/18 зупинено до одержання судом результатів судової економічної експертизи.
26 листопада 2018 року Полтавською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області подано апеляційну скаргу на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року (т.4 а.с. 118-121).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року апеляційну скаргу Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області повернуто скаржнику.
26 лютого 2019 року Полтавською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області повторно подано апеляційну скаргу на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року (т.4 а.с. 142-145).
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу Полтавської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області залишено без задоволення, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року по справі № 816/687/16 залишено без змін.
21 квітня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов висновок Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С.Бокаріуса.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року поновлено провадження у справі № 816/687/16 та призначено справу до судового розгляду.
13 травня 2020 року від СП "ПГК" надійшла заява про заміну відповідача (т.5 а.с. 179-180).
14 травня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про заміну відповідача (т.6 а.с. 1-2).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2020 року замінено у справі № 816/687/16 відповідача із Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на Головне управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач / ГУ ДПС у Полтавській області).
21 травня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив ГУ ДПС у Полтавській області, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на порушення СП "ПГК" вимог пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України (т.6 а.с. 31-37).
25 травня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла відповідь СП "ПГК" на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначив, що підвищення ставки плати за користування надрами для видобування природного газу з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5 000 метрів, до 55% не відповідає основним принципам оподаткування, встановленим ПК України. Зазначив, що відбулося порушення принципу стабільності, а саме Закон № 1621 (прийнятий - 31 липня 2014 року, набув чинності - 03 серпня 2014 року) та Закон № 71 (прийнятий - 28 грудня 2014 року, набув чинності - 01 січня 2015 року) були прийняті та набули чинності менше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року (т.6 а.с. 38-54).
28 травня 2020 року у справі № 816/687/16 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
02 червня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у Полтавській області надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягав на правомірності своїх рішень та стверджував, що доводи позивача не спростовують висновки акту перевірки (т.6 а.с. 65-67).
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали.
У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Дослідивши матеріали позовної заяви, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" зареєстроване як юридична особа 28 січня 1994 року, код за ЄДРПОУ 20041662.
Видами діяльності Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" серед інших є: 06.10 Добування сирої нафти, 6.20 Добування природного газу.
24 листопада 2015 року Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" направлено засобами електронного зв'язку до Новосанжарського відділення уточнюючі податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІI квартал 2015 року вх. № 9239792771 (т.3 а.с. 120-122), вх. № 9239710696 (т.3 а.с. 123-125), вх. №9239671603 (т.3 а.с. 126-128), вх. № 9239819262 (т.3 а.с. 117--119).
11 грудня 2015 року завідувачем сектору оподаткування юридичних осіб Новосанжарського відділення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області були проведені камеральні перевірки вказаних податкових розрахунків з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІI квартал 2015 року по Мовчанівському родовищу, по Ігнатівському родовищу, по Руденківському родовищу, по Новомиколаївському родовищу, поданих Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" 24 листопада 2015 року.
За результатами перевірки складені наступні акти:
- акт № 159/1501/20041662 від 11 грудня 2015 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за ІI квартал 2015 року (вх. № 9239792771 від 24 листопада 2015 року) за висновками якого встановлено порушення пунктів 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІI квартал 2015 року у розмірі 26 191 794,21 грн, у тому числі: - з рентної плати за користування надрами для видобування нафтового газу на 12 713 145,71 грн; - з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на 13 478 648,50 грн (т.1 а.с. 61-62);
- акт № 160/1501/20041662 від 11 грудня 2015 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за ІI квартал 2015 року (вх. № 9239710696 від 24 листопада 2015 року) за висновками якого встановлено порушення пунктів 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІI квартал 2015 року у розмірі 13 998 473,26 грн, у тому числі: - з рентної плати за користування надрами для видобування нафтового (попутного) газу на 4 340 520,18 грн; - з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на 9 657 953,08 грн (т.1 а.с. 63-64);
- акт № 161/1501/20041662 від 11 грудня 2015 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за ІI квартал 2015 року (вх. № 9239710696 від 24 листопада 2015 року) за висновками якого встановлено порушення пунктів 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІI квартал 2015 року у розмірі 5 925 601,16 грн, у тому числі: - з рентної плати за користування надрами для видобування нафтового (попутного) газу на2 659 418,90 грн; - з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу на 3 266 182,26 грн (т.1 а.с. 65-66);
- акт № 162/1501/20041662 від 11 грудня 2015 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковому розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за ІI квартал 2015 року (вх. № 9239819262 від 24 листопада 2015 року) за висновками якого встановлено порушення пунктів 252.20 статті 252 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІI квартал 2015 року у розмірі2 643 447,86 грн (т.1 а.с. 67-68).
На підставі висновків зазначених актів перевірки Полтавською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області винесені податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2015 року:
- № 0001981500, яким Спільному підприємству "Полтавська газонафтова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в загальному розмірі 3 965 171,79 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 2 643 447,86 грн та за штрафними санкціями в розмірі 1 321 723,93 грн (т.1 а.с. 10);
- № 0001961500, яким Спільному підприємству "Полтавська газонафтова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в загальному розмірі 20 997 793,89 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 13 998 473,26 грн та за штрафними санкціями в розмірі 6 999 236,63 грн (т.1 а.с. 12);
- № 0001951500, яким Спільному підприємству "Полтавська газонафтова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в загальному розмірі 39 287 691,32 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 26 191 794,21 грн та за штрафними санкціями в розмірі 13 095 897,11 грн (т.1 а.с. 14);
- № 0001971500, яким Спільному підприємству "Полтавська газонафтова компанія" збільшено суму грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в загальному розмірі 8 888 401 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 5 925 301,16 грн та за штрафними санкціями в розмірі 2 962 800,58 грн (т.1 а.с. 16).
Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним рішенням суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Предметом розгляду у даній справі є питання правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу, у тому числі нафтового (попутного) газу за ІI квартал 2015 року з урахуванням ставки рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а саме, газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, в розмірі саме 55,00 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.
Пунктом 1.1 статті Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно підпункту 9.1.9 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04 липня 2014 року № 1588-VII), до загальнодержавних податків і зборів належала плата за користування надрами.
Відповідно до статті 262 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04 липня 2014 року № 1588-VII), плата за користування надрами - загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді: плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
Згідно підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 04 липня 2014 року № 1588-VII), ставка плати за користування надрами для видобування корисних копалин щодо газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів складала 28 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.
Відповідно до підпункту 21 пункту 1 розділу І Закону України від 31 липня 2014 року №1621-VII розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено підрозділом 9-1 такого змісту: "тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюються такі особливості застосування деяких норм розділу XI "Плата за користування надрами" цього Кодексу. 1.1. Ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього Кодексу, встановлюються на період, визначений абзацом першим цього пункту, у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у таких розмірах: газу природний (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів - 55,00 від вартості товарної продукції гірничого підприємства".
Таким чином, Законом України №1621-VII було змінено розмір ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин щодо газу природного (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів з 28,00 відсотків до 55,00 відсотків на період з 03 серпня 2014 року до 01 січня 2015 року.
Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIIІ від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" внесено зміни до Податкового кодексу України, якими окремі платежі трансформовано в рентну плату за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату.
Так, з урахуванням змін, внесених Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIIІ від 28 грудня 2014 року підпункт 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України визначає, що до загальнодержавних податків належить рентна плата.
Рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України (підпункт 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 251 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIIІ від 28 грудня 2014 року), рентна плата складається з: 251.1.1. рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; 251.1.2. рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; 251.1.3. рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; 251.1.4. рентної плати за спеціальне використання води; 251.1.5. рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; 251.1.6. рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.
Згідно пункту 252.20 статті 252 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIIІ від 28 грудня 2014 року), ставка рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин установлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у розмірах: газ природний (будь-якого походження) з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів, 55,00 відсотків від вартості товарної продукції гірничого підприємства.
До набрання чинності Законом України № 71-VIIІ ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлювалися підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України.
Законом України № 71-VIIІ було об'єднано в один податковий платіж (рентну плату) плату за користування надрами для видобування корисних копалин; плату за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.
З цією метою Законом України № 71-VIIІ внесено зміни до статті 9 Податкового кодексу України, в якій закріплюється перелік загальнодержавних податків та зборів, шляхом виключення із переліку плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збору за користування радіочастотним ресурсом України; збору за спеціальне використання води; збору за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України, а також у статті 251 Податкового кодексу України визначено відповідний склад рентної плати.
Законом України № 71-VIIІ фактично не змінено кількості зборів та плат (податкових платежів), а лише було у інший спосіб розміщено у Податковому кодексі України норми, що регламентували плату за користування надрами для видобування корисних копалин; плату за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; рентну плату за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.
Суд зазначає, що статтею 4 Податкового кодексу України визначено основні засади податкового законодавства України. Фактично йдеться про принципи, на яких ґрунтується у тому числі податкове законодавство. Цілий ряд принципів податкового законодавства є похідними конституційного принципу встановлення податків і зборів виключно законами (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України).
Одним із таких принципів є принцип стабільності. Він передбачає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Відтермінування моменту набрання чинності закону, що вносить зміни до елементів податків та зборів слід розуміти як гарантію, що надається державою платнику податків для цілей податкового планування і передбачуваності податкового законодавства. Також, затримка моменту набрання чинності закону, що вносить зміни до елементів податків та зборів, виступає гарантією належного виконання платниками податкового обов'язку. Стабільність елементів податків та зборів забезпечує стале джерело доходів бюджетів різних рівнів.
Принцип стабільності податкового законодавства передбачає обов'язкове дотримання двох заборон: 1) заборона внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки;
2) заборона зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.
Згідно із статтею 7 Податкового кодексу України, до елементів податків і зборів відноситься, зокрема, ставка податку та збору.
Відповідно до статті 6 Податкового кодексу України, збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Законодавцем поставлений знак рівності між "збором", "платою" та "внеском".
Частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України Закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
Системний аналіз статті 3 Бюджетного кодексу України дає можливість дійти висновку, що під "бюджетним роком" слід розуміти бюджетний період, встановлений для бюджетів, що складають бюджетну систему України.
Таким чином, заборону зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року слід розуміти як заборону зміни податків та зборів, їх ставок, а також податкових пільг протягом поточного бюджетного періоду.
Закон України №1621-VII було прийнято 31 липня 2014 року, тобто за 5 місяців до початку нового бюджетного періоду, а набрав він чинності 03 серпня 2014 року - протягом 2014 бюджетного року. У свою чергу Закон України № 71-VIIІ було прийнято 28 грудня 2014 року, тобто за 3 дні до початку нового бюджетного періоду (набрання чинності 01 січня 2015 року).
Закон України № 71-VIIІ надав постійного характеру ставкам рентної плати, вперше запровадженим Законом України №1621-VII на період до 01 січня 2015 року.
Враховуючи вищевикладене, зміни до ставок податку (збору), які були внесені Законами України №1621-VII та № 71-VIIІ у 2014 році менш ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду (01 січня 2015 року), можуть застосовуватись у відповідності до принципу стабільності оподаткування лише з 2016 року. У такому разі буде виконано умову підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вищезазначена правова позиція суду щодо застосування підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 20 березня 2018 року по справі №804/1473/17 та постанові від 07 березня 2018 року по справі №806/622/16.
Згідно розрахунків податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (у частині корисних копалин, для яких затверджено ставки у відносних показниках) № 174, 175, 176, 177, 178, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 190, 191, 192, 193, 194, 195, 197, 198, 199 позивачем розраховано податкове зобов'язання за ІI квартал 2015 року з урахуванням ставки плати 28 відсотків (рядок 7 розрахунків) (т.3 а.с. 63-112, т.5 а.с. 64).
Згідно рядка 7 уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 39 (вх. № 9239819262 від 24 листопада 2015 року), податкове зобов'язання за результатами виправлених помилок складає: - 2 643 447,86 грн, що відповідає показникам рядків 9.2 додатків 2 до податкового розрахунку № 39.
Згідно рядка 7 уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 38 (вх. № 9239792771 від 24 листопада 2015 року), податкове зобов'язання за результатами виправлених помилок складає: - 26 191 794,21 грн, що відповідає показникам рядків 9.2 додатків 2 до податкового розрахунку № 38.
Згідно рядка 7 уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 37 (вх. № 9239710696 від 24 листопада 2015 року), податкове зобов'язання за результатами виправлених помилок складає: - 13 998 473,26 грн, що відповідає показникам рядків 9.2 додатків 2 до податкового розрахунку № 37.
Згідно рядка 7 уточнюючого податкового розрахунку з плати за користування надрами для видобування корисних копалин № 36 (вх. № 9239671603 від 24 листопада 2015 року), податкове зобов'язання за результатами виправлених помилок складає: - 5 925 601,16 грн, що відповідає показникам рядків 9.2 додатків 2 до податкового розрахунку № 36.
Таким чином, позивачем було правомірно визначено розмір податкового зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІI квартал 2015 року з урахуванням ставки відповідно до підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що Полтавська ОДПІ, приймаючи оскаржувані рішення, діяла не у спосіб, встановлений законом та невірно закон застосувала.
Так, донарахування грошових зобов'язань платнику податків контролюючий органом відбувається згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, яким передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
При цьому в даному разі контролюючий орган прийняв оскаржувані рішення на підставі актів камеральних перевірок, на які мається посилання вище.
Відповідно до визначення пункту 75.1.1 Податкового кодексу України в редакції від 17 вересня 2015 року, що була чинною на час проведення відповідних перевірок, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
У той же час пункт 75.1.2 Податкового кодексу України в тій же редакції надає документальної перевірки: такою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Таким чином, за визначенням камеральної перевірки, наведеним у підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка не може вважатись перевіркою результатів діяльності платника податків.
За результатами камеральної перевірки можуть бути встановлені порушення заповнення, термінів подання податкової звітності, сплати податкових зобов'язань та відхилення/недостовірність даних, що можуть свідчити про порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, контролюючим органом має бути проведена документальна позапланова перевірка.
З наведеного слідує, що Податковим кодексом України передбачений механізм реалізації висновків акту камеральної перевірки через направлення запиту до платника податків щодо надання пояснень та документальних підтверджень та у випадку неотримання відповіді - ініціювання документальної позапланової перевірки.
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача щодо надання пояснень та документальних підтверджень щодо камеральних перевірок, яка оформлених зазначеними вище актами.
Таким чином, при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень відповідачем було порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Частиною п'ятою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.
Згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписану від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи № 4 і № 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи № 2 і № 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При цьому суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10) також наголосив, що перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто “справедливого співвідношення” між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").
З урахуванням вищевикладеного суд погоджується з висновком судової економічної експертизи по адміністративній справі № 816/687/16 Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. заслуженого професора М.С. Бокаріуса № 16759/16859/16860 від 15 квітня 2020 року, згідно з яким висновки актів камеральних перевірок Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області за № 159/1501/20041662 від 11 грудня 2015 року, № 160/1501/20041662 від 11 грудня 2015 року, № 161/1501/20041662 від 11 грудня 2015 року, № 162/1501/20041662 від 11 грудня 2015 року про заниження Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІI квартал 2015 року нормативно та документально не підтверджено (т.5 а.с. 137-148).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що відповідачем не було доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним з дотриманням положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4, підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд приходить до висновку про задоволення позовних СП "ПГК" до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30 грудня 2015 року № 0001951500, № 0001961500, № 0001971500, № 0001981500.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня 2016 року становить 1 378 грн.
Загальна сума майнових вимог СП "ПГК" у справі № 816/687/16 становить 73 138 974,74 грн.
За звернення до суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1 097 084,62 грн (73 138 974,74 грн х 1,5%).
Судом встановлено, що СП "ПГК" сплачено 219 419 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 3761 від 21 червня 2016 року (в іншій частині сплату судового збору в розмірі 877 666 грн відстрочено) та 91 060 грн витрат пов'язаних із проведенням експертизи, що підтверджується платіжним дорученням №4419 від 26 листопада 2018 року та платіжним доручення № 7452727 від 10 липня 2019 року (т.5 а.с. 167, 168).
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 219 419 гривень, витрати пов'язані із проведенням експертизи в розмірі 91 060 грн, а також, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 877 665,62 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (код ЄДРПОУ 20041662, юридична адреса: вул. Фрунзе, 153, м. Полтава, 36002) до Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831, юридична адреса: вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області від 30 грудня 2015 року № 0001951500, № 0001961500, № 0001971500, № 0001981500.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831, юридична адреса: вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (код ЄДРПОУ 20041662, юридична адреса: вул. Фрунзе, 153, м. Полтава, 36002) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 219 419 грн та витрати на проведення експертизи в розмірі 91 060 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831, юридична адреса: вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в розмірі 877 665,62 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України).
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).
Повне рішення складено 12 червня 2020 року.
Суддя С.О. Удовіченко